ЛАГОДОВСЬКІ (Лагодовські з Лагодова, Ваньки Лагодовські, Lahodowscy, Lahodowsstij, Wańkowie Łahodowscy) – земянський рід, у XV–XVII ст. землевласники у Львівській та Подільській землях. Володіли Винниками понад сто років (бл. 1515—1631 рр.), але основним місцем проживання цей населений пункт міг бути для них лише у кінці XVI ст. на початку XVII ст. Рід Лагодовських походив від славного роду Корчак, який бере свій початок від короля Данила Галицького. Федір Любартович (бл. 1351—1431 рр.) — Великий князь Волинський, син князя Любарта-Дмитра, надав землі навколо сучасного с. Лагодів славному і заможному лицареві Лагодовському, «пану на Лагодові». За це славний Лагодовський був зобов’язаний з дружиною надавати князеві Федору Любартовичу допомогу обороняти княжі села і міста, будувати замки, лагодити дороги, давати підводи та платити податки.
За М. Грушевським: «Наприкінці XVI ст. в Україні залишилося вже мало не спольщеної української шляхти. Найбільше було такої шляхти в Галичині, але це була лише дрібна шляхта, бо більш-менш заможна була спольщена. Шлюби з поляками, з католиками викликали переходи на католицтво. Із старих тубільних родів тільки магнати Лагодовські зберегли українську національність в середині XVI ст. і довели її опікою над православним Унівським манастирем».
Перший відомий представник родини, Ванько (в реєстрах Wanyko) зосереджував у своїх руках значний масив володінь на схід від Львова. За побором 1515 р. Ванько Лагодовський володів загалом 48 ланами угідь – селами Винники (6 л.), Станимир (6), Погорільці (4 л.), Борщів (3 л.), Коросно і Ганачів (спустошені), Торкутин (3 л.), Підберізці (6 л.), Дворища (3 л.), Каменеполе (2 л.), Підбірці (3 л.), Вовків (6 л.), Кагуїв (6 л.) [Źródła dziejowe. – Warszawa, 1902. – T. XVIII. – Cz. I. – S. 156, 157].
Однак, у 40‑х рр. XVI ст. родина тимчасово втратила ці маєтності. В кінці 1539 р. канонік львівської капітули Миколай Понятовський подав скаргу на сина Ванька, Івашка Ваньковича Лагодовського, оскільки той не сплачував церковну десятину. Генеральний львівський офіціал, канонік Станіслав М’єнда наказав парохам у Гологорах, Вижнянах, Дунаєві та Глинянах (очевидно, найближчі до володінь Лагодовського римо-католицькі парафії на той період), аби вони наклали на Лагодовського подвійне (аґравацію), а згодом і потрійне (супераґравацію) церковне прокляття [AGZ. – T. X. – S. 40. – № 599–601, 604; S. 41. – № 608; K[azimiera] K[limkowa]. Agrawacyja // Słownik polszczyzny XVI wieku. – Wrocław; Warszawa; Kraków, 1966. – T. 1 (A‑Bany). – S. 91.].
Оскільки й через рік після відлучення від церкви Лагодовський не збирався платити десятину, львівська капітула вирішила апелювати до світської влади. На початку 1541 р. заступник львівського архієпископа Петра, Марцін з Курова, звернувся до львівського старости Миколая Одновського, аби той, згідно королівських статутів, відібрав у Лагодовського його земельні володіння, на що Одновський погодився. Конфіскація власності Івашка здійснювалася з умовою, що земля буде повернута після зняття інтердикту з останнього [AGZ. – T. X. – S. 42. – № 623, 626].
Згодом земельні володіння Лагодовським були повернуті. Відомо, що Олександру і Захарії Лагодовським (синам або молодшим братам Івашка) в липні 1571 р. вдалося виграти в судовому процесі проти Миколая та Станіслава Каменецьких і відстояти право володіння над с. Новосілка [Ibid. – S. 110. – № 1643, 1644.].
Однак, згадка про це село як власність братів у поборових документах відсутня. Натомість, станом на 1578 р. Захарія Лагодовський володів 5 селами вздовж золочівського тракту. Загалом, це було 35 ланів угідь – Станимир (15 л.), Підгайчики (8 л.), Погорільці (5 л.), Дворища (3 л.), Торкутин (4 л.) [Źródła dziejowe. – Warszawa, 1902. – T. XVIII. – Cz. I. – S. 64] – очевидно, це було все, що залишилося від маєтностей Івашка.
Реєстр 1584 р. зафіксував власницею дібр Богдану Лагодовську. Місто Погорільці, села Станимир, Підгайчики, Залука, Погорільці, Двориська, Торкутин, Костенів [AGAD. ASK. – Dz. I. – Sygn. 19. – K. 784v–785].
Зрештою, володіння родини, які на початку XVII ст. спільно утримували Fylhsq (Анджей) та Софія Лагодовські, у січні 1609 р. були придбані львівським архієпископом Яном Замойським. Замойський купив у подружжя Лагодовських місто і село Погорільці, Торкутин, Станимир, Дворище, Підгайчики і Залука [AGZ. – T. X. – S. 197. – № 3103].
Того ж року, у жовтні, король Зиґмунт ІІІ надав Андрію (Анджею) Лагодовському уряд писаря Львівської землі [AGZ. – T. X. – S. 200. – № 3160].
Дмитро Лагодовський
Ванько Дмитрович Лагодовський
— син Дмитра Лагодовського, український галицький шляхтич, львівський гродський суддя (1498—1503 рр.), буський войський (за К. Несецьким ще у 1537 р.), володар Винник. Придбав Мірашів (1475 р.), частину Станимира (1479 р.), частину Боршева (1494 р.) за 300 гривень. Дружина — Анна, з нею у 1494 р. продали село Ясенів шляхтичу Пйотру Олеському за 300 гривень. Згодом, успадкувавши від овдовілої сестри маєтки Свистельницьких (1498 р.). 1515 р. володів 30 селами (Винниками, Підберізціями, Підбірцями, Кам’янополем, Погорільцями, Станимиром та ін. Остання згадка про Ванька Лагодовського датується 1537 р.
Івасько (Івашко) Ванькович Лагодовський зі Станимира, син Ванька — український галицький шляхтич, володар Винник. Був звинувачений, але у 1530 р. зміг довести безпідставність закиду щодо привласнення скарбу та маєтків Винники та Підберізці. Після смерті каштелянової львівської Стумилової мав процеси, за якими на нього подали позови щодо вчинення насильств та невиплати десятини. Львівський канонік Понятовський відлучив його від церкви. Конфіскували йому маєтки, які повернули після зняття відлучення у 1539 р.
Олександр Ванько Лагодовський (1525 р. — 27 січня 1574 р.) — український галицький шляхтич, володар Винник у 1560-их — поч. 1570-их рр., ктитором Унівського монастиря з 1549 р. по 1574 р. Він був львівським поборцем (1564 р.). 15 червня 1569 р. польський король Сигізмунд Август видав мандат про повернення О. Лагодовському незаконно відібраного маєтку — с. Винники з прилеглими пасікою і ставком.
30 червня 2022 р. на сесії ЛМР перейменували вулицю Жуковського у Винниках на Олександра Лагодовського.
Андрій Лагодовський (син Олександра Ванька Лагодовського; ? —1614 р.) — український галицький шляхтич, був львівським поборцею (1606 р.) і земським писарем (1612 р.), володар Винник.
Іван (Ян) Лагодовський (син Олександра Ванька Лагодовського; ? —1622 р.) — український галицький шляхтич, урядник Речі Посполитої, католик, володар Винник у кін. XVI ст. — поч. XVII ст., волинський каштелян (1617—1622 рр.). За К. Несецьким, мав ім’я Єронім. Був депутатом на трибунал (1598 р.), послом на Волинському сеймі (1607 р.). Вальний сейм 1607 р. призначив його комісаром для люстрації королівських маєтків, також для «заспокоєння» учасників рокошу Зебжидовського.
Станіслав Лагодовський (син Івана (Яна) Лагодовського; ? — 1626 р., м. Львів) — український галицький шляхтич, королівський ротмістр. Володар Винник у 1620‑х рр.
Олександр Лагодовський (пом. 1631 р.) і Марко Лагодовський (загинув на війні у 1636 р.) — володарі Винник у 1620-их рр. Були засуджені 1629 р. за вбивство свого брата Станіслава Лагодовського, який у 1626 р. зробив розбій на їхнє помешкання у Винниках.
Андрій Лагодовський (помер 1653 р., або 1654 р.) — український галицький шляхтич, староста бібрецький (1649 р.), дерпіський підкоморій (1654 р.), військовий діяч, дідич, зокрема, Затурців (їх у 1642 р. продав). Володар Винник (1620‑і рр. — 1631 р.).
1631 р. Андрій Лагодовський за борги продав Винники, Підберізці, Млинівці, Завадів і Бартошів львівському каштеляну Вацлаву Замойському, гербу Єліта. Сам перебирається у Краківець біля Яворова.
Джерело: http://baitsar.blogspot.com/2020/07/xvxvii.html?m=1