Миля­новсь­кі

І гене­ра­ція

ЯН МИЛЯ­НОВСЬ­КИЙ

∞, Анна. У дру­го­му шлю­бі за Мико­лаєм Іксишичинським.

ІІ геге­ра­ція

ЯН МИЛЯ­НОВСЬ­КИЙ, СИН ЯНА 

Ціка­вим є казус Яна Миля­новсь­ко­го, який на той час був кам’янецьким стольником51. Посвід­чу­ю­чи спла­ту подат­ку з влас­них сіл
Минь­ков­ців, Наго­ряй, Ляс­ків­ців та Мілій­о­вої скрізь було зазна­чено, що він не вміє писа­ти (nesciens scribere)52 53 подібне озна­чен­ня було й тоді коли він спла­чу­вав пода­ток та посвід­чу­вав це осо­би­сто за своїх приятелів55. В усіх цих випад­ках він кори­сто­ву­вав­ся рукою зга­ду­ва­но­го вже Яку­ба Ярко­ве­ць­ко­го та писа­ря скальсь­ко­го замку
Стані­сла­ва. Але одно­го разу, при сплаті подат­ку з влас­них сіл, піс­ля того як у роз­пис­ці було зазна­че­но, що «Ян Миля­новсь­кий, кам’янецький столь­ник, не вміє писа­ти, при­кла­дає свою печат­ку, а рукою Яку­ба Ярко­ве­ць­кою посвід­чує...» («Joannis Milianowskÿ dapifer t[e]
rris Camenecen [si] nescie[n]s scribe [re] sigillo proprio et manu Jacobÿ
Jarkowieczkÿ recognoso... ») і далі йде перелік його май­на, він ставить
влас­но­руч­ний під­пис: «Ян Миля­новсь­кий син пана столь­ни­ков» («Jan Mÿlanovskÿ syn pana stolnykov»)54. Сенс словосполучення
«син пана столь­ни­ков» ймо­вір­но може озна­ча­ти пам’ять про уряд, або один з урядів сво­го бать­ка. За інфор­ма­цією Лео­на Бял­ковсь­ко­го, з поси­лан­ням на кам’янецьку земсь­ку кни­гу, цей Ян був сином Анджея Миля­новсь­ко­го, який не посвід­чуєть­ся у дже­ре­лах з уря­дом столь­ни­ка та Катажини55, донь­ки впли­во­го у дру­гій поло­вині XV ст.
кам’янецького земсь­ко­го суд­ді Сиґіз­мун­да з Ягель­ни­ці. Але під час ревізії листів 31 січ­ня 1564 р. у комі­сарсь­ких свід­ченнях (пер­ший впис усьо­го доку­мен­ту) було зазна­че­но: Okazal tesz dozywoczie na thesz wies za spusczeniem oiczowskiem Jana
Milianowskie«0 stolnika Cameinieczkie«0 przez dzisieisse«0 Crola ieg0 M[osci]
na Seimie przeslem Piotrcowskiem dane, bobre zawarthe. A tak them u tho
Janowi Milianowskiemu synowi Jana Miiianowskie80 starszemu iscz ma56.
Інфор­ма­ція про те, що столь­ник Ян був сином столь­ни­ка Яна Миля­новсь­ко­го пояс­нює вико­ри­стан­ня фор­ми під­пи­су «син пана
столь­ни­ков». Але серед відо­мих на сьо­год­ні столь­ни­ків Подільсь­ко­го воє­вод­ства не має­мо ще одно­го Яна Миля­новсь­ко­го. Мож­ли­во, що
стар­ший Миля­новсь­кий посі­дав цей уряд піс­ля Яку­ба Под­філіпсь­ко­го, який у 1506 р. аван­су­вав на кам’янецьку каштелянію57, та міг пере­бу­ва­ти на ньо­му до своєї смер­ті перед 1511 р.

Те, що Ян міг був сином Яна та Анни, може свід­чи­ти доку­мент від 29 квіт­ня 1502 р., у яко­му зазна­че­но, що Ката­жи­на з Рих­чич (Anne de Rychczycze), яка була послуш­ни­цею (virgo, virginem) мона­стрия св. Аґне­си, що був розта­шо­ва­ний за кра­ківсь­ки­ми мура­ми, запи­сує тре­тю части­ну на своїх дідич­них маєт­ках Чор­но­кін­ці, Давид­ків­ці, Лопотовці
на Поділ­лі, Анні дру­жині львівсь­ко­го під­ча­шія Яна Миляновського58. Король під­твер­див цей запис 21 трав­ня того ж року, де чіт­ко зазна­че­но, що Анна і Ян є подруж­жям («Annae de eadem Richczicze, germanae suae, consorti Ioannis Milanowski de Milanow, subpincerne Leopoliensis»)59
Ще одним при­пу­щен­ням щодо його пога­них або, як вже зазна­чалося, еле­мен­тар­них нави­чок писа­ти може бути й той факт, що
Миля­новсь­кий на момент спла­ти подат­ку був літ­ньою люди­ною. На користь цьо­го свід­чить кіль­ка фак­тів. Якщо при­ста­ти на те, що
його матір’ю була Ката­жи­на, 1512 р. була одру­же­на з Мико­лаєм з Іск­ши­чи­на, то Ян мав би наро­ди­ти­ся при­найм­ні, піс­ля 1502 р. (з ог­ляду на доку­мен­ти від 29 квіт­ня 1502 р. — див. вище), але перед 1512, що малоймовірно60. А його уряд­ни­ць­ка кар’єра роз­по­ча­ла­ся у Тере­бо­в­лі, де він посвід­че­ний у дже­ре­лах як тере­бо­вельсь­кий войський,
посі­да­ю­чи цей уряд від 1520 до 1530 р.61 До речі, у переліку тере­бо­вельсь­ких войсь­ких перед ним зазна­че­но мабуть його бать­ка, якщо віри­ти свід­чен­ню з ревізії листів — теж Яна Миля­новсь­ко­го, який зафік­со­ва­ний на цьо­му уряді від 1503 до 1505 р.62, а потім у дже­ре­лах він раз позна­че­ний з уря­дом львівсь­ко­го чаш­ни­ка у 1505 р.63 Тобто,
зва­жа­ю­чи на ці два фак­ти, може­мо при­пу­сти­ти що наро­ди­вся він при­близ­но на межі століть. А на уряді кам’янецького столь­ни­ка він
пере­бу­вав від 1530 р., тоб­то на момент про­ве­ден­ня акції понад 33 роки64. Отже, на момент про­ве­ден­ня побо­ру йому було за 60 років.

62 Ibidem, 104, № 736. На жаль, у переліку уряд­ни­ків є про­га­ли­на у 15 років,
і тому оби­д­ва Миля­новсь­ких розта­шо­вані поруч.
63 Ibidem, 112, № 796. Як дов­го він пере­бу­вав на цьо­му уряді не відомо.
Адже укла­дач спис­ку уряд­ни­ків Русь­ко­го воє­вод­ства Казі­мєж Пшибось,
зазна­чає про нере­гу­ляр­ність номі­на­ції на цьо­му уряді, і наступ­но­го львівського
чаш­ни­ка фік­сує аж у 1579 р.: Ibidem, 112, № 797.

51 Urzqdnicypodolscy XIV-XVIII wieku. Spisy, 135, № 579.
52 AGAD, ASK, dzial I, sygn. 45, k. 241, 249.
53 Ibidem, k. 231, 241, 246, 254, 266, 284–285.
54 Ibidem, k. 241.
55 Bialkowski, Podok w XVI wieku, 157. В кам’янецькій земсь­кій книзі, на яку
поси­лаєть­ся Л. Бял­ковсь­кий зазна­че­но: «... post olim g [ene] rosa Annae de Iskrziczyn
filia olim g[ene] rosi Nicolai Iskrzyczky... capitanei Cemeneczen[si] cu[m] generosa olim
Catherina de Jagielnicza olim g[ene] rosi Andreae Milanowski filii primi matrimony et ipsius
Milanowsky Joan[n]is recognoscentis pri[mu]s legittimi... », а Анна з Іск­ши­чи­на названа
далі його сест­рою «... Anne de Iskrziczyn sorore sui de mortue...»: Центральний
дер­жав­ний істо­рич­ний архів Украї­ни, м. Київ (далі — ЦДІАК Украї­ни), ф. 37
Кам’янецький земсь­кий суд, оп. 1, спр. 8 Акто­ва кни­га за 1566–1577 рр., арк. 60 зв.
56 BibliotekaXX Czartoryskich, sygn. 1725/1V, s. 221.
57 Urzçdnicy podolscy X IV ‑XVIII wieku. Spisy, 135, і №576. Наступним
y спис­ку зазна­че­ний Димитр (Тео­до­рик) Язло­ве­ць­кий, про яко­го знає­мо, що
він помер перед 20.03.1513 р.: Ibidem, № 577, 135.
58 AGAD, Metryka Koronna, sygn. 17, k. 365.
59 Ibidem, k. 364.
60 Михай­ловсь­кий, Ела­стич­на спіль­но­та, 217.
61 Urzçdnicy wojewôdztwa ruskiego XIV-XVIII wieku. Spisy, ed. Kazimierz
Przybos (Wroclaw: Ossolineum, 1987), 104, № 737.

Дже­ре­ло: Віталій Михайловський
. Три мови, одне воє­вод­ство: письменність
подільсь­кої шлях­ти у сере­дині XVI століття