У середині XV ст. київський князь Олелько Володимирович (час правління 1443–1455 роки) надав землі, на яких пізніше виник Іванків, своєму бояринові Олехну Юхновичу. А. Стороженко в публікації відповідних документів датує цю подію 3 лютого 1455 р. [15]. Спадщина Івана Олехновича Юхновича
перейшла його дочкам Марії, Орині та синам – Федору й Василію. Останній на той час був у татарському полоні. Після смерті обох братів Марія та Орина розподіляють спадкові землі між собою. А. Стороженко датує цю подію липнем 1524 р., а П. Клепатський – 1494 р. (4/VII інд. 12), що нам здається більш вірогідним з огляду на датування інших документів і подій [16]. На той час дочки
Івана Олехновича Юхновича були вже заміжні: Марія за Федором Лозкою, а Орина за Сенком Проскурою-Сущанським. Марія отримала на півночі Київщини Мелеховщизну, Труденевщизну, Тригубовщизну (на той час в заставі у Михайла
Половця). Орина отримала на р. Ірпінь – Білки, Веприки, Мохнач, Махновщину, на р. Унава – Острови (всі населені пункти з‑під застави у Михайла Половця викуплені коштом Марії). Зміст цих же документів подано й у «Żródla dziejowe» під 1618 р. з приводу поділу маєтностей між нащадками Івана Проскури [17].
П. Клепатський слушно вважає, що невірно ототожнювати Труденичі та Пасинковщину. Хоча вони були розташовані близько, але належали різним сім’ям із близькими міжродинними зв’язками [18]. Пасинковщину й Труденичі
також практично ототожнювали з Іванковом. Але аналіз джерел показує, що всі три населені пункти були окремими поселеннями і згадуються в документах одночасно.
15. Cтороженко А. К истории г. Киева и его окресностей в XV-XVI вв. // Киевская старина. – 1892. – № 2. – документы, известия, заметки. – С. 339–347.
16. Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли: Литовский период. – Біла Церква, 2007. – – С. 260.
17. Zródła dziejowe… – Т. ХХІ. – S. 216–217.
18. Клепатский П. Вказана праця. – С. 260.