1546 червня дня .... Вільно. Король Жикгимонт Август визиває на свій суд Беату Костелецьку по скарзі князя Кузьми Жаславського.

Орі­гі­нал: Archiwum ksazat Lubartowiczow-Sanguszkow.- T.IV.

Жик­ги­монт Август Божою мило­стью, король Польсь­кий, вели­кий князь Литовсь­кий, Русь­кий, Прось­кий, Жомойтсь­кий, Мазо­ве­ць­кий и инших.
Ста­ро­сти­ной Брац­лавсь­кою и Вин­ни­ць­кою, кня­зя Іллі Кон­стан­ти­но­ви­ча Острозь­ко­го, кня­гині Беаті Косте­ле­ць­кій. Жалів­ся нам дер­жав­ця Каме­не­ць­кий, князь Кузь­ма Іва­но­вич Заславсь­кий у тому, що йому само­му, уряд­ни­кам, боярам і під­да­ним його від тебе самої, уряд­ни­ків, бояр и під­да­них твоїх, крив­ди, та шко­ди немалі роб­лять­ся в гвал­тах, в наїз­дах, бій­ках, гра­бун­ках у несплаті бор­гів і у злодіян­нях під­да­ним його та у інших багатьох речах. Най­пер­ше що люди твої Мяко­тинсь­кі ста­да його волост­ні спе­ціаль­но, не знаю з якої при­чи­ни, поко­ло­ли сорок корів, а чоло­вік твій Плуж­ненсь­кий, Сер­гій Бозс­ке­вич з братьми свої­ми і з інши­ми поміч­ни­ка­ми свої­ми украв ове­ць волост­но­го ста­да його три­ста та пас­тухів, невіль­них паруб­ків його забра­ли. Чоло­вік твій Бори­совсь­кий, Семе­няк, з братьми свої­ми укра­ли з ста­да його волост­но­го у стад­ни­ка Андрей­ца, п’ят­на­дцять коней, а чоло­вік твій Бело­тинсь­кий, Карп, взяв у пуш­ка­ря його Заславсь­ко­го, Иць­ка, коня та худо­би рога­тої два­дцять штук. Ота­ман твій з Вель­бів­на, Про­та­се­ць Шеш­ко­вич, з поміч­ни­ка­ми свої­ми у ота­ма­на його Радо­сельсь­ко­го, Єсь­ка, злодійсь­ким зви­чаєм вибра­ли 60 вули­ків бдо­жи­ли­них. Жидів­ка твоя Острозь­ка Глеб­ко­ва, чоло­віку його Радо­сільсь­ко­му, Ігнатію, вин­на сук­но Люнсь­ке, чоти­ри арши­ни, і сорок лік­тів сук­на. Сін­ни­чий твій Острозь­кий, Андрій, бояри­на його Радо­сільсь­ко­го, Іва­на Сив­ко­ви­ча, пере­стрів­ши на дорозі доб­ро­віль­ній, само­го побив та помор­ду­вав, коня з сід­лом, одно­ряд­ка кол­т­ри­шо­во­го, жупи­цю Люнсь­ку, сагай­дак, шаб­лю, гро­шей готів­кою 600 коп вкра­ли. Уряд­ник твій Острозь­кий, Іван, у бояри­на його радо­сільсь­ко­го, Іва­на Сив­ко­ви­ча, на ярмар­ці Острозь­кій само­го побив та помор­ду­вав і в ув’яз­нен­ні його три­мав, коня з сід­лом, одно­ря­док Люнсь­кий з сріб­лом, готів­кою гро­шей 10 коп вкрав, сагай­дак, шаб­лю та бага­то інших речей забрав. Чоло­вік твій Бело­тинсь­кий, Федір Чешей­ко­вич, в чоло­віка його Радо­сільсь­ко­го, Федо­ра Сив­ко­ви­ча, вкрав злодійсь­ким зви­чаєм 50 вули­ків бджо­ли­них. А боярин твій, Іван Пав­ло­вич, чоло­віка того ж Радо­сельсь­ко­го коня взяв за 8 коп гро­шей, а пла­ти­ти не хоче. Чоло­вік твій з Вель­бів­на, Урко, чоло­віка його Радо­сільсь­ко­го Кале­ни­ка, само­го побив та помор­ду­вав, коня з сід­лом, сагай­дак, шаб­лю, гро­шей готів­кою 4 копи, сер­мя­гу, кожух та бага­то інших речей забрав. Міща­нин твій Острозь­кий, Мишай­ко, на волост­ній зем­лі його у чоло­віка його Радо­сельсь­ко­го, Кале­ни­ка, дві сос­ни з бджо­ла­ми зрі­зав. Чоло­вік твій Роз­важсь­кий, Іван, чоло­віку його Радо­сельсь­ко­му, Федо­ру Ста­ню­ко­ви­чу, на волост­ній зем­лі чоти­ри сос­ни з бджо­ла­ми зни­щив. Боярин його Радо­сельсь­кий, Федор Сив­ко­вич, їхав у своїх потре­бах до Чор­ня­ти­на, а уряд­ник твій Суль­жи­не­ць­кий, Аврам, його само­го побив та помор­ду­вав, коня з сід­лом і з опан­чею, сагай­дак, шаб­лю сук­ню Люнсь­ку, рога­ти­ну, гро­шей готів­кою 5 коп забра­ли. Чоло­вік твій Іва­не­ць, з Вель­бів­на, з поміч­ни­ка­ми у чоло­віка його Лев­ка Фоко­ви­ча, злодійсь­ким зви­чаєм 20 вули­ків забрав. Чоло­вік твій з Неті­ши­на, Охрє­мєц у чоло­віка його Федо­ра Сте­па­но­ви­ча, бджіл 20 вули­ків вкрав та бор­ті пола­мав. Чоло­вік твій з Вель­бів­на, Юре, у чоло­віка його Радо­сельсь­ко­го, Андій­ця, що повер­тав­ся з ярмар­ки в Остро­гу, побив та помор­ду­вав, коня одно­ряд­ку Лунсь­ку, два кожу­хи баран­ніх, нових, дві шап­ки, про­сти­радл п’ять, чет­ве­ро чобіт, сагай­дак, шаб­лю та бага­то інших речей позабирав.
Також усіх кривд та шкод своїх всіх у позо­ві своє­му впи­са­ти не міг, і пові­дав нам, що тобі реєстр усіх кривд своїх під печат­кою своєю впи­са­ний через дво­ря­ни­на нашо­го Федо­ра Руси­на. І Твоя би Милість перед нами до пра­ва ста­ла і від­по­від­но до реєст­ру цьо­го, тобі дано­го, уряд­ни­ків своїх, бояр та слуг і під­да­них своїх на суд поста­ви­ла, на який він сам тебе покли­че нашим листом. Якщо ж перед нами і до суду нашо­го ста­ти і уряд­ни­ків, бояр, слуг і під­да­них своїх поста­ви­ти не хоті­ла, тоді ми так з тобою вчи­ни­мо, як у ста­туті земсь­ко­му напи­са­но. Писа­но у Віль­ні літа Божо­го народ­жен­ня 1546 міся­ця черв­ня дня, індик­та 20.