1452.01.08. Привілєй князю Михайлу Костянтиновичу на іменія в Луцьком повіті в Буремлі, Новосільцах, Корсові і Стрятині під Перемильським повітом, а также на двір Новосєльці під Володимером вічністю.

Пуб­ліка­ція: Lietuvos Metrika = Литов­ская мет­ри­ка = Metryka Litewska = Литов­ская мет­ри­ка / Инсти­тут исто­рии Лит­вы — Виль­нюс: Изда­тель­ство Mokslo ir encyclopedijiu, 1993 ISBN 5–420-01071–2 (вкл.). – Кн. 22: (1547); Notes book 22 / под­го­то­ви­ли Андрей Бла­ну­ца, Дмит­рий Ващук, Дарюс Анта­на­ви­ч­юс — Виль­нюс: Изд-во Инсти­ту­та исто­рии Лит­вы, 2010, — XVI, 174 с. – № 6.28. – С. 68.

1452 01 08 При­ви­лεй кн(я)зю Михай­лꙋ Костεн­ти­но­ви­чꙋ на имεньѧ в Лꙋц­комъ повεтε в Бꙋрε­мъ­ли и в Новосεл­цох, а Кор­совъ и Стрѧтин под Пεрε­мыл­скимъ повεтомъ, под Воло­ди­мεрεмъ дворεц Новосεл­цы и далεй вεвεчностью.
^а)Жик­ги­монт, Божю м(и)л(о)стью корол пол­ский, вεли­кий кнѧз литов­ский, рꙋский, прꙋский, жомо­итъ­ский, мазо­вε­цъ­кий и иныхъ.
Чинимъ зна­мε­ни­то и даεмъ вεда­ти симъ нашимъ листомъ кожъ­до­мꙋ доб­ро­мꙋ, хто на нεго ꙋзрить или чꙋт­чи ꙋслы­шить, комꙋ жъ того потрεбъ бꙋдεть вεдати.
Видεвъши εсмо слꙋжъ­бу намъ вεръ­ню, а нико­ли нε ωмε­шъ­ка­ную кн(я)зѧ Михай­ла Костεнъ­ти­но­ви­ча и подꙋ­мавъши εсмо з наши­ми кн(я)зи и паны, з нашою вεръ­ною Радою, дали εсмо кн(я)зю Михай­лу Костεнъ­ти­но­ви­чꙋ таꙗ имεньѧ, што ωнъ пεръ­вεй дεръ­жалъ: в Лꙋцъ­комъ повεтε на ймꙗ въ Бꙋрε­мъ­ли и въ Новосεлъ­цохъ, а Коръ­совъ, а и Зтря­т­инъ ^b) под Пεрε­мыль­скимъ повεтомъ, а под Воло­ди­мεромъ дворεцъ Новосεль­цы, а въ Лꙋцъ­комъ повεтε Ѡбъ­зыр, пꙗть чоло­вεка а двε колодε мεдꙋ, а дворεцъ Змεинεцъ, ωдинъ ч(е)л(о)в(е)къ. А дали εсмо εм со въсимъ, што к тымъ сεломъ слꙋ­шаεть здавъна, з лεсы, з дꙋбро­ва­ми, с поль­ми, ста­вы и ста­ви­щи, с кри­ни­ца­ми, с пото­ки, мыты и з боло­ты, и з сεно­жатьми, и з борът­ны­ми зεмъ­лѧ­ми, з ловы, и з гаи, з бобъ­ро­вы­ми гоны, ничо­го на сεбε нεвы­мεнѧ­ю­чи. А можεть то собε полε­пъ­ши­ва­ти и роз­ши­ри­ва­ти, и на новомъ корε­ни поса­ди­ти. А то дали εсмо εмꙋ вεчъ­но а нεпорꙋш­но, и εго жонε, и εго дεтεмъ, и εго ближъ­ним, || [73v] и εго щадкомъ.
А при томъ были свεдъ­ки Рада наша: кнѧз Матεй, бис­кꙋпъ вилεнь­ский, а кнѧз Анъ­дрεй Воло­ди­мεро­вичъ, кнꙗз Юрεй Сεмε­но­вичъ, воε­во­да вилεнъ­ский, панъ Кга­штолътъ, маръ­ша­локъ зεмъ­ский, панъ Пεтръ Мон­ти­киръ­до­вичъ, панъ вилεнъ­ский, панъ Сꙋди­вой, панъ тро­цъ­кий, панъ Нацъ, панъ Анъ­дрεй Нεми­ро­вич, панъ Анъ­дрεй Иса­кочъ, панъ Ради­вилъ Ѡсти­ко­вичъ, панъ Ива­шъ­ко Кгой­цεвичъ и иныε наши кн(я)зи и пановε.
А на твεр­дость вышεй писа­ныхъ рεчεй и пεчать нашꙋ при­вε­си­ли εсмо к сεмꙋ листꙋ.
А дано у Виль­ни, в лεто 6960 гεн(варя) 8, инъ­диктъ 15.

a Перед іме­нем у тексті олів­цем напи­са­но «Кази­миръ».
b Так в ркп., потріб­но чита­ти «Стря­тин».