Патрикії Курозвонські — земянський рід Кременецького повіту, володарі села Курозвони.
В опису Луцького замку 1545 р. згадана «городня» Мацька із маєтку «Курозван».[1] Дослідник М. Теодорович писав про віновий запис Івана Патрикія Курозвонського на 500 кіп литовських грошів, забезпечених на третій частині його володінь у Курозвонах.[2] Тривалий час про маєток нам нічого невідомо, а записом від 14 травня 1630 р. Потенція Патрикіївна з Курозвонів Миколайова Свенцицька, отримавши «достатечную сатисфакцию, даровалем» волинському ловчому кн. Юрію Пузині у цьому селі дві частини своєї «маєтности дедичной».[3] Інша частина села належала київському каштеляну Роману Гойському: в запису від 13 квітня 1633 р. зазначено, що в його маєтку Курозвони згоріло 9 будинків.[4]
У листі Єська Чаплича середини XV ст. дочці Настасії й зятю Патрикію Некрашовичу на розташоване по сусідству з Гощею село Курозвони ЦДІАК України, ф. 22, оп. 1, кн. 19, арк. 113 зв. (датовано 9‑м індиктом, якому відповідає тут 1440/41 або 1455/56 р.; текст внесено в актову книгу 1611 р.).
І генерація
Некраш
ІІ генерація
Патрикій Некрашевич
У листі Єська Чаплича середини XV ст. дочці Настасії й зятю Патрикію Некрашовичу на розташоване по сусідству з Гощею село Курозвони ЦДІАК України, ф. 22, оп. 1, кн. 19, арк. 113 зв. (датовано 9‑м індиктом, якому відповідає тут 1440/41 або 1455/56 р.; текст внесено в актову книгу 1611 р.).
ІІІ генерація
Василь Патрикійович
ІV генерація
Іван Васильович Патрикій Курозвонський
підкоморій кременецький (1566–1578) та поборця Волинський (1576 р.).
На підставі дарчих записів, якими обмінялися у 1564 р. Олена Романівна Цатянка та Іван
Васильович Патрикій Курозвонський, дізнаємося, що у Олени Романівни є кілька заміжніх сестер, її стрий Семен Цата мав два шлюби а її батько Роман Цата вже «зошлии», тобто покійний [ф. 25, оп. і, спр. 6, арк. 272 ЗВ.-273 зв.].
25.07.1573 заставная запись, выданная Кременецким подкоморием Ив. Патрикием-Курозвонским зятю своему Демьяну Гулевичу на имение Курозвоны; Дем’ян Гулевич, який здійснив п’ять торгівельних оборудок, приєднавши до своїх володінь кілька сіл. Так, 30 червня 1580 р. він купив більші частини сіл Грушовни і Озерян у батьків своєї дружини Івана і Пелагії Патрикіїв-Курозвонських (це були представники групи шляхти-зем’ян, що ж до Івана Патрикія-Курозвонського, то протягом 1567–1578 рр. він обіймав уряд кременецького підкоморія) за 2000 кіп грошів [Ф.26. – Оп.1. – Спр.4. – Арк.34 зв.-35.].
В тестаменті від 11 березня 1578 р. призначає дружину Полагію Матясівну Суроп’ятівну опікункою з нею дітей, сина Василя і дочок Федори і Полагії. Лише у випадку смерті дружини опіка мала перейти до Савина Єловицького [13, ф. 25, оп. 1, спр. 18, арк. 181 зв. – 182 зв.].
∞, 1, Олена Романівна Цатянка
∞, Полагя Матясівна Суроп’ятівна з Оздова (1 шл. — Роман Федорович Гулевич) [ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 7, арк. 161 ЗВ.-162; спр.14, арк. 363–364; спр. 18, арк. 522; АЮЗР. ‑Ч . VIII, т. III. — С. 103–104, 281–282.]
Євфимія-Милка Василівна Патрикіївна
∞, Григорій Сенюта (ЦДІАУК. — Ф. 28, оп. 1, спр. 6, арк. 49–50 зв.).
Ганна Василівна
Засвідчений в цих документах згаданий
уже Волчко Якимович Жасковський (АрхЮЗР, 1947, 1558, VII1/4, 142, 151, 152, 153; 193, 194, 350), виявляється, мав церковно-християнське ім’я Олекси й, вжите в іншому документі паралельно з традиційним слов’янським автохтонним іменем. У 1550 р. кн. Олександр Андрійович Санґушко Кошерський разом зі сестрою Ганною продали за 300 кіп литовських грошів «именъе нашо материстое Подгайцы в повете Володимерскомъ» Волчкові Якимовичу Жасковському. Той же 1563 р. подарував село дружині Ганні Василівні (уродженій Патрикеївні) [Архив ЮЗР, ч. VIII, т. 4, с. 139, 155.]. Очевидно, підгаєцьку землю до 1550 р. дали на монастир Олександр і Ганна Санґушки, родичі тогочасних його власників, або, можливо, між
1550 і 1563 рр., Волчко Жасковський.
«1563, іюля 21. Дарственная заііись от АлексЬя Волчка Якимовича Жасковского жене его Ганне Васильевн на третью часть родовых имений». А нижче він і сам називає себе цими двома іменами. Пор.: «Я, Олексий Волчко Якимовичь Жасковский, судя повету Володимере кого, чиню явно самь на себе снять моим листом…». У кінці документа стоїть і його підпис: «Волчко-АлЬксЬй» (АрхЮЗР, 1558, VI11/4, 175).
Запис про продаж Опанасом Бобиною Хмелевським маєтку Хмелев панові Волчку Жасковському. 1476 р., б. м. н.— Арх.ЮЗР 8/IV.
∞, Олексій Волчко Якимович Жасковський (1563)
V генерація
Богуміла Іванівна
Про наймитів ідеться 1563 р. у скарзі Богумили Іванівни Патрикіївни, вдови Матвія Сенюти Ляховецького. Розповідаючи про селян, які забили на смерть її чоловіка, вона подає їхній перелік і серед них називає: «атамант» Воинєговскии зт> сьіномь, а люди воинєговскиє: Климко зт> сьінми, Тиш з сьінми и сь пасьінками, сєдєлником з наймитами, Васєчко зь наимитомг, Дмитр из сьінми, Прьісь из сьінми и з наймитами» [само, ф. 25, оп. і, спр. 5, арк. 105–105 зв.; АЮЗР. — Ч. VI, т. І. — С. 43–45.]
∞, Матвій Сенюта Ляховецький.
Настася Іванівна Патрикіївна-Курозвонська,
∞, Дем’ян Романович Гулевич Радошинський
Федора Іванівна Патрикіївна Курозвонська
∞, Гулевич Піддубинський Федір Григорович (1 шл. — Федора Іванівна Патрикіївна Курозвонська; 2 шл. — Маруша Михайлівна Линевська).[5]
© Сергій Безносюк.
Генеалогія шляхти Украіни-Русі.
- Памятники, издаваемые Временной комиссией для разбора древних актов (далі – Памятники). – К., 1859. – Т. 4. ‑Отд. 2. – С. 77.[↩]
- Теодорович Н. И. Вказ. праця. – С. 698.[↩]
- ЦДІАК України. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 173. – Арк. 576–576 зв.[↩]
- Там само. – Спр. 185. – Арк. 493 зв.[↩]
- ЦДІАК України, ф. 26, оп. і, спр. 12, арк. 443–444 зв.; Ворончук І. Родоводи волинської шляхти. — С. 210.[↩]