Яніна Четвертинська народилась у 1840 році в містечку Антопіль. Вона прожила не всього двадцять п’ять років, проте зуміла себе проявити, як творча особистість. Була відомою композиторкою та співачкою.
Її батьками були князь Леопольд та Казиміра Четвертинські. Дівчинку виховували в культурному та патріотичному середовищі. З дитячих років вона проявила любов до музики. Яніна з юних років навчалась співу та грі на музичних інструментів і досить у ранньому віці почала й сама писати музику.
В чотирнадцять років Яніну Четвертинську, за порадою її вчителя Юзефа Коженьовського, відправили здобувати музичну освіту у Флоренцію (Італія). Там її вчителем став відомий італійський композитор Джоакіно Антоніо Россіні. Він був автором кількох десятків популярних опер. Особливо яскраво талант Россіні розкрився в області опери-буфа. Період яскравої творчості Россіні тривав близько двадцяти років. За цей час він створив понад тридцять опер, багато з яких у недовгий час поставили в усіх столичних театрах Європи. Композитор мав тоді світову славу.
Другим вчителем Яніни Четвертинської, але вже по оперному співу був відомий французький оперний співак Жильбер Дюпре. До нього на навчання, Яніна, спеціально вирушила до Парижу.
У французькій столиці, Яніна активно творила власні композиції і співала їх меццо-сопрано. Яніна Четвертинська була талановитою поетесою. Її вірші, часто цитували в паризькому середовищі та навіть при дворі Наполеона ІІІ. З часом слава про молоду композиторку та співачку докотилась до самого правителя Франції. Одними із найбільших концертів Яніни в Парижі, був той, що відбувся в готелі «Ламберт» та в одній із резиденцій Наполеона ІІІ.
У 1863 році під слідство навіть потрапили княгиня Казимира Четвертинська і її донька Яніна. Їхнє родинне гніздо знаходилося в с. Антопіль Ямпільського повіту Подільської губернії. Дворянкам інкримінували «приготовление разных снарядов к польскому мятежу», а Яніні ще й – «распространение между крестьянами непозволительных толков и сочувствие к польскому восстанию». Під час обшуку поліція знайшла лише стару рушницю, сім сідел і 72 дерев’яні дрючки. Слідчі опитали челядь, а це майже 30 осіб, але ніхто жодних приготувань до заколоту не помітив: провіант заготовляли винятково для потреб двору, а дрючки призначалися для облаштування кущів у панському саду. Водночас місцеві мешканці Йосип Жабицький і Василь Муха повідомили, що молода княгиня закликала селян не боятися поляків, тобто учасників повстання, і зустрічати їх не вилами та сокирами, а хлібом і сіллю. За її словами, коли утвердиться польське управління, стане легше жити, бо російська влада стягує занадто великі податки. Інші свідки не підтвердили покази Жабицького і Мухи, а Яніна всі звинувачення відкидала.
Справа княгинь Четвертинських набула широкого розголосу в дворянському середовищі, і київський генерал-губернатор взяв її під особистий контроль. Коли стали відомі нові деталі, було проведене додаткове слідство. Врешті-решт Яніна Четвертинська отримала три місяці домашнього арешту за розповсюдження шкідливих чуток. Що цікаво, того ж року за вироком Київського поліцейського суду Яніна була засуджена до штрафу 350 рублів «за заявление польского патриотизма».1
У 1863 році Яніна Четвертинська вийшла заміж за великого волинського землевласника Адольфа Єловицького. Молодята переїхали жити в розкішний палац в Арештові (сьогодні Орестів на Рівненщині). Проте, наступні два роки життя були досить трагічними для Яніни. Через рік після заміжжя, в подружжя народжується син, якого називають на честь батька Адольф. Проте, одного разу, коли немовля захворіло, Яніна переплутала ліки, і дитина померла. Жінка не змогла пережити трагедію і через рік теж померла.
Адольф Єловицький не зміг жити в палаці в Арештові (Орестові) і продав його, полишивши волинську землю в смутку.
На жаль, багато творів Яніни Четвертинської були знищені в роки Першої світової війни.
- ДАХмО, ф. 197, оп. 1, спр. 2248[↩]