Демченко Л. Я, Тесленко І. А. Тестаменти князів Заславських

// Острозь­ка дав­ни­на. 2020. – Вип. 7. – С. 181–241.DOI 10.25264/2707–1650-2020–7‑181–24

Ця пуб­ліка­ція є про­до­в­жен­ням серії матеріалів, вида­них у попе­ред­ніх випус­ках жур­на­лу. Князі Заславсь­кі (Жеславсь­кі, Жаславсь­кі) були нащад­ка­ми Юрія Васи­льо­ви­ча Острозь­ко­го († бл. 1500), який вна­слі­док поді­лу бать­ків­щи­ни зі своїм бра­том Іва­ном успад­ку­вав поло­ви­ну Острозь­ко­го князів­ства і зро­бив цен­тром своїх володінь місто Заслав (Жеслав, Жаслав, нині Ізя­с­лав Хмель­ни­ць­кої області).

Рід функ­ціо­ну­вав з кін­ця XV до почат­ку XVIII ст. (остан­ній його репре­зен­тант по чоло­вічій лінії помер у 1672-му, а по жіночій – у 1709 році). Вісім поколінь фамілії пред­став­лені 36 осо­ба­ми, які носи­ли титул князів, кня­гинь або князівен Заславсь­ких. На даний момент вда­ло­ся вияви­ти теста­мен­ти лише вісь­мох із них. Запо­віт ще однієї осо­би зга­дуєть­ся в дже­ре­лах побіж­но. Не виклю­че­но, що у май­бут­ньо­му цей перелік збіль­шить­ся, при­найм­ні, поруч із Заславсь­ки­ми, які відій­шли в інший світ у дитин­стві або в період, коли прак­ти­ка укла­дан­ня запо­вітів ще не була поши­ре­на, мож­на назва­чи­ма­ло таких, які ціл­ком спро­мож­ні були зали­ши­ти на пись­мі свої остан­ні розпорядження.