Бердибековичи-Боровские

БЕР­ДИ­БЕ­КО­ВИ­ЧИ И БОРОВ­СКИЕ — от татар­ско­го име­ни Бер­ди­бек, дали назва­ние селу Бер­ди­бе­ки (к югу от Смо­лен­ска). Пер­вый извест­ный в Лит­ве князь Бер­ди­бе­ко­вич — Иван, у кото­го было 3 сына: Миш­ка, Семен (уп. 1482 и 1495 гг.) и Павел (уп. 1486 г.), упо­ми­на­лись, как кня­зья и бояре смо­лен­ские.

Центр вла­де­ний – с. Бер­ди­бе­ки к югу от Смо­лен­ска. По семей­ной леген­де неиз­вест­ный по име­ни сын хана Золо­той Орды Бер­ди­бе­ка (1357 — 1359) после гибе­ли отца уехал сна­ча­ла в Крым, а потом в Лит­ву, где стал родо­на­чаль­ни­ком кня­зей Бердибековичей.

Вста­но­ви­ти міс­це­з­на­ход­жен­ня родо­во­го гніз­да князів Боровсь­ких доз­во­ляє королівсь­кий акт, вида­ний кня­зю Мико­лаю Боровсь­ко­му в 1625 р. – «при­вілей додат­ко­вий до Було­ве­ць на село Боровсь­ке (…) у Смо­ленсь­ко­му (воє­вод­стві)» (Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… . S. 11). Це ниніш­ні «дерев­ні» Боров­скоє і Було­ві­ца в Почин­ковсь­ко­му р-ні Смо­ленсь­кої обл. Між ними є ще «дерев­ня» Бер­ді­бя­ки, назву якої той же Вольф пов’язав з кня­зя­ми Бер­дя­бя­ко­ви­ча­ми, які напри­кін­ці XV ст. зга­ду­ють­ся як дріб­ні зем­ле­влас­ни­ки Смо­ленсь­кої зем­лі (Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… . S. 2). Имен­но ста­рин­ное смо­лен­ское село Боров­ское, нахо­дя­ще­е­ся к восто­ку от рай­он­но­го цен­тра Почи­нок, мож­но по пра­ву счи­тать насто­я­щей «сто­ли­цей» кня­зей Боров­ских. Порів­ню­ю­чи ці фак­ти, ми навряд чи поми­ли­мо­ся, визнав­ши князів Боровсь­ких нащад­ка­ми Бердябяковичів.

На воз­мож­ное татар­ское про­ис­хож­де­ние дан­но­го рода ука­зы­ва­ет близ­ле­жа­щая дерев­ня Бер­ди­бя­ки, рас­по­ло­жен­ная меж­ду Було­ви­цей и Боров­ским. Селом Бер­ди­бя­ки в XV веке вла­де­ли кня­зья Бер­дя­бя­ко­ви­чи (Бер­ди­бе­ко­ви­чи), кото­рых родо­слов­ная леген­да воз­во­ди­ла к сыну золо­то­ор­дын­ско­го хана Бер­ди­бе­ка (1357-1359), пере­шед­ше­го на литов­скую служ­бу после гибе­ли отца.

Род кня­зей Боров­ских, исхо­дя из Коя­ло­ви­ча и Несец­ко­го, при­над­ле­жит к гербу«Gozdawa». По инфор­ма­ции Воль­фа, кня­зья Боровские «
byli czysto litewskiegopochodzenia», а со слов Бонец­ко­го «pochodzenie ich niewiadome». Тот же Бонец­кий упо­ми­на­ет име­ния Боро­во и Иро­во (Киев­ский повет), кото­рые оши­боч­но называет«dziedzictwem ich». (Эти име­ния, рас­по­ло­жен­ные в Олев­ской воло­сти Киев­ско­го пове­та, полу­чил от киев­ско­го кня­зя Олель­ка Вла­ди­ми­ро­ви­ча (1440 — 1455) князь Фёдор Семё­но­вич Глин­ский (ум. после 1480). В даль­ней­шем село Боро­вое пере­шло по наслед­ству к Бог­да­ну Фёдо­ро­ви­чу Глин­ско­му (Путивль­ско­му) (ум. после 1510), а затем к его сыну кня­зю­Вла­ди­ми­ру Путивль­ско­му (ум. после 1540). Сын послед­не­го, князь Бог­дан Вла­ди­ми­ро­вич Путивль­ский (ум. меж­ду 1571 и 1576) так­же вла­дел этим селом и поль­зо­вал­ся родо­вым вла­де­тель­ным титу­лом «Боров­ский».)

Berdiabiakowicz niezawodnie tatarskiego pochodzenia, dali nazwij sio hi lierdibiaki (na południe od Smoleńska). Kniaź Iwan Berdiabiakowicz, osiedlony w Smoleńskiem, pozostawił trzech synom Miszka, Semena — i Pawła, wymienionych w spovj.’idzonym za króla Aleksandra spisie kniaziów i bojar Smoleńskich). ‘h nich Senko Berdiabiakowicz, otrzymał 1482 i’. 12 kop z karczem Mereckich i 8 kop z myta Smoleńskiego, a w 1405 r. miał sprawy L bojarami smoleńskimi Terecliowiczami o sioła Rnkowskic i Chodorykowskic. Kniaź Paweł Berdiabiakowicz otrzymał c> kop ze skarbu i ogiera w 148t5 r.

16 люто­го 1499 р. зга­дуєть­ся якийсь князь Бог­дан Боровсь­кий, який мав судо­ву спра­ву зі смо­ленсь­ки­ми бояра­ми за сіль­це Нем­чи­новсь­ке (LM. Kn. 5. P. 117–118, nr 191). Ще кн. Федір Глинсь­кий, бать­ко Бог­да­на, отри­мав с. Боро­ве на Київ­щині. М. Є. Бич­ко­ва пише, що саме «його нащад­ки писа­лись як кн. Боровсь­кі (Вольф. 86–87)» (Быч­ко­ва М. Е. Родо­сло­вие Глин­ских… С. 296). Однак на вка­за­них сторін­ках кни­ги Воль­фа про це нічо­го не гово­рить­ся. Біль­ше того, Вольф схи­ляв­ся до дум­ки, що Боровсь­кі були кня­зя­ми «чисто литовсь­ко­го поход­жен­ня» (Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… S. 10, пор. 86–87). Сином кня­зя Бог­да­на 1499 р. був князь Юрій Боровсь­кий і т. д. (Там само). Тоді як у Бог­да­на Глинсь­ко­го був лише один син, Воло­ди­мир Путив­льсь­кий. Вста­но­ви­ти міс­це­з­на­ход­жен­ня родо­во­го гніз­да князів Боровсь­ких доз­во­ляє королівсь­кий акт, вида­ний кня­зю Мико­лаю Боровсь­ко­му в 1625 р. – «при­вілей додат­ко­вий до Було­ве­ць на село Боровсь­ке (…) у Смо­ленсь­ко­му (воє­вод­стві)» (Там само. S. 11). Це ниніш­ні «дерев­ні» Боров­скоє і Було­ві­ца в Почин­ковсь­ко­му р-ні Смо­ленсь­кої обл. Між ними є ще «дерев­ня» Бер­ді­бя­ки, назву якої той же Вольф пов’язав з кня­зя­ми Бер­дя­бя­ко­ви­ча­ми, які напри­кін­ці XV ст. зга­ду­ють­ся як дріб­ні зем­ле­влас­ни­ки Смо­ленсь­кої зем­лі (Там само. S. 2). Порів­ню­ю­чи ці фак­ти, ми навряд чи поми­ли­мо­ся, визнав­ши князів Боровсь­ких нащад­ка­ми Бердябяковичів.

Во вто­рой поло­вине XVII века кня­зья Боров­ские пере­ста­ют поль­зо­вать­ся кня­же­ским титу­лом и, как пишет Юзеф Вольф, «utonęli w mnóstwie rodzin tego samego nazwiska». В акто­вых мате­ри­а­лах одно из послед­них сви­де­тельств о кня­зе Боров­ском гер­ба «Гоз­да­ва» дати­ру­ет­ся 1684 годом.

ДЖЕ­РЕ­ЛА:

Келем­бет.
Про­щак Олег. Спи­сок кня­зей из «Попи­са поспо­ли­то­го руше­ния шлях­ты Вели­ко­го кня­же­ства Литов­ско­го» 1621 года. 

І

КН. ИВАН БЕРДИБЕКОВИЧ

пасе­ле­ны ў Сма­лен­скім паве­це, пакі­нуў трох сыноў:

ІІ

КН. МИШ­КА ИВА­НО­ВИЧ БЕРДИБЕКОВИЧ

Міш­ка, Сямён i Паў­ло, узга­да­ны у спі­се кня­зёў i бая­раў Сма­лен­скіх, што быў склад­зе­ны пры вялікім кня­зю Аляксандру.

КН. СЕМЕН ИВА­НО­ВИЧ БЕР­ДИ­БЕ­КО­ВИЧ (1482,1495)

атры­маў у 1482 г. 12 коп з Мяр­эц­кіх кар­чом i 8 коп ca Сма­лен­ска­га мыта, а ў 1495 г. меў спра­ву ca сма­лен­скі­мі бая­ра­мі Цера­хо­ві­ча­мі аб вёс­ках Рукоўс­кае i Хадарыкоўскае.

Міш­ка, Сямён i Паў­ло, узга­да­ны у спі­се кня­зёў i бая­раў Сма­лен­скіх, што быў склад­зе­ны пры вялікім кня­зю Аляксандру.

КН. ПАВЕЛ ИВА­НО­ВИЧ БЕР­ДИ­БЕ­КО­ВИЧ (1486,1528)

атры­маў 6 коп са скар­баў ў 1486 г.

Міш­ка, Сямён i Паў­ло, узга­да­ны у спі­се кня­зёў i бая­раў Сма­лен­скіх, што быў склад­зе­ны пры вялікім кня­зю Аляк­сан­дру. Павел был жив еще в 1528 году. У него было два сына Петр и Гре­го­рий, извест­ных по опи­си 1567 года.

У Боне­ць­ко­го є князь Пав­ло Бірдибакович,
який в 1514 р. отри­мав маєток біля Ейши­шок [Боне­ць­кий-2, 1, 268].

III гене­ра­ція

ПЕТР ПАВ­ЛО­ВИЧ (1567)

ГРИ­ГО­РИЙ ПАВ­ЛО­ВИЧ (1567)

КН. БОГ­ДАН-БАР­ТО­ЛО­МЕЙ …… (1499, упом. 1528)

Пер­вый, документально.зафиксированный князь Боров­ский, про­жи­ва­ю­щий в Смо­лен­ской зем­ле и упо­мя­ну­тый вме­сте со смо­лен­ски­ми бояра­ми. Воз­мож­но при­над­ле­жал к роду кня­зя Ива­на Бер­дя­бя­ко­ви­ча (Бер­ди­бе­ко­ви­ча) и был его внуком. 

16 люто­го 1499 р. зга­дуєть­ся якийсь князь Бог­дан Боровсь­кий, який мав судо­ву спра­ву зі смо­ленсь­ки­ми бояра­ми за сіль­це Нем­чи­новсь­ке (LM. Kn. 5. P. 117–118, nr 191). Ще кн. Федір Глинсь­кий, бать­ко Бог­да­на, отри­мав с. Боро­ве на Київ­щині. М. Є. Бич­ко­ва пише, що саме «його нащад­ки писа­лись як кн. Боровсь­кі (Вольф. 86–87)» (Быч­ко­ва М. Е. Родо­сло­вие Глин­ских… С. 296). Однак на вка­за­них сторін­ках кни­ги Воль­фа про це нічо­го не гово­рить­ся. Біль­ше того, Вольф схи­ляв­ся до дум­ки, що Боровсь­кі були кня­зя­ми «чисто литовсь­ко­го поход­жен­ня» (Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… S. 10, пор. 86–87). Сином кня­зя Бог­да­на 1499 р. був князь Юрій Боровсь­кий і т. д. (Там само). Тоді як у Бог­да­на Глинсь­ко­го був лише один син, Воло­ди­мир Путивльський. 

Пред­по­ла­га­е­мый Боров­ский князь. Упо­мя­нут без вла­де­тель­но­го титу­ла «Боров­ский».
Про­жи­вал на тер­ри­то­рии Ясвойн­ской воло­сти (Жмудь), где в даль­ней­шем име­ли свои вла­де­ния Боров­ские князья.

Воз­мож­но сын кня­зя Бог­да­на Боров­ско­го и пер­вым из кня­зей Боров­ских полу­чил име­ние в Жмуд­ской зем­ле в каче­стве «выслу­ги».

III гене­ра­ція

КН. ЮРИЙ БОГ­ДА­НО­ВИЧ БОРОВ­СКИЙ (1540, †1569/1576)

Пред­по­ла­га­е­мый сын кня­зя Бар­то­ло­мея (Боров­ско­го?). Тивун Кор­шев­ский (упом.
1554-1563). Вла­дел име­ни­я­ми под Мей­ша­го­лой и в Поневеже.

Бар­ба­ра (Вар­ва­ра) Іванів­на Тимо­фіїв­на Юрло­ва Пле­щеє­ва між 1532 та 1540 рр. вий­ш­ла заміж за кня­зя Юрія Боровсь­ко­го, віль­кейсь­ко­го наміс­ни­ка Олек­сандра Ход­ке­ви­ча (бере­стейсь­ко­го ста­ро­сти) [1]. У 1547 р. її чоло­вік обій­має уряд мар­шал­ка вже при дворі віленсь­ко­го воє­во­ди та вели­ко­го литовсь­ко­го канц­ле­ра Яна Глі­бо­ви­ча, а 1563 року він зга­да­ний як кор­шевсь­кий тивун [2]. В ході Люб­лінсь­ко­го уній­но­го сей­му 90-літ­ній князь отри­мав свій остан­ній уряд, став­ши литовсь­ким кух­містром (18.01.1569) [3]. У 1540-х рр. подруж­жя Боровсь­ких успіш­но зма­гаєть­ся з най­б­лиж­чи­ми роди­ча­ми за спа­док Іва­на Плє­щєє­ва [4]. В цих супереч­ках сто­ро­на­ми з про­ти­леж­но­го боку висту­па­ють мати Бар­ба­ри та її ж рід­на сест­ра Кате­ри­на. Дітьми Бар­ба­ри та Юрія, згід­но з Ю. Воль­фом, були Лев, Михай­ло та Щенсна Боровсь­кі [5].

Калі спад­чын­ні­ца­мі неру­хо­мас­ці з’яўляліся доч­кі, то пасаг ім ужо не вылу­чаў­ся. Кня­гіні Бар­ба­ра, жон­ка Юрыя Бароўска­га, і Кацяры­на, жон­ка Мацвея Баг­да­но­ві­ча, Юрлоў­ны мелі шэраг маё­мас­ных прэт­эн­зій да маці Ган­ны. Сярод іх нявы­да­ча паса­гу, тако­га ж як стар­эй­шай сяст­ры Ганне, калі яна выход­зі­ла замуж за скарб­ніка ВКЛ Мікіту Андр­эеві­ча. Аднак шлях­цян­кі атры­малі спад­чы­ну па баць­ку Іва­ну Юрло­ву, таму маці не павін­на была дава­ць ім пасаг. У судо­вай пас­та­но­ве гэта пат­лу­ма­ча­на так: хто тры­мае баць­коўскія ўла­дан­ні, той і выдае пасаг (1546)[6]. Такім чынам, прэт­эн­зіі да маці пра выпра­ву прызналі няслушнымі. 

∞ ВАР­ВА­РА ІВАНІВ­НА ЮРЛОВА

III гене­ра­ція

КН. МИКО­ЛАЙ ЮРЬЕ­ВИЧ БОРОВ­СКИЙ (1566,1596)

Пред­по­ла­га­е­мый сын кня­зя Юрия Боров­ско­го. Тивун Коршевский. 

∞, РЕГІ­НА ШИМОН

ЛЕВ ЮРЬЕ­ВИЧ БОРОВ­СКИЙ (упом. 1569, 1599, 1621)

Вла­дел частью Поне­веж­ско­го име­ния. Powiat Jaśwojński12.)
P. Lew Borowski syna swego, p. Łu[ka]sza, stawiłł ...> z części swej Poniewiezkiej.
Веро­ят­но князь Лев Юрье­вич Боровский,
кото­рый упо­мя­нут 05.01.1599 г. вме­сте со сво­и­ми сыно­вья­ми (веро­ят­но стар­ши­ми) Яном и Нико­ла­ем. [7] Князь Лукаш Льво­вич Боров­ский умер после 04.10.1629 г. Ещё одним сыном Льва Боров­ско­го был князь Сте­фан Боров­ский (ум. после 1650).13.)

∞, АННА ДАВЫДОЧЕВНА

∞, КАТА­РИ­НА ГРИЧИНА

КН. СТАНІ­СЛАВ ЮРІЙ­О­ВИЧ БОРОВСЬКИЙ

∞, АННА БІЛОЗІР

ЯН ЮРЬЕ­ВИЧ БОРОВ­СКИЙ (упом. 1578)

Вла­дел име­ни­ем в Виль­кий­ской воло­сти Жмуд­ской земли.

АНДРЕЙ ЮРЬЕ­ВИЧ БОРОВСКИЙ

Powiat Rosieński14.)
P. Andrzej Borowski syna swego Rafałła, młodzika, posłał mając kilku starszych, spólnie z synem starszym Mikołajem, z części jego ojczystej i z źeninej.

Князь Андрей Боров­ский воз­мож­но был бра­том кня­зя Льва Юрьевича. 

∞, РЕГІ­НА МИСЮТА

КНЖ. СОФІЯ ЮРІЄВ­НА БОРОВСЬКА

∞, ГЕРОНІМ ХРЖОНСТОВСЬКИЙ

КНЖ. КАТА­РИ­НА ЮРІЄВ­НА БОРОВСЬКА

∞, ЮРІЙ РАДОШИНСЬКИЙ

КНЖ. СОФІЯ ЮРІЄВ­НА БОРОВСЬКА

∞, ЯН ХРЖОНСТОВСЬКИЙ

КНЖ. ЩАС­НА ЮРІЄВ­НА БОРОВСЬКА

∞, ГРИ­ГОРІЙ ЛОПОТИНСЬКИЙ

КНЖ. БАР­БА­РА ЮРІЄВ­НА БОРОВСЬКА

∞, КРИШТОФ СТАН­КЕ­ВИЧ БІЛЕВИЧ

III гене­ра­ція

КНЖ. АННА МИКО­ЛАЙ­ОВ­НА БОРОВСЬКА

∞, МЕР­КЕЛЬ МЕР­КУ­ЛО­ВИЧ ШЕМЕТ

КН. МИКО­ЛАЙ АНДРЕ­ЕВИЧ БОРОВ­СКИЙ (упом. 1621-1644)

Судья грод­ский Жмуд­ский. князь Нико­лай Андре­евич Боров­ский (ум. после 1644) являл­ся судьёй грод­ским Жмуд­ским (31.12.1643/44) и был женат на Анне Мат­ве­евне Лаудан­ской. Он веро­ят­но умер перед 1648 годом. Вме­сте с сыно­вья­ми вла­дел име­ни­я­ми в Роси­ен­ском пове­те Жмуд­ской земли

КН. РАФАЛ АНДРЕ­ЕВИЧ БОРОВ­СКИЙ (упом. 1621-1648) 

в чис­ле жмуд­ской шлях­ты, под­пи­сал­ся под элек­ци­ей коро­ля Яна-Кази­ми­ра в 1648 году. /Wolff 11/

КН. МАР­ТИН (АНДРЕ­ЕВИЧ?) БОРОВ­СКИЙ (упом. 1620-1629)

Пред­по­ла­га­е­мый сын кня­зя Андрея Боров­ско­го, кото­рый, поми­мо Нико­лая имлад­ше­го Рафа­ла, имел ещё сыно­вей. Под­лес­ни­чий Виль­кий­ский в Жмуд­ской земле.

КН. ЯН ЛЬВО­ВИЧ БОРОВ­СКИЙ (упом. 1599)

КН. МИКО­ЛАЙ ЛЬВО­ВИЧ БОРОВ­СКИЙ (упом. 1599-1632)

Под­сто­лий Жмуд­ский (упом. 1619-1632), рот­мистр коро­лев­ский (упом. 1625), капи­тан Доро­го­буж­ский (упом. 1632). В 1625 году полу­чил «при­ви­лей» на Було­вец и Боров­ское в Смо­лен­ском воеводстве.

КН. ЛУКАШ ЛЬВО­ВИЧ БОРОВ­СКИЙ (упом. 1621-1629)

КН. СТЕ­ФАН ЛЬВО­ВИЧ БОРОВ­СКИЙ (упом. 1633-1650)

Имел вла­де­ния в Смо­лен­ском вое­вод­стве (име­ние Староселье).

КЖ. МАРИ­НА ЛЬВОВ­НА БОРОВСКАЯ

∞, ЯН БУРБА.

III гене­ра­ція

КН. АДАМ-КАЗИ­МИР НИКО­ЛА­Е­ВИЧ БОРОВ­СКИЙ (упом. 1621-1654)

Вме­сте с бра­том Габ­ри­элем вла­дел име­ни­я­ми в Ясвойн­ском пове­те Жмуд­ской зем­ли. Так­же вла­дел име­ни­ем Куб­ли­чин (Kobelszczyzna)
в Смо­лен­ском вое­вод­стве, кото­рое ещё в 1621 году полу­чил его отец.

P. Adam Borowski z imienia Poszuszwiańskiego. Ten źe z[e] Skindoryszek i z Bojan z bratem, p. Gabryjełem. 

Князь Адам-Кази­мир Нико­ла­е­вич Боров­ский (ум. меж­ду 1654 и 1657), сын кня­зя Нико­лая Льво­ви­ча Боров­ско­го (ум. после 1632), «под­сто­лич» Жмуд­ский. В 1648 году, в чис­ле жмуд­ской шлях­ты, он под­пи­сал­ся под элек­ци­ей коро­ля Яна-Казимира. 

КН. ГАБ­РИ­ЕЛЬ МИКО­ЛАЙ­О­ИЧ БОРОВСЬ­КИЙ (упом. 1621-1623)

Вла­де­лец име­ния Дар­ва в Ковен­ском повете.
князь Габ­ри­эль Нико­ла­е­вич Боров­ский, так­же упо­мя­нут в источ­ни­ках под 1623 годом. /Wolff 11/

1. Boniecki А. Poczet rodуw… – S. 114; Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… – Warszawa, 1895. – S. 10; LM. – Vilnius, 1995. – Kn. 225 (кни­га судо­вих справ). – P. 229. [↩]
2. Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… – Warszawa, 1895. – S. 10.[↩]
3. Там само. – С. 688; UrzWKL. – S. 63.[↩]
4. Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… – S. 10; LM. – Kn. 230 (кни­га судо­вих справ). – P. 67.[↩]
5. Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… – S. 10–11.[↩]
6. Мет­ры­ка 2008, кн. 30, 130-131.[↩]
7. Wolff 10[↩]