Род князей Боровских, исходя из Кояловича и Несецкого, принадлежит к гербу«Gozdawa». По информации Вольфа, князья Боровские «
byli czysto litewskiegopochodzenia», а со слов Бонецкого «pochodzenie ich niewiadome». Тот же Бонецкий упоминает имения Борово и Ирово (Киевский повет), которые ошибочно называет«dziedzictwem ich». (Эти имения, расположенные в Олевской волости Киевского повета, получил от киевского князя Олелька Владимировича (1440 – 1455) князь Фёдор Семёнович Глинский (ум. после 1480). В дальнейшем село Боровое перешло по наследству к Богдану Фёдоровичу Глинскому (Путивльскому) (ум. после 1510), а затем к его сыну князюВладимиру Путивльскому (ум. после 1540). Сын последнего, князь Богдан Владимирович Путивльский (ум. между 1571 и 1576) также владел этим селом и пользовался родовымвладетельным титулом «Боровский».) Так как основной комплекс территориальных владений князей Боровских, вместе с их cursus gonorum, на протяжении столетий связан со Жмудской землёй, можно было бы согласиться с Вольфом и признать этих князей в категории старолитовских княжеских родов, таких как Гольшанские, Свирские, Гедройцы. При чём на роль родового гнезда князей Боровских могла бы подойти литовская деревня Пагинай (старое название Боровка), на востоке «Девянишской петли» (Девянишское ст- во, Шальчининский р-н, Вильнюсский у -д), недалеко от Гольшан.
Однако благодаря королевскому «привилею», выданному в 1625 году князю Николаю Львовичу Боровскому,подстолию Жмудскому, на имения Буловец (ныне Буловица) и Боровское в Смоленском воеводстве (совр. Починковский р – н, Смоленская обл.), истоки рода Боровских князей оказались на Смоленщине! Именно старинное смоленское село Боровское, находящееся к востоку от районного центра Починок, можно по праву считать настоящей «столицей» князей Боровских.
На возможное татарское происхождение данного рода указывает близлежащая деревня Бердибяки, расположенная между Буловицей и Боровским. Селом Бердибяки в XV веке владели князья Бердябяковичи (Бердибековичи), которыхродословная легенда возводила к сыну золотоордынского хана Бердибека (1357-1359), перешедшего на литовскую службу после гибели отца.
БЕРДИБЕКОВИЧИ И БОРОВСКИЕ — от татарского имени Бердибек, дали название селу Бердибеки (к югу от Смоленска). Первый известный в Литве князь Бердибекович — Иван, у котого было 3 сына: Мишка, Семен (уп. 1482 и 1495 гг.) и Павел (уп. 1486 г.), упоминались, как князья и бояре смоленские.
Центр владений – с. Бердибеки к югу от Смоленска. По семейной легенде неизвестный по имени сын хана Золотой Орды Бердибека (1357 – 1359) после гибели отца уехал сначала в Крым, а потом в Литву, где стал родоначальником князей Бердибековичей
Berdiabiakowicz niezawodnie tatarskiego pochodzenia, dali nazwij sio hi lierdibiaki (na południe od Smoleńska). Kniaź Iwan Berdiabiakowicz, osiedlony w Smoleńskiem, pozostawił trzech synom Miszka, Semena – i Pawła, wymienionych w spovj.’idzonym za króla Aleksandra spisie kniaziów i bojar Smoleńskich). ‘h nich Senko Berdiabiakowicz, otrzymał 1482 i’. 12 kop z karczem Mereckich i 8 kop z myta Smoleńskiego, a w 1405 r. miał sprawy L bojarami smoleńskimi Terecliowiczami o sioła Rnkowskic i Chodorykowskic. Kniaź Paweł Berdiabiakowicz otrzymał c> kop ze skarbu i ogiera w 148t5 r.
16 лютого 1499 р. згадується якийсь князь Богдан Боровський, який мав судову справу зі смоленськими боярами за сільце Немчиновське (LM. Kn. 5. P. 117–118, nr 191). Ще кн. Федір Глинський, батько Богдана, отримав с. Борове на Київщині. М. Є. Бичкова пише, що саме «його нащадки писались як кн. Боровські (Вольф. 86–87)» (Бычкова М. Е. Родословие Глинских… С. 296). Однак на вказаних сторінках книги Вольфа про це нічого не говориться. Більше того, Вольф схилявся до думки, що Боровські були князями «чисто литовського походження» (Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… S. 10, пор. 86–87). Сином князя Богдана 1499 р. був князь Юрій Боровський і т. д. (Там само). Тоді як у Богдана Глинського був лише один син, Володимир Путивльський. Встановити місцезнаходження родового гнізда князів Боровських дозволяє королівський акт, виданий князю Миколаю Боровському в 1625 р. – «привілей додатковий до Буловець на село Боровське (…) у Смоленському (воєводстві)» (Там само. S. 11). Це нинішні «деревні» Боровскоє і Буловіца в Починковському р-ні Смоленської обл. Між ними є ще «деревня» Бердібяки, назву якої той же Вольф пов’язав з князями Бердябяковичами, які наприкінці XV ст. згадуються як дрібні землевласники Смоленської землі (Там само. S. 2). Порівнюючи ці факти, ми навряд чи помилимося, визнавши князів Боровських нащадками Бердябяковичів.
Першим з них згадується Богдан під 1499 р. Ю.Вольф вагався до чиїх нащадків їх віднести (2112,s.lO-ll). Останніми з князів Боровських під 1648 р. згадуються Адам та Рафал. Можливо вони були нащадками жмудських князів.
Во второй половине XVII века князья Боровские перестают пользоваться княжеским титулом и, как пишет Юзеф Вольф, «utonęli w mnóstwie rodzin tego samego nazwiska». В актовых материалах одно из последних свидетельств о князе Боровском герба «Гоздава» датируется 1684 годом.
ДЖЕРЕЛА:
Келембет.
Прощак Олег. Список князей из «Пописа посполитого рушения шляхты Великого княжества Литовского» 1621 года. Приложение. Родословная линия князей Боровских
Богдан N. (упом. 1499) (ум. после 1499)
(вероятно потомок древних жемайтских племенных князей)
Бартоломей (Богданович?) (упом. 1528) (ум. после 1528)
Юрий (Бартоломеевич?) (упом. 1540-1569) (ум. до 1576)
Лев Юрьевич (упом. 1569-1599) (ум. после 1599)
Михаил Юрьевич (упом. 1586) (ум. до 1596)
Ян Львович (упом. 1599) (ум. после 1599)
Николай Львович (упом. 1599, 1619-1632) (ум. после 1632)
Продолжение рода Боровских князей (потеряли княжеский титул во 2-й пол. 17-го в.)
Боровские князья неизвестного происхождения
Мартин Боровский (упом. 1620-1629)
Габриэль Боровский (упом. 1623)
Стефан Боровский (упом. 1633)
Адам Боровский (упом. 1648-1654)
Рафал Боровский (упом. 1648)
Татарскага паходжання, назву дала веска Бердзібякі (на поўдзень ад Смаленска).
Князь Іван Бердзібяковіч, , пакінуў трох сыноў: З ix Сенька Бердзібяковіч
Князь Павел Бердзібяковіч
І
князь ИВАН БЕРДИБЕКОВИЧ
паселены ў Смаленскім павеце, пакінуў трох сыноў:
ІІ
КН. МИШКА ИВАНОВИЧ БЕРДИБЕКОВИЧ
Мішка, Сямён i Паўло, узгаданы у спісе князёў i баяраў Смаленскіх, што быў складзены пры вялікім князю Аляксандру.
КН. СЕМЕН ИВАНОВИЧ БЕРДИБЕКОВИЧ (1482,1495)
атрымаў у 1482 г. 12 коп з Мярэцкіх карчом i 8 коп ca Смаленскага мыта, а ў 1495 г. меў справу ca смаленскімі баярамі Цераховічамі аб вёсках Рукоўскае i Хадарыкоўскае.
Мішка, Сямён i Паўло, узгаданы у спісе князёў i баяраў Смаленскіх, што быў складзены пры вялікім князю Аляксандру.
КН. ПАВЕЛ ИВАНОВИЧ БЕРДИБЕКОВИЧ (1486,1528)
атрымаў 6 коп са скарбаў ў 1486 г.
Мішка, Сямён i Паўло, узгаданы у спісе князёў i баяраў Смаленскіх, што быў складзены пры вялікім князю Аляксандру. Павел был жив еще в 1528 году. У него было два сына Петр и Грегорий, известных по описи 1567 года.
У Бонецького є князь Павло Бірдибакович,
який в 1514 р. отримав маєток біля Ейшишок [Бонецький-2, 1, 268].
1. БОГДАН N. Боровский (упом. 1499)
Первый, документально.зафиксированный князь Боровский, проживающий в Смоленской земле и упомянутый вместе со смоленскими боярами. Возможно принадлежал к роду князя Ивана Бердябяковича (Бердибековича) и был его внуком.
III генерація
ПЕТР ПАВЛОВИЧ (1567)
ГРИГОРИЙ ПАВЛОВИЧ (1567)
БАРТОЛОМЕЙ N. (Богданович?) (упом. 1528)
Предполагаемый Боровский князь. Упомянут без владетельного титула «Боровский».
Проживал на территории Ясвойнской волости (Жмудь), где в дальнейшем имели свои владения Боровские князья.
Возможно сын князя Богдана Боровского и первым из князей Боровских получил имение в Жмудской земле в качестве «выслуги».
III генерація
КН. ЮРИЙ …… БОРОВСКИЙ (1540, †1569/1576)
Предполагаемый сын князя Бартоломея (Боровского?). Тивун Коршевский (упом.
1554-1563). Владел имениями под Мейшаголой и в Поневеже.
Барбара (Варвара) Іванівна Тимофіївна Юрлова Плещеєва між 1532 та 1540 рр. вийшла заміж за князя Юрія Боровського, вількейського намісника Олександра Ходкевича (берестейського старости) 1. У 1547 р. її чоловік обіймає уряд маршалка вже при дворі віленського воєводи та великого литовського канцлера Яна Глібовича, а 1563 року він згаданий як коршевський тивун 2. В ході Люблінського унійного сейму 90-літній князь отримав свій останній уряд, ставши литовським кухмістром (18.01.1569) 3. У 1540-х рр. подружжя Боровських успішно змагається з найближчими родичами за спадок Івана Плєщєєва 4. В цих суперечках сторонами з протилежного боку виступають мати Барбари та її ж рідна сестра Катерина. Дітьми Барбари та Юрія, згідно з Ю. Вольфом, були Лев, Михайло та Щенсна Боровські 5.
Калі спадчынніцамі нерухомасці з’яўляліся дочкі, то пасаг ім ужо не вылучаўся. Княгіні Барбара, жонка Юрыя Бароўскага, і Кацярына, жонка Мацвея Багдановіча, Юрлоўны мелі шэраг маёмасных прэтэнзій да маці Ганны. Сярод іх нявыдача пасагу, такога ж як старэйшай сястры Ганне, калі яна выходзіла замуж за скарбніка ВКЛ Мікіту Андрэевіча. Аднак шляхцянкі атрымалі спадчыну па бацьку Івану Юрлову, таму маці не павінна была даваць ім пасаг. У судовай пастанове гэта патлумачана так: хто трымае бацькоўскія ўладанні, той і выдае пасаг (1546)6. Такім чынам, прэтэнзіі да маці пра выправу прызналі няслушнымі.
III генерація
ЛЕВ ЮРЬЕВИЧ БОРОВСКИЙ (упом. 1569, 1599, 1621)
Владел частью Поневежского имения. Powiat Jaśwojński12.)
P. Lew Borowski syna swego, p. Łu[ka]sza, stawiłł ...> z części swej Poniewiezkiej.
Вероятно князь Лев Юрьевич Боровский,
который упомянут 05.01.1599 г. вместе со своими сыновьями (вероятно старшими) Яном и Николаем. 7 Князь Лукаш Львович Боровский умер после 04.10.1629 г. Ещё одним сыном Льва Боровского был князь Стефан Боровский (ум. после 1650).13.)
∞, АННА ДАВЫДОЧЕВНА
ЯН ЮРЬЕВИЧ БОРОВСКИЙ (упом. 1578)
Владел имением в Вилькийской волости Жмудской земли.
АНДРЕЙ ….. БОРОВСКИЙ
Powiat Rosieński14.)
P. Andrzej Borowski syna swego Rafałła, młodzika, posłał mając kilku starszych, spólnie z synem starszym Mikołajem, z części jego ojczystej i z źeninej.
Князь Андрей Боровский возможно был братом князя Льва Юрьевича.
МИХАИЛ N. (ЮРЬЕВИЧ?) БОРОВСКИЙ (упом.1585-1586)(ум. до 1596)
Предполагаемый сын князя Юрия Боровского. Тивун Коршевский.
III генерація
НИКОЛАЙ АНДРЕЕВИЧ БОРОВСКИЙ (упом. 1621-1644)
Судья гродский Жмудский. князь Николай Андреевич Боровский (ум. после 1644) являлся судьёй гродским Жмудским (31.12.1643/44) и был женат на Анне Матвеевне Лауданской. Он вероятно умер перед 1648 годом. Вместе с сыновьями владел имениями в Росиенском повете Жмудской земли
РАФАЛ АНДРЕЕВИЧ БОРОВСКИЙ (упом. 1621-1648)
в числе жмудской шляхты, подписался под элекцией короля Яна-Казимира в 1648 году. /Wolff 11/
МАРТИН (АНДРЕЕВИЧ?) БОРОВСКИЙ (упом. 1620-1629)
Предполагаемый сын князя Андрея Боровского, который, помимо Николая имладшего Рафала, имел ещё сыновей. Подлесничий Вилькийский в Жмудской земле.
ЯН ЛЬВОВИЧ БОРОВСКИЙ (упом. 1599)
НИКОЛАЙ ЛЬВОВИЧ БОРОВСКИЙ (упом. 1599-1632)
Подстолий Жмудский (упом. 1619-1632), ротмистр королевский (упом. 1625), капитан Дорогобужский (упом. 1632). В 1625 году получил «привилей» на Буловец и Боровское в Смоленском воеводстве.
ЛУКАШ ЛЬВОВИЧ БОРОВСКИЙ (упом. 1621-1629)
КН. СТЕФАН ЛЬВОВИЧ БОРОВСКИЙ (упом. 1633-1650)
Имел владения в Смоленском воеводстве (имение Староселье).
КЖ. МАРИНА ЛЬВОВНА БОРОВСКАЯ
∞, ЯН ЛОЙБА.
III генерація
АДАМ-КАЗИМИР НИКОЛАЕВИЧ БОРОВСКИЙ (упом. 1621-1654)
Вместе с братом Габриэлем владел имениями в Ясвойнском повете Жмудской земли. Также владел имением Кубличин (Kobelszczyzna)
в Смоленскомвоеводстве, которое ещё в 1621 году получил его отец.
P. Adam Borowski z imienia Poszuszwiańskiego. Ten źe z[e] Skindoryszek i z Bojan z bratem, p. Gabryjełem.
Князь Адам-Казимир Николаевич Боровский (ум. между 1654 и 1657), сын князя Николая Львовича Боровского (ум. после 1632), «подстолич» Жмудский. В 1648 году, вчисле жмудской шляхты, он подписался под элекцией короля Яна-Казимира.
КН. ГАБРИЭЛЬ НИКОЛАЕВИЧ БОРОВСКИЙ (упом. 1621-1623)
Владелец имения Дарва в Ковенском повете.
князь Габриэль Николаевич Боровский, также упомянут в источниках под 1623 годом. /Wolff 11/
- Boniecki А. Poczet rodуw… – S. 114; Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… – Warszawa, 1895. – S. 10; LM. – Vilnius, 1995. – Kn. 225 (книга судових справ). – P. 229. [↩]
- Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… – Warszawa, 1895. – S. 10.[↩]
- Там само. – С. 688; UrzWKL. – S. 63.[↩]
- Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… – S. 10; LM. – Kn. 230 (книга судових справ). – P. 67.[↩]
- Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… – S. 10–11.[↩]
- Метрыка 2008, кн. 30, 130-131.[↩]
- Wolff 10[↩]