Єничі — дрібний шляхетський рід спільного походження з Шашкевичами, були нащадками Єні Кузьмича, який жив наприкінці XV — у першій половині XVI ст. і був слугою та зем’янином трьох поспіль князів Острозьких (Костянтина, Іллі і Беати). З руки князя Іллі 1534 р. обіймав уряд вінницького підстарости (намісника).1
Користувалися гербом, схематично подібним до знака князів Курцевичів і Мазеп. У XVI — на початку XVII ст. бачимо цей герб на печатках Скумина і його сина Олександра Єничів.2 Брат Скумина Василь мав на сиґнеті знак у вигляді утятої лілії над трьома врубами — польський герб „Рох III“.3 Від архаїчного символу Єничів у ньому залишилася тільки лілія. Заміна старого, іноді надто складного знака сім’ї на більш упізнаваний є характерною рисою руської геральдики окресленої доби (що доводять приклади кн. Корець- ких, Гулевичів, Протасовичів4 та багатьох інших родів).
ЄНА КУЗЬМИЧ
ОСТАФІЙ ЄНИЧ
Ostachno Jenicz miał córkę Annę Stanisławowę Krynicką i synów: Skumina i Wasila 1579 r.
СКУМІН ОСТАФІЙОВИЧ ЄНИЧ ДВОРЕЦЬКИЙ
Skumin Jenicz Dworecki, żonaty był 1‑o v. z Panasówną Andruską 1584 roku, a 2‑o v. z Bohdaną Łukaszówną Lesznicką, zmarłą 1613 r.
∞, 1, N. Панасівна Андрузька.
∞, 2, Богдана Лукашівна Лесницька.
ВАСИЛЬ ОСТАФІЙОВИЧ ЄНИЧ (1590)
АННА ОСТАФІЙОВНА ЄНИЧ
∞, Станіслав Криницький.
Покоління
АЛЕКСАНДР СКУМІНОВИЧ ЄНИЧ
Aleksander Jenicz, zastawny posesor Miłkowa 1598 r. i Mokotert 1605 r. od Czartoryskich, żonaty z córką Stanisława Kandyby 1613 roku.
МАРИНА СКУМІНОВНА ЄНИЧ
Córka jego Maryna, żona 1‑o v. Marcina Rogowskiego, 2‑o v. Michała Wierzchowskiego 1619 r.
**********
Єнич Іван.
Рік написання: 1641.
Віровизнання: римо-католик.
Місце поховання: Клеванський
костел.
Пожертви: на Клеванський
костел жертвує 100 злотих.
ЦЩАК України: Ф. 25.. On. 1..
Спр. 225. .Арк. 1299.1301 зв.
249. Єнич Ян.
Рік написання: 1625.
Віровизнання: православний.
Місце поховання: церква Св.
Трійці у Степані.
Пожертви: на Степанську церкву
Св. Трійці жертвує 30 злотих.
ЦЩАК України: Ф. 25.. Oil 1..
Спр. 149. . Арк. 133 зв..135 зв.
250. Єничівна Маруша ?(чоловік
Мацей Папроцький?).
Рік написання: 1634.
Віровизнання: східний обряд.
Місце поховання: Пересопницька
церква.
Пожертви: на Клеванський
костел . 50 злотих, кс.Бартоломею .
10 злотих, на клеванський шпиталь .
12 злотих, пересопницькому попу .
20 злотих.
ЦЩАК України: Ф. 25.. On. 1..
Спр. 196. . Арк. 823.825 зв.
251. Єничівна Христина (чоловік
Миколай Война).Рік написання: 1649.
Віровизнання: римо-католичка.
Місце поховання: Клсванський
костел.
Пожертви: на костел у Клевані
жертвує золоті та срібні речі, а також
дрібну худобу.
ЦЩАК України: Ф. 25.. On. 1..
Спр. 262. .Арк. 34.36.
Piotr sprzedał 1624 r. część Kornina Wyhowskiemu. Jan nabył 1625 r. Łastów, w kijowskiem, Krystyna z Jeniczów Woynina, spisała testament 1649 roku (z Teki W. Rulikowskiego). ¶ Eliasz, Jerzy, Stanisław i Paweł podpisali, z województwem wołyńskiem, elekcyę Władysława IV-go. Jerzy Jenicz, elektor Jana Kazimierza. Zofia z Jeniczów Buzowska, pozwala w 1665 r. Czartoryskich, o 3,000 fl., złożonych u nich, przez jej ojca Jana (Woł. VII A f. 494). Aleksander, Samuel, Michał, Anastazya i Zofia, dzieci niegdy Jana Jenicza, procesują w 1703 r. Malinowskiego, o zarąbanie Jana Jenicza (Bracł. XIV f. 963). Aleksander, miecznik mścisławski i Michał, bracia rodzeni, Skuminowie Jeniczowie, zawarli 1728 r. układ z Malinowską, o część Omelanej (Woł. XI f. 1166). Piotr Jenicz, wojski trembowelski. 1746 r. Józef podpisał, z województwem wołyńskiem, obiór Stanisława Augusta.
- див.: ANK. AS, teka I, N 24.[↩]
- Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, відділ руко писів (далі — ЛННБ України, відділ рукописів), ф. 5 (Оссолінські), спр. 4045/II, арк. 15 (пе чатка Скумина Єнича 1583 р.); ANK. AS, teka XXX, N 12 (печатка Олександра Єнича 1614 р.).[↩]
- ЛННБ України, відділ рукописів, ф. 5 (Оссолінські), спр. 4046/11, арк. 140— 141 (печатка Василя Єнича 1590 р.). У дворянській справі Єничів, які доводили своє походження у Волинському дворянському депутатському зібранні, зазначено, що їхнім родовим гербом є „Дрия“ (перев’язь вправо з трьома чотирикутними каменями всередині), див.: Державний архів Житомирської області, ф. 146, оп. 1, спр. 2314, арк. 25 зв.[↩]
- Однороженко О. А. Руські королівські, господарські та князівські печатки...— С. 255—256; Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV—XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ.— Харків, 2008.— С. 36—41, 131.[↩]