РГА­ДА. – Ф. 389 (Литов­ская мет­ри­ка). – Оп. 1. – Кн. 196 (Рус­ская мет­ри­ка, кн. 7). – Л. 233–234.
Пуб­ліка­ції: Соб­чук В.Д. Мало­ві­до­мі акто­ві дже­ре­ла XV ст. з історії еліти піз­ньо­се­ред­ньо­віч­ної Волині // Студії і матеріа­ли з історії Волині. 2018 / Міністер­ство куль­ту­ри Украї­ни, Кремен.-Почаїв. держ. іст.-архітектур. запо­від­ник; Ін‑т історії Украї­ни НАН Украї­ни; ред­ко­ле­гія: В. Соб­чук (голов­ний редак­тор) [та ін.]. – Кре­ме­не­ць : Кре­­ме­­не­­ць­­ко-Почаїв­сь­­кий дер­жав­ний істо­ри­ко-архі­тек­тур­­ний запо­від­ник, 2018. – 368 с. : іл.

1583. 06. 20, Кра­ків. Король Речі Поспо­ли­тої Сте­фан Баторій видає брац­лавсь­ко­му воє­воді кня­зю Яну­шу Зба­разь­ко­му види­мус листа, упи­са­но­го на його кло­по­тан­ня в кни­ги корон­ної канцелярії:
1583. 03. 11, Вар­ша­ва. Польсь­ка коро­ле­ва Ган­на видає кня­зям Зба­разь­ким – тро­ць­ко­му воє­воді Сте­фа­ну Андрій­о­ви­чу і брац­лавсь­ко­му воє­воді Яну­шу Мико­лай­о­ви­чу – види­мус листа, який збері­гаєть­ся в її скарбниці: 
1473. 10. 03, без міс­ця. Князь Семен він же Сол­тан Васи­льо­вич Зба­разь­кий скла­дає заповіт

[л. 233] Тεста­мεнтъ кн҃зӕ Сол­та­на Збаразского
Стε­фанъ etc.
Ѡзна­и­муεмъ тымъ нашим листом etc. Всӕ прεд­мо­ва, ӕко вышεи.
[л. 233 об.] Ган­на, Божю мило­стью кор­лε­ваӕ пол­скаӕ etc.
Ѡзна­и­муεмъ тымъ листомъ нашимъ, ижъ будучи тутъ на соимε, ӕснεвεл­мож­ныε пно҃вε кн҃зь Стε­фанъ Коры­бу­то­вичъ Зба­раз­скии, воε­во­да тро­цъ­кии, дεръ­жавъ­ца соми­ли­шъ­скии, жослεн­скии, дор­су­ни­шъ­скии, а кн҃зь Ӕнуш Коры­бу­то­вичъ Зба­раз­скии, воε­во­да бра­славъскии, ста­ро­ста пинь­скии, дεр­жав­ца крε­мӕнε­цъ­кии, мови­ли намъ ихъ мило­сти сами ѿ сεбε и имεнεмъ инь­шихъ үчастъ­ни­ковъ сво­ихъ, жεда­ю­чи, абы­х­мо их млс҃тѧмъ прε­пи­сы аль­бо види­му­сы с при­виль­εвъ, кото­рыε в скаръ­бу ншо҃мъ суть, а имε­номъ ихъ мило­сти налε­жа­чиε, выда­ти роска­за­ли. Мы за вεдо­мо­стию и поз­волεнь­εмъ королӕ єго мило­сти, пн҃а малъ­жонъ­ка нашо­го мило­сти­во­го, тотъ види­мусъ, зъ самымъ ѡри­и­на­ломъ доб­рε ско­рик­го­ва­ныи, ихъ мило­сти выда­ти роска­за­ли, кото­рыи сло­во отъ сло­ва такъ сӕ в собε маεть:
Въ мӕ свεтоε живо­на­чал­но Тро­и­цы, Ѿца, и Сына, и сто҃го Дх҃а.
Сѣм ӕ, кнѧзь Сεмεнъ Васи­лεвичъ Солъ­танъ, ѿчичъ Зба­раз­скии, ү своεм цεлом розу­мε, в доб­рои памӕти, запи­со­ваю по своεи душε на своεи дεдиз­нε, на Город­ку, и к тому при­сε­локъ Кли­мεнъ­товъ а Бεгоньε, двεстε копъ гро­шεи – сто копъ к Прε­чи­стои к Пεчεри, а сто копъ к цεрк­вамъ на соро­ко­ву­сты. А што коли моεи дεль­ни­цы ү Зба­раз­скомъ повεтε, на том запи­со­ваю доч­камъ сво­имъ двεстε коп гро­шεи, нεхаи то братьӕ моӕ доч­камъ моимъ ѿложатъ.
А што коли братьӕ моӕ кн҃зь Васи­лεи а кн҃зь Сεмεнъ до моε­го при­εз­ду имε­ли, доколε ӕ из Моск­вы нε при­ε­халъ, нεхаи бы ѡни по тому ѡпѧть своӕ имεньӕ мεли. А што кото­роε имεньε под кого подо­шло ѡ моεм при­εздε и чиε дεл­ни­цы, ино бы то нεхаи ѡпѧть засӕ вεръ­нε­но тому, чиε было ү пεръ­шѣмъ дεлу, абы сӕ по моεм живо­тε ѡ то бра­тиӕ моӕ нε кло­по­та­лисӕ, а по пεр­во­му бы дεлу дεржалисӕ.
А такεжъ слу­гам сво­им вεръ­ным запи­сы­ваю, кото­рыε жъ ми мно­го лεтъ послу­жи­ли, Рома­ну на Доб­рын а на Коры­εви­чах пѧть­дεсӕтъ копъ гро­шεи со всимъ с тымъ, ӕкожъ то к тому ѡбъ­ε­ха­но, а Ѡмεль­ӕ­ну на Ѡба­ро­вє трид­цать копъ гро­шεи а со всимъ жε с тымъ, што к тому ѡбъ­ε­ха­но. А при моεмъ живо­тε с того имεньӕ ѡни нεхаи мнѣ слу­жать, а што сӕ станεть Божѧ волӕ надо мною, и по моεмъ живо­тε ѡни с того | [л. 234] имεньӕ нεхаи слу­жать, кому хотѧть. А пакъ ли үсхо­тѧтъ братӕ моӕ мεти, ино нεхаи бы тыε пн҃зи отъ­ло­жать слу­гамъ моим Рома­ну а Ѡмεлӕ­ну, кото­рыε жъ ӕ имъ запи­салъ на томъ имεнью.
А што коли и маю үво всихъ дво­рах чεлӕ­ди, то εстъ воль­ныε, а по моεмъ живо­тε нεхаи вси идуть доб­ро­воль­нε, гдε кому хотѧть.
А при томъ был духов­никъ мои Конанъ игу­мεн, а пн҃ъ Сεмεнъ Гри­горεвичъ, пн҃ъ Анъ­дрεи Чап­личъ, пн҃ъ Ѡлεх­но Джу­са, кнѧз Ѡлεк­санъ­д­ро Ива­но­вичъ, пн҃ъ Русинъ Куц­ко­вичъ а инь­шихъ было при томъ мно­го добрых.
А писалъ пн҃а Сεмε­на Гри­горεви­ча писаръ Гридко.
Лεт шεсть тисѧчъ сεмъ­сотъ ¹ ѡсмъ­дεсѧтъ пεръ­во­го, инъ­ди­кътъ шостыи, октεбръ трεтии.
У того листу пεчатεи при­тис­нε­ных на папεрү чоты­ри, под­пи­су нεтъ.
Писанъ ү Варъ­шавε лεтъ Божо­го наро­жε­ниӕ тисӕ­ча пѧть­сотъ ѡсмъ­дεсӕтъ трεтε­го, мц҃а мар­ца, пεр­во­го надцать днӕ etc.
Конεцъ и дата, ӕко вышεи.
Ioannis Borukowßkÿ, R.P. vicecancellarius
Спра­ва того жъ.
Lawrin Piesoczinßkÿ, pisarz

При­ме­ча­ние: 1 Над сло­вом сεмъ­сотъ іншим чор­ни­лом напи­са­но дεвѧтьсотъ.