Іскшицькі, Чамбори з Іскшичина герба Колбаш (Рогаля), пол. Tschammerowie, – шляхецький рицарський рід з Сілезії; землевласники у Подільському воєводстві на початку XVI ст.
Загальні відомості
Protoplastami rodu byli Samborowice z Kazanowa na Dolnym Śląsku, którego najstarszym przedstawicielem był rycerz Szambor, wzmiankowany po raz pierwszy w dokumencie z 1248. W następnych dwóch stuleciach rodzina rozprzestrzeniła się na obszarze Śląska, a jej nazwisko zapisywane było pod różnymi postaciami: Szambor, Zamborius, Szamborius, Czambor, Czamer i ostatecznie Tschammer. Pod koniec XV wieku rodzina podzielona była na trzy gałęzie: z Osetna w księstwie głogowskim, druga z Łambinowic niedaleko Nysy, a trzecia z Iskrzyczyna w księstwie cieszyńskim.
Tschammerowie z Iskrzyczyna stanowili jedną z linii rozrodzonej na obszarze Śląska rodziny Tschammerów, których protoplastami byli średniowieczni Samborowice, herbu Rogala. Górnośląskiej linii piszącej się z Iskrzyczyna dał początek Franciszek, który w 1453 roku nabył wieś Iskrzyczyn w księstwie cieszyńskim. Familia ta żyła głównie na terenie księstwa cieszyńskiego, wodzisławskiego oraz pszczyńskiego państwa stanowego, krótko na Morawach oraz w księstwie opolsko-raciborskim.
Tschammerowie z Iskrzyczyna właściwie nigdy nie odegrali większej roli w dziejach Śląska, pozostali drobną, jednowioskową szlachtą. Wyjątkiem był przypadek Mikołaja Tschammera zwanego Iskrzyckim, bardzo bogatego i wpływowego szlachcica żyjącego na Podolu w Rzeczypospolitej w 1. połowie XVI wieku. Na Górnym Śląsku Tschammerowie przetrwali po mieczu aż do 1878 roku, kiedy zmarł ostatni z nich.
Linię z Iskrzyczyna założył Franciszek Tschammer, który zakupił miejscowość od Jana Frydrychowskiego z Dębowca w 1453. Do największego znaczenia w tej linii doszedł Bogumił Rudolf Tschammer, który zapisał swą prywatną bibliotekę w spadku dla zboru luterańskiego w Cieszynie, przyczyniając się do powstania Biblioteki Tschammera w Cieszynie. Ostatni przedstawiciel tej linii zmarł pod koniec XIX wieku.
Поява серед ротмістрів вихідців із Сілезії та чеських земель, традиційно го ринку тогочасних військових найманців, засвідчила як брак власних сил для несення військової служби на кордоні, так і потребу у кваліфікованих офіцерах нижньої і середньої ланки, а також рядових жовнірах. Один з них, Миколай походив з Іскшичина, що в Цєшинській частині Сілезії, з’явився на Поділлі на початку XVI ст. Як доводить Леон Бялковський, Миколай походив з родини Чамборів (Czambor), яка володіла Іскшичином від 1360 р.1
Казімєж Пуласький, описуючи старі подільські роди XV-XVI ст., помилково приєднав Миколая з Іскшичина до родини кам’янецького земського судді Зиґмунта з Ягільниці, вважаючи, що вони усі походять із Сілезії і є однією родиною. Він зазначив дружиною Миколая Ельжбету з ДІарівки, доньку Філіпа Шаравського.2 У гербовнику сілезької шляхти про Миколая зазначено, що він був двірським польського короля Сиґізмунда І, і про прийняття ним до свого герба у 1511 р. Вольфґанґа. У цьому виданні від зазначений як Миколай Чамбор (Mikołaj Czambor).
Białkowski L. Ród Czamborów-Rogalów w dawnych wiekach // Rocznik towarzystwa heral dycznego we Lwówie / Pod red. Prof. W. Semkowicza. – Kraków, 1923. – T. VI. – R. 1921–1923. ‑S. 88. Так, у 1469 році Фране Чамбор з Іскшичина був цешинським старостою: Sękowski R. Her barz szlachty śląskiej. Informator genealogiczno-heraldyczny. – S. 409.
Pułaski К. Stare osady w ziemie kamienieckiej i dziedziczące na nich rody podolskiej szlachty historycznej // Pułaski K. Szkice i poszukiwania historyczne. – Serya Trzecia. – S. 10–11. – Przyp. 3.
Sękowski R. Herbarz szlachty śląskiej. Informator genealogiczno-heraldyczny. – T. I. A‑C. – Katowice, 2002. – S. 409.
Джерело:
Михайловський В. Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV – 70‑х роках XVI ст. – К.: Темпора, 2012. – 450 с.
Gojniczek W., Tschammerowie z Iskrzyczyna w drugiej połowie XV wieku i w XVI wieku, „Familia Silesiae”, 2, Cieszyn 1997, s. 5–23, ISBN 83–88204-01–1 (pol.)
Mariusz Makowski: Sala posiedzień Rady Miejskiej w cieszyńskim Ratuszu. Herby książęce, szlachty cieszyńskiej i miasta Cieszyna. Cieszyn: 2007.
Геральдика
У 1511 р. Вольфґанґ з Нового Костела (Nowycostel), конюший цєшинського князя Казимира, був нобілітований до герба Кольбаш (сілезький варіант герба Рогаля) братами Миколаєм Чамборем з Іскшичина, на той час королівським двірським, і Павелом Себастіаном з Крассова, львівським каноніком і писарем підканцлера Кшиштофа Шидловецького. 1
Trelińska В. Album armorum nobilium Regni Poloniae XV-XVIII saec. Herby nobilitacji i indygenatów XV-XVIII w. – № 72. – S. 67. Про сам герб див.: Szymański J. Herbarz rycerstwa polskiego z XVI wieku. – Warszawa, 2001. – S. 252–253, 260.
Родовід з біограмами
І
ФРАНЦИШЕК
Linię z Iskrzyczyna założył Franciszek Tschammer, który zakupił miejscowość od Jana Frydrychowskiego z Dębowca w 1453.
ІІ
ЯН, син Францишека
ІІІ
МИКОЛАЙ ЧАМБОР З ІСКШИЧИН, син Яна
У гербовнику сілезької шляхти про Миколая зазначено, що він був двірським польського короля Сиґізмунда І, і про прийняття ним до свого герба у 1511 р. Вольфґанґа. У цьому виданні від зазначений як Миколай Чамбор (Mikołaj Czambor) 1.
Rotmistrz był najwybitniejszym dowódcą piechoty ober-tyńskiej. Przybył na dwór Zygmunta I zapewne jeszcze w Opawie na początku 1506 r. i już latem tego roku otrzymał od hetmana Kamienieckiego żołd na 12-konny poczet jazdy. Pochodził z rodziny osiadłej w księstwie cieszyńskim, posiadającej tam wieś Iskrzyczyn w powiecie skoczowskim. Dostanie się na dwór Zygmunta I ułatwił mu zapewne książę Kazimierz II cieszyński.
Po przybyciu do Polski Iskrzycki zaczął robić błyskawicz-ną karierę wojskową. We wrześniu 1506 r. wziął udział w wyprawie Kamienieckiego przeciwko hospodarowi Bog-danowi i w zwycięskiej bitwie pod Czerniowcami. W czer-wcu 1508 r. otrzymał list przypowiedni na zaciąg 162-kon-nej chorągwi, z którą uczestniczył w wojnie litewsko-mos-kiewskiej. W 1509 r. walczył z pocztem nadwornym w Moł-dawii, a w latach 1511 – 1513 przebywał na dworze królewskim w Krakowie. W 1512 r. ożenił się z Katarzyną Jagielnicką, jedyną sukcesorką Jana z Jagielnicy, chorąże-go kamienieckiego. Żona odstąpiła mu dobra Jagielnica położone w powiecie czerwonogrodzkim na Podolu i posiad-łości w Stradomiu pod Krakowem. Małżeństwo wprowa-dziło rotmistrza śląskiego piszącego się odtąd „z Jagiel-nicy” w szeregi ziemian podolskich. W marcu 1513 r.
nadano Iskrzyckiemu stolnikostwo kamienieckie, a w na-stępnym miesiącu król nadał mu jako swemu dworzanino-wi kaduk w postaci domu w mieście Kamieńcu. W 1514 r.
pan Mikołaj był uczestnikiem bitwy pod Orszą, a w na-grodę za zasługi w wojnie moskiewskiej jego wieś Lestkow-ce w powiecie kamienieckim została zwolniona od powin-ności na rzecz zamku kamienieckiego. W 1518 r. uzyskał zezwolenie na lokację miasteczka we wsi Jagielnica. Z po-wodzeniem król używał też Iskrzyckiego do zadań dyp-lomatycznych. Gdy wybuchła wojna z Zakonem Krzyżac-kim, Iskrzycki otrzymał list przypowiedni na 200-osobową rotę piechoty. Wziął udział w nieudanym oblężeniu Branie-wa przez hetmana Mikołaja Firleja. Wraz z rotami czes-kimi znalazł się w oddziale szturmowym rozmieszczonym w przednich okopach pod murami miasta. Wypad załogi Braniewa 14 lipca wsparty ogniem artylerii na źle strzeżone szańce zakończył się dla Iskrzyckiego nieszczęśliwie. Cięż-ko rannego zniesiono go z placu boju i do końca wojny nie uczestniczył już w walkach z Krzyżakami.
Po wyleczeniu ran otrzymanych pod Braniewem został mianowany w 1523 r. starostą zajętego Olsztynka w Pru-sach i był nim tytułowany jeszcze w roku 1525. Wkrótce odszedł z dworu królewskiego i zaangażował się w służbę w obronie potocznej. Od 1526 r. służył bez przerwy jako dowódca 200-konnej chorągwi jazdy. W czerwcu 1528 r.
wraz z Jerzym Jazłowieckim rozbił pod Kamieńcem tysię-czny oddział Tatarów. W 1529 r. został szafarzem podat-kowym województwa podolskiego, a w lipcu 1530 r. pod-komorzym kamienieckim. W listopadzie t.r. wybrany na posła do sejmu przybył do Piotrkowa tuż przed nadejściem wiadomości o najeździe mołdawskim i 26 grudnia zabrał głos w imieniu województw wschodnich, domagając się od izby szybkiego uchwalenia podatków na zaciąg wojska.
Z sejmu pośpieszył wprost na wojnę z Mołdawią. Pięć dni później pozostawiona przez niego chorągiew została roz-bita nad Dniestrem. W następnym roku otrzymał list przypowiedni na największą rotę piechoty.
W przyszłości wyprowadzi na wyprawę chocimską 1538 r. 300 piechurów. Później, aż do swej śmierci w 1540 r., dowodzić będzie chorągwią jazdy. Pełniąc urząd starosty kamienieckiego (od 1533) i śniatyńskiego (od 1534) od-buduje zamek w Śniatyniu i obwarowania Kamieńca. Sta-nie się jednym z bogatszych ludzi Podola, posiadając tam miasto Jagielnicę, część Dawidkowiec i blisko 10 wsi w powiecie kamienieckim.
Уже у 1509 р. він згадується у джерелах як ротмістр3, а у 1512- 1519 рр. – як двірський або покоєвий короля. Протягом 1512–1530 рр. був камянецьким стольником, 1530–1540 рр. – камянецьким підкоморі єм, 1533–1536 рр. віцесґерентом (vicesgerens) (що можна порівняти з під старостою або заступником старости), а у 1536–1540 рр. – камянецьким генеральним старостою, що символізувало вершину його урядницької кар’єри. Поза територією Поділля він був старостою ольштинським у 1523- 1525 рр.4, снятинським 1534–1536, що було пов’язане з будівництвом зам ку5, а також карловським у 1536 р. Помер у 1540 р.6 Дружиною Миколая була Катажина з Ягільниці, вдова по Анджею Міляновському. Принаймні від 29 липня 1512 р. її чоловіком фіксується у джерелах Миколай з Іскшичина7.
Завдяки цьому шлюбу, тривалій співпраці з камянецьким старо стою у 1510–1535 рр. Станіславом Лянцкоронським та гетьманом Яном Тарновським Миколай утвердився на Поділлі. А його активна участь у вій ськових кампаніях та часте перебування при королівському дворі, протек ція брата Павела Себастіана, котрий був писарем підканцлера Кшиштофа Шидловецького, сприяли його урядницькій кар’єрі1. Але, імовірно, головним протектором Миколая був сам король Сиґізмунд І. Як видно з реґесту листа плоцького біскупа Яна Хойєнського до сєрадзького воєводи Героніма Ласького, після смерті Станіслава Лянцкоронського тривала боротьба за цей уряд і саме Миколай став наступним старостою у Кам’янці1 2.
За рішенням варшавського сейму 1529 р. Миколай з Іскшичина був диспенсатором у Подільському воєводстві, тобто відповідальним за збір коштів на потреби війська3. У конституції того ж таки сейму зазначена і його рота чи сельністю у 150 осіб4. У тому ж таки році він разом з руським воєводою Отто з Ходчі був учасником перемов і підписання «Пактів і ординації між Поль щею і Валахією про справедливість між обома сторонами» (Pacta et Ordinatio inter Poloniom et Valachiam dejustitia utrimquefacienda). Цей вельми цікавий до кумент регламентував стосунки між Польським королівством і Молдавським князівством, що у преамбулі дістало назви: «prawo pograniczne»5.
У літку 1531 р. він брав участь у битві під Обертином. На той час чисельність його роти становила 300 піхотинців та 12 вершників6. Здіслав Спєральський, публікуючи список роти Іскшицького, зазначає, що фактич ний склад підрозділу підчас обертинської кампанії становив 231 піхотинця та 8 вершників1. Принаймні до того часу, як Миколай став кам’янецьким ге неральним старостою, він не мав кінної роти. Ще у 1535 р. він посвідчений на чолі пішої роти у 300 вояків1 2.1539 р. він посвідчений з невеликою ротою у 40 вершників3. Наступного року в його роті було 100 вершників, 18 з яких він виставив особисто4 5.
Одружившись із подільською шляхтянкою, Миколай почав формувати власний маєток, який спочатку базувався на посагу дружини. Головним міс том його маєтку стала Ягільниця. Назву цього містечка Миколай почав дода вати до свого прізвища. 1518 р. король Сиґізмунд І своїм привілеєм дозволив проведення у місті щорічного ярмарку, який би починався на сьомий тиждень після Великодня3.1516 р. за заслуги у війні з Московією Миколай дістав дозвіл на загосподарювати порожнього села Леспсівці у Кам’янецькому повіті, яке тримала його дружина Катажина (принаймні за панування Казимира IV маємо кілька записів на суму 302,5 гривні монетою, зроблені для Зиґмунта з Новоселиці, батька Катажини), зі звільненням на б років від сплати податків і стацій6.1521 р. кам’янецький староста Станіслав Лянцкоронський посвідчив для Миколая запис 600 флоренів на Ягільниці, котрі записала йому дружина Катажина. Цей же документ був підтверджений королем у 1523 р.7
1519 р. він викупив у Станіслава та Яна Свирчів половину містечка Давидківці, й на цій частині дістав запис собі на 100 флоренів8. Ще 100 гривень монетою було записано на цьому ж містечку в 1521 р.9 Активна участь у вій ськових кампаніях та отримане у Пруссії Ольштинське староство дозволили Миколаю записати на місті Давидківцях та на селах Висідка, Рогозно та Сви- дерів у 1525 р. ще 160 гривень. Все це було додано до 800 гривень, які були вже записані на містечку (pro servitiis 800 marcae prius inscriptae). Цей останній запис було підтверджено за Сиґізмунда II Августа на сеймі вЛюбліні у 1569р.10
Статусним актом було отримання від короля Сиіізмунда І нерухомості у столичному воєводському місті. 1513 р. Миколай дістав у дідичну влас ність (iure hereditario) будинок померлого Андрія Шаска (Andreae Szasslco) у Кам’янці, який стояв біля будинків комісара Кшиштофа та N. Вжоска (N. Wrzoska)1.
Про діяльність Миколая як кам’янецького старости маємо кілька свід чень, які походять з Коронної Метрики. Зокрема у 1539 р. він дозволив бу дівництво бровару для кам’янецького вірменина Грегора Киянина (Hrehor Kyowyanyn) і побудову ставу біля м. Смотрич1 2.
І насамкінець про родину Миколая. Його донька Анна була одружена із скальським старостою Геронімом Лянцкоронським, племінником кам’янецького старости Станіслава (Геронім був сином старшого з бра тів Миколая), після чого ця старша лінія роду Задоритів з Бжезя взяла собі назву Ягільницької3. Цей шлюб був для Героніма другим (першою дружиною була Катажина Нємста з Кщенчиць) і відбувся між 1548- 1555 рр. Для Анни це теж був другий шлюб, уперше вона була одружена з Яном Йорданом4 Індикатором впливу та популярності Миколая серед подільської шлях ти, як і у випадку з Амброзієм Ормянчиком, було те, що його тричі (і це найбільше серед чотирьох зафіксованих подільських посланців на сеймах у 1506–1540 рр.) обирали послом на сейми 1524/25,1530 та 1531/32 рр5.
Він же у 1534 р. був королівським посланцем на сеймик подільського во єводства6.
Помер після або близько 12 червня 1540 р., коли востаннє позначений зі своєю ротою у Кам’янці. Наступною ротою у цьому документі зазначено ротуЯна Гербурта з позначенням (Committiua d[omini] Joannis Herburt data sibipost mortem magnifici d[omirti] Nicolai blcrziczki)7.
Sękowski R. Herbarz szlachty śląskiej. Informator genealogiczno-heraldyczny. – T. I. A‑C. – Katowice, 2002. – S. 409.
AGAD. – ASW. – Dz. 85. – Sygn. 8. – K. 172: Iskrzy czki habet VI sexfiuos.
Це староство йому дісталося, імовірно, за участь у прусській кампанії 1520 р. Серед рот, які готувалися до військових дій, зазначена і рота піхотинців Іскшицького, в якій було 200 піших вояків і 3 вершники: Acta Tomiciana. – Т. V. – № СХХІІ. – Р. 131.
Справа опіки над Снятином і Камянцем не дозволила Миколаєві взяти участь у військовій кампанії цього року. Див. лист Сиґізмунда І до познанського каштеляна Анджея Ґурки від 11.02.1535 р.: Acta Tomiciana. – Т. XVII. – Wrocław, etc. 1966. – № 87. – S. 114; № 114. – S. 204–205.
Urzędnicy podolscy XTV-XVIII wieku. Spisy. – № 400. – S. 95; № 555. – S. 130; № 578. – S. 135;Spieralski Z. Iskrzycki Mikołaj h. Rogala (ok. 1480–1540) // PSB. – Wrocław etc., 1962–1964. ‑T. X. – S. 171–172; MRPS. – Pars IV. – Vol. 1. – № 2995.
MRPS. – Pars IV. – Vol. 2. – № 10268.
Spieralski Z. Iskrzycki Mikołaj h. Rogala (ok. 1480–1540). – S. 171–172.
Acta Tomiciana. – T. XVII. – № 562. – P. 702.
3 Podoliae: exactor Andreas Czermynski, dispensator Nicolaus Iskrziczski. Див.: Volumina constitu- tionem. – T. 1.1493–1549. – Vol. 2 1527–1549 / Do druku przygotowali. W. Uruszczak, S. Grodziski, I. Dwornicka. – Warszawa, 2000. – S. 60.
Acta Tomiciana. – T. XI. – № 94. – P. 88; Volumina constitutionem. – T. I. – Vol. 2. – S. 61: «[Equites] Russiae: D. loannes Piłeczki ISO, Choranzycz ISO, Iskrziczki ISO. Quatuordecim equi domini capitanei debent includi».
Acta Tomiciana. – T. V. – № XC. – P. 90–93. Цікавою особливістю цього документа є вико ристання у розрахунках такої архаїчної одиниці, як подільська копа: «It gdibi kto s obogiey strony dziewkę, zonę abo wdowę sgwalcill abo gwałtem wziąłl, tedy taki gwaltownyk ma placyc osmnasie kop Podolskich а па У alaską lidzbą aspramy szesc dziesiąt zlotich Valaskich». – Ibidem. – P. 92.
MRPS. – Pars IV. – Vol. 1. – № 5968.
Spieralski Z. Kampania obertyńska 1531 roku. – Warszawa, 1962. – S. 251–257.
Acta Tomidana. – T. XVII. – № 213. – S. 296.
3 AGAD. – ASW. – Dz. 85. – Sygn. 36. – К. 1 a: Podoliae 15. Domini Nicolai bkrsziczki eqt. 40.
4 Ibidem. – Sygn. 39. – К 2: D[omini] Nicolai Dkrziczki 100, 2 a – Comitiiua magnifici d[omini] Nicolai Iskrziczki succamerary et capitanei Camenecen[si] in equos centufm] cuius conscriptto facta est in Camienyeczsabato alias 12 iuny.Anni 1540. Solius pręfecti eq. 18.
5 MRPS. – Pars IV. – Vol. 2. – № 11543.
6 MRPS. – Pars IV. – Vol. 2. – № 10820.
7 MRPS. – Pars IV. – Vol. 1. – № 3888,4129.
8 MRPS. – Pars IV. – Vol 1. – № 2994,2995.
9 MRPS. – Pars IV. – Vol. 1. – № 3922.
10 MRPS. – Pars IV. -‘Vol. 1. – № 4650; Pars V. – № 3945.
1MRPS. – Pars IV. – Vol. 2. – № 10440.
2 MRPS. – Pars IV. – Vol. 1. – № 6670,6675. Цей же Грегор у 1542 р. посвідчений у роті Єжего Язловецького з 5 кіньми AGAD. – ASW. – Dz. 85. – Sygn. 42. – К. 221–221 v: Hreor Kyowianin eq. 5j та з З кіньми 22 вересня того ж року під Брацлавом. – К. 287. Імовірно, що він міг бути старостинським слугою і після смерті Іскшицького у 1540 р. перейшов служити до роти Язловецького, котрий став наступним кам’янецьким старостою.
3 Cynarski S. Dzieje rodu Lanckoroóskich z Brzezia od XIV do XVIII wieku. Sprawy karjery urzęd niczej i awansu majątkowego. – Warszawa-Kraków, 1996. – S. 314. – Tab. L 4 Ibidem. – S. 127,230–231.
5 Uruszczak W. Sejm walny Koronny wiatach 1506–1540. – S. 240–241.
6 Ibidem. – S. 255.
AGAD. – ASW. – Dz. 85. – Sygn. 39. – K. 2 a, 7.
ПАВЛО ЧАМБОР ІСКШИЦЬКИЙ, син Яна
Сперальський у біограмі про Миколая зазначає ще одного Іскшицького Павела, який у 1521 р. був уповноваженим серадзької воєводини Анни з Курозвенських Ласької. [1]. Але ще у 1511 р. Вольфґанґ з Нового Костела (Nowycostel), конюший цєшинського князя Казимира, був нобілітований до герба Кольбаш (сілезький варіант герба Рогаля) братами Миколаєм Чамборем з Іскшичина, на той час королівським двірським, і Павелом Себастіаном з Крассова, львівським каноніком і писарем підканцлера Кшиштофа Шидловецького.2 Роман Сєнковський припускає, що місцевість, з якої походив цей Вольфґанґ, знаходиться коло Ґлубчиць.3
Spieralski Z. Iskrzycki Mikołaj h. Rogala (ok. 1480–1540). – S. 171–172.
Trelińska В. Album armorum nobilium Regni Poloniae XV-XVIII saec. Herby nobilitacji i indygenatów XV-XVIII w. – № 72. – S. 67. Про сам герб див.: Szymański J. Herbarz rycerstwa polskiego z XVI wieku. – Warszawa, 2001. – S. 252–253, 260.
Sękowski R. Herbarz szlachty śląskiej. Informator genealogiczno-heraldyczny. – S. 409.
КУНЕШ (КОНРАД) ЧАМБОР З ІСКШИЧИНА, син Яна
IV
АННА ІСКШИЦЬКА, ДОНЬКА МИКОЛАЯ
Анна була одружена із скальським старостою Геронімом Лянцкоронським, племінником кам’янецького старости Станіслава (Геронім був сином старшого з бра тів Миколая), після чого ця старша лінія роду Задоритів з Бжезя взяла собі назву Ягільницької [1]. Цей шлюб був для Героніма другим (першою дружиною була Катажина Нємста з Кщенчиць) і відбувся між 1548- 1555 рр. Для Анни це теж був другий шлюб, уперше вона була одружена з Яном Йорданом [2].
Cynarski S. Dzieje rodu Lanckoroóskich z Brzezia od XIV do XVIII wieku. Sprawy karjery urzęd niczej i awansu majątkowego. – Warszawa-Kraków, 1996. – S. 314. – Tab. L
Ibidem. – S. 127,230–231.
Документи і акти
№ 1
Король Сигізмунд Старий дає згоду Миколаєві Сенявському, каштелянові Белзькому викупити містечко Давидківці разом з селом Пилатківці у повіті Кам’янецькому з рук Анни, дочки покійного Миколая Іскшицького, підкоморія та старости Кам’янецького. 30 вересня 1540 року
Копія: AGAD. – MK. – Sygn.62. – f.115v;
Регеста: MRPS. – p.IV. – v.3. – №20421;
Заголовок копіїста: Dauidkowcze et Pilatowcze.
Anno domini millesimo quingentesimo quadragesimo, feria quinta in crastino festi sancti Michaelis archangeli, datus est simplex consensus generoso Nicolao Sienyawsky, castellano Belzensi et exercitum campesti campesti ac Haliciensi et Colomiensi capitaneo, oppidum Regium Dawidkowcze ac villam Pilathowcze in districtu Camenecensi sittum de manibus generose Anne, filie generosi olim Nicolai Jskrzicki, succamerary et capitanei Camenecensi seu aliorum quorumcumque illorum modernorum possessorum redimere. Littere extradite in forma cancellarie solita.
№ 2
Король Сигізмунд Старий дає згоду Миколаєві Іскшицькому викупити половину містечка Давидківці з прилеглими селами на Поділлі з рук Станіслава та Яна Свирчів. 21 травня 1519 року
Копія: AGAD. – MK. – Sygn.34 . – f.76;
Регеста: MRPS. – p.IV. – v.1. – №2995;
Заголовок копіїста: Consensus pro d[omini] Jskrzyczki ad eximen[dam] dimidiu[m] op[p]idi Dauidkowicze.
Anno, die et loco. quibus supra, consensus Maiestatis Regia generoso Nicolao Jskszyczky dimidium oppidi Dawydcowycze cum omnibus eius possessionibus ac villis ex antiquo ad idem oppidum quomodolibet spectantibus in terris Podolie sittum de manibus nibilium Stanislai et Joannis Swyrczowye redimere. Littere extradite in forma cancellarie solita et consueta.
Advertisements
Occasionally, some of your visitors may see an advertisement here,
as well as a Privacy & Cookies banner at the bottom of the page.
You can hide ads completely by upgrading to one of our paid plans.
Перейти на платну підписку Dismiss message
Поширити це:
Натисніть, щоб скористатися «Press This»! (Відкривається у новому вікні)Натисніть, щоби поширити на Twitter (Відкривається у новому вікні)Натисніть щоб поширити через Facebook (Відкривається у новому вікні)
Налаштувати кнопки
Завантаження…
Кам’янецький повіт, Подільська земля
РедагуватиІскшицькі
Залишити коментар
Навігація по запису
Previous
Володиєвські
Next
Невельські
Website Powered by WordPress.com.
Privacy & Cookies: This site uses cookies. By continuing to use this website, you agree to their use.
To find out more, including how to control cookies, see here: Політика куки
Перейти к верхней панели
Все сайты
Генеограф
Настроить
Добавить
Редактировать запись
Читалка
Привет, mirnij
Поиск
Remove this site banner with a paid plan
Remove Banner