Патрикії Курозвонські — земянський рід Кременецького повіту, володарі села Курозвони.
В опису Луцького замку 1545 р. згадана «городня» Мацька із маєтку «Курозван».1 Дослідник М. Теодорович писав про віновий запис Івана Патрикія Курозвонського на 500 кіп литовських грошів, забезпечених на третій частині його володінь у Курозвонах.2 Тривалий час про маєток нам нічого невідомо, а записом від 14 травня 1630 р. Потенція Патрикіївна з Курозвонів Миколайова Свенцицька, отримавши «достатечную сатисфакцию, даровалем» волинському ловчому кн. Юрію Пузині у цьому селі дві частини своєї «маєтности дедичной».3 Інша частина села належала київському каштеляну Роману Гойському: в запису від 13 квітня 1633 р. зазначено, що в його маєтку Курозвони згоріло 9 будинків.4
У листі Єська Чаплича середини XV ст. дочці Настасії й зятю Патрикію Некрашовичу на розташоване по сусідству з Гощею село Курозвони ЦДІАК України, ф. 22, оп. 1, кн. 19, арк. 113 зв. (датовано 9‑м індиктом, якому відповідає тут 1440/41 або 1455/56 р.; текст внесено в актову книгу 1611 р.).
І генерація
Некраш
ІІ генерація
Патрикій Некрашевич
У листі Єська Чаплича середини XV ст. дочці Настасії й зятю Патрикію Некрашовичу на розташоване по сусідству з Гощею село Курозвони ЦДІАК України, ф. 22, оп. 1, кн. 19, арк. 113 зв. (датовано 9‑м індиктом, якому відповідає тут 1440/41 або 1455/56 р.; текст внесено в актову книгу 1611 р.).
ІІІ генерація
Василь Патрикійович
ІV генерація
Іван Васильович Патрикій Курозвонський
підкоморій кременецький (1566–1578) та поборця Волинський (1576 р.).
На підставі дарчих записів, якими обмінялися у 1564 р. Олена Романівна Цатянка та Іван
Васильович Патрикій Курозвонський, дізнаємося, що у Олени Романівни є кілька заміжніх сестер, її стрий Семен Цата мав два шлюби а її батько Роман Цата вже «зошлии», тобто покійний [ф. 25, оп. і, спр. 6, арк. 272 ЗВ.-273 зв.].
25.07.1573 заставная запись, выданная Кременецким подкоморием Ив. Патрикием-Курозвонским зятю своему Демьяну Гулевичу на имение Курозвоны; Дем’ян Гулевич, який здійснив п’ять торгівельних оборудок, приєднавши до своїх володінь кілька сіл. Так, 30 червня 1580 р. він купив більші частини сіл Грушовни і Озерян у батьків своєї дружини Івана і Пелагії Патрикіїв-Курозвонських (це були представники групи шляхти-зем’ян, що ж до Івана Патрикія-Курозвонського, то протягом 1567–1578 рр. він обіймав уряд кременецького підкоморія) за 2000 кіп грошів [Ф.26. – Оп.1. – Спр.4. – Арк.34 зв.-35.].
В тестаменті від 11 березня 1578 р. призначає дружину Полагію Матясівну Суроп’ятівну опікункою з нею дітей, сина Василя і дочок Федори і Полагії. Лише у випадку смерті дружини опіка мала перейти до Савина Єловицького [13, ф. 25, оп. 1, спр. 18, арк. 181 зв. – 182 зв.].
∞, 1, Олена Романівна Цатянка
∞, Полагя Матясівна Суроп’ятівна з Оздова (1 шл. — Роман Федорович Гулевич) [ЦДІАК України, ф. 25, оп. і, спр. 7, арк. 161 ЗВ.-162; спр.14, арк. 363–364; спр. 18, арк. 522; АЮЗР. ‑Ч . VIII, т. III. — С. 103–104, 281–282.]
Євфимія-Милка Василівна Патрикіївна
∞, Григорій Сенюта (ЦДІАУК. — Ф. 28, оп. 1, спр. 6, арк. 49–50 зв.).
Ганна Василівна
Засвідчений в цих документах згаданий
уже Волчко Якимович Жасковський (АрхЮЗР, 1947, 1558, VII1/4, 142, 151, 152, 153; 193, 194, 350), виявляється, мав церковно-християнське ім’я Олекси й, вжите в іншому документі паралельно з традиційним слов’янським автохтонним іменем. У 1550 р. кн. Олександр Андрійович Санґушко Кошерський разом зі сестрою Ганною продали за 300 кіп литовських грошів «именъе нашо материстое Подгайцы в повете Володимерскомъ» Волчкові Якимовичу Жасковському. Той же 1563 р. подарував село дружині Ганні Василівні (уродженій Патрикеївні) [Архив ЮЗР, ч. VIII, т. 4, с. 139, 155.]. Очевидно, підгаєцьку землю до 1550 р. дали на монастир Олександр і Ганна Санґушки, родичі тогочасних його власників, або, можливо, між
1550 і 1563 рр., Волчко Жасковський.
«1563, іюля 21. Дарственная заііись от АлексЬя Волчка Якимовича Жасковского жене его Ганне Васильевн на третью часть родовых имений». А нижче він і сам називає себе цими двома іменами. Пор.: «Я, Олексий Волчко Якимовичь Жасковский, судя повету Володимере кого, чиню явно самь на себе снять моим листом…». У кінці документа стоїть і його підпис: «Волчко-АлЬксЬй» (АрхЮЗР, 1558, VI11/4, 175).
Запис про продаж Опанасом Бобиною Хмелевським маєтку Хмелев панові Волчку Жасковському. 1476 р., б. м. н.— Арх.ЮЗР 8/IV.
∞, Олексій Волчко Якимович Жасковський (1563)
V генерація
Богуміла Іванівна
Про наймитів ідеться 1563 р. у скарзі Богумили Іванівни Патрикіївни, вдови Матвія Сенюти Ляховецького. Розповідаючи про селян, які забили на смерть її чоловіка, вона подає їхній перелік і серед них називає: «атамант» Воинєговскии зт> сьіномь, а люди воинєговскиє: Климко зт> сьінми, Тиш з сьінми и сь пасьінками, сєдєлником з наймитами, Васєчко зь наимитомг, Дмитр из сьінми, Прьісь из сьінми и з наймитами» [само, ф. 25, оп. і, спр. 5, арк. 105–105 зв.; АЮЗР. — Ч. VI, т. І. — С. 43–45.]
∞, Матвій Сенюта Ляховецький.
Настася Іванівна Патрикіївна-Курозвонська,
∞, Дем’ян Романович Гулевич Радошинський
Федора Іванівна Патрикіївна Курозвонська
∞, Гулевич Піддубинський Федір Григорович (1 шл. — Федора Іванівна Патрикіївна Курозвонська; 2 шл. — Маруша Михайлівна Линевська).5
© Сергій Безносюк.
Генеалогія шляхти Украіни-Русі.
- Памятники, издаваемые Временной комиссией для разбора древних актов (далі – Памятники). – К., 1859. – Т. 4. ‑Отд. 2. – С. 77.[↩]
- Теодорович Н. И. Вказ. праця. – С. 698.[↩]
- ЦДІАК України. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 173. – Арк. 576–576 зв.[↩]
- Там само. – Спр. 185. – Арк. 493 зв.[↩]
- ЦДІАК України, ф. 26, оп. і, спр. 12, арк. 443–444 зв.; Ворончук І. Родоводи волинської шляхти. — С. 210.[↩]