19.02.1451, або, 19.02.1466, або 19.02.1481. – Князь Іван Семенович Глинський одержує від смоленського єпископа Мисаїла благословення на побудову церкви у селі Вязичні.

Ори­ги­нал неизвестен.

Копия: извест­на по обля­те 20 янва­ря 1579 г. в кни­ге зем­ской Витеб­ской, дан­ной Бог­да­ну Федо­ро­ви­чу Глин­ско­му, і впи­са­ну до 70‑ї кни­ги Литовсь­кої мет­ри­ки 16 трав­ня 1721 р.

Пуб­ли­ка­ция: Акты, изда­ва­е­мые Вилен­скою архео­гра­фи­че­скою комис­си­ею. Т. 13, № 5, с. 16 – 17.

Ком­мен­та­рии М. Жар­ких: Мисаїл впер­ше зга­да­ний як смо­ленсь­кий єпис­коп у доку­мен­ті 27 берез­ня 1451 р. і затри­мав за собою це зван­ня і піс­ля обран­ня на мит­ро­полію (1473 р.?). Остан­ній доку­мент з його іме­нем вида­но напри­кін­ці 1480 р. Гра­мо­та на висвя­чен­ня наступ­но­го мит­ро­по­ли­та дато­ва­на черв­нем 1481 р., отже, Мисаїл помер десь напри­кін­ці 1480 або на почат­ку 1481 р. [Кузь­мин А. В. Миса­ил. – Пра­во­слав­ная энцик­ло­пе­дия, т. 45, с. 398 – 402]. На час прав­лін­ня Мисаї­ла 14‑й індикт випа­дав три­чі: у 6959 (19.02.1451), 6974 (19.02.1466) та 6989 (19.02.1481) р. Дерев­ня Вязич­ня зна­хо­дить­ся у Мосальсь­ко­му рай­оні Калузь­кої області РФ, у 20 км на пів­ніч­ний захід від Мосальсь­ка і у 45 км на пів­ніч­ний схід від Спас-Деменська.

Я сми­рен­ный Миса­илъ — епи­скопъ Смо­лен­скій далъ есь­ми сесь мой листъ сыну нашо­му кня­зю Ива­ну Семе­но­ви­чу Глин­ско­му, бла­го­сло­вилъ есь­ми его цер­ковь Божую поста­ви­ти нано­ве у его име­нью у Вязич­нѣ. А на то есь­ми ему сесь нашъ листъ далъ; штожъ тому его попу, кото­рый коли будетъ слу­жить у тое све­тое церк­ви, нена­до­бе нико­то­рыхъ нашихъ дохо­довъ давать на мит­ро­по­ли­товъ пріѣздъ, ани коро­левъ, ани пакъ нашо­го объ­ѣз­да, развѣ ему дава­ти зъ году на годь куни­цу шер­стью на изборъ, а большъ того ему ничо­го не зна­ти, зане­же на томъ тая све­тая цер­ковь соору­же­на есть. А потомъ кото­рый братъ нашъ будетъ епи­ско­помъ у Смо­лен­ску, а усхо­четъ ли тые руши­ти, а тая цер­ковь Божья оскудѣетъ, то на него души узы­щет­ся. А такожъ и десят­ни­ку нашо­му къ тому попу не уѣзд­жа­ти и пошл­инъ сво­ихъ не бра­ти, ани суди­ти его нашимъ десят­ни­комъ, ани намѣст­ни­комъ нашимъ его не суди­ти. При­детъ на него кото­рое дѣло, ино само­му того све­щен­ни­ка судить и прав­ля­ти у духов­ныхъ дѣлахъ, послу­шен­ство ему къ намъ мѣти. Данъ у Торе­цѣхъ, Фев­ра­ля девет­нат­ца­то­го дня, индик­та четыр­на­дца­то­го. У того листу епи­ско­па Смо­лен­ско­го печать одна.

Інформації про печатки немає

Релятівні категорії документів

Релятівні генеалогії

Всі кате­горії документів