1534, вересня 22. Вільно. — Лист підтвердний великого князя литовського Сигізмунда I Старого продажного запису маршалка господарського князя Андрія Михайловича Сангушковича Кошерського, віленському біскупу, князю Яну з князів литовських (позашлюбного сина короля), маєтку Цеценівці в Крем’янецькому повіті за 830 кіп грошів.

1534, верес­ня 22. Віль­но. — Лист під­тверд­ний вели­ко­го кня­зя литовсь­ко­го Сигіз­мун­да I Ста­ро­го про­даж­но­го запи­су мар­шал­ка гос­по­дарсь­ко­го кня­зя Андрія Михай­ло­ви­ча Сан­гуш­ко­ви­ча Кошерсь­ко­го, віленсь­ко­му біску­пу, кня­зю Яну з князів литовсь­ких (поза­шлюб­но­го сина коро­ля), маєт­ку Цеценів­ці в Крем’янецькому повіті за 830 кіп грошів. 

Жик­ги­монт, Божю м(и)л(о)стью корол пол­ский и вεли­кий кнѧзь литов­ский, рус­кий, прус­кий, жомо­ит­ский и мазо­вεц­кий и иных.
Чинимъ зна­мε­ни­то симъ н(а)шимъ листомъ, хто на нεго посмот­рить або чту­чи єго вслы­шить, нынεш­нимъ и потомъ будучимъ, кому будεт потрεб того вεдати.
Повε­дилъ пεрεд нами кнѧзь ѩн, єго м(и)л(о)сть бис­куп вилεн­ский, иж ѡтку­пилъ ꙋ мар­шалъ­ка нашεг(о) кнѧзѧ Андрεѩ Миха­и­ло­ви­ча Санк­гуш­ко­ви­ча Коширског(о) имεнє єго влас­ноє ѡтчиз­ноє в повεти Крε­мѧнεц­комъ на имѧ Цεцы­нεв­цы за ѡсε­мъ­сот и за трид­цат коп гро­шεй монεты Вεликог(о) кнѧз­ства Литов­ско­го на вεч­ность, на што ж кнѧз бис­куп єго м(и)л(о)сть и листъ куп­чий пѡд пεча­тю кнѧзѧ Андрεѩ Коширског(о) и под свε­до­момъ и пεчат­ми нεко­то­рых врѧд­ни­ков наших пεрεд нами вка­зы­валъ. И жεдал єго м(и)л(о)сть нас, абы­х­мо тую куп­лю єго м(и)л(о)сти ѡноє имεнє прεрε­чо­ноє Цεцы­нив­цы потвεр­ди­ли єго м(и)л(о)сти нашимъ при­виль­ємъ на вεч­ность. А такъ мы тѡг(о) листу купчѡг(о) ѡглε­дав­ши, роска­за­ли єго сло­во ѡт сло­ва в сεсь н(а)шь листъ ꙋпи­са­ти. Кото­рыи жε такъ сѧ в собε маєть: ѩ, кнѧзь Андрεй Миха­и­ло­вич Сεнк­гуш­ко­ви­ча Коширь­ский, мар­ша­локъ г(о)с(по)д(а)рѧ королѧ єго м(и)л(о)сти, вызна­ваю самъ на сεбε симъ моимъ листомъ каж­до­му доб­ро­му, хто на нεго посмот­рить або чту­чи єго вслы­шит, кому будεт потрεб тѡг(о) вεда­ти, нынεш­нимъ и потомъ будучимъ.
Што ж про­дал єсми имεнє своє влас­ноє, ничимъ нико­му нε пεн­ноє, бεз жаднѡг(о) при­ну­жεнѩ и намо­вы, лεч самъ своєю доб­рою волεю, кото­роє имεнє мεл єсми в повεтε Крε­мѧ­ниц­комъ на имѧ Цεцы­нѡв­цы кнѧ­зю ѩну, єго м(и)л(о)сти с кнѧ­жат литѡв­ских Божεє лас­ки бис­ку­пу вилεн­ско­му, за ѡсмъ­сот кѡп и за трид­цат кѡп гро­шεй монεты Вεликѡг(о) кнѧз­ства Литѡвскѡг(о), личε­чи по дεсѧти пεнεзεй в грош, ѡбεл вεч­но сѡ вси­ми пожит­ки, тоєcть з люд­ми пут­ны­ми и тѧг­лы­ми, и з ихъ зεм­лѧ­ми, и служ­ба­ми, пла­ты гро­шо­вы­ми и мεдо­вы­ми, боб­ро­вы­ми, и кунич­ны­ми, и з зεм­лѧ­ми паш­ны­ми и бѡрт­ны­ми, и з сεно­жат­ми, з лεсы, з дуб­ро­ва­ми, з гаи, и ѡзεра­ми, и рεка­ми, и рεч­ка­ми, з боло­ты, съ ста­вы, ста­ви­щи и з млы­ны и ихъ вымεл­ки, и ловы звεри­ны­ми и пта­ши­ми, и з боб­ро­вы­ми гоны такъ дол­го и широ­ко, ѩко дεд мой, кнѧз Алεк­сан­дро Сѡнк­гуш­ко­вич, и ѡтεцъ мой, и ѩ самъ дεр­жал, и сѡ всимъ стымъ, какъ сѧ тоє имεнє з люд­ми и з зεм­лѧ­ми ꙋ сво­их гра­ни­цах здав­на в собε маєт, ничим на сεбε нε ѡставуючи.
Маєт єго м(и)л(о)сть кнѧз ѩн, бис­куп вилεн­ский, тѡг(о) имεнѩ Цεцы­нив­цив сѡ всимъ с тымъ вεр­ху мεнε­нымъ такъ вжи­ва­ти и дεр­жа­ти, ѩко своє­го власнѡг(о) ѡтчизнѡг(о). И вжо волεн будεт єго м(и)л(о)сть тоє имεнє кому хотѧ­чи даро­ва­ти, про­да­ти, замε­ни­ти, на цεр­кѡв Божю запи­са­ти, роз­ши­ри­ти, и при­ба­ви­ти, и люд­ми ѡса­ди­ти, и ку своє­му налεп­шо­му и вжи­точ­но­му ѡбεр­ну­ти ѩко єго м(и)л(о)сть налε­пεй будεт розу­мεти. А мнε, кнѧ­зю Андрεю, вышε мεнε­но­му, ани моєй жонε, ани дεтεмъ н(а)шимъ, ани пото­мъ­комъ и близ­кимъ н(а)шимъ в тую про­да­жу нашу вжε нε потрεб ꙋсту­па­тисѧ, а ничимъ ꙋзру­ши­ва­ти. Маєт єго м(и)л(о)сть кнѧз ѩнъ, бис­куп вилεн­ский, и єго м(и)л(о)сть пото­мъ­ки тоє имεнє Цεцы­но­во дεр­жа­ти вεч­нε и навεки. И на тоє εсми єго м(и)л(о)сть дал сεс мой листъ з моєю пεчатю.
А при томъ были к тому-то доб­рε звε­до­ми: пан Васи­лεй Бѡг­да­но­вич Чыж, коню­ший двор­ный г(о)с(по)д(а)рьский, дεр­жав­ца кри­чѡв­ский и аин­ский, а кнѧз Сεмεн Бог­да­но­вич ѡдин­цεви­ча, город­ни­чий городεн­ский, а кнѧз Иван Андрεєвич Полубεн­ский. И про­сил єсми ихъ м(и)л(о)сти ѡ пεча­ти. И ихъ м(и)л(о)сть на мою про­збу вчи­ни­ли, пεча­ти свои при­ло­жи­ли к сεму моє­му листу.
Писан ꙋ Виль­ни под лεты Божє­го наро­жεнѩ тисε­ча пѧтсотог(о) трид­цат чεтвεртог(о) году и мεсε­ца маѩ двадцатог(о) днѧ, индик­та сεмог(о).
И на жεданє кнѧзѧ ѩна, єго м(и)л(о)сти бис­ку­па вилεнскѡг(о), тоє εсми вчи­ни­ли, ѡноє имεнє Цεцы­нов­цы потвεр­жаємъ єго м(и)л(о)сти тымъ-то при­виль­ємъ вεч­но и навεки нεпо­руш­но сѡ вси­ми люд­ми тог(о) имεнѩ пут­ны­ми и тѧг­лы­ми, и ихъ зεм­лѧ­ми паш­ны­ми и бѡрт­ны­ми, и с сεно­жат­ми, з гаи, и лεсы, и боры, и дуб­ро­ва­ми, и з ловы звεри­ны­ми и пта­ши­ми, и с озε­ры, и рεка­ми, и рεч­ка­ми, и съ ста­вы, ста­ви­щи, и з млы­ны и их вымεл­ки, и з боб­ро­вы­ми гоны, и съ служ­ба­ми вси­ми тых людεй, и з дан­ми гро­шо­вы­ми и мεдо­вы­ми, и сѡ вси­ми ины­ми пла­ты, и дохо­ды, и пожит­ки, ѩкъ сѧ тоє имεнє прεрε­чо­ноє само в собε и в гра­ни­цах, и в обы­ходεх, ѧко ихъ маєт. Волεн єго м(и)л(о)сти тую куп­лю свою ѡтда­ти, про­да­ти, замε­ни­ти и на костεл запи­са­ти, и єго роз­ши­ри­ти, и при­ба­ви­ти, и ку своє­му лεп­шо­му и вжи­точ­но­му ѡбεр­ну­ти, ѩко самъ налε­пεй розу­мε­ю­чи вѡд­лє куп­ли своєє и листу купчѡг(о).
А на твεр­дость тѡг(о) и пεчат нашу к тому н(а)шому при­ви­лью при­вε­си­ти єсмо казали.
П(и)сан ꙋ Вил­ни под лεты Божє­го наро­жεнѩ тисε­ча пѧт­сот трид­цат чεтвεртог(о), м(е)с(я)ца сεн­тѧбрѧ два­дцат второг(о) днѧ, индик­та ѡсмѡг(о). Михай­ло, писар, дεр­жав­ца мεд­ниц­кий и сто­клиш­ский. Sigismѧndѧs Rex1 

Ори­гі­нал: AGAD, Zbiόr Dokumentόw Pergaminowych, Dz. X, Sygn. 4799, K. 1. Пер­га­мент. Роз­міри: 66,5х46,3 см. Кіль­кість стрі­чок — 26. Стан збе­ре­жен­ня — від­мін­ний. Чор­ни­ло тем­но-корич­не­ве. Ско­ро­пис. Почерк писа­ря вираз­ний. Натиск силь­ний. Пер­ша літе­ра з візе­рун­ком. Доку­мент під­пи­са­но Сигіз­мун­дом I Ста­рим (лати­на). Збе­ре­гла­ся печат­ка чер­во­но­го кольо­ру із гер­бом “Пого­ня”, яка прив’язана пле­те­ним шнур­ком мали­но­во­го кольору.
Попе­ред­ні пуб­ліка­ції: Archiwum ksiąząt Sanguszków w Sławucię wydane przez Bronisława Gorczaka, konserwatora tegoz Archiwum. — t. III. (1432–1534) — Lwów, 1890. — № CDXCIV. — S. 474–475. 1 Осо­би­стий під­пис коро­ля Сигіз­мун­да I Старого.