1482, листопада 14. Вишневець. – Лист князя Семена Меншого Збаразького про поділ батьківщини з братом Михайлом і зобов’язання не висувати претензій на його частину спадку – місто Вишневець із присілками

Дже­ре­ло: НГАБ. – Ф. 1741. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 310–311.

Пуб­ліка­ція: Тес­лен­ко І.А. Неві­до­мі доку­мен­ти XV ‑XVI ст. із родо­во­го архіву князів Виш­не­ве­ць­ких // Студії і матеріа­ли з історії Волині. 2018 / Міністер­ство куль­ту­ри Украї­ни, Кремен.-Почаїв. держ. іст.-архітектур. запо­від­ник; Ін‑т історії Украї­ни НАН Украї­ни; ред­ко­ле­гія: В. Соб­чук (голов­ний редак­тор) [та ін.]. – Кре­ме­не­ць : Кре­­­ме­­­не­­­ць­­­ко-Почаїв­сь­­­кий дер­жав­ний істо­ри­ко-архі­­тек­тур­­­ний запо­від­ник, 2018. – 368 с. : іл.

Ѩ, кн[ѩ]зь Сεмεн Васи­лεвич Зба­раз­скии Мεн­шии, созна­ваю сим сво­им листом каж­до­му доб­ро­му, кото­ро­му будεтъ потрεб­но εго слы­ша­ти, чту­чи, штож εсмо сѩ дεли­ли из братεю ѡтчыз­ною н[а]шою, с кн[ѩ]зεмъ Сεмε­номъ Зба­раз­ским, и с кн[ѩ]зεм Сεмε­номъ Маниεв­ским, и с кн[ѩ]зεм Ѳεдкомъ.
Ѩ взѩл диль­ны­цꙋ с кн[ѩ]зεм Миха­и­ломъ, з бра­том сво­им стар­шымъ, поспо­лу, ѡт въсих || [арк. 310 зв.] братъи, и ѩ бъю чоломъ г[о]с[по]д[а]ру коро­лю, абы казал бра­ту моε­му, што­бы сε со мною подε­ли­ли (!), и г[о]с[по]д[а]ръ корол писал листъ кг (!) бра­ту моε­му стар­шо­му кн[ѩ]зю Миха­и­лу, абы сѩ со мною подε­лилъ ѡтчы­ною н[а]шою. Про­тож ѩ, кн[ѩ]зь Сεмεнъ мεнъ­шыи, доб­рою своεю волεю, ничым имъ (!) нε нага­банεмъ, будꙋчы лεтъ сво­их дорос­лых, роздε­лил­сѩ εсми с кн[ѩ]зεм Миха­и­лом, бра­томъ сво­имъ стар­шымъ, ѡтъ­чы­ною нашою, вεч­но и нεпорушно.
Кн[ѩ]зю Миха­и­лу, бра­ту моε­му, достал сε город Вишъ­нεвεцъ, и мεстεч­ко, и сεло, што под Виш­нεвъцεмъ, и εщо к тому городꙋ Виш­нεв­цꙋ доста­ли сѩ кънѩ­зю Миха­и­лу тыε сεла на имѩ Алεк­синεц, а Ѡст­ро­вεцъ, а Бако­та, а Бутил, а Кона­хо­въ­цы, а Тараж, а Лозы, а Бода­ки, а гдε Миш­ко жывεтъ, а гдε Юхно жывεтъ. А тотъ город Виш­нεвεц и со вси­ми тыми сεлы, какъ вεрхꙋ выпи­са­но, и со въси­ми ста­вы, што в тых сεлεх εстъ, и со въси­ми пожыт­ки, и з мытомъ виш­нεвεц­кимъ, а тотъ город Виш­нεвεц и тыε сεла со въси­ми дохо­ды, как вεр­ху выпи­са­ны, доста­лисѩ тыε имεнъѩ бра­ту моε­му стар­шо­му кн[ѩ]зю Миха­и­лу Зба­раз­ско­му вεч­но и нεпо­руш­но, и εго дεтεмъ, и εго потом будꙋчым. А мнε, кн[ѩ]зю Сεмε­ну мεнъ­шо­му, нε надобε в тыε имεнъѩ всту­па­ти сѩ, што сѩ доста­ли бра­ту моε­му кн[ѩ]зю Миха­и­лу, какъ ꙋ вεрхꙋ выпи­са­но, ни моим дεтεм нε въсту­па­тисѩ в тыε имεнъѩ, ни потом будꙋщымъ.
А мнε, || [арк. 311] кн[ѩ]зю Сεмε­ну мεнъ­шо­му Зба­раз­ско­му, достал сε
Ива­чεвъ, а Ѩнъ­ко­въ­цы, а Ѡба­ринъ­цы, а Млы­но­въ­цы, а Мεл­наѩ, а Вазо­ваѩ, тыε имεнъѩ доста­ли сε мнε, кн[ѩ]зю Сεмε­ну мεнъ­шо­му Зба­раз­ско­му, и со въси­ми ста­вы, и пожыт­ки всѩки­ми, што в тых сεлεх сутъ, вεч­но и нεпо­руч­но (!). А кн[ѩ]зю Миха­и­лу нε всту­па­тисu в тыε имεнъѩ, што сѩ мнε доста­ли, и εго дεтεм нε въсту­па­тисu, ни потомъ будꙋчымъ, вεч­но, нεпорушно.
А ѩ, кнзь Сεмεнъ Василь­εвич Изба­раз­скии (!) мεнъ­шыи, εсли бы хотεл тотъ дεлъ пору­шы­ти и потомъ запис, какъ вεрхꙋ ѡпи­са­но, ѩ маю г[о]с[по]д[а]рꙋ коро­лю ѡтъ­ло­жы­ти двε тисѩчы руб­ловъ шыро­ки­ми грош­ми, а бра­ту своε­му кн[ѩ]зю Миха­и­лу тиж (!) маю двε тисεчы руб­ловъ ѡтъ­ло­жы­ти шыро­ки­ми гро­шъ­ми ¹, тож маю в пра­во всту­пи­ти ѡ дεлъ, какъ εсмо запи­са­лисѩ. А εсли бых ѩ, кн[ѩ]зь Миха­и­ло, хотεл бых тотъ дεл рушы­ти и тотъ запис, какъ εсмо запи­са­лисѩ, и ѩ маю г[о]с[по]д[а]ру коро­лю ѡтъ­ло­жы­ти двε тисѩчы руб­ловъ шыро­ких гро­шεи, а бра­ту своε­му кн[ѩ]зю Сεмε­ну тεж маю ѡтъ­ло­жы­ти руб­лεвъ двε тысεчы шыро­ких жε гро­шεи, тож маю в пра­во всту­пи­ти ѡ дεлъ, какъ вεрхꙋ ѡписано.
А при томъ был братъ нашъ кнѩзь Сεмεнъ Изба­раз­кии (!), а панъ Богушъ Бого­ви­ти­но­вич, а кн[ѩ]зь Ѳεд­ко, а панъ Сεнъ­ко Дεнискович.
А писан ꙋ Виш­нεв­цы в лεто ҂sцпіа м[ε]с[ε]ца ноεбръ 14 днѩ инъ­диктъ 1.

1 Кіне­ць попе­ред­ньо­го і поча­ток цьо­го сло­ва правлені.