Ісернські — земянський рід, володарі Ісерни у Кременецькому повіті. Вірогідно було декілька родів різного походження: Устяновичі-Ісернські, Лосятинські-Ісернські.
По сусідству з отчиною дружини в 1543 р. князь придбав у кременецького старости Станіслава Фальчевського маєток Ісерни — частину спадщини збіднілого роду Ісернських.1 Як зазначає В. Собчук, Ісернські (Дахно, Левко й Федір Устяновичі) в 1571р. вели з кн. І.Ф. — Масальським безуспішну справу за повернення своєї отчини, наданої ще за Казимира.2 Безрезультатність справи підтверджує також документ з фонду Масальських LVIA- випис з кременецьких ґродських книг від 14 травня 1571 р., у якому міститься свідчення кременецького возного з описом проведення 13 травня приятельського суду, ініційованого братами Устяновичами Ісернськими проти кн. Івана Федоровича Масальського у справі володіння маєтком Ісерни.3
По сусідству з родовим гніздом Болбасовичів лежало пусте селище Рацлавка*, на яке, крім них, претендували також власники суміжного села Лосятин. З підтвердження великого князя Сиґізмунда І 1533 року братам Гаврилові й Михайлові Лостиським на половину маєтку Лосятин (придбану їхнім батьком у Васька Ісернського) довідуємося, що згаданий вище Олехно Болбасович судився колись із цим Васьком перед берестейським намісником Якубом Андрійовичем Немировичем “о селища на имя Рацлавъку и о сеножати и о лесъ Стаховъ” і “самъ очевисто вызнал, иж то есть селища и сеножати именья его лосятинъскии”3. Довідавшись про визнання братом спірних ґрунтів за сусідом, Федько Болбасович поскаржився Казимиру Ягайловичу, що зупинився проїздом у Луцьку, “штож дєи wн промєнил wтчину свою д4лницу єго Исєрнскому”. У відповідь на скаргу 10 листопада 1487 р. великий князь видав тут спеціальний лист, в якому наказав луцькому старості й маршалку Волинської землі Петру Яновичу, “штобы єси вeлил тому брату єг[о] стати пєрєд собою ку праву и то бы єси мєжи них досмотрил и справєдливост тому вчинил” (див. документ 3). Невідомо яким був вирок Петра Яновича, але селище Рацлавка так і залишилося за Ісернським.
Тепер село Раславка Кременецького району Тернопільської області.
3 Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України, відділ рукописів, колекція Оссолінських, грамота № 2103. Якуб Немирович зафіксований у джерелах як берестейський намісник у 1483 й 1487 рр. (Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Ksiкstwa Litewskiego. 1386–1795. Krakуw, 1885. S. 9). Отже суд, про який тут ідеться, міг відбутися десь у 1480‑х роках.
- Собчук В. 3 історії землеволодінь шляхетських родів із княжими титулами… — С. 351.[↩]
- Собчук В. Рід Ісернських (3 історії волинської шляхти другої половини XV — першої половини XVII ст.) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т. 3. — К.: Ін‑т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 1999. — С. 29.[↩]
- LVIA. F. 1029. — Ар. 1. — В. 2. — L. 10. Засідання приятельського суду відбувалося у Ланівцях, в маєтку кременецького земського підсудка
Савина Яловицького. Справу так і не було вирішено, а лише перенесено на святотроїцькі роки кременецького земського суду, які мали припасти на кінець червня — початок травня.[↩]