1544, вересня 30. Берестя. — Лист обміну королеви Бони старості луцькому, маршалку господарському, князю Андрію Михайловичу Сангушковичу Кошерському маєтків Красне і Ставрів Луцького повіту на маєток Річицю Володимирського повіту.

1544, верес­ня 30. Бере­стя. — Лист обмі­ну коро­ле­ви Бони ста­ро­сті луць­ко­му, мар­шал­ку гос­по­дарсь­ко­му, кня­зю Андрію Михай­ло­ви­чу Сан­гуш­ко­ви­чу Кошерсь­ко­му маєт­ків Красне і Ставрів Луць­ко­го повіту на маєток Річи­цю Воло­ди­мирсь­ко­го повіту.

Бона, Божю м(и)л(о)стью королε­ваѧ пол­скаѧ, вεли­каѧ кн(е)г(и)ни ли(то)вскаѧ, рꙋскаѧ, прꙋскаѧ, жомо­ит­скаѧ, мазо­вεц­ка и иных.
Чинимъ зна­мε­ни­то тым н(а)шимъ листомъ всимъ поспо­ли­то, кому бꙋдεть потрεб того вѣдати.
Што кото­рый дворъ Крас­ноε в зεм­ли Волын­ской в повѣтε Луц­комъ спад­комъ на королѧ εго м(и)л(о)сть, пана а мал­жон­ка н(а)шого, по смεр­ти зεмѧ­ни­на зεм­ли Волын­скоε Андрεѧ Пав­ло­ви­ча при­шолъ и до клю­ча Луц­ко­го ку пожит­ку королѧ εго м(и)л(о)сти дεр­жа­но было, и корол εго м(и)л(о)сть на жεданε н(а)шо з лас­ки и мило­сти своεε про­тив­ку нас тоε имεнε Крас­ноε зо всим на всε ѩко сѧ в собε маεть нам дат(ь), дароват(ь) и на вѣчност(ь) записат(ь) рачил и всим пра­вом и власт­но­стю так дол­го и широ­ко, ѩко на на εго м(и)л(о)сть было дεр­жа­но и как сѧ тоε имεнε само в собε в гра­ни­цах и в обы­ходεх сво­их здав­на мεло и тεпεр εстъ, на што ж εго м(и)л(о)сть и при­ви­лεй свой нам дал, в кото­ром ѡписꙋεт иж мы можεм то ѡтдат, про­дат и замε­нит, на цεр­ков Божꙋю запи­са­ти, и што хотѧ­чи с тым вчинит.
А так дεр­жа­чи нам тоε имεнε к рꙋкам н(а)шим ста­ро­ста луц­кий, мар­ша­лок королѧ εго м(и)л(о)сти, кн(я)зь Андрεй Михай­ло­вич Санк­гуш­ко­ви­ча Кошир­ский часты­ми про­зба­ми и чолом­би­тεм сво­им нас в том най­до­вал, абы­х­мо имεнε εго ѡтчиз­ноε Рεчи­цꙋ, кото­роε при­лεг­ло к имεнѩм н(а)шим ковεл­ским, а ѡдалεй всих имεнεй кн(я)зѧ Кошир­ско­го на нас взѧ­ли, а εму в одмѣ­ну за то дали ѡноε имεнε н(а)шо Крас­ноε, и к тому дрꙋ­гоε тεж имεнεй­цо н(а)шо Став­ров, кото­роε εсмо купи­ли были в зεмѧ­ни­на зεм­ли Волын­скоε Мат­фεѧ Кра­сов­ско­го. Ино мы на про­збꙋ и чолом­би­тε кн(я)зѧ Кошир­ско­го, а тому иж имεнε εго Рεчи­ца к имεнѩм н(а)шимъ Ковεл­ским близ­ко при­лεг­ло и правε з одно­го εстъ, длѧ покою под­да­ных н(а)ших то εсмо вчи­ни­ли и с кн(я)зεмъ Кошир­ским ꙋмо­ву и мεнꙋ вдѣла­ли под тым спо­со­бомъ, иж мы ѡныи имεнѧ н(а)ши Крас­ноε и Став­ров εму дали и симъ листом н(а)шим на вѣч­ност даεм и записꙋεм тым пра­вом, кото­рым εсмо то ѡт королѧ εго м(и)л(о)сти, пана а мал­жон­ка н(а)шого мεли, и ѡный при­ви­лεй-дани­ну королѧ εго м(и)л(о)сти и тεж вси листы, ѩко куп­чий, так и потвεр­жεнѩ, на Став­ров εму дали и вεр­ну­ли, а ѡн нам напро­тив­ку того в одмεнꙋ дал и на вѣч­ност посту­пил ѡдно­го имεнѧ своε­го Рεчи­цы з люд­ми и зо вси­ми пла­ты и дохо­ды, и зо всимъ с тым, ѩко ѡн на сεбε дεр­жал, ничо­го собε, ани потом­ком сво­им нε вый­му­ю­чи, ани зоставуючи.
Маεт вжо кн(я)зь Кошир­ский и εго потом­ки тыи два имεнѧ н(а)ши Крас­ноε и Став­ров на сεбε дεр­жа­ти, кром зεмѧн н(а)ших шлях­ты Богу­ша Пав­ло­ви­ча з ымεнεм εго Был­чо, Бог­да­на Зꙋбо­ви­ча з ымεнεм εго Пεрεкла­до­ви­чи, в кото­рых сѧ нε маεт ѡн ничим ꙋсту­по­ва­ти, алε ѡни прεд сѧ то повин­ни бꙋдꙋт кꙋ зам­ку Лꙋц­ко­му слꙋ­жи­ти и εго вжи­ва­ти, люд­ми ѡса­жи­ва­ти, и всѧки­ми пожит­ки тамъ собε при­бав­лѧт и ѡт тол на сεбε брат. И волεн бꙋдεт то ѡтдать, про­дат и што хотѧ с тым вчи­нит. А мы вжо пεрεста­ваεм и досыт маεм на том имε­ни их Рεчи­цы и за ров­ную ѡтмε­ну ѡт нεго маεмъ кото­роε мεны ѩко мы з нашεε сто­ро­ны, так и кнѧз Коширъ­ский с потом­ки сво­и­ми нынε и на потом­ныε часы нε маεмъ рꙋшати.
И на то εсмо кн(я)зю Кошир­ско­му дали сεс нашъ листъ, до кото­ро­го и пεчат(ь) нашу каза­ли привѣсити.
П(и)сан ꙋ Бεрε­сти подъ лѣтъ Божъ­ε­го наро­жεньѩ тисѧ­ча пѧть сот чотыр­дεсѧт чεтвεр­то­го року, м(е)с(я)ц(а) сεн­тѧб­ра трид­ца­то­го днѧ, индик­та трεтεго.
Bona Regina1 Иванъ Шимкович 

Ори­гі­нал: AGAD, Zbiόr Dokumentόw Pergaminowych, Dz. X, Sygn. 4802, К. 1. Пер­га­мент. Роз­мір 57,3 см×36 см. Кіль­кість стрі­чок — 23. Стан збе­ре­жен­ня — від­мін­ний. Чор­ни­ло тем­но-корич­не­ве. Ско­ро­пис. Почерк писа­ря вираз­ний. Натиск силь­ний. Пер­ша літе­ра з візе­рун­ком. Доку­мент під­пи­са­но коро­ле­вою Боною (лати­на). Збе­ре­гла­ся осо­би­ста печат­ка коро­ле­ви Бони, яка прив’язана пле­те­ним шнур­ком мали­но­во­го кольору.
Попе­ред­ні пуб­ліка­ції: Archiwum ksiąząt Sanguszków w Sławucię, wydane przez Bronisława Gorczaka, konserwatora tegoz Archiwum. — t. IV. (1535–1547). — Lwów, 1890. — № ССCXXV. — S. 402–404.
1 Осо­би­стий під­пис коро­ле­ви Бони.