1554, серпня 14. Вишневець. – Лист князів Дмитра, Андрія і Костянтина Івановичів Вишневецьких про розподіл із дядьком Олександром прав подавання вишневецьких церков Святої Трійці і Святого Григорія

1554, серп­ня 14. Виш­не­ве­ць. – Лист князів Дмит­ра, Андрія і Костян­ти­на Іва­но­ви­чів Виш­не­ве­ць­ких про роз­поділ із дядь­ком Олек­сан­дром прав пода­ван­ня виш­не­ве­ць­ких цер­ков Свя­тої Трій­ці і Свя­то­го Григорія 

Ѩ, Дмитръ, а ѩ, Анъ­дрεи, а ѩ, Костεнъ­т­инъ Ива­но­ви­чы Выш­нεвε­цъ­киε, вызна­ваεм сами на сεбε тымъ листом н[а]шым кож­до­му доб­ро­му, нинεш­ним и потомъ будꙊчымъ, кому того потрε­ба вεда­ти будεтъ, кото­рыε двε цεрквε Ꙋв ѡтчыз­нε н[а]шои Ꙋ Виш­нεвъ­цы при зам­ку н[а]шом виш­нεвε­цъ­ком, то εстъ храм Свεтоε Тро­и­цы за зам­комъ, а дру­гаѩ цεр­ковъ храмъ Св[ε]тог[о] мучε­ни­ка Хры­сто­ва Грε­горѩ пεрεд замъ­комъ, а так мы в томъ зъ εго м[и]л[о]стю кн[ѩ]зεм Алεк­сан­дромъ Виш­нεвε­цъ­кимъ, ста­ро­стою рεчыц­кимъ, дѩд­комъ сво­имъ, ꙊгодꙊ и поро­вънѩнъε вчынили.
Таѩ цεр­ковъ Божѩ храмъ || [арк. 309 зв.] Свεтоε Тро­и­цы за замъ­комъ вышнεвεцъкимъ15 и имεнъε цεр­ко­въноε сεло Мыш­ко­въ­цы з люд­ми, и з ста­вомъ, што εщε нεбож­чыкъ славъноε памεти дεд нашъ εго м[и]л[о]ст кн[ѩ]зь Миха­и­ло Виш­нεвεц­кии к тои цεрк­ви Свεтоε Тро­и­цы надалъ, то и тεпεр тоε сεло з люд­ми и ста­вомъ, и зо въсимъ, ѩко сѩ в собε маεтъ, къ цεрк­ви Свεтои Тро­и­цы дεр­жа­но быти маεтъ в моцы, и в поручε­ню, и въ пода­ванъю εго м[и]л[о]сти кн[ѩ]зѩ Алεк­санъ­д­ра, дѩд­ка н[а]шого, и въ εго м[и]л[о]сти потом­ковъ, а мы сами и пото­мъ­ко­вε н[а]шы в тую цεр­ковъ Свεтую Тро­и­цꙊ и в сεло Мыш­ко­въ­цы, в людε и въ ставъ Мыш­ко­въскии ничымъ сѩ ꙊстꙊ­по­ва­ти нε маεмъ, а εго тεж м[и]л[о]ст кнѩзь Алεк­санъ­дръ, дѩд­ко н[а]шъ, и εго м[и]л[о]сти потом­ки в тую цεр­ковъ Свεто­го мучε­ни­ка Гри­горѩ ничымъ Ꙋсту­по­ва­ти нε маютъ.
Што тεж кото­раѩ горεл­ка з мεста Вишъ­нεвεц­ко­го пεрвεи сεго здавъна на тыε ѡбεдвε цεрк­ви Свѩтоε Тро­и­цы и свεто­го Грε­горѩ при­да­на, то и тεпεр по тому ж свε­щε­ни­ком обε­юх цεр­ко­вεи (!) и дъѩко­ну, вεд­лѩ давъно­го ѡбы­чаѩ, тотъ платъ ма быт дава­но, а гдε кото­раѩ параѳεѩ на ѡбε сто­ронε з людεи н[а]шых быва­ла, и тεпεр по тому ж свε­щεнъ­ни­ки тых цεрквεи дεр­жа­ти и до них Ꙋεздъ мεти мают.
К тому тεжъ кото­рыε рεчы рухо­мыε εго м[и]л[о]сти кнѩзѩ Ѳεдо­ра Виш­нεвεц­ко­го, дѩд­ка нашо­го, Ꙋ схо­ванъю Ꙋ зам­ку Дороѳεεвъскомъ были зло­жо­ны, и кгды εго м[и]л[о]сть дѩд­ка н[а]шог[о] нεпри­ѩтε­ли гос­по­дар­скиε татарε в руки свои поганъ­скиε чεрεз моц в полонъ взѩ­ли, тыε вси рεчы рухо­мыε мы до рукъ сво­их из зам­ку Дороѳεεвъско­го || [арк. 310] по вынѩтю εго м[и]л[о]сти дѩдъ­ка своε­го взѩ­ли и въ сεбε их маεмъ, и што бы мεло εго м[и]л[о]сти кн[ѩ]зю Алεк­сан­дру, дѩд­ку н[ао]шому, тых рεчεи кнѩзѩ Ѳεдо­ро­вых рухо­мых роздεл­комъ ѡтъ нас доста­ти, то εг[о] м[и]л[о]сть кн[ѩ]зь Алεк­сан­дръ намъ, бра­та­ни­чом сво­им, ѡтпу­стилъ и тог[о] на нас εго м[и]л[о]ст самъ и потом­ко­вε εго м[и]л[о]сти на потом­кох нашых поис­ки­ва­ти нε маютъ, и тоε всε поста­но­вεнъε тεпεрεш­нεε и запи­сы н[а]шы маютъ быти вεч­нε дεр­жа­ны, и них­то их з обу сто­ронъ мεжы нами нару­шы­ва­ти нε мають. А хъто бы з нас тую Ꙋмо­ву и поста­но­вεнε н[а]шε мεл в чом нару­ши­ти, тот маεть г[о]с[по]д[а]ру коро­лю зару­ки запла­ти­ти три­ста копъ гршεи, а сто­ронε дεр­жа­нои дру­гую три­ста коп.
А при том были и тому свѩ­до­ми εго м[и]л[о]ст кн[ѩ]зь Алεк­сан­дрь а кнѩз Юри Ѳεдо­ро­ви­чи Зба­раз­скиε, а панъ Иван Бол­бас, зεмѩ­нин г[о]с[по]д[а]рѩ королѩ εго м[и]л[о]сти. И на то εсмо мы εго м[и]л[о]ст[и] кн[ѩ]зю Алεк­сан­дру Виш­нεвεц­ко­му, дѩд­ку своε­му, дали сεс нашъ лист з наши­ми пεчат­ми и под пεчат­ми их м[и]л[о]ст[и] вεр­ху писа­ных п[а]нов.
Писан Ꙋ Виш­нεв­ци под лεт Божε­го Наро­жεнѩ тисε­ча пѩт­сот пεт­дεсѩт чεтвεр­то­го м[ε]с[ε]ца авгу­ста чεтвεртогонадцаm. 

Дж.: НГАБ. – Ф. 1741. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 309–310.