1534, березня 20. Вільно. — Лист продажний князя Андрія Михайловича Сангушковича Кошерського віленському біскупу, князю Яну з князів литовських, (позашлюбного сина короля) на маєток Цеценівці в Крем’янецькому повіті за 830 кіп грошів.

1534, берез­ня 20. Віль­но. — Лист про­даж­ний кня­зя Андрія Михай­ло­ви­ча Сан­гуш­ко­ви­ча Кошерсь­ко­го віленсь­ко­му біску­пу, кня­зю Яну з князів литовсь­ких, (поза­шлюб­но­го сина коро­ля) на маєток Цеценів­ці в Крем’янецькому повіті за 830 кіп грошів. 

Ѩ, кн(я)зь Андрεй Михай­ло­вич Сεнкгушковича1 Кошир­ский, мар­ша­лок гос(пода)рѧ королѧ εго м(и)л(о)сти, вызна­ваю самъ на сεбε симъ моимъ листомъ, кож­до­му доб­ро­му, хто на нεго посмот­рит або чту­чи εго въслы­шит, кому будεт потрεб того вεда­ти, нинεш­нимъ и потом будꙋчимъ.
Што ж пра­дал 2 єсми имεнє своє влас­ноє, ѡтчиз­нє, ничимъ нико­му нεпεн­ноє, бεз жад­но­го при­пу­жεнѩ и намо­вы, лεч самъ своεю доб­рою волεю, кото­роє имεнє мεл єсми в повεтε Крε­мѧнεц­ком на имѧ Цѣцы­нов­цы, кн(я)зю ѩну, εго м(и)л(о)сти с кн(я)жать литов­ских, з Бѡжє лас­ки бис­ку­пу вилεн­ско­му, за ѡсмъ­сотъ коп и за трид­цат коп гро­шεи монεты Вεли­ко­го кнѧз­ства Литов­ско­го, лича­чи по дεсѧти пεнεзεи въ грош, ѡбεл вεч­но со вси­ми пожит­ки, то εсть з люд­ми пут­ны­ми и тѧг­лы­ми, и з ихъ змлѧ­ми и служ­ба­ми, и пла­ты гро­шо­вы­ми и мεдо­вы­ми, боб­ро­вы­ми, кунич­ны­ми, и з зεм­лѧ­ми паш­ны­ми и борт­ны­ми, и з сεно­жат­ми, з лεсы, з дꙋбро­ва­ми, з гаи, з озε­ры, з рεка­ми и з рεч­ка­ми, з боло­ты, съ ста­вы и ста­ви­щи, и з млы­ном и з ихъ вымεл­ки, и з ловы звεри­ны­ми и пташь­ми, и з боб­ро­вы­ми гоны, так дол­го и широ­ко, ѩко дεд мой, кн(я)зь Алεк­сан­дро Сεнк­гуш­ко­вич 3 , и ѡтεц мой, и ѩ самъ дεр­жалъ, со всимъ с тымъ, как сѧ тоє имεнє з люд­ми и зεм­лѧ­ми ꙋ сво­их гра­ни­цах здав­на в собε маεт, ничо­го на сεбε нε ѡста­ву­ю­чи. Маεт εго м(и)л(о)сть кн(я)зь ѩн, бис­куп вилεн­ский, того имεнѩ Цѣцы­нов­цовъ со всимъ с тым увεрхꙋ мεнε­ным так вжы­ва­ти и дεр­жа­ти, ѩко своε­го влас­но­го ѡтчиз­но­го, и вжε волεн будεт εго м(и)л(о)сть тоє имεнє кому хотѧ­чи даро­ва­ти, про­да­ти, замε­ни­ти и на ц(е)рков Бѡжю запи­са­ти, роз­ши­ри­ти, при­ба­ви­ти и люд­ми ѡса­ди­ти, и ку своє­му налεп­шо­му вжи­точ­но­му ѡбεр­ну­ти, ѩко εго м(и)л(о)сть налε­пεй бꙋдεт розꙋмεти.
Ани кн(я)зю Андрεю вышεй мεнε­но­му, ани моεй жонε, ани дεтεм н(а)шимъ, ани потом­ком и близ­ким н(а)шим в тую про­да­жу н(а)шу вжε нεпо­трεб устꙋ­па­ти сѧ, а ничим ꙋзрꙋ­ши­ва­ти. Маεт εго м(и)л(о)сть кн(я)зь ѩн, бис­куп вилεн­ский, и εго м(и)л(о)сти потом­ки, тоє имεнє Цѣцы­но­во дεр­жа­ти вεч­но навεки. И на тоє єсми εго м(и)л(о)сти дал сεс мой листъ з моεю пεчатю.
А при том были и того сут доб­рє звε­до­ми, пан Васи­лεй Бог­да­но­вич Чиж, коню­ший двор­ный гос(пода)рьский, дεр­жав­ца кри­чов­ский и анин­ский, а кнѧз Сεмεн Бог­да­но­вич Ѡдин­цεви­ча, город­ни­чий городεн­ский, а кнѧз Иван Андрεєвич Полубεн­ский. И про­сил єсми их м(и)л(о)сти ѡ пεча­ти. И их м(и)л(о)сть на мою про­збу вчи­ни­ли: пεчать свой при­ло­жи­ли к сεму моε­му листу.
П(и)сан ꙋ Вил­ни под лεт Б(о)ж(его) нар(о)ж(енья) 1534 годꙋ, м(е)с(я)ца мар(та), 20 д(е)нь. Индиктъ 7. 

Ори­гі­нал: AGAD, Zbiόr Dokumentόw Pergaminowych, Dz. X, Sygn. 4798, К. 1. Пер­га­мент. Роз­міри: 55х34,4 см. Кіль­кість стрі­чок — 15. Стан збе­ре­жен­ня — від­мін­ний. Чор­ни­ло тем­но­ко­рич­не­ве. Ско­ро­пис. Почерк писа­ря вираз­ний. Натиск силь­ний. Пер­ша літе­ра напи­са­на олів­цем. Збе­рег­ло­ся чоти­ри печат­ки чор­но­го кольо­ру, кож­на з яких прив’язана пле­те­ним шнур­ком чер­во­но­го кольо­ру. Ім’я писа­ря відсутнє.
Попе­ред­ні пуб­ліка­ції: Archiwum ksiąząt Sanguszków w Sławucię wydane przez Bronisława Gorczaka, konserwatora tegoz Archiwum. — t. III. (1432–1534) — Lwów, 1890. — № CDLXXX. — S. 458–459.
1 Так в ркп, слід чита­ти Санк­гуш­ко­ви­ча. 2 Так в ркп, слід чита­ти про­дал. 3 Так в ркп, слід чита­ти Санкгушкович.