1602, жовтня 2. Серники. – Тестамент Олександри з князів Санґушків, дружини князя Януша Янушевича Заславського

Ори­гі­нал: ANK AS. – Teka XXIV, nr 110, s. 761–763. Ори­гі­нал запо­віту, завіре­ний влас­но­руч­ни­ми під­пи­са­ми і 5 печат­ка­ми теста­тор­ки та свід­ків. На с. 764 напи­са­но різ­ни­ми почер­ка­ми: 1) A[nno] 1602 9bris die 4 p[er] obliatam przy lezeniu ksiąg przez ie[g]o m[iłosc] pana Iendrzeia Miączynskie[g]o podana y przez nas przyieto. Ierzy Owloczymsky, pisarz. Andrzey Załęski, sędzia, przyiol105; 2) wpisany do xiąg; 3) Roku Panskiego 1620 Iulii 4 przez iassnie osswieczone[g]o xzenzenczia ie[g]o m[iłos]czi Ianusza z Ostroga Zasławskiego, woiewodę wołynskiego, p[er] oblatam do act tribunalskich podany i przyęty. Woiczech Stanissewski, pisarz ziemski łuczki, m[anu] p[ropria]. Maximilian s Przeremba, cast[elan] sieradzky, piotrk[owski], mosci[cki] starosta, deputat sieradzky, m[anu] p[ropria]. Roman Hoscki, podkom[orzy] włodzim[ierski], d[eputat] w[oiewodztwa] w[ołynskiego], m[anu] p[ropria]. Ian Wiesiollowski, stol[nik] pod[laski], dep[utat] pom[orski], m[anu] p[ropria]. Ierzy Puzyna, deputat wołynsky106. На с. 766 напи­са­но різ­ни­ми почер­ка­ми: 1) Test[ament] x[ięzny] i[ey] miłoszcy malzonky mey; 2) № 1; 3) Originał testamentu x[ięz]ny Alexandry Sanguszkowny x[ięz]ny Zasławskiey Ianuszowey; 4) A[nn]o 1602; 5) Упи­санъ в кни­ги голов­ныε трибуналскиε. 

Копії:
1. ЦДІАК Украї­ни. – Ф. 27, оп. 1, спр. 14, арк. 582 зв.-584 зв. Запо­віт помер­лої теста- тор­ки, завіре­ний під­пи­са­ми і 5 печат­ка­ми, пред’явив у Воло­ди­мирсь­ко­му земсь­ко­му суді 4 листо­па­да 1602 р. Андрій Мьон­чинсь­кий (обля­та у воло­ди­мирсь­ких земсь­ких книгах).
2. ANK AS. – Teka XXIV, nr 111, s. 767–770. Запо­віт помер­лої теста­тор­ки, завіре­ний під­пи­са­ми і 5 печат­ка­ми, пред’явив у Воло­ди­мирсь­ко­му земсь­ко­му суді 4 листо­па­да 1602 р. Андрій Мьон­чинсь­кий. Завіре­ний випис з воло­ди­мирсь­ких земсь­ких книг І поло­ви­ни XVII ст. (русь­кою мовою).
3. ANK AS. – Teka XXIV, nr 111, s. 771–773. Запо­віт помер­лої теста­тор­ки, завіре­ний під­пи­са­ми і 5 печат­ка­ми, пред’явив у Воло­ди­мирсь­ко­му земсь­ко­му суді 4 листо­па­да 1602 р. Андрій Мьон­чинсь­кий. Неза­віре­ний випис з воло­ди­мирсь­ких земсь­ких книг І поло­ви­ни XVII ст. (польсь­кою мовою).
4. ANK AS. – Teka XXIV, nr 111, s. 775–780. Запо­віт помер­лої теста­тор­ки, завіре­ний під­пи­са­ми і 5 печат­ка­ми, пред’явив у Воло­ди­мирсь­ко­му земсь­ко­му суді 4 листо­па­да 1602 р. Андрій Мьон­чинсь­кий. Завіре­ний випис з воло­ди­мирсь­ких земсь­ких книг І поло­ви­ни XVII ст. (русь­кою мовою).
5. ANK AS. – Teka XXIV, nr 111, s. 783–787. Запо­віт помер­лої теста­тор­ки, завіре­ний під­пи­са­ми і 5 печат­ка­ми, пред’явив у Воло­ди­мирсь­ко­му земсь­ко­му суді 4 листо­па­да 1602 р. Андрій Мьон­чинсь­кий. Неза­віре­ний випис з воло­ди­мирсь­ких земсь­ких книг І поло­ви­ни XVII ст. (польсь­кою мовою).
6. ANK AS. – Teka XXIV, nr 111, s. 801–805. Випис із воло­ди­мирсь­ких земсь­ких книг від 4 листо­па­да 1602 р. із запо вітом помер­лої теста­тор­ки, завіре­ним під­пи­са­ми і 5 печат­ка­ми, пред’явив у Люб­лінсь­ко­му три­бу­налі 25 квіт­ня 1603 р. Пав­ло Реховсь­кий, упов­но­ва­же­ний кн. Олек­сандра Заславсь­ко­го і його молод­ших братів – непов­но­літ­ніх князів Костян­ти­на та Юрія Заславсь­ких. Завіре­ний випис з три­бу­нальсь­ких книг судо­вої сесії Волинсь­ко­го воє­вод­ства вида­ний тоді ж на про­хан­ня того ж Реховсь­ко­го (русь­кою мовою).
7. ANK AS. – Teka XXIV, nr 111, s. 809–813. Випис із вовко­вись­ких земсь­ких книг від 9 січ­ня 1603 р.107 з обля­тою випи­су з воло­ди­мирсь­ких земсь­ких книг від 4 ли- сто­па­да 1602 р., в яко­му місти­вся запо­віт помер­лої теста­тор­ки, завіре­ний під­пи­са­ми і 5 печат­ка­ми, пред’явив у Віленсь­ко­му три­бу­налі 31 трав­ня 1603 р. Мико­лай Стол­по­ви­ць­кий, упов­но­ва­же­ний кн. Яну­ша Заславсь­ко­го. Завіре­ний випис з три­бу­нальсь­ких книг Вели­ко­го князів­ства Литовсь­ко­го вида­ний тоді ж на потре­бу того ж кня­зя Заславсь­ко­го (русь­кою мовою).
8. ANK AS. – Teka XXIV, nr 111, s. 791–795. Запо­віт помер­лої теста­тор­ки, завіре­ний під­пи­са­ми і 5 печат­ка­ми, пред’явив у Люб­лінсь­ко­му три­бу­налі 4 лип­ня 1620 р. кн. Януш Заславсь­кий. Завіре­ний випис з три­бу­нальсь­ких книг судо­вої сесії Волинсь­ко- го воє­вод­ства 3 лип­ня 1635 р. (русь­кою мовою).
9. ANK AS. – Teka XXIV, nr 111, s. 799–800. Запо­віт помер­лої теста­тор­ки, завіре­ний під­пи­са­ми і 5 печат­ка­ми, пред’явив у Люб­лінсь­ко­му три­бу­налі 4 лип­ня 1620 р. кн. Януш Заславсь­кий. Неза­віре­ний випис з три­бу­нальсь­ких книг судо­вої сесії Волинсь­ко­го воє­вод­ства 3 лип­ня 1635 р. (польсь­кою мовою).
10. ANK AS. – Teka XXIV, nr 110, s. 755–757. Копія ХІХ ст. Текст транслі­те­ро­ва­ний з ори­гі­на­лу польсь­ки­ми літе­ра­ми архіві­стом кн. Санґуш­ків Лео­ном Божа­во­лею- Рома­новсь­ким, про що свід­чить його ж під­пис на с. 757. 

Пуб­ліка­ція: Дем­чен­ко Л., Тес­лен­ко І. Теста­мен­ти князів Заславсь­ких // Острозь­ка дав­ни­на, вип. 7, 2020. С. 211–218.

Во имя Ѡтца, и Сына, и Духа Свεто­го Бога в Тро­и­ци Единаго95 .
Иж каж­дыи чоло­вεкъ под тымъ пра­вомъ на свεт сε родитъ, жε смεр­ти под­лεгъ, што упатру­ю­чи, я, Алεк­сандра Рома­нов­на княж­на Санк­гуш­ков­на Яну­шо­ва Жаслав­ска, воε­во­ди­ная под­ляс­кая, ста­ро­сти­ная жито­мир­ская, ач з лас­ки Божεи на умыслε, розу­ми и бачε­ню чую­чи сε быт доб­рε спо­соб­ною, ωднакъ здо­ро­вε вонт­лоε маю­чи, в кото­ромъ смεр­ти ниж живо­та пεв­ни­и­шимъ εстъ а забε­га­ю­чи тому, жεбы упεрε­жεнεм смεр­ти души моεи буд и кому иншо­му нεпра­ва нε зоста­ла, тотъ тεста­мεнт ωстат­нεε воли моεε зоставую.
Напрод, душу мою грεш­ную в милосεр­ныε руки Богу Твор­ци и Ѡтку­пи­тεлεви моε­му пору­чаю и ωтдаю, а тεло моε под­лугъ звы­чаю хрε­сти­ян­ско­го като­лиц­ко­го рым­ско­го в костε­ли в маεт­но­сти ωичи­стои εго м[и]л[ости] п[а]на воε­во­ды под­ляс­ко­го, мал­жон­ка моε­го, Жεслав­лю, гдε εго м[и]л[ости] мѣстъ­цε при­сто­и­ноε самъ усмот­рит рачит, зεм­ли абы ωтда­но было.
А ижεмъ маεт­но­сти мои, такъ96 Воло­ди­мεр­скомъ, яко и в Луц­комъ повεтεх лεжа­чиε, юж прεд тымъ листомъ запи­сомъ моим ωсоб­нымъ помε­нив­ши, всε97 мεно­ви­тε зам­ки, мεстεч­ка, фол­вар­ки, дво­ры и сεла под датою в Зви­ня­чои дня два­дцат пεр­во­го м[ε]с[ε]ца сεн­тεб­ра в том жε року, нижεи написано98 , сыномъ моим милым Алεк­сан­дру, Костεн­ти­ну и Юрε­му кня­жа­том з Остро­га Жаслав­скимъ дала и даро­ва­ла, и на при­знанε того листу моε­го ωсоб­ныи листъ на сεбε дала. Тогды гдε бы в том часε Пан Бог Всε­мо­гу­чии смεрть допу­стит на мεнε рачил, жεм бы при­зна­ня того листу моε­го учи­нит нε мог­ла тоε им даро­виз­ны и листы мои нынεш­ним тεста­мεн­то­вым листом моим утвεр­жаю, а тым помεнε­ным сыном моим тыε листы любъ то чεрεз их самых, любъ чεрεз при­ятε­ля до книг кгрод­ских або зεм­ских повεто­вых внε­сти позва­ляю, што такъ важ­но быти маεт, яко­бы || [s. 762] чεрεз мεнε самую ωчεви­сто при­зна­ны были.
Так­жε штом ωсоб­ли­вымъ листомъ моимъ имε­ня мои роз­ныε въ Вεли­комъ княз­ствε Литов­скомъ, в кото­ром колвεкъ повεтε лεжа­чиε, у сумε шεсти­дε­сят тисεчεи копъ гро­шεи литов­ских εго м[и]л[о]сти кня­жа­ти Яну­шу з Остро­га Жаслав­ско­му, воε­во­ди под­ляс­ко­му, п[а]ну мал­жон­ку моε­му, завε­ла и заста­ви­ла, и листъ такъ­жε εго м[и]л[о]сти на то дала, алε прε99 нεспо­соб­но­го здо­ро­вя моε­го уря­дов­нε нε при­зна­ла, тогды и тую заста­ву, и суму шεст­дε­сят тисεчεи копъ литов­ских, кото­рую εго м[и]л[остъ] на влас­ныε дол­ги мои, по нεбож­чи­ку кня­жа­ти Романε Рома­но­ви­чу Санк­гуш­ку, братε моεм рожо­ном, позо­ста­лыε, такъ­жε и на дол­гы вуя моε­го εго м[и]л[ости] п[а]на Алεк­сандра Гри­горεви­ча Ход­кεви­ча, ста­ро­сты городεн­ско­го и моги­лεв­ско­го, и баб­ки моε εи м[и]л[ости] п[а]нεε Гри­горεвоε Ход­кεви­чо­воε, п[а]нεε вилεн­скоε, княж­ны Ката­ри­ны Виш­нεвεц­коε, и на накла­ды прав­ныε з моεю вεдо­мо­стъю выда­ти и попла­тит рачил, нинεш­ним тεста­мεн­то­вымъ листомъ моим ствεр­жаю и умо­цъ­няю, и тот листъ ωсоб­но на тую суму и заста­ву, εго м[и]л[ости] ωт мεнε даныи, до уря­ду кото­ро­го колвεкъ донε­сти позва­ляю, што маεт быт такъ важ­но, яко­бы чεрεз мεнε самую ωчεви­сто уря­дов­нε при­зна­ныи был.
Цор­камъ моим милым их м[и]л[ости] п[а]нεи Гεлж­би­тε з Остро­га Жаслав­скои Гεр­бул­то­вои а п[а]нεи Зофии з Остро­га Жаслав­скои Ѡст­ро­ро­го­вои, каш­та­ля­но­вои познан­скои, ачъ вжε так з оичи­стых, за лас­кою εго м[и]л[ости] п[а]на воε­во­ды, мал­жон­ка моε­го, яко и з матεри­стых моих дѣдич­ных имεнεи им досыт сε ста­ло, зачим ωни сукъ­цε­сии вся­коε, кото­рая бы им коли в добрах моих дѣдич­ных по зостъю моεм налε­жи­ти мѣла, вырε­чи сε повин­ни. Ѡднакъ εщε тым знач­нεи­шую ωнымъ цор­кам моим милым наго­ро­ду чинε­чи, внεсεнε, або ωпра­ву вѣна моε­го бεз 100 при­вѣн­ку, кото­рую на маεт­но­сти εго м[и]л[ости] мал­жонъ­ка моε­го, ωт εго м[и]л[ости] прав­нε варо­ва­ную, маю, ωным самым цор­камъ моимъ и потом­ству их даю, дарую и нинεш­ним || [s. 763] тεста­мεн­то­вым листом запи­сую, и на ωсо­бы их вли­ваю такъ, иж вжε сыно­вε мои до тоε ωпра­вы моε101 мεти ничо­го нε мают, алε εε цѣло ωным самым албо потом­ству их ωтда­ти будутъ повинни.
Дол­ги мои, кото­рыε бы сε слуш­нε пока­за­ли, сыно­вε мои з маεт­но­стεи, чεрεз мεнε им даро­ва­ных 102, пла­тит повин­ни будутъ.
Ѡтпра­ву слугъ моих εго м[и]л[ости] п[а]ну воε­во­ди, мал­жонъ­ко­ви моε­му, пору­чам, кото­рая, про­шу, абы сε ста­ла под­лугъ рεεст­ру с под­пи­сом руки моεε, чεрεз мεнε εго м[и]л[ости] пода­но­го, а такии дру­гии до рук ксεн­дза Бεнε­дик­та, клεбана103 жεслав­ско­го, ωтца моε­го духов­но­го и спо­вεд­ни­ка, ωт мεнε с под­пи­сом руки моεε подан εстъ.
Костε­лом, шпи­та­лом, ксεн­жи, закон­ни­ком, што колвεкъ на тих жε рεεстрах чεрεз мεнε назна­чо­но εстъ, про­шу, жεбы было ωтда­но, жεбы сε хва­ла Божая, и за душу мою про­зба, и молит­ва до П[а]на Бога Все­мо­гу­що­го ωтпра­вит могла.
Чому всε­му жεбы сε досыт ста­ло, кня­жа­ти εго м[и]л[ости] п[а]н[о]ви мал­жон­ко­ви моε­му моц зупол­ную нинεш­ним тεста­мεн­томъ ωстат­ноε воли моεε даю, просε­чи, абы то всε с повин­но­сти хрε­сти­ян­скоε, яко сε ωпи­са­ло, выко­нал и спра­вил, пору­ча­ю­чи тогды εго м[и]л[о]сти мал­жон­ка моε­го и дѣт­ки наши ωпатр­но­сти Божεи, а сама с тым мизεр­ным свѣтом роз­стат сε готу­ю­чи, для бол­шо­го свεдεц­ства до того моε­го листу тεста­мεн­ту ωстат­нεε воли моε104 пεчат свою при­тис­ну­лам и рукою влас­ною под­пи­са­ла. До кото­ро­го такъ­жε за ωчεви­стою про­збою моεю пεча­ти при­ло­житъ и руки свои под­пи­сат рачи­ли их м[и]л[остъ] пан Андрεи Залεн­скии, судъя зεм­скии воло­ди­мεр­скии, пан Фεдор Бру­я­ка, писар кгрод­скии крε­мεнεц­кии, пан Юрεи Кир­дεи Мыл­скии а пан Фεдор Болобан.
Писан в Сεр­ни­ках дня два­дца­то­го ωктεб­ра року тисε­ча шεст­сот второго.
Alexandra Sanguskowna Zaslawska, ręką swą.
Andrzey Załęski, siedzia zyem[ski] wlod[zimierski], ręką swą.
Gyrzy Kirdey Mylsky, ręką swą.
Фεдор Бру­я­ка, писар кгрод­скии крεм[εнεцкии], рукою.
Фεдор Бала­банъ, рукою власною.

При­міт­ки:
95 Остан­ній склад сло­ва правлено.
96 Далі про­пу­ще­но сло­во: въ.
97 Правлено.
98 У сло­ва бра­кує завер­шен­ня; мало би бути: написаномъ.
99 Так в оригіналі.
100 Правлено.
101 Так в ори­гі­налі; мало би бути: моεε.
102 Так в оригіналі.
103 Так в ори­гі­налі; мало би бути: плεбана.
104 Так в ори­гі­налі; мало би бути: моεε.
105 Під­пи­си обох уряд­ни­ків Воло­ди­мирсь­ко­го земсь­ко­го суду власноручні.
106 Під­пи­си всіх п’ятьох депу­татів Корон­но­го три­бу­на­лу власноручні.
107 У Вовко­вись­ко­му земсь­ко­му суді “воло­ди­мирсь­ку обля­ту” пред’явив Криштоф
Поплавсь­кий, упов­но­ва­же­ний кн. Яну­ша Заславського.

Інформації про печатки немає

Релятівні категорії документів

Релятівні генеалогії

Всі кате­горії документів