1536, жовтня 12. Вільно. — Лист обміну маршалка Волинської землі, володимирського старости, князя Федора Андрійовича Сангушковича Кошерського з королевою Боною маєтку Ставрів біля Луцька на маєток Лепесовку Кременецького повіту.

1536, жовтня 12. Віль­но. — Лист обмі­ну мар­шал­ка Волинсь­кої зем­лі, воло­ди­мирсь­ко­го ста­ро­сти, кня­зя Федо­ра Андрій­о­ви­ча Сан­гуш­ко­ви­ча Кошерсь­ко­го з коро­ле­вою Боною маєт­ку Ставрів біля Луць­ка на маєток Лепе­сов­ку Кре­ме­не­ць­ко­го повіту. 

Ѩ, кн(я)зь Фεдоръ Андрѣεвичь Сонк­гꙋш­ко­ви­ча, мар­ша­локъ зεм­ли Волын­скоє, ста­ро­ста воло­ди­мεрь­ский, ѩвно чиню симъ моимъ листомъ.
Кото­роε вой­то­въство мѣста Лꙋц­ко­го со всимъ имεнь­ємъ лεжа­чим, што кꙋ томꙋ вой­тов­ствꙋ нада­но и въ пры­виль­ѩхъ вои­то­въскихъ ѡпи­са­но и ꙋмεц­нε­но єсть, и со всимъ пра­вомъ и властъ­но­стью, ѩк ж сѧ тоε вой­то­въство само в собѣ и в пожит­кохъ сво­ихъ маєть, кꙋпи­ти рачи­ла на сεбε на вѣч­ность г(о)с(по)д(а)р(и)ни н(а)ша, королε­ваѧ εε м(и)л(о)сть и вεли­каѧ кнεг(и)ни Бона, за доз­волεнь­ємъ г(о)с(по)д(а)ра королѧ εго м(и)л(о)сти ꙋ вой­то­воє Лꙋц­коε ѩно­воε Сыкъ­на­ро­то­воε Зофѣи в зѧтѧ εε Андрѣѧ Жεлεз­ка и в жоны εго Гальж­ки, а ꙋ Фали­бо­въско­го и в жоны εго Ган­ны. Ино ж и ѩ, кн(я)зь Фεдоръ Андрѣεвичь Сонк­гꙋш­ко­ви­ча, дεр­жꙋ под собою мεнов­нымъ ѡбы­чаємъ и сꙋмою пѣнѧзεй ѡдъ­но имεньє вой­то­въства Лꙋц­ко­го на имѧ Став­ровъ, кото­роε жъ имεньє вод­лꙋгъ пра­ва маль­барь­ско­го посполь и з вои­то­въствомъ вышεй мεнε­ным Лꙋц­кимъ пра­вомъ звεръх­но­сти своεε г(о)с(по)д(а)рьскоє такε ж и листь г(о)с(по)д(а)р(ы)ни н(а)ша ѡку­пи­ти в мεнε хотε­ла, а г(о)с(по)д(а)рь εго м(и)л(о)сть εи м(и)л(о)сти того доз­во­ли­ти рачилъ.
Билъ єсми ч(о)ломъ εε м(и)л(о)сти г(о)с(по)д(а)р(и)ни н(а)шой м(и)л(о)стивой, абы εε м(и)л(о)сть лас­кꙋ свою вчи­ни­ла и прεд сѧ мεнε с того имεньѩ Став­ро­ва нε рꙋша­ла на вѣч­ность, а на про­тив­кꙋ того взѧ­ла бы εε м(и)л(о)сть ѡт мεнε іншо­го. Што ѡтмѣ­ною ѩко ж εε м(и)л(о)сть на чоло­мъ­битьє моє то вчи­ни­ти рачи­ла, мεнε при томъ имε­ни Став­ро­вε посполь з г(о)с(по)д(а)рεмъ εго м(и)л(о)стью зоста­ви­ла на вѣч­ность, ѩко то ширεй листы г(о)с(по)д(а)рѧ королѧ εго м(и)л(о)сти и εε м(и)л(о)сти г(о)с(по)д(а)р(ы)ни н(а)шоє на то мнѣ даный ѡбмавѧ­ють. А ѩ‑мъ εε м(и)л(о)сти г(о)с(по)д(а)р(ы)ни моεй напро­тив­кꙋ того имεньѩ Став­ро­ва пры­рεкъ и симъ листомъ моимъ пры­рε­каю и записꙋю сѧ доста­ти моимъ власт­нымъ накла­домъ ѡт дѣди­чов и дати εε м(и)л(о)сти кꙋ зам­кꙋ εε м(и)л(о)сти Крε­мѧн­цу имεньє Лεпε­сов­кꙋ тамъ жε ꙋ повѣтε Крε­мѧнεц­комъ лεжа­чεε, такεжъ на вѣч­ность со всимъ тымъ, ѩкъ сѧ тоε имεньє само в собѣ и в гра­ни­цахъ, и в пожит­кохъ сво­ихъ маєт, ѡт того часꙋ, ѩкъ εε м(и)л(о)сти тыми разы зъ г(о)с(по)д(а)рεмъ королεмъ εго м(и)л(о)стью до Корꙋ­ны Поль­скоε εдꙋ­чи з гра­ниц литов­скихъ выεдεть за чоты­ры нεдѣ­ли бεзъ кож­доε похи­бы в рꙋки ста­ро­сты εε м(и)л(о)сти крε­мѧнεц­ко­го, п(а)на Дах­на Василь­єви­ча. А кгды εи м(и)л(о)сть тоε имεньє под­лугъ того листу моε­го тεпεрεш­нε­го на тотъ рокъ поло­жо­ный дамъ, тогды в тотъ жε часъ мають пану ста­ро­стε εε м(и)л(о)сти пану Дах­нꙋ дεди­чи в кого сѧ того имεнѩ достан­ку, тоε имεнє Лεп­сов­кꙋ ѡбъ­ε­ха­ти, гра­ни­цы в нεмъ εмꙋ ѡка­за­ти и завε­сти, абы εε м(и)л(о)сть г(о)с(по)д(а)р(ы)нѧ н(а)ша маю­чи тоε имεнє к рꙋкамъ сво­имъ жад­нεй ѡнε­го трꙋд­но­сти ни чимъ нε мѣла, алε в сꙋпо­кой­но­сти єго кꙋ томꙋ зам­кꙋ εε м(и)л(о)сти Крε­мѧн­цꙋ дεр­жа­ла и вжи­ва­ла, и потом­ки εε м(и)л(о)сти на вѣчныε.
А пак­ли быхъ ѧ нεѩко того нε пополъ­нилъ и того имεньѩ Лεпε­сов­ки по выε­ха­ньи εε м(и)л(о)сти зъ гра­ницъ литов­скихъ ꙋ чоты­рεхъ нεдѣлѧхъ кꙋ зам­кꙋ εε м(и)л(о)сти Крε­мѧн­цꙋ нε подамъ, тогды воль­но εε м(и)л(о)сти бꙋдεть г(о)с(по)д(а)р(ы)ни моєй мεнε ѡ то пεрεдъ г(о)с(по)д(а)рѧ εго м(и)л(о)сти и до Корꙋ­ны Поль­скоε з Вεли­ко­го кн(я)зьства позва­ти и ѡ то со мною каза­ти мови­ти, а ѧ сѧ пεрεд г(о)с(по)д(а)рεмъ εго м(и)л(о)стью поста­но­ви­ти и ѡ то εε м(и)л(о)сти бεз кож­доє вымо­вы в отъ­казε быти маю.
И што коль­вεкъ бы тεж εε м(и)л(о)сть чεрεзъ ѡный рокъ чоты­ры нεдѣ­ли нε маю­чи в рꙋкахъ сво­ихъ того имεньѩ Лεпε­сов­ки в той рεчи шко­до­ва­ла, тогды ѩ вси ѡныε шко­ды и накла­ды маю εε м(и)л(о)сти платεнъ быти и за всε про всε εε м(и)л(о)сти досыть ꙋчинити.
И на то далъ єсми εи м(и)л(о)сти г(о)с(по)д(а)р(ы)ни моєй королεвой єи м(и)л(о)сти сεсъ мой листъ подъ моεю пεчатью.
При томъ были и того доб­рε свѣ­до­ми вεлεб­ныи и вεль­мож­ныε пано­вε: кн(я)зь Юрьи εго м(и)л(о)сть Фаль­чεвъский, бис­кꙋпъ лꙋцъ­кий и бεрεстεй­ский, а пан Иванъ Гор­но­стай, подъ­скар­бий зεмъ­ский, мар­ша­локъ и писаръ г(о)с(по)д(а)рьский, ста­ро­ста сло­ни­мъ­ский и мъстиб(о)говский, дεр­жав­ца дор­сꙋ­ниш­ский, зεль­вεн­ский, а пан Шим­ко Мац­ко­вичъ, тивун вилεнь­ский, дεр­жав­ца ꙋшполь­ский, пεнѧн­ский и радуньский.
А длѧ лεп­шε­го свε­до­мъѩ и твεр­до­сти сεго моε­го листꙋ про­силъ єсми пановъ ихъ м(и)л(о)сти вышεй мεнε­ныхъ ѡ пεча­ти ихъ м(и)л(о)сти къ сεмꙋ моε­мꙋ листꙋ. И их м(и)л(о)сть на про­збꙋ мою то вчи­ни­ли и пεча­ти свои пры­ло­жи­ли къ сεмꙋ моε­мꙋ листꙋ.
П(и)с(а)н ꙋ Вил­ни под лεты Бѡж(ьего) нарож(енья) 1536, м(е)с(я)ца ѡктѧб(ря) 12 дεн, индикт дεсѧтый.
Ори­гі­нал: AGAD, Zbiόr Dokumentόw Pergaminowych, Dz. X, Sygn. 4800, К. 1. Пер­га­мент. Роз­міри: 56х33,5 см. Кіль­кість стрі­чок — 25. Стан збе­ре­жен­ня — добрий. У лівій та правій верх­ніх части­нах пля­ми. Чор­ни­ло тем­но-корич­не­ве. Ско­ро­пис. Почерк писа­ря вираз­ний. Натиск силь­ний. Збе­рег­ло­ся чоти­ри пле­те­них шнур­ки (кожен з яких скла­даєть­ся із чер­во­но­го та зеле­но­го), на пер­шо­му і третьо­му зали­ши­лись печат­ки. Пер­ша — світ­ло­ко­рич­не­во­го, дру­га — чор­но­го кольорів. Ім’я писа­ря відсутнє.
Попе­ред­ні пуб­ліка­ції: Archiwum ksiąząt Sanguszków w Sławucię, wydane przez Bronisława Gorczaka, konserwatora tegoz Archiwum. — t. IV. (1535–1547). — Lwów, 1890. — № L. — S. 52–54.