1547, листопада 5. [Вільно?]. Розповідь та пильність у справі між мідницьким плебаном, князем Мартином та київським воєводою, князем Фрідріхом Глібовичем Пронським про перевіз на р. Вел’ї, землі, сіножаті, ліси, бори та людей костельного маєтку Мідницького, які були забрані до маєтку Михалишського небіжчиком, паном віленським, паном Юрієм Миколайовичем Радзівілом.

1547, листо­па­да 5. [Віль­но?]. Роз­по­відь та пиль­ність у справі між мід­ни­ць­ким пле­ба­ном, кня­зем Мар­ти­ном та київсь­ким воєводою,
кня­зем Фрідрі­хом Глі­бо­ви­чем Пронсь­ким про перевіз на р. Вел’ї, зем­лі, сіно­жаті, ліси, бори та людей костель­но­го маєт­ку Мід­ни­ць­ко­го, які були забрані до маєт­ку Миха­лишсь­ко­го небіж­чи­ком, паном віленсь­ким, паном Юрієм Мико­лай­о­ви­чем Радзівілом. 

[44] Опо­ве­дане и пил­ност на року за поз­вом пле­ба­на | мед­ниц­ко­го, кн(я)зя Мар­ти­на в спра­ве з вое­во­дою | киев­ским, кн(я)земъ Фри­дри­хом, о пере­воз на | на реце Вели и о мно­гие зем­ли и сено­жа­ти, лесы, бори, | и
люди име­ня костелно[го] Мед­ниц­ко­го, забран­ные | ку име­ню Михалишъскому. |

Лет(а) Бож(ьего) нарож(енья) 1547, м(е)с(я)ца ноябр(я) 5 ден, индикт 6. |
Опо­ве­далъ се коро­лю его мило­сти пле­банъ мед­ниц­кий, | князь Мар­т­инъ о томъ, ижъ онъ позы­вал перед ко|роля его мило­сти листы его м(и)л(о)сти г(о)с(по)д(а)ръскими по|зовъними вое­во­ду киевъско­го, кн(я)зя Фредри­ха Глебо|вича Прон­ско­го о пере­возъ на реце Вельи и о мно­гие | зем­ли, сено­жа­ти, лесы, боры, и о люди име­нья его | костель­но­го Мед­ни­цъ­ко­го, што небо­щыкъ панъ вилен­ский, | панъ Юрей Мико­ла­е­вичъ Ради­вилъ к име­нью Миха || [44 зв.] лиш­ско­му, кото­рое онъ тепер деръ­жит, былъ | забрал и о оса­же­нье людей на властъ­номъ кгрун­те | его костель­номъ и о инъ­шые речи на рокъ зем­ский, | вод­лъ­ле обы­чаю пра­ва, о што жъ онъ и пер­вей сего | кн(я)зя вое­во­ду передъ коро­ля его м(и)л(о)ст(и) позы­валъ, и з о|чевистого мове­нья на рокъ от его кро­лев­скей мило­сти | зло­жо­ный, коми­са­рей яко на речъ зем­ле­ную тамъ вы|водил, а князь вое­во­да тежъ зъ судья­ми сво­и­ми тамъ выежъдчалъ.
Кгды пле­банъ мед­ниц­кий | за слуш­ны­ми зна­ки гра­нич­ны­ми от коми­са­рей сво­их | ку дово­ду былъ при­пу­щонъ, онъ с тое копы зъ судь|ями сво­и­ми зъе­халъ. А судьи пле­банъ­ские, вы|слухавъши листовъ и при­се­ги пле­банъ­ское и | осмъ­на­дца­ти светъ­ковъ его, тотъ пере­возъ пле|бану и зъ зем­лею, и зъ лесомъ, и с тыми людь­ми | его, што было за дер­жа­нья пана
виленъ­ско­го от | косте­ла Мед­ниц­ко­го отня­то, пле­ба­ну мед­ни­цъ­ко­му | къ косте­лу Мед­ни­цъ­ко­му при­су­ди­ли и оный весь | кгрунтъ при­су­жо­ный ему огра­ни­чи­ли. А князь во|евода черезъ оный судъ пред се в то всту­пу­еть, яко то | позовъ его ширей в собе объ­мо­вя­еть, кото­рый || [45] рокъ, яко сего дня нояб­ра пято­го дня тому позва­ню | его при­пал на кото­рий жо онъ перед коро­лемъ его м(и)л(о)стью се | ста­но­вил и пиль­ность чинил, будучи готовъ вод­ле поз|ванья сво­е­го роспра­ву з нимъ приняти.
А такъ король | его милость ста­нье и пиль­ност его казал записати. | 

Ори­гі­нал: РДА­ДА. – Ф. 389 (Литовсь­ка Мет­ри­ка). – Оп. 1.
– Од. зб. 235 – Арк. 44 – 45.
Мік­ро­фільм: РДА­ДА. – Ф. 389 (Литовсь­ка Метрика). –
Оп. 1. – Од. зб. 235. – Части­на 2. – Арк. 44 – 45.