1482.05.30, без міс­ця. Княж­ни Марія і Ган­на Сол­танів­ни Зба­разь­кі під­твер­джу­ють дво­юрід­но­му бра­то­ві кня­зю Михай­ло­ві Васи­льо­ви­чу Зба­разь­ко­му села їхньо­го бать­ка Манів, Вер­бо­ве­ць, Перед­мір і Бор­суків­ці, отри­мані ним від сво­го дядь­ка кня­зя Семе­на Колоденського

AGAD. – Zbiór dokumentów pergaminowych. – Nr 7380.

Пер­га­мент. 6 печа­тей на корич­невій масі, підві­ше­них на чер­во­них шнур­ках. На зво­ро­ті два реґе­сто­ві напи­си піз­ні­шо­го часу польсь­кою мовою.

Чинимъ зна­мє­ни­то сим нашим листом кажь­до­мү доб­ро­мү нинєшь­ним и на потомъ будучимъ, кому жь того будεть потрє­ба слы­ша­ти. Ӕ, кни­ги­ни Марьӕ кни­ги­ни Юрь­є­ваӕ Миха­и­ло­ви­ча, а ӕ, кнӕ­жь­на Ана, Сол­та­нов­ны Васи­лєви­ча Зба­раз­ко­го, запи­са­ли єсмо и листом сим нашим єсмо потвєрь­ди­ли бра­ту нашо­му кънѧ­зю Миха­и­лу Васи­лєви­чу Зба­разь­ко­му тыє сєла, кото­рыє жь кн҃зь Миха­и­ло дєрь­жить ѿ дӕд­ка ѿ своε­го и ѿ нашо­го ѿ кн҃зӕ Сємє­на нєбож­чи­ка Колодєн­ско­го, нашєє ѿчиз­ны а дѣл­ни­ци ѿца нашо­го, што пось­лє ѿца нашо­го кнӕзь Сємєн дєр­жал, на имѧ Манов, а Пєрєд­мирь, а Вєр­бо­вє­ць, а Бор­су­ков­ци со вси­ми пожит­ки и вси­ми при­хо­ды, што к тым имєнь­єм при­слу­хаєть. А ѧ, книг­ни Марьӕ, а кнӕ­жь­на Сол­та­нов­ны, про­тож што дѧд­ко нашь кн҃зь Сємєн Колодєн­ски брат­ни­чу своє­му кн҃зю Михай­лу тыє имєньӕ дал, как увєръ­ху писа­но, и мы на тоє данє дӕд­ка нашо­го бра­ту нашо­му кн҃зю Миха­и­лу Васи­лєви­чу Зба­раз­ко­му и листом сим нашим потвєр­ди­ли, и єго дѣтεм, и єго потом будучим тыє то имѣньӕ, как увєр­ху писа­но, вѣч­но и нєпо­рушь­но. А нам, книг­ни Марьи а кнӕж­нє Аннє Сол­та­нов­нам, нєна­добє у тыє имѣньӕ усту­па­тисӕ, ани дѣтєм нашим, ани потом будучим вѣч­но а нипо­рушь­но. А пак [ли] мы – ӕ,книгини Марьӕ, а кнӕ­жь­на Анна Сол­та­нов­ны – из того листу высту­пим, как у вєр­ху писа­но, и мы пєрвє маємъ госд҃рю коро­лю тисӕ­чу рубь­лєи широ­ких гро­шєи запла­ти­ти а бра­ту своє­му кн҃зю Михай­лу Васи­лєви­чу Зба­раз­ко­му маємъ тися­чу руб­лєв широ­ких гро­шєи запла­ти­ти. А чиним тую тъвєр­дость з вѣданємъ пана Мар­ти­но­вым Кга­стол­то­ви­ча, воє­во­ды тро­ць­ко­го. А при том были мар­ша­лок королєв пан Юрыи Кучу­ко­вич, а кн҃зь Васи­лєи а кн҃зь Андрѣи Звӕ­гол­скиє, а кн҃зь Иван Туча, а смол­нӕ­нин Лукӕн Плюс­кин, а кн҃зь Костӕн­тин Глинсь­ки. А про лєп­шую справєд­ли­вость и тьвєр­дость ӕ, кни­ги­ни Марьӕ, а ӕ и пєчать єсми мужа своє­го и к сєму нашо­му листу при­ло­жи­ла, а ӕ, кнӕж­на Анна, нє маю єсми мужа своє­го, и к сєму нашо­му листу при­ло­жи­ла кн҃зӕ Ива­но­ву Лукомсь­ко­го. А про­сил єсмо пана Юрьӕ, што­бы пєчат свою к нашо­му листу при­ло­жил, ино пан­Юрь­єи пєчать свою при­л­жил, а кн҃зи Звӕ­гол­скиє свою пєчат при­ло­жи­ли, а кн҃зь Иван свою при­ло­жил, а Лукъ­ӕн свою пєчать при­ло­жил. Псан [мц҃а] маӕ Л҃ дєн индик ЄІ҃ по лѣто ҂ЅЦ҃Ч.

Пуб­ліка­ції: Соб­чук В.Д. Мало­ві­до­мі акто­ві дже­ре­ла XV ст. з історії еліти піз­ньо­се­ред­ньо­віч­ної Волині // Студії і матеріа­ли з історії Волині. 2018 / Міністер­ство куль­ту­ри Украї­ни, Кремен.-Почаїв. держ. іст.-архітектур. запо­від­ник; Ін‑т історії Украї­ни НАН Украї­ни; ред­ко­ле­гія: В. Соб­чук (голов­ний редак­тор) [та ін.]. – Кре­ме­не­ць : Кре­­­ме­­­не­­­ць­­­ко-Почаїв­сь­­­кий дер­жав­ний істо­ри­ко-архі­­тек­тур­­­ний запо­від­ник, 2018. – 368 с. : іл.