Полози (пол. Połuz czyli Połoz) — давній український шляхетський рід гербу Полозович, який панував на землях Пінщини, Київщини та Волині. Рід Полозів вийшов з Пінської землі.
Бібліографія:
Однороженко О.. Шляхетська геральдика Київської землі XV — першої половини XVII ст. за архівними джерелами та матеріалами сфрагістичної кОлекції Музею Шереметьєва // Сфрагістичний щорічник. Випуск ІІ.
2. Геральдика та сфрагистика.
Вихідці з Пінської землі пани Полози (Полозовичі) послуговувалися родовим знаком у вигляді зірки. Так, на печатці овруцького намісника Семена Полозовича від 1513 р. бачимо знак у вигляді шестипроменевої зірки з заокругленими кінцями в іспанському щиті в супроводі довколового напису: + ПЕЧАТ СЕНКА… ОВИ.1 Натомість, на печатках панів Щасного (від 1514 р.)2 та Івана (від 1514–1517 рр.)3 Федоровичів Полозовичів зіркоподібний знак має вісім загострених променів.
3. Генеалогія та біограми.
І
ІВАН ПОЛОЗ
у Пінському повіті.
ІІ
ФІЛОН ІВАНОВИЧ ПОЛОЗ
у Пінському повіті.
Федір Іванович Полоз
у Пінському повіті.
Орфіна Іванівна Полоз
Полози були родичами Кмітів, так як батько Криштофа та Семена Кмітів мав ім’я Богдан, а його дружиною і матір’ю дітей була Орфіна Полоз[6].
∞, Богдана Олександровича Кміта
ІІІ
Петро Філонович Полоз,
при королі Владиславі ІІІ був у полоні в московитів, дідич у Дуб’є.
Іван Федорович Полоз
— пінський боярин, отримав від княгині Марії Семенівни Олександровичевої маєток Це́рабень, який належав до Пінського замку. Король Олександр Ягеллончик затвердив йому це надання у 1492 та 1497 році. У 1505 році отримав від князя Федора Ярославовича чотири з половиною садиби у пінському повіті. 1509 року король Сигізмунд I Старий звільняє його від служби, яку виконував у київському повіті. У 1524 році був пінським войським, а в 1527 році мав отримати на два роки Чорнобильський замок після Заморенка, але очевидно не отримав, бо у 1531 році отримав нове призначення на цей уряд, який до того часу все ще перебував в руках Заморенка.
Среди пинских шляхетских родов, выделявшихся по своему влиянию и богатству, одно из первых мест занимают в первой четверти XVI в. — Полозы. Кн. Марья пожаловала Ивану Федоровичу Полозу —Теребенское именьице с данниками Белинскими и человеком в Сушицку, а сверх того дворища на пашню в Кожчичах. Год спустя она прибавила еще трех человек в Кривичах. Эти пожалования были подтверждены по желанию и просьбе Ивана Полоза королем Александром. Ив. Полоз был влиятельным боярином кн. Марьи и свое значение сохранил при кн. Феодоре, как член его рады за время 1502 — 20 гг. От кн. Феодора Иван Полоз получил четыре с половиною дворища в Дюхновичи, Рыловичи и Сухое, место под усадьбу в Пинске и трех человек в с. Сошне — эти пожалования были подтверждены к. Сигизмундом. Боярский род Полозов был киевскаго происхождения и, может быть, Иван Полоз перешел в Пинщину с кн. Марьею. Брат его Сенько Феодорович был наместником овручским и ключником киевским и получил от к. Сигизмунда имение в Киевским повете; у самаго Ивана Полоза были имения на р. Припети Лодыжин и Теремец в Чернобыльском районе. С имений Ивана Полоза в попись 1528 значится 7 коней — с пинских имений, что указывает на их сравнительную обширность. Одно время Иван Полоз был войским пинским (1524—30), а позднее вместе с сыном Львом получил в держанье на 2 года Чернобыль (1531).
∞, Настя.
Семен Федорович Полоз (? — пом.1529)
— в 1494–1495 роках київський ключник, 1510 року овруцький намісник, у 1522–1529 річицький намісник[3]. Відомий організацією ним козацьких загонів та військових виправ для них. У 1524 році з наказу Сигізмунда I Криштоф Кміта разом з Семеном Полозом зібравши невеликий супровід з козаків ходили на низ Дніпра і там надали велику послугу розбивши поган[7]. Після цього походу запропонували королю створити у нижньому Подніпров’ї постійний козацький форпост. Хоча урядовий проект провалився через нестачу коштів, ідея охорони південного прикордоння силами козаків збереглася.
За привілеєм Олександра Ягеллончика від 26 жовтня 1493 р. київський ключник Сенько Полозович отримав у вічне володіння маєток Хабну з десятьма потужниками у Завшській волості Київського повіту.4
Сенько Полозович з 1494 до 1509 року отримав у володіння також поселення Хабне, Ставки, Гладковичі, Гостомель, Бугайовку, Витачів, Остроглядовичі, Хойники і Брагинки 5
Щастни Федорович Полоз
— У 1505 році отримав від короля Олександра Ягелончика маєток Жаховичі. Король Сигізмунд I Старий затвердив йому це надання у 1507 році.
IV
Андрій Іванович Полоз
— у 1517 році разом з батьком та матір’ю записали скиту острів Кучуків.
Лев Іванович Полоз
— у 1533 році отримав на два роки Чорнобильський замок, у 1537 — дворянин королеви Бони. Иван Полоз вместе с сыном Львом получил в держанье на 2 года Чернобыль (1531). Лев Иванович умер, оставив детей — сына Ивана и дочерей Софью и Авдотью. У 1550 році королева Бона назвала опікункою дітей та маєтку його вдову, яка на той час вже вийшла заміж за Йосипа Івановича Немирича.
Фенна Семенівна Полоз
у першому шлюбі за князем Іваном Сенським, у другому (з 1532 року)[3] — за князем Дмитром Видницьким-Любецьким, який прийняв її з дітьми[4]. Її донька, теж Фена, вдруге вийшла заміж за Щесного Харленського[5].
V
Софія Левівна Полоз,
у 1565 році дружина Івана Годебського, литовського стольника[2].
Лев Иванович умер, оставив детей — сына Ивана и дочерей Софью и Авдотью. Сначала обязанности опекуна принял на себя староста П.К.Мыльский, при чем половина доходов передавалась вдове, вышедшей снова замуж за Иосифа Немерича на содержание живших при ней двух дочерей, а другая половина — назначалась сыну Ивану. Немного спустя вдова и отчим выразили желание взять на себя опеку детей покойнаго и это желание было исполнено к. Боною. Старшая дочь Софья около 1554 г. вышла замуж за И.В.Кгодебскаго и вместе с тем по назначению старосты Ст. Фальчевскаго приняла опеку над меньшими сестрою и братом и отцовскими именьями: по совершеннолетии сестры должны были получить от брата по ровной доли. Судя по данным экспроприации и отмене пре Полозы сохранили почти все имения предков — Белин, Дюхновичи, Кожчичи, Рыловичи, Сухое; Сушицкое дворище было уступлено меною причту Юрьевской церкви, а Теребенское имение и Кривичи перешли по Софье, урожденной Полозовой И. В. Кгодебскаму. Упоминаются сверх того земли в ее. Глинной, Костичах, Поречьи.
Іван Левович Полоз
Лев Иванович умер, оставив детей — сына Ивана и дочерей Софью и Авдотью. Сначала обязанности опекуна принял на себя староста П.К.Мыльский, при чем половина доходов передавалась вдове, вышедшей снова замуж за Иосифа Немерича на содержание живших при ней двух дочерей, а другая половина — назначалась сыну Ивану. Немного спустя вдова и отчим выразили желание взять на себя опеку детей покойнаго и это желание было исполнено к. Боною. Иван Львович Полоз постоянно фигурирует в местных пинских актах 60‑х годов.
Авдотья Левівна Полоз.
У 1552 році в Чорнобилі був будинок пана Полоза[8].
Листом від 5 березня 1509 р. Сигізмунд І Старий на зверння киїІського боярина Івашка Полозовича звільнив його самого «отъ служъбы киевское с тыхъ именеи, которыи он в Киеве мает…, а самъ он головою своею мает службу нашу и земъскую зъ ыменеи с пинскихъ заступовати, а с киевъскихъ именеи казали есмо ему слугами своими службу служити подълугъ н(ы)нешнее ухвалы земъское», і дав відносно цього розпорядження київському воєводі Юрію Александровичу Гольшанському, щоб «в тои служъбе киевъское и его самог(о) не нагабалъ»35. 35 LM 8. — № 421. — P. 314.
- ЦДІАУК. Ф. 220, оп. 1, спр. 651, арк. 1 (кругла, 22 мм).[↩]
- Там само. Спр. 652, арк. 1 (кругла, 20 мм; напис по колу стерто).[↩]
- Там само. Спр. 654, арк. 1; спр. 658, арк. 1 (кругла, 22 мм; напис по колу: + ПЕЧАТЬ ИВАШКА ПОЛОЗОВИЧА).[↩]
- LM 3. — № 27. — P. 80.[↩]
- Źródła dziejowe / Opisane przez Aleksandra Jabłonowskiego. – Т. 22. – Warszawa, 1897. – 736 s., с. 591.[↩]