Уколови

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

УКО­ЛО­ВИ (Вко­ло­ви­чи, Око­ло­ви­чи, Око­ло­ви, Уко­ло­ви­чи, Око­ло­ви­чи) — боярсь­кий рід брянсь­ко­го походження.

ГЕРАЛЬДИКА ТА СФРАГИСТИКА

Широ­кі пара­лелі з гераль­дич­ною спад­щи­ною інших русь­ких земель має також зоб­ра­жен­ня на печат­ці нов­го­родсь­ко­го гос­по­дарсь­ко­го дво­ря­ни­на Васи­ля Семе­но­ви­ча Уко­ла (Уко­ло­ви­ча) від 1500 р., що явля­ло собою знак у вигляді пере­хре­ще­ної соки­ри вліво (або хре­ста з загну­тим вліво горіш­нім кін­цем).1 Ана­ло­гіч­ну кон­струк­цію пред­став­ле­но і на його піз­ні­шій печат­ці від 1549 р. – цьо­го разу в рене­сан­со­во­му щиті, в супро­воді напи­су зго­ри: “Вас­ЛИ”.2 Нато­мість, на його печат­ці від 1525 р. родо­вий знак зоб­ра­же­но у вигляді хре­ста на осно­ві.3 Вар­то дода­ти, що подіб­ний вигляд родо­во­го гер­ба оче­вид­но зумо­вив його непра­во­мірне ото­тож­нен­ня з польсь­ким гер­бом Топор в піз­ні­ших річ­поспо­литсь­ких гер­бов­ни­ках.4

Дже­ре­ло: Одно­ро­жен­ко Олег: Родо­ва гераль­ди­ка Сіверсь­коï, Смо­ленсь­коï та Мсти­славсь­коï земель ВКЛ в ХІV–ХVІІ ст. // Герольд Litherland № 18. С.4.

ГЕНЕАЛОГІЯ

І генерація

СЕМЕН ..... УКО­ЛОВ

дво­рянінъ гос­по­дар­скій, отецъ Ива­на, Васи­лія и Федо­ра. Родо­вое их име­ние — Негневичи.

Дру­гая пало­ва Нягневіч, якая была
веліка­кня­жац­кай, дзяр­жаў­най уласна­сцю, част­ко­ва была надад­зе­ная Аляк­сандрам Казі­міраві­чам два­ра­нам гас­па­дар­скім бран­цам Сямё­ну Уко­ла­ву (пацв. «на веч­на­сць» яго сынам Іва­ну, Васі­лю і Фёда­ру 15.07.1511 г.). Тэры­то­рыя гэтай част­кі рас­пас­ціра­ла­ся ад Ако­лаві­чаў (цяпер украі­на в. Моль­нічы) і Ста­рых Нягневіч і цяг­ну­ла­ся ўздоўж
узбяр­эж­жа ракі Валоўкі (Вало­вы) да балот­ных сена­жа­цяў «за рекою за Немном», «как съ ста­ро­дав­на въ гра­ни­цах сє свои… маєт.»5

З пац­вяр­джаль­на­га ліста жыгі­мон­та і ста­ро­га 15 ліпе­ня 1511 г. вядо­ма, што вялікі князь аляк­сандр даў гас­па­дарска­му баяры­ну сямё­ну Уко­ла­ву пало­ву два­ра Нягневічы. сам жа пац­вяр­джаль­ны ліст нада­ваў­ся ўжо сынам Сямё­на, Іва­ну, Фёда­ру і Васі­лю. Дадаткова
сыны атрым­лі­валі, павод­ле таго ж пац­вяр­джаль­на­га ліста, «под­ворє» ў нова­га­род­скім зам­ку, якім раней вало­даў «зрад­ца» Баг­дан Калан­та­еў [Lietuvos Metrika = Lithuanian Metrica = литов­ская мет­ри­ка: 47 t./ Vilniaus un-tas; Lietuvos istorijos in-tas. – Vilnius : Lietuvos istorijos in-to leidykla; Mokslo ir enciklopedijų leidybos in-tas; Vilniaus un-to leidykla; Žara, 1993–
2016. – Book of inscriptions 9 = кни­га запи­сей 9 = Užrašymų knyga 9 (1511–1518) / Lietuvos istorijos in-tas; par. K. Pietkiewicz. – 2002. – 615 p. , p. 108]. тэкст адна­го з выра­каў жыгі­мон­та і ста­ро­га 1529 г. паве­дам­ляе, што на той момант Фёдар уко­лаў яшчэ вало­даў пало­вай два­ра нягневічы [Lietuvos Metrika = Lithuanian Metrica = литов­ская мет­ри­ка: 47 t. / Vilniaus un-tas; Lietuvos istorijos in-tas. – Vilnius: Lietuvos istorijos in-to leidykla; Mokslo ir enciklopedijų leidybos in-tas; Vilniaus un-to leidykla; Žara, 1993 – 2016. – 4‑oji Teismų bylų knyga (1522–1530) / Lietuvos istorijos in-tas; par. S. Lazutka, I. Valikonytė ir kt. – 1997. – 514 p., p. 248].

ІI генерація

ВАСИЛЬ СЕМЕ­НО­ВИЧ УКОЛОВ

дво­ря­нин гос­по­дар­ский, б. Наў­га­род­ска­га пав. Вiлен­ска­га в‑д.

1516, Васи­лов­щи­на, зем­ля пустов­ская въ селѣ Вол­ко­ви­чахъ НІов­го­род­ска­го повѣта), дани­на гос­по­дар­ская Васи­лию Уколову.
Вол­ко­ви­чи, село Нов­го­родсь­ко­го повѣта І 203 (1310 . Вь немь «име­ней­цо» Васи­лія Уко­ло­ва. В нем его люди: Коз­ля­ко­вичъ Давыдъ, слу­жеб­ный чело­векъ В. Уко­ло­ло­ва Нов­го­род­ска­го повітаа села Вол­ко­ви­чі, І 2011 (1310). Кон­дра­товнчъ Юшко, слу­жеб­н­мй чело­вікъ Васи­лія Уко­ло­ва в его име­нии Вол­ко­ви­чахъ І 203 (ІЗ 10). Коча­но­вичъ Артемь (Орт­пмь), чело­векъ В. С.Уколова, села Вол­ковнчь Нов­го­род­ска­го повѣта 1 203 (1316).
Тишо­вин­чъь Мики­та, слу­жеб­ный чело­вѣкъ В. Уко­ло­ва, Нов­го­род­ска­го повѣта села Вол­ковнчь І 203 (1310).
Тюш­ковчъ Онцы­порь, слу­жеб­ный чело­вѣкъ В. Уко­ло­ва села Вол­ко­вичь Нов­го­род­ска­го повѣта І 203 (1316).
Про­пу­ци­на, зем­ля пустов­ская вь Горо­дечне, дани­на гос­по­дар­ская В. Уко­ло­ву 1516

ИВАН СЕМЕ­НО­ВИЧ УКОЛОВ

дво­ря­нин гос­по­дар­скій, б. Наў­га­род­ска­га пав. Вiлен­ска­га в‑д.

Іван Уко­лаў пабраў­ся шлю­бам (ці, пры­нам­сі, меў такі намер) з дач­кой Бары­са з Басі­на, свед­кі надан­ня Лаўра­шаўс­ка­му мана­сты­ру Іваш­кі Суга­ка Белі­каві­ча паміж 1495 і 1506 гг.) і ў
далей­шым «зрад­цу» (удзель­ніку паўстан­ня М.Глінскага) Іваш­ку Мата­ву.6

ФЕДОР СЕМЕ­НО­ВИЧ УКО­ЛОВ,

дво­ря­н­инъ гос­по­дар­скій, б. Наў­га­род­ска­га пав. Вiлен­ска­га в‑д.

Заруч­ний лист між гос­по­дарсь­ким дворянином
Федо­ром Вко­ло­вим та паном Федо­ром Свя­то­шою (лютий 1526 р.). Їхня супереч­ка сто­су­ва­лась 50-ти кіп гро­шів за челядь, які виро­ком нов­го­родсь­ко­го воє­во­ди Яна Забе­ре­зинсь­ко­го отри­мав пан Ф. Свя­то­ша. У нара­тив­ній частині зазна­ча­лась при­чи­на тако­го рішен­ня воє­во­ди: «иж ты (Ф. Вко­лов) неслуш­ным а неряд­ным обы­ча­ем челя­ди вол­ное за невол­ную искал, кото­рая ж челядь и оче­ви­сто с тобою перед паном вое­во­дою сто­я­ла и от тебе ся оття­га­ла». Тоб­то, Ф. Вко­лов пору­шив вста­нов­ле­ний зви­чай («…то не так се нашло, как ты перед нами (Сигіз­мун­дом I Ста­рим. — Д.В.) пове­дил»), а нов­го­родсь­кий воє­во­да «тую речь слуш­ным а рад­ным обы­ча­ем межи вами нашол». Тому і рішен­ня гос­по­да­ря було на користь Ф. Свя­то­ши із вста­нов­лен­ням «зару­ки» в сумі 200 кіп гро­шей [РГА­ДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 14. — Л. 212–212об; LM. Knyga 14. — P. 242–243.]

Персони без місця

Андрей Вко­лов
дво­ря­нин госп.

Василь Олексій­о­вич Околов
~ Кор­ди­шів­на Раї­на (1 шл. — Іван Оли­ш­венсь­кий) [ЦДІАК Украї­ни, ф. 26, оп. і, спр. 13, арк. 122–123.]

1. Wittyg W., Dziadulewicz S. Nieznana szlachta Polska i jej herby. Kraków, 1908. S.338.[↩]
2. AGAD. AR. Dz.X. Sygn.55. Str.12 (оваль­на, 16х14 мм).[↩]
3. Бол­су­нов­ский К. Сфра­ги­сти­че­ские и гераль­ди­че­ские памят­ни­ки Юго-Запад­но­го края: В 3 вып. Киев, 1914. Вып.ІІІ. С.3. Мал.4 (круг­ла, 20 мм).[↩]
4. Kojałowicz Wijuk W. Herbarz rycerstwa W.X.Litewskiego tak zwany Compendium, czyli o kleynotach albo herbach, których familie stanu rycerskiego w prowincjach Wielkiego Xięstwa Litewskiego zażywają. Wyd. F.Piekosiński. Kraków, 1897. S.292. [↩]
5. LM. Kn. 9. S. 108.[↩]
6. РИБ. Т. 20. Ст. 90–91, 993–995; LM. Kn. 9. S. 100, 108, 155.[↩]