Свистельницькі г. Сас (рол. Svistilniczski, Swistelniccy) – земянський рід, у XV–XVII ст. землевласники у Галицькій землі. W kierunku północnym od Halicza usadowili się w nieznanym bliżej okresie Sasowie-Świstelniccy, utrzymujący obok Świstelnik także Strzelce, Boków, Żelibory i część w Skomorochach.
I. Загальні відомості.
Родоначальником Свистельницких-Желиборских, скорее всего, был галицкий шляхтич Дмитр из Скоморохов. В сентябре 1385 г., во время своего второго, очень короткого периода управления Червонной Русью, венгерский ставленник князь Владислав Опольский выдал в Городке (около Львова) жалованную грамоту, в которой, во-первых, подтвердил пану Дмитру его права на дедичные села Скоморохи (Skomorochy) и Войнилов, а во-вторых, пожаловал ему села Жолиборы (Zolibory) и Раковичи. В награду за такую княжескую щедрость Дмитр и его потомки должны были вечно нести военную службу двумя копьями и двумя лучниками [1: 6–7].
Достоверный родоначальник Свистельницких-Желиборских, Петр de Sfistelniky, вполне мог быть внуком Дмитра из Скоморохов. В галицких земских записях 1430–1450‑х гг. Петр выступает владельцем четырех граничивших друг с другом сел в 15–18 км к северу от Галича, на территории современного Ивано-Франковского района (до реформы 2020 г. – Рогатинского и Галичского районов) Ивано-Франковской области. Свое название род получил по селу Сфистельники (с 1470‑х гг. – Свистельники, ныне Свитанок), которое находилось на левом берегу небольшой реки Нараевка, левого притока Днестра. 2–3 км ниже по течению реки, на том же левом берегу раскинулось село Ском(о)рохи (Skomrochi, ныне село Старые Скоморохи), по которому писался Дмитр из грамоты 1385 г. Третье село, Стрельче (Стрельцы?), мы не смогли найти на современных картах, однако по галицким записям XV в. известно, что оно граничило как со Свистельниками, так и с Шумлянами (ныне село на западе Тернопольской области). Наконец, четвертое село, Желибор (Zelibor, Zeliborz, ныне Жалиборы), находилось около 3 км западнее Скомрохов, на берегах безымянного ручья – правого притока Нараевки. Владения Петра Свистельницкого расположились в густонаселенном районе. К примеру, Свистельники граничили с Шумлянами, Славятином и другими селами, однако у Петра никогда не было серьезных конфликтов с их владельцами – как православными, так и католиками. Что касается упомянутых в грамоте 1385 г. Войнилова и Раковичей, то эти села на правобережье Днестра (ныне в Калушском районе Ивано-Франковской области) уже в 1430‑е гг. принадлежали галицким можновладцам Бучацким.
II. Геральдика і сфрагистика.
1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки.
Джерела:
– печатка Петра Свистильницького 1427 р. (AGAD, AZ, Sygn. 33, st. 656; Piekosiński F. Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne. – n. 148; Halecki O. Z Jana Zamoyskiego Inwentarza Archiwum Koronnego. – n. 4 [7], 30).
– Грушевський М. Історія України-Руси. – Том VI. – С. 239, 240.
– Wyrostek L. Rόd Dragόw-Sasόw. – S. 101, 121, 169.
2. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).
Джерела:
– Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego. – S. 697.
– Niesiecki K. Herbarz Polski. – Том VІІІ. – S. 588.
– Źródła dziejowe. – Tom XVIII. – Część II. – S. 332.
– Wyrostek L. Rόd Dragόw-Sasόw. – S. 101.
3. На червоному полі срібна стріла вістрям вгору над срібним півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита червоно-срібний намет (герб Сас).
Джерела:
– Paprocki B. Gniazdo cnoty. – S. 1108–1109.
– Okolski S. Orbis Polonus. – Vol. IІI. – P. 202.
Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/svystylnytski/
Поколінний розпис і біограми.
I генерація
ПЕТР СВИСТЕЛЬНИЦЬКИЙ
Пётр в мае 1440 г. записал скромные 100 гривен вена (второй?) жене Анне, хотя его старший сын Яцко был совершеннолетним уже летом 1436 г. [10: 9, 81–82]. Пётр был жив в июне 1461 г., а умер ранее 22 февраля 1462 г. [10: 273, 385]. Он имел трех сыновей (Яцка, Андрея и Василия) и дочь Олухну (Милохну), не позднее 1464 г. вышедшую замуж за шляхтича Игната de Dzdzane из Хелмского повета (Западная Волынь) [10: 290].
Pierwszą pewną postacią w tern środowisku jest Piotr, uczestnik zjazdu 1427 r.1 Już w r. 1436 towarzyszy mu syn Jacek, później Andrzej, Waśko i Oluchna, odr. 1449 żona jakiegoś ziemianina chełmskiego, imieniem Ihnat vel Choma.2 W chwili zamąźpójścia Oluchny dokonał Piotr podziału majętności między synów, wydzielając najstarszemu Jackowi Żelibory z obowiązkiem wypłaty młodszym braciom po 30 kóp groszy a siostrze 60 kóp.3
∞, Анна N.
II генерація
ЯЦЬКО ПЕТРОВИЧ ЖЕЛІБОРСЬКИЙ
Jacek przeniósł się zaraz na nową siedzibę i założył tam oddzielną linję Żeliborskich. Po jego śmierci widzimy tam Michała 1466 r. i Marusię, poślubioną 1472 r. Myszkowi z Wołkowa.4
АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ З БОКОВА І СТРЕЛЬЧЕ
Młodsi bracia Świstelniccy podzielili się również 1462 r. w ten sposób, że Andrzej
otrzymał Boków i Strzelce a najmłodszy Wasyl zachował w swem ręku gniazdo ojczyste.5
Andrzej ożenił się 1470 r. z jakąś Motroną, lecz w kilka lat później występuje w charakterze administratora dóbr w Kryłosie z tytułem „venerabilisu, zatem jako duchowny.6 Wiemy tylko o jego córce Juljannie, którą zaślubił 1479 r. Fedko Błażowski.7 Wiele przemawia za tern, że jego synem był Daniel, ożeniony 1485 r. z Marusią Szumlańską; pisze sie bowiem z Bokowa, a żonę oprawia na Strzelcach — majętności Andrzeja.8
∞, Мотрона N.
ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ З СВИСТЕЛЬНИК
Młodsi bracia Świstelniccy podzielili się również 1462 r. w ten sposób, że Andrzej
otrzymał Boków i Strzelce a najmłodszy Wasyl zachował w swem ręku gniazdo ojczyste.9
Wasyl, ożeniony z Marusią z Pohorelec 1469 r. ustanowił już po dziesięciu latach opiekuna dla swych dzieci, Iwaśka Szumlańskiego, zdaje się w obawie przed grasującą wtedy zarazą3. Widzimy go jednak nadal w gnieździe
rodowem i to nawet na stanowisku sędziego grodzkiego halickiego.10 W r. 1482 kupił dzierżawioną od Buczackich Starunię, jednak wkrótce odsprzedał ją Żurakowskim. Żył jeszcze 1498 r., kiedy córka jego Anastazja, wtedy już żona Michała Podhorodyńskiego z Chełmszczyzny, zrzekała się części po babce na rzecz dziedziców Stani.mirza.11 Jednym z jego synów lub wnuków był zapewne Nikander, podpisany na
petycji obok Pawła Żeliborskiego.
III генерація
МИХАЙЛО С. ЯЦЬКА ЖЕЛІБОРСЬКИЙ
Michał pojął 1475 r. Annę Skomoroską.12 W r. 1483 kupił Cyganową Łukę nad Dniestrem a ponadto wszedł drogą zastawu do Delatyna i Sadzawki na Pokuciu 14 Dobra te oddał w opiekę Janowi z Balinc, sędziemu halickiemu 1495 r.13
Zostawił niewątpliwie potomstwo, gdyż Paweł Żeliborski podpisał 1539 r. petycję duchowieństwa ruskiego14 a Hryć i Andrzej figurują później jako właściciele kilku osad w Samborskiem.15
МАРУСЯ Д. ЯЦЬКА ЖЕЛІБОРСЬКИЙ
∞, Мишко з Волкова.
ДАНИЛО АНДРІЙОВИЧ З БОКОВА
ożeniony 1485 r. z Marusią Szumlańską; pisze sie bowiem z Bokowa, a żonę oprawia na Strzelcach — majętności Andrzeja.16
ЮЛІАННА АНДРІЇВНА
∞, 1479, Fedko Błażowski.17
IV генерація
******
1475 році погодженні з королем призначив на цю посаду нащадка давнього боярського роду гербу Сас ієромонаха Андрія Свістільницького. Ось що писав про нього І. Рудович: “Андрій Свістільницький син.Петра, власника Свистільник* і Стрільче,** чоловік дуже рухливий і оборотний. Король, мабуть, обіцяв йому номінацію на єпископа —.бо згадується в судових записках з титулом крилоського митрополита. Король дав йому туторію на Крилоський монастир і всі інші дібри” 105 Іменування Андрія Свістільницького “крилоським митрополитом” або “адміністратором у Крилосі”, а одночасно й ігуменом Успенського монастиря106 засвідчує, що функції тутора і намісника знову зосереджуються в одних руках. Після Андрія цю посаду займав архимандрит Святоюрського монастиря у Львові Йоасаф Свістільницький*** — мабуть, родич попереднього намісника. Він управляв єпархією до своєї смерті (1493 р.) і був похований у львівській церкві святого Юра. Посилаючись на прив’язаність Й.Свістільницького до нової столиці краю, деякі дослідники вважали, що саме він переніс резиденцію намісників із Крилоса до Львова.107
* Свистільники — тепер село Рогатинського району Івано-Франківської області.
** Стрільче — тепер село Городенківського району Івано-Франківської області.
*** Дата зайняття намісницького престолу Й. Свістільницьким невідома.
Świstelniccy-Źeliborscy.
Ród Świstelnickich znany był także Paprockiemu.18
- Notaty, nr 148.[↩]
- Agz. XII. 88, 808, 2338, 4214. II Ib. XII. 2340—2345. I.[↩]
- Ib. XII. 3314, 3587.[↩]
- Ib. XII. 3699.[↩]
- Agz. XII. 3951—3952.[↩]
- Agz. XVIII 1252.[↩]
- Ib. XII. 3462, 3864. Matr. Sum. I. 1303, 1304.[↩]
- Zob. Agz. XIX. 1029.[↩]
- Agz. XII. 3951—3952.[↩]
- Ib. XIX. str. 297.[↩]
- Ib. XIX. 866. 1004, 1119, 1180. h Ib. XV. 2637.[↩]
- Ib. XIX. 994, 1215.[↩]
- Ib. XIX. 1287.[↩]
- Akty zap. Rossii II. nr 198.[↩]
- Źródła dziejowe XVIII/1 str. 20, 32, 34. Wittyg-Dziadulewicz, Nieznana szlachta str. 378.[↩]
- Zob. Agz. XIX. 1029.[↩]
- Ib. XII. 3462, 3864. Matr. Sum. I. 1303, 1304.[↩]
- Herby, str. 696.[↩]