Гедиміновичі

Булгаковы, князья

Бул­га­ко­вы — кня­же­ский род, отрасль кня­зей Пат­ри­ке­е­вых, веду­щих свое нача­ло от госу­да­рей Литовских[1]. Род вне­сён в Бар­хат­ную книгу[2]. Их пре­док, князь Юрий Пат­ри­ке­е­вич в 1406 г. женил­ся на млад­шей доче­ри вели­ко­го кня­зя Дмит­рия Ива­но­ви­ча Анне 1. У Юрия Пат­ри­ке­е­ви­ча Литов­ско­го было двое сыно­вей: стар­ший, Васи­лий, умер­ший моло­дым, и Иван Юрье­вич, зна­ме­ни­тый пер­вый боярин Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Голицыны

Рус­ский кня­же­ский род, веду­щий свое нача­ло от пин­ско­го кн. Нари­­мун­та-Гле­­ба (ум. 1348), вто­ро­го сына вел. кн. литов­ско­го Геди­ми­на. Один из его пра­вну­ков боярин кн. Иван Васи­лье­вич Бул­гак (ум. 1479) имел сына кн. Миха­и­ла Ива­но­ви­ча Бул­га­ко­ва, полу­чив­ше­го про­зви­ще Голи­ца, кото­рое, по пре­да­нию, про­изо­шло от при­выч­ки кня­зя носить желез­ную пер­чат­ку толь­ко на Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Лугвенієвичі (Мстиславські І)

Общие све­де­ния о роде МСТИ­СЛАВ­СКИЕ — ли­тов­ский по про­ис­хож­де­нию пра­во­слав­ный кня­же­ский род, Ге­ди­ми­но­ви­чи; удель­ные кня­зья в Вели­ком кня­же­стве Ли­тов­ском (ВКЛ), (кон. 14 – 1-я треть 16 вв.), Ро­до­на­чаль­ник 1-й ли­нии М. – Луг­вень (в кре­ще­нии Си­ме­он) (? – не ра­нее 19.6.1431), вел. кн. по­лоц­кий (1378–1380/81), удель­ный кн. мсти­слав­ский (с нач. 1390-х гг.), Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Ягеллоны, князья и короли

ЯГЕЛ­ЛО­НИ — дина­стія, яка пану­ва­ла в Королів­стві Польсь­ко­му (1386—1572), Вели­ко­му князів­стві Литовсь­ко­му (1378—1434, 1440—1572), Угор. королів­стві (1440—44, 1490—1526), Чесь­ко­му королів­стві (1471—1526). Я. є від­га­лу­жен­ням Геди­мі­но­ви­чів. Серед Я. польс. коро­ля­ми були зас­нов­ник дина­стії Ягай­ло [1]*, його сини Вла­ди­слав III [4] і Кази­мир IV [6], ону­ки Ян-Оль­­б­рахт [10], Олек­сандр Ягел­лон [11] і Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Патрикеевы, князья

Общие све­де­ния о роде ПАТ­РИ­КЕ­Е­ВЫ — рус­ский кня­же­ский род литов­ско­го про­ис­хож­де­ния XV — 1-й тре­ти XVI веков, Геди­ми­но­ви­чи. Фа­миль­ное про­зва­ние Пат­ри­ке­е­вы фик­си­ру­ет­ся бо­лее позд­ни­ми и поч­ти ис­клю­чи­тель­но нар­ра­тив­ны­ми ис­точ­ни­ка­ми и за­кре­пи­лось в ис­то­рио­гра­фии с XVIII века. Ро­до­на­чаль­ник — Юрий Пат­ри­кее­вич (? — не ра­нее 1444-1445), боя­рин (не позд­нее 1444-1445), сын ли­товского кня­зя Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Чорторийські

Общие све­де­ния и про­ис­хож­де­ние ЧОР­ТО­РИЙСЬ­КІ, Чарто­рийсь­кі — князівсь­кий рід гер­ба «Пого­ня», що веде своє корін­ня від литов. прав­ля­чої дина­стії Геди­мі­но­ви­чів. Родо­ве гніз­до, від яко­го утво­ри­ло­ся пріз­ви­ще, — м-ко Чор­то­рийськ (нині с. Ста­рий Чор­то­рийськ Мане­ви­ць­ко­го р-ну Рів­нен. обл.). Тра­ди­ци­он­но на осно­ва­нии «Родо­сло­вия кня­зей литов­ских» отцом Васи­лия Чарто­рый­ско­го счи­та­ет­ся Кон­стан­тин Оль­гер­до­вич. Соглас­но гипо­те­зе Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Щенятевы

Общие све­де­ния о роде ЩЕНЯ­ТЕ­ВЫ — суще­ство­вав­шая в XVI веке ветвь кня­зей Пат­ри­ке­е­вых. Род вне­сён в Бар­хат­ную кни­гу. 1 Родо­на­чаль­ник Дани­ил Васи­лье­вич Щеня, вто­рой сын рано умер­ше­го Васи­лия, одно­го из сыно­вей мос­ков­ско­го бояри­на Юрия Пат­ри­ке­е­ви­ча, потом­ка кня­зя Геди­ми­на в чет­вёр­том колене, кото­рый выехал в Мос­ков­ское кня­же­ство и стал бояри­ном вели­ко­го кня­зя Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Бельские

Загаль­ні відо­мо­сті БЕ́ЛЬСКИЕ — кня­же­ский и бояр­ский род. При­над­ле­жит к Геди­ми­но­ви­чам, явля­ясь млад­шей вет­вью потом­ства Вла­ди­ми­ра Оль­гер­до­ви­ча Киев­ско­го. Ад Белай над ракой Обша, на паў­ноч­ны ўсход ад Сма­лен­ска. Княст­ва Бель­скае скла­да­ла­ся з Белай i нава­коль­ных вёсак, Вяр­хоўя, Баль­шо­ва, Шоп­та­ва i г. д. Род вне­сён в Бар­хат­ную книгу[1]. Біб­ліо­гра­фія Пись­мо Сулей­ма­на I Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Корецькі

Загаль­ні відо­мо­сті Корец­кие (польск. Korecki) — угас­ший в сере­дине XVII века рус­ско-лито­в­ский кня­же­ский род гер­ба «Пого­ня» из чис­ла Геди­ми­но­ви­чей. 1 Рід князів Коре­ць­ких гіпо­те­тич­но похо­дить від литовсь­ких князів Геди­мі­но­ви­чів гер­бу Пого­ня. Зас­нов­ни­ком роду тра­ди­цій­но вва­жаєть­ся онук Нари­мун­та Геди­мі­но­ви­ча кн. Олек­сандр Пат­ри­кій­о­вич, який на почат­ку ХV ст. отри­мав у дани­ну місто Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Трубецькі

Загаль­ні відо­мо­сті ТРУ­БЕЦ­КИЕ 1 – литов. и рус. кня­же­ский род, Ге­ди­ми­но­ви­чи. Пе­ре­шли на служ­бу к вел. кн. мо­с­ковско­му Ива­ну III Ва­силье­ви­чу со свои­ми вла­де­ния­ми вес­ной 1500, по­сле на­ча­ла рус.-ли­тов. вой­ны 1500–03 (см. в ст. Рус­ско-ли­то­в­ские вой­ны). До 2-й пол. 16 в. кня­зья слу­жи­лые, вплоть до кон. 17 в. со­хра­ня­ли вот­чи­ны Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Куракины

Общие све­де­ния о Кура­ки­ных КУРА́КИНЫ — кня­же­ский род, Геди­ми­но­ви­чи, отрасль кня­зей Пат­ри­ке­е­вых. Род вне­сён в Бар­хат­ную кни­гу 1. При пода­че доку­мен­тов 11 мар­та 1682 года, для вне­се­ния рода в Бар­хат­ную кни­гу, была пода­на сов­мест­ная родо­слов­ная рос­пись одно­род­цев кня­зей Голи­цы­ных и Кура­ки­ных 2. Род кня­зей Кура­ки­ных вне­сён в V часть родо­слов­ных Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Сангушки

Загаль­ні відо­мо­сті САН­ГУШ­КИ — князівсь­кий рід гер­ба «Пого­ня», нале­жав до однієї з гілок Геди­мі­но­ви­чів.[1] Санґуш­ко Федо­ро­вич, молод­ший син кня­зя з Рат­на, що ус­падкував, оче­вид­но, напо­ло­ви­ну з бра­том Рома­ном волость горо­да Кошер 2, запо­чат­ку­вав на Волині рід Санґуш­ків. У резуль­таті поділів його спад­щи­ни напри­кін­ці XV ст. ця ари­сто­кра­тич­на спіль­но­та роз­па­ла­ся на Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Кобринські, Ратненські и Кросничинські

Общие све­де­ния о роде КОБРИНСЬ­КІ 1 — кня­жий рід Вели­ко­го князів­ства Литовсь­ко­го. Одна з гілок Геди­мі­но­ви­чів. Похо­ди­ли від кня­зя Кобринсь­ко­го Рома­на Федо­ро­ви­ча, сина Федо­ра Оль­гер­до­ви­ча. Остан­ній пред­став­ник роду чоло­ві­чої статі, Іван Семе­но­вич, помер піс­ля 1491 р. Рід вимер у 1518 р., зі смер­тю кня­гині Анни Семенів­ної. Ад Коб­ры­на, цяпер павя­то­ва­га гора­ду Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Курцевичі (Буремські, Булиги)

Общие све­де­ния о роде КУР­ЦЕ­ВИ­ЧІ (Кур­­це­ви­чі-Буре­м­ль­сь­­кі, Кур­­це­ви­чі-Були­­ги, Коріа­то­ви­чі-Кур­­це­ви­чі) – кня­же­ский род, вос­хо­дя­щий, по родо­слов­но­му пре­да­нию, к кня­зю Кори­а­ту-Миха­и­­лу Геди­ми­но­ви­чу (1301 —1357), — отсю­да упо­треб­ля­ю­ще­е­ся с XVII в. родо­вое про­звание «Кори­а­то­ви­чи». Но боль­шин­ство поль­ских гене­а­ло­гов кон­ца XIX—начала XX вв. счи­та­ют их потом­ка­ми дру­го­го сына Геди­ми­на — Нари­мон­та, кня­зя Пин­ско­го 1. Пер­вым доку­мен­таль­но Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Олельковичи (Копыльские и Слуцкие), князья

Загаль­ні відо­мо­сті про рід князів Олель­ко­ви­чів Слу­ць­ких КОПИЛЬ­СКІ И СЛУ­ЦЬ­КІ, ОЛЕЛЬ­КО­ВИ­ЧІ – впли­во­вий князівсь­кий рід Вели­ко­го князів­ства Литовсь­ко­го гер­ба «Пого­ня», пред­став­ни­ки однієї зі стар­ших галу­зей Оль­гер­до­ви­чів, котрі як потом­ки Воло­ди­ми­ра Оль­гер­до­ви­ча й уділь­ні воло­дарі пра­ви­ли 1440–70 в Києві, а потім – лише в Слу­ць­ку та Копи­лі (нині оби­д­ва міста Мінсь­кої Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Любартовичи

Общие све­де­ния о роде Основ­ні дже­ре­ла: Келем­бет С. Федір-Федот (Федюш­ко) Любар­то­вич, князь луць­кий і Воло­ди­мирсь­кий, дер­жав­ця Сіверсь­кий. Келем­бет С. Князь Федір (Федюш­ко) Любар­то­вич: володін­ня в корон­ній Русі та їх дер­­жав­­но-пра­во­вий ста­тус / С. Келем­бет // Українсь­кий істо­рич­ний жур­нал. — 2020. — Чис­ло 4 Поко­лен­ная рос­пись II гене­ра­ція от Геди­мі­на КН. ЛЮБАРТ-ДМИ­Т­РИЙ ГЕДИ­МИ­НО­ВИЧ Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Коріатовичі

Загаль­ні відо­мо­сті про рід Коріа­то­ви­чі або Корія­то­ви­чі – князівсь­кий рід Вели­ко­го князів­ства Литовсь­ко­го в 1-й пол. 14 – на поч. 15 ст., гіл­ка дина­стії Геди­мі­но­ви­чів. Засн. роду Михай­­­ло-Коріят Геди­мі­но­вич (п. між 1358 і 1362), уділь­ний князь у Нов­го­род­ку Литовсь­ко­му (нині м. Ново­гру­док Грод­ненсь­кої обл., Біло­русь), відо­мий як учас­ник литов­сь­­ко-польс. бороть­би за Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Євнутовичі (Жеславські, Мстиславські II)

Общие све­де­ния о роде Заслаўскі (Еўну­то­віч), даклад­ней, Жэс­лаўскі ад Заслаўя, даў­ней Жэс­лаўль, а яшчэ даў­ней Іза­слаўль у Мен­скім паве­це – литовсь­кий кня­жий рід. Похо­дить від сина вели­ко­го кня­зя литовсь­ко­го Геди­мі­на — Євну­та, який, втра­тив­ши вели­кок­нязівсь­ко­го пре­сто­лу, отри­мав у спа­док Заславль (на Мін­щині). Його пра­пра­внук, князь Михай­ло Іва­но­вич Заславсь­кий, одру­жив­шись із княж­ною Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Кейстутовичі

Гене­а­ло­гия II гене­ра­ция от Геди­ми­на. 1. КЕЙ­С­ТУТ ГЕДИ­МІ­НО­ВИЧ († 1382) уділь­ний кн. тра­кайсь­кий, грод­ненсь­кий і бере­стейсь­кий, вел. князь литов. (1381 – 1-ша пол. 1382). Син Геди­мі­на. Був сюзе­ре­ном Жемай­тії (нині зх. ч. Лит­ви). 1345, від­сто­ро­нив­ши від вели­кок­нязівсь­кої вла­ди сво­го бра­та Явну­та, здійс­нив двір­це­вий пере­во­рот на користь ін. сво­го бра­та – Оль­гер­да. Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Ольгердовичі

Общие све­де­ния о роде ОЛЬ­ГЕР­ДО­ВИ­ЧІ – гіл­ка прав­ля­чої вели­кок­нязівсь­кої дина­стії Геди­мі­но­ви­чів у Вели­ко­му князів­стві Литовсь­ко­му; 12 синів і 9 дочок Оль­гер­да та їхні нащад­ки. Від О. похо­ди­ли кіль­ка князівсь­ких, вели­кок­нязівсь­ка і королівсь­ка дина­стії. Вели­ки­ми кня­зя­ми литовсь­ки­ми були Ягай­ло (Яків, Вла­ди­слав), вели­кий князь литовсь­кий 1377–92 з пере­рва­ми, король польсь­кий 1386–1434, і Свид­ри­гай­ло Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому

Наримонтовичи

Общие све­де­ния о роде Нари­мун­то­ви­чі – князівсь­кий рід, який похо­див від поло­ць­ко­го та пінсь­ко­го кня­зя Нари­мун­та. Одна з гілок Геди­мі­но­ви­чів. У XIV-XV століт­тях потом­ки Нари­мун­та пра­ви­ли у Пінсь­ко­му (1330-і—1471) та Белзь­ко­му (1352—1387) князів­ствах, були наміс­ни­ка­ми у Нов­го­роді. Родо­слов­ная пин­ских кня­зей Геди­­ми­­но­ви­­чей-Нари­­ман­то­ви­­чей до сих пор явля­ет­ся во мно­гом гипо­те­ти­че­ской. Синодіки Помян­ник Вве­денсь­кої Читать дальше…

От Безносюк Сергій Миколайович, тому