1641 р., травня 31. Залозці. Заповіт руського воєводи князя Костянтина Вишневецького

Орі­гі­нал: невідомий.

Копія, упи­са­на у три­бу­нальсь­кий декрет від 22 жовтня 1643 р.: Цен­траль­ний дер­жав­ний істо­рич­ний архів Украї­ни, м. Львів. – Ф.9. – Оп.1. – Спр.394. – С.1720–1727.

Пуб­ліка­ція: Він­ни­чен­ко О. Запо­віт русь­ко­го воє­во­ди кня­зяК остян­ти­на Виш­не­ве­ць­ко­го (31 трав­ня 1641 р.): обста­ви­ни укла­ден­ня і внут­ріш­ня структура.

Wiedząc wolą Bozą bÿdz takową, iż tego po kazdÿm człowieku potrzebuie, abÿ w boiazni iego żÿiąc w porządku wiek swoÿ skonczÿł, przeto ia, Constanti xiąze Wiszniowieckie, woiewoda ziem ruskich, poczuwaiąc sie w starości a rachuiąc sie z powinnoscią moią, że kto sie rodzi, vmrzeć musi, chcąc tedÿ dom moÿ w porządku dobrÿm po smierci sweÿ zostawic, ten testament zdrowÿ będąc na ciele ÿ vmÿsle, ÿ z dobrÿm vzÿwaniem on pisząc, ostatnią wolą moie tak disponuie.
Naprzod dusze moie w ręce Panu Bogu moiemu oddawam, prosząc Maiestatu iego Swiętego, abÿ mie nie karał według zasług ÿ postępkow // (1721) moich, ale miłosierdzie swe Swięte raczÿł miec nade mną.
Ciało moie grzeszne w kosciele załozieckim w sklepie, gdzie małzonka moia Orszula z
Wielkich Kunczÿc Mniszkowna leżÿ, zadnÿch pomp tego mizernego swiata ÿ ceremonieÿ, zwłaszcza katafalkow, nie zazÿwaiąc, krom zwÿkłÿch starodawnÿch obrzędow koscielnÿch, w trumnie czarnÿm falendiszem obiwszÿ, pochowane bÿdz ma.
A iz bÿ sie chwała Boza pomnazała, ża dusze moie ÿ za dusze małzonek moich, także ÿ dziatek zmarłÿch, Curs Naswiętszeÿ Pannÿ abÿ na kazdÿ dzien bÿł odprawowanÿ w kosciele załozieckim, tedÿ do pierwszego funduszu nieboszczÿka pana Kamienieckiego vczÿnionego daie ÿ tÿm testamentem leguie szęść tÿsięcÿ złotÿch polskich gotowÿch, ktore w skarbcu są. Ta summa tedÿ ma bÿdz dana na wÿderkaf, z ktoreÿ prouisia na xięzą trzech isc ma, ÿ na muzÿkow, to iest organiste ÿ dwoch skrzÿpkow. Ten Curs iednak ma bÿdz odprawowanÿ sprawiedliwie, czego successorowie moi doglądać maią. Do tego mszÿ dwie załobne na kazdÿ tÿdzien spiewane za dusze tak moie, iako ÿ małżonek ÿ dziatek mo/​/​(1722)ich odprawowane bÿdz maią a do tego xiądz proboszcz według dawnego zwÿczaiu nabozenstwo odprawowac ma. Koscioł zaczętÿ a niedomurowanÿ successorowie domurowac maią, do ktorego tÿsiąc złotÿch leguie.
Rosporządzaiąc dom moÿ małzonce moieÿ miłeÿ Krÿstÿnie z Komorowa xięznie Wiszniowieckieÿ, woiewodzineÿ ruskieÿ, prawo dozÿwotnie ÿ oprawe przed aktami grodzkiemi lwowskiemi zeznane in toto approbuie.
Sługom moim, ktorÿchem doznał cnotÿ, wiarÿ ÿ szczerośći, to leguie ÿ rozporządzam. Panu Wierzbickiemu dozÿwocie na wsi Podberescach zapisuie. Panu Pawłowskiemu Florianowi na wsi Fedorkach. Dąmbrowskiemu Prokopowi na teÿ maiętnosci, co teraz trzÿma. Panu Andrzeiowi Dobrzanskiemu na Bokiowne. Panu Janowi Zaborowskiemu na Hnidawie. Marcinowi Chlapowskiemu, Grzegorzowi Badowskiemu, Krzÿsztophowi Piaseckiemu, Woÿciechowi Trawinskiemu na wsiach Białÿchgłowach, Nieterpincach ÿ Trzcincu dozÿwocie zapisuie ÿ wedlug zasług ich, abÿ proportionaliter executor testamentu te maiętności ÿ gruntÿ tak w gaiach, stawach między niemi pomiarkował. // (1723) Panu Piotrowi Bockowi, panu Piotrowi Lekarskiemu, panu Mikołaiowi Stolskiemu po złotÿch polskich piąciuset leguie. Grÿgrowi Woÿtowi ÿ Marcinowi Rozanskiemu, iako daninÿ ode mnie trzÿmaią, tÿm testamentem dozÿwocie onÿm zapisuie. Komornikom wszÿstkim moim za zasługi ich słuszna nagroda ÿ vkontentowanie oddana bÿdz ma, prosze. Panią Skubiedziną przÿ dożÿwociu na wsi Krzÿwczÿcach zachowuie. Pokoiowych ÿ inszeÿ wszÿstkieÿ rozneÿ czeladzi, białÿchgłow, robotnic według zasług ich ma bÿdz popłacona.
Corki moie, Helene Warszÿcką, woiewodziną mazowiecką, Theophile Szÿszkowską, kasztellanową woÿnicką, te maią wÿrok vczÿnić według contractow od małzonkow ich ze mną spisanÿch.
Wnuczęta moie, Dmitra ÿ Constantego, Anne ÿ Barbare, Constantią wprzod Panu Bogu w sieroctwie ich poruczam, a miłosciwie vpraszam ich m[oś]ciow, ktorÿchem miłosci za żÿwota doznał, ÿ teraz po smierci mam nadzieie po łasce ich m[oś]ciow, jasnie wielmoznego jego m[oś]ci pana Jakuba Sobieskiego33, woiewode bełskiego, xiążęcia jego m[oś]ci Hieremia Wiszniowieckiego, jasnie wielmoznego jego m[oś]ci pana Piotra Szÿszkowskiego, kasztellana woÿnickiego, sÿna mego miłego, executorow // (1724) tego testamentu ÿ ostatnieÿ woli moieÿ naznaczam, abÿ ich mość radą zdrową ÿ pomocą we wszÿstkim tÿm sirotom pozostałÿm bÿli, ÿ ku dobremu tÿch sierot, ÿ wÿchowaniu, czwiczeniu staranie swe czÿnili.
Acz xięzna jeÿ mość Euphrosina s Tarnowa xięzna Wiszniowiecka, sÿnowa moia miła, zostaiąc po małzunku z wnuczęciem moim a coreczką zmarłego sÿna mego, tedÿ maiąc osobliwÿ wzgląd na one, summe sto tÿsięcÿ złotÿch polskich na dobrach moich dziedzicznÿch Czarnÿm Ostrowie ÿ wsiach, do niego nalezącÿch, oneÿ zapisuie, tudzisz ÿ dożÿwocie na tÿch dobrach, ktore ża żÿwota nieboszczÿk mąż ieÿ a sÿn moÿ Jerzÿ, starosta kamionacki, trzÿmał, żachowawszÿ wcale possessorow, ktorzÿ trzÿmaią wsi około Czarnego Ostrowa ode mnie, abÿ według praw swoich kazdÿ w pokoiu zostawał, ktorÿch sÿnowa moia krzÿwdzić nie ma.
Rzeczÿ moie wszÿstkie ruchowe, iako złoto, srebro, tak stołowe, iako ÿ insze, kleÿnotÿ, szatÿ, obicia iedwabne ÿ kobierce, konie, stada, bÿdła tak rogate, iako ÿ nierogate, armate ÿ wszÿstek sprzęt tak domowÿ, iako ÿ woiennÿ generaliter wnuczętom // (1725) moim po zmarłÿch sÿnach moich, to iest xiążęciu Januszu, koniuszÿm koronnÿm, Dmitrowi ÿ Constantemu pozostałÿm totaliter leguie ÿ tÿm testamentem moim daie ÿ daruie.
Corkÿ a wnuczęta moie nie maią nic do tÿch rzeczÿ ruchomÿch, ktore to rzeczÿ przez sług moich, to iest pana Jana Kazimierza Wierzbickiego, pana Floriana Pawłowskiego, pana Piotra Lekarskiego, pana Piotra Boczka, pana Woÿciecha Trawinskiego, ÿ przÿiacioł moich jego m[oś]ci pana Adama Klunskiego, jego m[oś]ci pana Jana Brzuchowskiego, ktorÿch vpraszam, abÿ spisane na regestrze ÿ rękami ich podpisane, tÿmze opiekunom
pokazać maią ÿ abÿ wcale zostawali do rozrostu lat wnucząt moich Constantego ÿ Dmitra ich m[oś]ciow panow opiekunow vpraszam. A co bÿ miał mol zieść z tÿch rzeczÿ, tedÿ one sprzedać, lubo sługom wedlug zasług ich rozdać, co na vważenie ich m[oś]ciow daie, a kto ma od tÿch rzeczÿ moich klucze ÿ regestra, abÿ wcale ÿ wiernie oddali.
Summÿ wszÿstkie przeze mnie w listach, takze dlugi, tak na zapisÿ, iako ÿ recognitie ÿ listÿ tak moie, iako ÿ sÿna mego xiązęcia Jerzego // (1726) zmarłego wzięte, ile sie realnie pokazą, bez zadnÿch zawodow ich mość panowie executorowie, ktorÿch vpraszam, abÿ płacili.
Acz cięzarÿ prawne tak moie, iako ÿ wnucząt moich, abÿ ich mość panowie
executorowie, ktorÿch vpraszam, abÿ vprzątali, ÿ długi z prouentow, z maiętnośći moich wziętÿch, znosili ÿ vprzątali ÿ ku naÿlepszemu dobremu tÿch sierot przÿwodzili.
A ci słudzÿ, ktorÿmem dozÿwocie vczÿnił, powinni będą kazdÿ z nich według vocatieÿ sweÿ służÿć, takze komornikom, ktorzÿ dawnieÿ służą, vkontentowanie bÿdz ma, ÿ tÿm wszÿstkim satisfactią vczÿnić, iż ich mość panowie executorowie maią, vpraszaiąc ÿ powtore tÿchze ich mośćiow panow executorow, abÿ te ostatnią wole moie wÿkonali ÿ we wszÿstkim dosÿc vczÿnili.
Ktorÿ to testament ręką moią własną podpisawszÿ przÿ bÿtnośći moieÿ34 jego m[oś]ci xiędza Franciszka Głoszkowskiego ÿ xiędza Jana Czeranowicza, proboszcza załozieckiego, tak spowiednika, ÿ przÿ bÿtnośći ich mosciow, jego m[oś]ci pana Adama Kłunskiego ÿ pana Jana Brzuchowskiego ÿ pana // (1727) Jana Turskiego, ktorÿchem vżÿł, abÿ sie na tÿm testamencie ostatnieÿ woli meÿ podpisali.
Działo sie w Załoscach roku Panskiego tÿsiąc szescset czterdziestego pierwszego
miesiąca maia trzÿdziestego pierwszego dnia.
Locus sigillorum quatuor.
Constanti xiąże Wiszniowieckie, woiewoda ziem ruskich, ręką swą.
Oczewisto proszonÿ pieczętarz Adam Klunskÿ, m[anu] pr[opri]ae.
Jan Turskÿ, ręką swą.
Jan Brzuchowskÿ z Brzuchowa, m[anu] pr[opri]ae.
Frater Franciscus Głoszkowskÿ, confessarius, m[anu] pr[opri]ae.
Xiądz Jan Czeranowicz, proboszcz załozieckÿ.

При­міт­ки:
33 Пріз­ви­ще «Sobieskiego» в тексті писар про­пу­стив, тому поста­вив зна­чок # і допи­сав із ним пріз­ви­ще вни­зу сторін­ки під остан­нім рядком.
34 Сло­во «moieÿ» тут зай­ве, оче­вид­но допи­са­но випадково.

Пере­клад

Віда­ю­чи Божу волю бути такою, що того по кож­ній людині потре­бує, аби в бояз­ні його живу­чи, у поряд­ку свій вік скін­чив, тому я, Костян­тин князь Виш­не­ве­ць­кий, воє­во­да русь­ких земель, почу­ва­ю­чись у ста­ро­сті та раху­ю­чись із моїм обов’язком, що хто наро­дить­ся, помер­ти мусить, бажа­ю­чи тоді мій дім у доб­ро­му поряд­ку піс­ля своєї смер­ті зали­ши­ти, цей теста­мент, здо­ро­вий будучи тілом і роз­умом, і з добрим ужит­ком його пишу­чи, мою остан­ню волю так диспоную.
Насам­пе­ред мою душу в руки Пану Богу моє­му від­даю, про­ха­ю­чи його Свя­тий Маєстат, щоб мене не карав від­по­від­но до моїх заслуг і поступ­ків, але своє Свя­те мило­сер­дя зво­лив мати наді мною.
Моє грішне тіло у зало­зе­ць­ко­му костелі у скле­пі, де моя дру­жи­на Оршу­ла з Вели­ких Кун­чи­ць Мниш­ків­на лежить, жод­них помп цьо­го мізер­но­го світу та цере­моній, особ­ли­во ката­фал­ків, не засто­со­ву­ю­чи, крім зви­чай­них ста­ро­дав­ніх цер­ков­них обрядів, у труні, оббив­ши [її] чор­ним фален­ди­шем, похо­ване бути має.
А щоби Божа хва­ла при­мно­жу­ва­лась, за душу мою і за душі моїх дру­жин, також і помер­лих діток, Курс Най­святі­шої Пан­ни аби кож­но­го дня був від­прав­ля­ний у зало­зе­ць­ко­му костелі, тоді до пер­шої фун­да­ції покій­ни­ка пана Каме­не­ць­ко­го вчи­не­ної даю й цим теста­мен­том леґую шість тисяч польсь­ких зло­тих готів­ко­вих, котрі у скарб­ни­ці є.
Та сума тоді має бути пере­да­на на видер­каф, з якої від­сот­ки на трьох свя­ще­ни­ків мають іти, і на музик, тоб­то органі­ста і двох скри­палів. Той Курс однак має бути від­прав­ля­ний спра­вед­ли­во, чого мої спад­коєм­ці догля­да­ти повин­ні. До того дві жалоб­ні меси кож­но­го тиж­ня спі­вані за душі як мою, так і моїх дру­жин і дітей від­прав­ляні бути мають, а для того ксьон­дз-про­бощ згід­но з дав­нім зви­чаєм бого­слу­жін­ня від­прав­ля­ти має. Костел роз­по­ча­тий і недо­бу­до­ва­ний спад­коєм­ці дому­ру­ва­ти мають, на який тися­чу зло­тих леґую.
Роз­по­ряд­жа­ю­чи мій дім моїй милій дру­жині Кри­стині з Комо­ро­ва княгині
Виш­не­ве­ць­кій, русь­кій воє­во­диній, пожит­тєве пра­во й опра­ву, визнані перед львівсь­ки­ми ґродсь­ки­ми акта­ми, в усьо­му апробую.
Моїм слу­гам, яких пізнав чес­но­ти, віру і щирість, то леґую та розпоряджаюсь.
Пано­ві Веж­бі­ць­ко­му дожи­вот­тя на селі Під­бе­рез­цях запи­сую. Пано­ві Пав­ловсь­ко­му Флоріа­но­ві на селі Федір­ках. Дом­бровсь­ко­му Про­ко­по­ві на тій маєт­но­сті, що тепер три­має. Пану Анджеєві Доб­жансь­ко­му на Бокіїв­ні. Пану Яно­ві Забо­ровсь­ко­му на Гні­даві. Мар­ци­но­ві Хла­повсь­ко­му, Ґжеґо­жеві Бадовсь­ко­му, Кшишто­фо­ві Пясе­ць­ко­му, Вой­це­хо­ві Травінсь­ко­му на селах Біло­го­ло­вах, Нетер­пин­цях і Тро­стян­цеві дожи­вот­тя запи­сую і згід­но їхніх заслуг, щоб про­пор­цій­но екзе­ку­тор теста­мен­ту ті маєт­но­сті та ґрун­ти так у гаях, ста­вах між ними виміряв. Пану Пьо­тро­ві Боц­ко­ві, пану Пьо­тро­ві Лекарсь­ко­му, пану Мико­лаєві Стольсь­ко­му по п’ятсот польсь­ких зло­тих леґую. Ґриґро­ві Вій­то­ві та Мар­ци­но­ві Розансь­ко­му, які дани­ни від мене три­ма­ють, цим теста­мен­том дожи­вот­тя оним запи­сую. Усім моїм комір­ни­кам за їхні заслу­ги слуш­на наго­ро­да й укон­тен­ту­ван­ня від­да­на бути має, про­шу. Пані Ску­бе­ди­ну при дожи­вот­тю на селі Крив­чи­цях зали­шаю. Покой­о­вих та іншої всієї різ­ної челяді, жінок, робіт­ни­ць [вина­го­ро­да] від­по­від­но до їхніх заслуг має бути виплачена.
Мої донь­ки, Геле­на Вар­ши­ць­ка, мазо­ве­ць­ка воє­во­ди­на, Тео­фі­ла Шиш­ковсь­ка, вой­ни­ць­ка каш­те­ля­но­ва, ті мають зре­чен­ня вчи­ни­ти згід­но з кон­трак­та­ми, укла­де­ни­ми їхні­ми чоло­ві­ка­ми зі мною.
Моїх вну­чат, Дмит­ра та Костян­ти­на, Анну й Бар­ба­ру, Кон­стан­цію насам­пе­ред Пану Богу в їх сиріт­стві дору­чаю, та лас­ка­во про­шу їх мило­стей, кот­рих мило­сті за жит­тя пізнав і тепер піс­ля смер­ті маю надію по лас­ці їх мило­стей, ясно­вель­мож­но­го його милість пана Яку­ба Собесь­ко­го, белзь­ко­го воє­во­ду, кня­зя його милість Єре­мію Виш­не­ве­ць­ко­го, ясно­вель­мож­но­го його милість пана Пьо­т­ра Шиш­ковсь­ко­го, вой­ни­ць­ко­го каш­те­ля­на, мого мило­го сина, екзе­ку­торів цьо­го теста­мен­ту та моєї остан­ньої волі при­зна­чаю, аби їх милість здо­ро­вою радою й поміч­чю в усьо­му тим позо­ста­лим сиро­там були та до добра й вихо­ван­ня, нав­чан­ня тих сиріт своє ста­ран­ня чинили.
Кня­ги­ня ж її милість Евфро­зи­на з Тар­но­ва кня­ги­ня Виш­не­ве­ць­ка, мила моя сино­ва, зали­ша­ю­чись піс­ля чоло­віка з моїм вну­чат­ком і донеч­кою помер­ло­го мого сина, тоді маю­чи особ­ли­вий погляд на неї, суму сто тисяч польсь­ких зло­тих на моїх дідич­них маєт­ках Чор­но­му Ост­ро­ві та селах, при­на­леж­них до ньо­го, їй запи­сую, також і дожи­вот­тя на тих маєт­ках, які за жит­тя покій­ник її чоло­вік і мій син Єжи, кам’янський ста­ро­ста, три­мав, зали­шив­ши ціл­ко­ви­то посе­сорів, котрі три­ма­ють села нав­ко­ло Чор­но­го Ост­ро­ва від мене, аби згід­но зі свої­ми пра­ва­ми кож­ний у спо­кої зоста­вав­ся, кот­рих моя сино­ва крив­ди­ти не має.
Мої речі всі рухо­мі, як золо­то, сріб­ло, так сто­ло­ве, як і інше, клей­но­ди, шати, єдвабне оббит­тя й ковер­ці, коні, ста­да, бид­ло так рога­те, як і неро­га­те, зброю та все спо­ряд­жен­ня так домаш­нє, як і війсь­ко­ве ґене­раль­но моїм вну­ча­там по помер­лих моїх синах, тоб­то кня­зеві Яну­шу, корон­но­му коню­шо­му, позо­ста­лим Дмит­ро­ві й Костян­ти­но­ві ціл­ко­ви­то леґую й тим моїм теста­мен­том даю та дарую.
Мої донь­ки і вну­ча­та не мають нічо­го до тих рухо­мих речей, які то речі мої­ми слу­га­ми, тоб­то паном Яном Кази­ме­жом Веж­бі­ць­ким, паном Флоріа­ном Пав­ловсь­ким, паном Пьо­тром Лекарсь­ким, паном Пьо­тром Боч­ком, паном Вой­це­хом Травінсь­ким, та мої­ми при­я­те­ля­ми його милість паном Ада­мом Клунсь­ким, його милість паном Яном Бжу­ховсь­ким, кот­рих про­шу, аби пере­пи­сані в реєстр та під­пи­сані їхні­ми рука­ми, тим же опіку­нам пока­за­ти мають і аби у ціло­сті зали­ша­ли­ся до зрос­тан­ня років моїх ону­чат Костян­ти­на і Дмит­ра їх мило­стей панів опікунів про­шу. А що би мала міль з’їсти з тих речей, тоді їх про­да­ти, або слу­гам від­по­від­но до їхніх заслуг роз­да­ти, що на роз­суд їхніх мило­стей даю, а хто має від тих моїх речей клю­чі та реєстри, аби у ціло­сті й вір­но віддали.
Усі суми мною в листах, також бор­ги, так на запи­си, як і рекоґні­ції й листи так мої, як і мого сина кня­зя Єжи помер­ло­го взяті, якщо реаль­ні пока­жуть­ся, без жод­них викрутів їх милість пани екзе­ку­то­ри, кот­рих про­шу, аби платили.
Пра­во­ві ж обтя­жен­ня так мої, як і моїх ону­чат, щоб їх милість пани екзекутори,
кот­рих про­шу, аби при­би­ра­ли, і бор­ги з при­бут­ків, узя­тих із моїх маєт­но­стей, усу­ва­ли і при­би­ра­ли та до най­кра­що­го добра тих сиріт приводили.
А ті слу­ги, кот­рим я дожи­вот­тя вчи­нив, повин­ні будуть кожен із них згід­но зі своїм покли­кан­ня слу­жи­ти, також комір­ни­кам, котрі дав­ні­ше слу­жать, укон­тен­ту­ван­ня бути має, і тим усім сатис­фак­цію вчи­ни­ти, що їх милість пани екзе­ку­то­ри мають, бла­га­ю­чи й повтор­но [про­шу] тих же їх мило­стей панів екзе­ку­торів, аби ту мою остан­ню волю вико­на­ли та в усьо­му досить вчинили.
Який то теста­мент моєю влас­ною рукою під­пи­сав­ши в моїй35 при­сут­но­сті його мило­сті ксьон­дза Фран­ціш­ка Ґлош­ковсь­ко­го і ксьон­дза Яна Чера­но­ви­ча, зало­зе­ць­ко­го про­бо­ща, так спо­від­ни­ка, та у при­сут­но­сті їхніх мило­стей, його мило­сті пана Адама
Клунсь­ко­го й пана Яна Бжу­ховсь­ко­го та пана Яна Турсь­ко­го, кот­рих я вжив, аби на цьо­му теста­мен­ті моєї остан­ньої волі підписалися.
Дія­ло­ся у Залоз­цях року Божо­го тися­ча шіст­сот сорок пер­шо­го міся­ця трав­ня трид­цять пер­шо­го дня.
Міс­це печа­ток чотирьох.
Костян­тин князь Виш­не­ве­ць­кий, воє­во­да земель русь­ких, своєю рукою.
Осо­би­сто запро­ше­ний печат­ник Адам Клунсь­кий, рукою власною.
Ян Турсь­кий, своєю рукою.
Ян Бжу­ховсь­кий зі Бжу­хо­ва, рукою власною.
Брат Фран­циск Ґлош­ковсь­кий, спо­від­ник, рукою власною.
Ксьон­дз Ян Чера­но­вич, зало­зе­ць­кий пробощ.