Общие сведения о роде
Дольские (укр. Дольські, бел. Долскі, пол. Dolski) – княжеский род неизвестного происхождения. Ця родина вигасла у XVIII ст. Центр їх володінь знаходився у Дольську Старому поблизу Любечова у Пінському повіті. Старый Дольск у Пінскім павеце паблізу Любяшова ня трэба блытаць зь іншым Дольскам у Ковельскім павеце; гэты апошні Ў XV ст. належаў іншаму роду, ад якога перайшоў да Сангушкаў. Дольск в XVI не относился к территории Пинского княжества, и если и входил в него, то был изъят в XV в. Время пожалования Дольска неизвестно. Князь Андрій Дольский згадується у 1488 р. Князі Дольскія мелі ўласны герб, на котором изображена тамга в виде стрелы, падобны да Косьцешы.
Польско-литовский историк-генеалог и геральдист Войцех Виюк Коялович (Wojciech Wijuk Kojałowicz) (1609-1677) в своём труде «Herbarz rycerstwa W. X. Litewskiego» (Краковское издание 1897 года) о происхождении рода князей Дольских говорит следующее: Dołskj. Tak vżywaią na Polesiu y w inszych W. X. L. powiatach kniaziowie Dołscy na Dołsku w Pińskim (str. 104). Другой известный польский генеалог Каспер Несецкий (Kasper Niesiecki) (16821744) посвящает князьям Дольским ещё несколько строк: Dolski kniaż herbu Kościesza, z tą jednak rożnicą, że na strzale rozdartej nie kładą całego krzyża, ałe tylko połowę. Jako świadczy Metryka Wolyńska, mieli swoje dobra dziedziczne, atoli potem w Pińskim powiecie najwięcej kwitnęli1. Больше информации о происхождении князей Дольских предлагает граф Северин Уруский (Seweryn Uruski) (1817-1890): Dolski h. Kościesza odmienny. Książęta i szlachta. Odmiana herbu – w polu czerwonem Kościesza bez prawego przekrzyżowania; na hełmie w koronie trzy pióra strusie. Rodzinz książęca wołyńskoruska, jak sie zdaję, szczepu Ruryka; wzięla nazwisko od swego udziału wsi Dolska, w pow. wlodzimierskim, począwszy jednak od XVII stolecia, główne jej posiadłości były na Polesiu i w Pińszczyżnie2. Тут Уруский правда подхватывает тезу о волынском происхождении Дома князей Дольских, разработанную ранее Несецким. «Herbarz Polski» Адама Бонецкого (1842-1909) в четвёртом томе (1901, str. 351) уже напрямую связывает село Дольск в повете Пинском с данным княжеским родом: Dolscy książęta h. własnego, przedstawiającego Kościeszę z tą odmianą, że na niej nie cały krzyż, a pól krzyża kładą. Nazwę swą wzięli od Dolska, w powiecie pińskim. Более конкретно о происхождении рода князей Дольских высказывается историк Адам-Амилькар Косинский (Adam Amilkar Kosiński) (1815-1893): Dolski hb. Kościesza, zgasła r. 1695 książęca szczepu Ruryka rodzina. Gałąż książąt Pińskich, główna ich linia zgasła 1695 roku, lecz istnieją poboczne, które jednak zarzuciły tytuł książęcy już w XVII stoleciu3. В заключение приведу слова знаменитого генеалога Юзефа Вольфа (1852-1900) из его капитального труда «Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku» (1895): Dolski od Dolska (dziś Dolsk Stary) w powiecie Pińskim w poblizu Lubieszowa. Kniaziowie Dolscy mieli używać herbu własnego podobnego do Kościeszy (str. 49). Также Вольф, во вступительной части своей книги, однозначно относит Дольских к группе князей pochodzenia Ruskiego, tak zwani Rurykowicze (Grupa II), потомкам książat Pińsko-Turowskich (Dział D), Pińszczyznę i północną część Wołynia zamieszkujących (str. XXI).
Литература: Прощак О. Князья Дольские: происхождение и генеалогия рода.
Геральдика и сфрагистика
Серед інших прикладів уточнення за допомогою геральдичної інформації походження окремих княжих родин можна навести приклад князів Дольських, що гіпотетично виводилися від Наримунтовичів4. Герб що ним користувалися представники цього княжого роду мав у своїй основі знак у вигляді роздвоєної здолу стріли вістрям вгору з напівперехрестям праворуч5. На одній з найдавніших відомих на сьогодні печаток князів Корецьких, родовід яких традиційно пов’язують з Наримунтом Гедиміновичем6, присутнє зображення подібного знаку у вигляді роздвоєної здолу стріли вістрям вгору (печатка Богуша Євфимія Федоровича Корецького від 1547 р.)7. Слід зазначити, що гербом з зображенням стрілоподібного знаку у цей час користувалися й інші волинські князі — князі Ружинські.
Литература: Олег Однороженко. Руськi родовi герби ХІV-ХVІ ст. як генеалогiчне джерело. Monumenta Rutheniae Heraldica.- Volumen IІ. Однороженко О.А. Руські королівські, господарські та князівські печатки ХІІІ – ХVІ ст.- Харків, 2009.- 320 с.
Историческая география
Dawne dziedzictwo książąt Dolskich, które ostatnia ich dziedziczka, wyszedłszy za ks. Michała Serwacego Wiśniowieckiego, hetmana w. k. lit. , wniosła w dom ks. Wiśniowieckich. W akcie działu spadkobiorców fortuny po ks. Michale Wisniowieckim czytamy, że na schedę Mniszchowoj podkomorzyny lit. przypadło między innemi dobrami hrabstwo lubieszowskie, miasto Dolsk nowy alias Lubieszow, z folwarkiem Zarzecze, ze wsiami Lubieszowem, Rudką wielką, Lubiaziem i bojarami Bychowskiemi; folw. Dolsk Stary ob. ze wsiami Dolskiem Starym, Szłapuniem i Chociuniem, bojarami Odryźyńskiemi, Mochrami i wielką Odryźyńską; folw. Uhrynicze ze wsiami Uhryniczami, Berezicami; folwark Czerwiszcze, ze wsiami Czerwiszczami nowemi i staremi, Sobolem i Luksiem; folwark Derewek ze wsiami Łachwiczami, Derewskiem starym i nowym i Cyrem; folwark Horski ze wsią Sorkami; folwark Odryźyn ze wsią Odryźynem; wieś Bychów, folwark Bychówek z częścią wsi Bychowa; folwarczek we wsi Wula. Akt ten spisany w 1750 r. dn. 26 marca. Dziś Lubieszów ob. czyli Nowy D. leży w powiecie pińskim nad rz. Stochodem. Stary zaś D. leży w pow. kowelskim.
Поколенная роспись рода
I генерація
2. КН. АНДРЕЙ …… ДОЛЬСКИЙ (1488)
ў 1488 атрымаў ад вял. князя Казіміра 6 коп грошаў з луцкага мыта8.
II генерація
3. КН. ИЛЬЯ …… ДОЛЬСКИЙ (1528, 1539)
дзедзіч Дольска. Предположительно ему же относится неизвестный по имени «княз Долзский», который исходя из «Пописа земли Волынской» в 1528 году выставлял в литовское войско 2 коня. 1530 г. вёў справу зь князем Іванам Васілевічам Казекам,справа між князем Іваном Васильовичем Козекою з князем Іллею Долзьким про розорення останнім маєтку Рожчаловичі (12 серпня 1530 року): «Багато шкод в ньому поробив, двір спалив, людей розігнав». Князя Долзького двічі викликали до суду письмовими повідомленнями та через господарського дворянина Василя Линевського, однак той відмовлявся приїхати і сплатити 1000 кіп грошів потерпілому. Врешті Іллі присудили штраф у розмірі 400 кіп грошів одноразовою виплатою, однак той подав зустрічний позов. 9. 1539 г. февраля 8 дня князь Илья Долзкий присутствовал в Ковеле у князя Василия Михайловича Ковельского и был свидетелем в акте, данном судьями со стороны князя Ковельского, кн. Александром Федоровичем Порицким и Петром Богдановичем Загоровским, о том, что они не съехались с судьями князя Андрея Коширского в Шайне, как договаривались10.
Ягонай жонкай магла быць: княгіня Любка Дольская, дачка Міхала Паўлавіча Візгірда, якая ў 1539 г, удзельнічала ў продажы Міркова i Чэрні спадчыньнікам узгаданага Візгірда.11: Князі Дольські, як пише дослідниця Наталя Яковенко в своїй праці „Українська шляхта з кінця XIV ст. до середини XVII ст.“ (Київ, 1993) були взагалі на Волині явищем епізодичним. Ілля Дольський у другій чверті XVI ст. короткочасно володів Мирковим і Черничами, успадкованими його жінкою Любкою від свого батька, боярина Визгерда, і пізніше серед місцевих землевласників не згадується.
∞, ЛЮБКА МИХАЙЛОВНА ВАЗГИРДОВНА (1539), дочь Михайло Павловича Вазгірда и Ульяны Юхновны Яковицкой.
III генерація
4. КН. РОМАН …… ДОЛЬСКИЙ (*ок.1520, †1560/1567)
У сярэдзіне XVI ст. жыў князь Раман Дольскі, вядомы толькі праз свайго сына Пракопа, які пісаўся Раманавічам, братам Пракопа (а гэта значыць другім сынам Рамана) быў Міхал-Ніцыфар Дольскi.
1567, в «Пописе войска литовского 1567 года» из Пинского повета записана княгиня Романовая Долъзская княгиня Ульяна з ымѣнья своего з Долзска конь, зброя, пр., тар., рогата12. 1582, кнг. Дольская Юлиана, урожд. Роская, и ее сыновья Михаил и Прокоп судилися с Богуславом Борзобогатым по приданному его жены, покойной Полонии Борзобогатой, урожд. Дольской, записанного на его им.: Дарово Новогрудского воев. и Мутковичи с с. Симоновичи, Судиловичи, Рашино и Чемерин Пинского пов.13
∞, УЛЬЯНА СОВА(?) РОСКАЯ, урожденная Moyza
IV генерація
5/4. КН. МИХАИЛ-НИЦИФОР РОМАНОВИЧ ДОЛЬСКИЙ (*Ок.1560,†12.II.1624),
сын князя Романа Дольского и Ульяны Росской, православный. Подстолий с 157914, подсудок пинский с 17.XII.158115, судья земский пинский по смерти H. Fursa с 22.VI.160616 по 2 VI 1623 17, каштелян брестский с 25 VIII 1621 po † Ł. Kopcia18 На сойме 1589 г. князь Міхал Дольскі, падсудак, прызначаны Пінскім паборцам (г. зн. зборшчыкам падаткаў). Маршалак Трыбунала ВКЛ у 1611. Памёр бязьдзетным 12 II 162419, а уже 26 лютага 1624 г. Бальтазар Стравінскі, Троцкі цівун, менаваны пасьля сьмерці князя Дольскага Берасьцейскім кашталянам.