Яковицькі

Яко­ви­ць­кі герб Еліта – земянсь­кий і шля­хетсь­кий рід XVI ст. у Воло­ди­мирсь­ко­му повіті. Rodzina: Jakowicki. Herb: Jelita. Gniazdo: z Jakowic w powiecie włodzimierskim.

ВАНЬ­КО ЯКО­ВИ­ЦЬ­КИЙ

Лист Овдо­тьі Семенів­ни Кощи­ча Вань­ко­вої Яко­ви­ць­кої про про­даж, спіль­но зі своїм чоло­віком Вань­ком Яко­ви­ць­ким, за 50 кіп литовсь­ких гро­шів мате­риз­ни в сели­щах Чере­мош­но­му, Ігнатів­цях і Фаль­ко­вій бра­то­ві Юхно­ві Кощи­чу (індик­та 14 (1526 или 1541 или 1556), верес­ня 14. Коз­лів). [ЦДІА Украї­ни в Києві, ф. 26, on. 1, спр. 5, арк. 542–555зв.// Публ. Доку­мен­ти Брац­лавсь­ко­го воє­вод­ства 1566–1606 годов, стр.393].

ziemianie wołyńscy Wańko Jakowicki, ziemianin wołyński, ożeniony z Owdotią Siemenówną Koszczanką 1516 r. (Arch. Sang.), procesował się 1533 r. z Hubińskim o Hubin, a 1539 r. sprzedał Hubin ks. Sanguszce (ML. 24).

ІІ

Зофія Ван­ков­на,

∞, Про­коп Матвій­о­вич Угриновський.

Jacko Jakowicki,

żonaty z Romanówną Boteńczycówną 1517 r. 

ІВАШ­КО ЯКОВИЦЬКИЙ

Iwaszko Jakowicki, ożenił się z dziedziczką Mirkowa i Czernic na Wołyniu (prawdopodobnie Porwaniecką), wdową po niejakim Jurim v. Juchnie, i miał z niej pięciu synów: Juchna, Jakóba czyli Jaczka, Hryćka, zmarłego bezdzietnie przed 1538 r., Hawryła i Pachna, którzy wraz z przyrodniemi siostrami: Julianną Michałową Wazgirdową i Fenną Semenową Krajewską, dobra macierzyste, Mirków i Czernice, sprzedali w latach 1537–1539 ks. Andrzejowi Sanguszce (Arch. Sang.)

∞, NN. 7 синів.

Семен ...... Яковицький 

∞, Оле­на. Два сина, одна дочь

ІІІ

Гав­ри­ло Иваш­ко­вич Яковицький

У 1561 р. вели­кий князь під­твер­див волинсь­ко­му зем’янину Гав­ри­лу Іва­но­ви­чу Яко­ви­ць­ко­му куп­лені ним у кня­зя Федо­ра Андрій­о­ви­ча Сан­гуш­ко­ви­ча за 200 кіп­ли­товсь­ких гро­шів та в Тих­на й Олех­на Семе­но­ви­чів Порва­не­ць­ких і їхніх сестер Марії Зико­вої, кн. Томі­ли Стані­сла­во­вої Мед­везь­кої, Ган­ни Тих­но­вої части­ни маєт­ку Боби­чі (до доку­мен­та також впи­са­но про­даж­ні листи) уВо­ло­ди­мирсь­ко­му повіті віч­ним правом156. РГА­ДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 41. — Л. 197–200. запис за 25 листо­па­да 1568 року:.«Зізнання вижа, зам­ко­во­го «поєз­ни­ка» Іваш­ка про його при­сут­ність на допи­ти служ­ни­ці кня­гині Кате­ри­ни Кози­ки Ган­ни, зви­ну­ва­че­ної у чарів­ниц­тві з метою отруїти княгиню».
Сам же запис Іваш­ка засвід­чу­вав: «25 листо­па­да 1568 року на роз­гляд воло­ди­мирсь­ко­го ста­ро­стинсь­ко­го суду, а саме під­ста­ро­сти воло­ди­мирсь­ко­го Пав­ла Гри­го­ро­ви­ча Сорансь­ко­го при­сла­но про­хан­ня кня­зем Дмит­ром Андрій­о­ви­чем Козе­кою про при­зна­чен­ня воз­но­го при слу­хан­ню. У випад­ку, коли воз­но­го не буде при­зна­че­но, то щоб було роз­г­ля­ну­те діло самим під­ста­ро­стою, сто­сов­но дів­чи­ни Ган­ни, яка слу­жи­ла моїй дру­жині Кате­рині Фран­циш­ків­ній Фаль­чевсь­кій. Вона мою дру­жи­ну зача­ру­ва­ла і дала їй отру­ту. Тож при­зна­чи­ти слу­хан­ня для взнан­ня при­чи­ни по якій вона те зро­би­ла чи зі своєї волі діяла».
А при від­сут­но­сті воз­но­го в той час, дава­ти його мило­стині кня­зю Дмит­ру Козе­ці вижем, поїзд­ни­ка зам­ко­во­го Іваш­ка Андру­ше­ви­ча. Він постав перед кня­зем і про це запи­са­но в зам­ко­вій книзі таки­ми сло­ва­ми: «Був я за при­ка­зом твоїм у дворі кня­зя Дмит­ра його мило­сті Козе­ки в маєт­ку Бис­ку­пи­чі, на тому праві, що князь Козе­ка зкли­кав до сво­го дво­ру друзів своїх, людей добрих, пана Олек­сандра Лесо­ту та Ада­ма Мисаєвсь­ко­го, писа­ря міста Воло­ди­ми­ра, і Соп­ка рад­ни­ка хми­лівсь­ко­го, пана Про­ко­па Волч­ка Жас­ковсь­ко­го. І будучи при тому праві, слу­ха­ли ми зізнан­ня тої дів­чи­ни Ган­ни на яку вка­зав його милість князь Козе­ка перед суд­дя­ми пер­шо­по­віре­не­ми, мною та вижом.
І при цій жалубі діви­ця Ган­на сама визна­ла те: «Коли ще була в пані Калі­невсь­кої, тоді мене пан­на Гав­ри­лов­на Яко­ви­ць­кая, попро­си­ла мене, почув­ши, що я слу­жу в кня­ги­гі Козе­ки, аби я діста­ла речі дитячі, що наро­ди­ли­ся в кня­гині і вона пообі­ця­ла за те дати мені сук­ню італійсь­ку з окса­ми­ту. Чого для неї два рази доста­ла і вона при­сла­ла до мене за третім разом коли кня­ги­ня пої­ха­ла до Мику­лич а мене з собою не взя­ла, і я їм ті речі в кня­гині доста­ла. І вирі­зав­ши […] поло­ка­ла то в світ­ли­ці вели­кій. І посла­ла те, шо мене про­си­ли пані Гав­ри­лов­ні Яко­ви­ць­кій через бояри­на її Паш­ка, котро­го вона до мене при­си­ла­ла вже сім неділь. І вона це … зіл­лям при­пра­вив­ши, при­сла­ти мала кня­гині отру­ту. Але вона отру­ту не при­сла­ла і сук­ню обі­ця­ну не дала».

Оскіль­ки визнан­ня про­ви­ни було доб­ро­віль­ним, вона все ж має бути пока­ра­на, але пани суд­ді пер­шо­по­вірен­ні, вва­жи­ли те, що вона і так на себе всі речі злії взя­ла і ще, що вона вка­за­ла на пан­ну Гав­ри­лов­ну Яко­ве­ць­ку, з волі якої вона то все чини­ла, то пока­ра­ти ту дів­чи­ну, кот­ра своїм злим вчин­ком заслу­жи­ла, то його милість пан Козе­ка захо­тів поса­ди­ти її до в’язниці.
І попро­сив мене його милість князь Дмит­ро Андрій­о­вич Козе­ка через послан­ця сво­го, аби зізнан­ня вижо­ве в книзі зам­ко­вій було напи­сане. Я тої зізнан­ня вижо­ве в кни­гу зам­ко­ву впи­са­ти звелів.1

Hawryło i Michał Iwanowicze, świadczyli przy zamianie dóbr dokonanej przez Sanguszkę z Janczyńskim 1550 roku (ML. 36; Arch. Sang. IV i Arch. I. Z. Ros. I). Hawryło, dziedzic Owadna 1550 r., podsędek włodzimierski 1571 r. Wdowa po nim, Marya Wasilówna Janczyńska 1578 r. Synowie ich: Jan, Piotr, Paweł, Ostafi, Michał i Grzegorz, dziedziczyli na części Bakowca 1592 r. Hawryło z Jakowic, był właścicielem Bobic, Owadna i Turzyna (Jabł.).

1575 р., берез­ня 15. Воло­ди­мир. — Скар­га єврея Абра­ма Шмой­ло­ви­ча, під­да­но­го небіж­чи­ка Флерія­на Рудґі­ра, підо­піч­но­го ста­ро­сти крас­но­ставсь­ко­го і шаравсь­ко­го Пав­ла Ухансь­ко­го, до воло­ди­мирсь­ко­го ґродсь­ко­го уря­ду про погра­бу­ван­ня та ув’язнення у місті Воло­ди­мир його само­го, дру­жи­ни Мар’ями та матері Сари, вчи­нене Мари­ною Васи­лів­ною Янчинсь­кою, дру­жи­ною воло­ди­мирсь­ко­го земсь­ко­го під­суд­ка Гав­ри­ла Яко­ви­ць­ко­го … 192—193

∞, Мари­на Васи­лів­на Янчинська(6,2,4)

Гриц­ко Иваш­ко­вич Яко­ви­ць­кий († перед 1538)

zmarłego bezdzietnie przed 1538 r.

Пах­но Иваш­ко­вич Яковицький

Юхно Иваш­ко­вич Яковицький

шурин Михай­ла Пав­ло­ви­ча Вазгірда.

Яков (Яцко) Иваш­ко­вич Яковицкий

∞, NN.2

ДАВИД МИХАЙ­ЛО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

Iwan i Dawid, mają sprawę o najazd z Pniewskimi 1575 r. (Op. Łuck. 2049 f. 26). 

∞, Полонія Сос­новсь­ка.3

Тих­но Щас­но­вич Яковицький 

Dziedziczyli na Jakowicach 1570 r. Tychno Szczęsnowicz i Juchno, a 1577 roku Wasil (Jabł.). 8 черв­ня 1570, Про­даж­ний запис Тих­на Щаст­но­ви­ча Яко­ви­ць­ко­го на маєток, про­да­ний його дядь­ко­ві Гав­ри­ло­ві Іва­но­ви­чу Яко­ви­ць­ко­му. 5 черв­ня 1570, про­даж­ний запис Тих­на Щаст­но­ви­ча Яко­ви­ць­ко­го на поло­ви­ну Охновсь­кої части­ни Яко­ви­ць­ко­го маєт­ку, про­да­ну дво­юрід­ним бра­там Юрію і Яць­ко­ві Яковицьким. 

∞, NN 5 3 2

Іван Васи­льо­вич Шолучич

..... Васи­лів­на

Доч­ка Васи­ля Семеновича

∞, Андрій Тризна.

Wasil Jakowicki, dworzanin królewski 1546 r. ¶
Fedor z synem Andrzejem i synowcem Konstantym, pozwali 1636 r. Załęskich o pobicie ich, idących do cerkwi w Owadnie. ¶ Eliasz Jakowicki, ziemianin połocki, zastawił 1623 r. Cwiecinę żonie, Teodorze z Ososzków (Ist. Jur. Mat. XXIII). Łukasz 1625 r., Samuel 1641 r.; ziemianie witebscy. Marcyan, 1668 roku na sejmiku orszańskim. Jan, 1668 r. posesor Trośnicy, w połockiem. Zenobia Andrzejowa Jankowska 1671 roku (Ibid. XXI i XXVI). ¶ Seweryn, syn Samuela i Heleny z Huślińskich, procesowany przez Żmijewskiego 1712 r. (Kij. VIII f. 1264). ¶ Ignacy Jakowicki, mostowniczy i rotmistrz orszański 1756 r., nabył 1759 roku część dóbr Bolin, Turzyce i Puszcza Zaklinnik, w połockiem. W 1765 r. był sędzią grodzkim orszańskim. Józef, rotmistrz orszański 1766 r. (Gr. Połoc.), procesował się z Kukielami 1775 r. (V. L.). Kazimierz Józef, na sejmiku brasławskim 1764 r. Aleksander, chorąży kawaleryi narodowej 1781 r. (DW. 97 f. 72). Antoni, subdelegat grodzki winnicki 1788 r. Michał, koniuszy witebski 1792 r. ¶ Wiktor, syn Jana, urzędnik komisyi skarbu 1850 r., ożeniony z Elżbietą Ratajską, zmarł 1854 r. Stanisław, dziedzic Mokrska szlacheckiego, w gubernii kaliskiej, 1902 roku.

  1. ЦДІАК Украї­ни, ф. 28, он. І, спр. 3, арк. 153–154.[]
  2. ЦДІАК Украї­ни, ф. 28, оп. і, спр. 6, арк. 346 ЗВ.-348. 5 дітей, 4 сини, 1 дочка.

    Михай­ло Іва­но­вич Яковицький

    Hawryło i Michał Iwanowicze, świadczyli przy zamianie dóbr dokonanej przez Sanguszkę z Janczyńskim 1550 roku (ML. 36; Arch. Sang. IV i Arch. I. Z. Ros. I). 

    ∞, Оле­на Тимо­фіїв­на Киселів­на. Один син.

    Юліа­на Іваш­ків­на Яковицька

    Juchna, Jakóba czyli Jaczka, Hryćka, zmarłego bezdzietnie przed 1538 r., Hawryła i Pachna, którzy wraz z przyrodniemi siostrami: Julianną Michałową Wazgirdową i Fenną Semenową Krajewską, dobra macierzyste, Mirków i Czernice, sprzedali w latach 1537–1539 ks. Andrzejowi Sanguszce (Arch. Sang.)

    ∞, Михай­ло Пав­ло­вич Вазгірд.

    Фен­на Іваш­ків­на Яковицька

    Juchno, Jakób czyli Jaczka, Hryćko, zmarłego bezdzietnie przed 1538 r., Hawryło i Pachno, którzy wraz z przyrodniemi siostrami: Julianną Michałową Wazgirdową i Fenną Semenową Krajewską, dobra macierzyste, Mirków i Czernice, sprzedali w latach 1537–1539 ks. Andrzejowi Sanguszce (Arch. Sang.)

    Щаст­ний Євтихій Семе­но­вич Яковицький

    Szczęsny, dworzanin ks. Fedora Sanguszki 1547 r. (Arch. Sang.).

    Василь Семе­но­вич Шолу­ха Яковицький

    Лист опікунів дітей Васи­ля Яко­ви­ць­ко­го Щолу­хи, що ввіряє чоло­ві­ко­ві Полонії Шолу­шів­ни пану Хол­мовсь­ко­му управ­лін­ня спад­щин­ним маєт­ком до пов­но­літ­тя її бра­та Іва­на Шолу­ши­ча. 23 верес­ня 1576. Ów Wasil Semenowicz był ojcem Andrzejowej Tryzniny 1597 r. (Woł. I f. 387). 

    ∞, N Марія Андріївна

    ІV

    Іван Гав­ри­ло­вич Яковицький

    Jan i Piotr wraz z matką, oddali 1571 roku dobra swe, w powiecie winnickim, jako bardzo oddalone, w opiekę Sowie, podstarościemu winnickiemu (Teka W. Rulikowskiego). Jan, Piotr, Paweł, Ostafi, Michał i Grzegorz, dziedziczyli na części Bakowca 1592 r. 

    Jan ma różne sprawy w Łucku 1607 i 1608 r. Tenże Jan, syn Hawryła, z siostrami: Teodorą Demianową Pawłowiczową, Katarzyną Ulasową Czyrską i Apolonią Janową Świrską, pozwani 1611 r. przez Podhorodeńskiego, o rozgraniczenie dóbr ich Owadna od Werby (Woł. II f. 154 i 828).

    Застав­ний лист Гав­ри­ло­вої Яко­ви­ць­кої Мари­ни Васи­лів­ни Янчинсь­ко­го, Іва­на та Пет­ра Гав­ри­ло­ви­чів Яко­ви­ць­ких, за яким названі осо­би, пози­чив­ши у Дани­ла Кар­по­ви­ча Попе­ля суму гро­шей, від­да­ли йому в заста­ву Яко­ви­ць­кий маєток до спла­ти гро­шо­во­го бор­гу. 9 листо­па­да 1576.

    1577 р., серп­ня 11. Воло­ди­мир. — Скар­га Іва­на Гав­ри­ло­ви­ча Яко­ви­ць­ко­го від імені стриєч­но­го бра­та Іва­на Васи­льо­ви­ча Шолу­ши­ча Яко­ви­ць­ко­го до воло­ди­мирсь­ко­го ґродсь­ко­го уря­ду про викра­ден­ня, побит­тя, погра­бу­ван­ня і погро­зи, вчи­нені Васи­лем Яко­ви­чем Яко­ви­ць­ким для заля­ку­ван­ня, аби той не пози­вав до суду його брата

    Пет­ро Гав­ри­ло­вич Яковицький

    Teodorą Гав­ри­лів­на

    Jan, syn Hawryła, z siostrami: Teodorą Demianową Pawłowiczową, Katarzyną Ulasową Czyrską i Apolonią Janową Świrską, pozwani 1611 r. przez Podhorodeńskiego, o rozgraniczenie dóbr ich Owadna od Werby (Woł. II f. 154 i 828).

    ∞, Demian Pawłowicz

    Katarzyną Гав­ри­лів­на

    Jan, syn Hawryła, z siostrami: Teodorą Demianową Pawłowiczową, Katarzyną Ulasową Czyrską i Apolonią Janową Świrską, pozwani 1611 r. przez Podhorodeńskiego, o rozgraniczenie dóbr ich Owadna od Werby (Woł. II f. 154 i 828).

    ∞, Ulas Czyrski

    Apolonią Гав­ри­лів­на

    Jan, syn Hawryła, z siostrami: Teodorą Demianową Pawłowiczową, Katarzyną Ulasową Czyrską i Apolonią Janową Świrską, pozwani 1611 r. przez Podhorodeńskiego, o rozgraniczenie dóbr ich Owadna od Werby (Woł. II f. 154 i 828).

    ∞, Jan Świrski.

    Федо­ра Пав­лів­на Яковицька

    «застав­ши­ся после отца и мат­ки сво­ее y сирот­стви», до самої смер­ті так і не встиг­ла повер­ну­ти собі бать­ківсь­ку спад­ко­ву части­ну маєт­ку Яко­ви­чі, яку при­влас­нив її опікун, рід­ний дядь­ко Гав­ри­ло Яко­ви­ць­кий [4, 142 – 144]. 

    1571 р., черв­ня 15. Воло­ди­мир [1571 р., берез­ня 22. Голо­би]. — Вне­сен­ня Пор­фи­рієм Пань­ком до воло­ди­мирсь­ких земсь­ких актів теста­мен­ту покій­ної дру­жи­ни Федо­ри Пав­лів­ни Яковицько

    Юрій Яко­вич Яковицький

    5 дітей: 3 сина, 2 дочки.

    ∞, N Підгороденська

    ∞, Мой­славсь­ка Марта.((ЦДІАК Украї­ни, ф. 28, оп. і, спр. и, арк. 18–18 зв.[]

  3. ЦДІАК Украї­ни, ф. 28, оп. і, спр. 54, арк. 454–455 зв.4.[]

Оставьте комментарий