Станіслав Келембет. Великий князь Роман Михайлович II – останній самостійний володар Чернігова.

Голов­ні вис­нов­ки стат­ті є таки­ми. Роман Михай­ло­вич II, вели­кий князь Чер­ні­гівсь­кий, упер­ше зга­дуєть­ся у 1372 р. як союз­ник Мос­ковсь­кої дер­жа­ви. Між 1372 та 1375 рр. він усту­пив Чер­ні­гівсь­ке князів­ство вели­ко­му кня­зю Литовсь­ко­му Оль­гер­ду, отри­мав­ши вза­мін Брянсь­ке князів­ство. Напри­кін­ці XIV ст. (у 1395 р.?) Роман, розі­рвав­ши з Моск­вою, перей­шов на служ­бу до Віто­вта Литовсь­ко­го, який, окрім … Читать далее

Келембет С.Н. Князья Новгород-Северские: конец XII – начало XIV в

Опуб­ли­ко­ва­но: Древ­няя Русь. Вопро­сы меди­е­ви­сти­ки. 2019. № 4 (78) В ста­тье рас­смат­ри­ва­ет­ся вопрос о кня­зьях, пра­вив­ших в Нов­­го­ро­­де-Север­ском после зна­ме­ни­то­го Иго­ря Свя­то­сла­ви­ча – в пери­од, о кото­ром ника­ких све­де­ний в лето­пи­сях не сохра­ни­лось. Основ­ным источ­ни­ком для иссле­до­ва­ния явля­ет­ся Помян­ник Вве­ден­ской церк­ви в Ближ­них пеще­рах Кие­во-Печер­ской лав­ры, содер­жа­щий помян­ник кня­зей Чер­ни­гов­ских в спис­ке более древ­нем, точ­ном … Читать далее

Келембет С.М. Князі Нижегородсько-Суздальської землі в кінці XIV – середині XV століть (історико-генеалогічний дискурс)

У даній робо­ті дослід­жуєть­ся спе­ци­фіка політич­но­го роз­вит­ку, про­тя­гом пев­но­го періо­ду, одно­го з таких регіонів Пів­ніч­­но-Схід­­ної Русі – Ниже­­го­род­сь­­ко-Суз­­даль­сь­­кої зем­лі, – най­тіс­ні­шим чином пов’язана з гене­а­ло­гією та біо­гра­фі­сти­кою її прав­ля­чо­го князівсь­ко­го роду. У дисер­та­ції дослід­жуєть­ся істо­рич­ний період, про­тя­гом яко­го до Мос­ковсь­кої дер­жа­ви була при­єд­на­на Ниже­­го­род­сь­­ко-Суз­­даль­сь­­ка зем­ля – тери­торія одно­го з най­більш знач­них дер­жав­них утво­рень Пів­ніч­­но-Схід­­ної Русі … Читать далее

Келембет С. Князь Федір (Федюшко) Любартович: володіння в коронній Русі та їх державно-правовий статус

// Українсь­кий істо­рич­ний жур­нал. – 2020. – Чис­ло 4. – С. 4. Ано­та­ція. Мета дослід­жен­ня поля­гає у висвіт­лен­ні умов­но­го «дру­го­го періо­ду» жит­тя Федо­ра Любар­то­ви­ча, який він про­вів в основ­но­му на русь­ких зем­лях Польсь­ко­го королів­ства (орієн­тов­но 1406/1407–1431 рр.), а також у визна­чен­ні скла­ду того­ча­с­них володінь кня­зя, їх дер­­жав­­но-пра­во­во­­го ста­ту­су. Мето­до­ло­гіч­ну осно­ву ста­нов­лять прин­ци­пи істо­риз­му, нау­ко­во­сті, об’єктивності, систем­но­сті. … Читать далее