1411 р., “6 січня” (17 грудня за В. Розовим). Жидачев. –Князь Федір Любартович підтверджує вирок щодо суперечки навколо меж володінь Данила Дажбоговича Задеревецького та трьох братів Облазницьких і присуджує останнім спірне дворище Писковичі біля с. Ловчичі, з усіма його давніми правами і землями.

Ориг.: Dokumenty pergaminowe Oddziału I. Archiwum Państwowego w Krakowie do 1600 r. – ADzied perg, III/01. Під­твер­джен­ня гра­мо­ти коро­ля Сигіз­мун­да Авгу­ста з 1555 р. – Dokumenty pergaminowe Oddziału I. Archiwum Państwowego w Krakowie do 1600 r. – ADzied perg, III/03.

Опубл.: AGZ. – T. 3. – Nr 84. – S. 164–166 (у транслі­те­ра­ції польсь­кою мовою); Розов В. Українсь­кі гра­мо­ти. – № 43. – C. 77–80; Папа І. “Жида­чівсь­кі гра­мо­ти” Федо­ра Любар­то­ви­ча: про­бле­ма антен­тич­но­сті // Кня­жа доба: історія і куль­ту­ра / [відп. ред. В. Алек­сан­дро­вич]. – Львів: Інсти­тут Украї­нознав­ства ім. І. Крип’якевича НАН Украї­ни, 2012. – Вип. 6. – С. 291–314.

Гра­мо­та Федо­ра Любар­то­ви­ча з дво­ма піз­ні­ши­ми під­твер­джен­ня­ми (оби­д­ва з 1555 р.) Печат­ки відір­вані. На зво­рот­ній сто­роні під­твер­джен­ня гра­мо­ти напис: “Vide Originale idiomate Ruthenico Sigillis quatuor sub signo Theodor”. Ниж­че подає­мо звіре­ний з ори­гі­на­лом текст гра­мо­ти ста­ро­українсь­кою мовою та части­ну під­твер­джен­ня гра­мо­ти Сигіз­мун­да Авгу­ста з 1555 р. В. Розов від­зна­чив, що ори­гі­нал напи­са­ний на жовто­му шорст­ко­му, пога­но вичи­не­но­му пер­га­мен­ті. Висо­та тек­сту по ліво­му краю – 22,5 см, по пра­во­му краю – 25 см, шири­на – 36,5 см ввер­ху і 38 см вни­зу. Він вка­зав також, що з ори­гі­наль­них чоти­рьох вос­ко­вих печа­ток вцілі­ла одна, а від інших зали­ши­ли­ся тіль­ки дво­колір­ні шнур­ки тем­но­пур­пур­но­го і жовту­ва­то-роже­во­го кольо­ру, так є і на тепе­ріш­ній час. Хриз­мон від­сут­ній. Гра­мо­та писа­на півуставом.

Князь Федір Любар­то­вич під­твер­джує вирок у супереч­ці про межі володінь Дани­ла Даж­бо­го­ви­ча Заде­ре­ве­ць­ко­го та трьох братів Облаз­ни­ць­ких і при­суд­жує остан­нім спірне дво­ри­ще Пис­ко­ви­чі біля с. Лов­чи­чі з усі­ма його дав­ні­ми пра­ва­ми і зем­ля­ми. Серед свід­ків зга­да­но пред­став­ни­ка роду Діду­ши­ць­ких, яко­го вва­жа­ють їх про­то­пла­стом, – Іваш­ка Діду­ши­ць­ко­го1. З. Дунін Козі­ць­кий і З. Люба Рад­зи­мінсь­кий від­зна­чи­ли, що гра­мо­та мала бути вида­на не 6 січ­ня, а 17 груд­ня (“свя­то 3‑х отро­ків”) 1411 р. і вва­жа­ли її осно­вою для інших, на їхню дум­ку, – фальсифікатів.

Бж҃ии̉ млс҃ти. мы кнѧзь фєдоръ любор­то­вичь. чинимъ свѣ­доч­но. и̉ знає­мо. симъ нашимъ листомъ. каж­до­му доб­ро­му члв҃ку. кто коли на нь оузрить. А любо оуслы­шить єго чту­чи. Ажє што панъ дани­ло задєрєвєц­кии. даж­бо­го­вичь. замѣ­ни­лѣ сѧ сєлы. ис вои̉томъ. и̉съ зудє­човь­скимъ. и сул­комъ. чєрєм­хо­вомъ. про­тивъ лов­чичь. и нєдорѣ­зо­ви­ча дво­ри­щємъ. и̉ пыс­ко­ви­ча дво­ри­щє што. оу. сєлѣ оу лов­чи­чохъ. а ѧко сѧ замѣнившє.сєлы тогды панъ дани­ло. и̉ нѧлъ сѧ оуби­ва­ти. оув облаз­ничь. дуб­ро­ву. и. оу лѣсъ. и оу пыс­ко­ви­ча дво­ри­ще што навєрхъ люб­шѣ. на гуг­нинѣ. тогды ѡ̉блазничєвє триє братє­ни­ци. оучи­ни­ли. с дани­лом розъ­ѣздъ. и̉ вывє­ли ѡ̉блазничєвє мно­го доб­рыхъ люд­ни̉. на дуб­ро­ву. и зєм­лѧнъ. и стар­цєвъ. а дани­ло ис вои­томъ. и вывє­ли своѣ люди и стар­ци. и нє оука­залъ дани­ло с вои­томъ своєѣ гра­ни­цѣ. свої­ми стар­ци. а ѡ̉блазничєвє оука­за­ли свою гра­ни­цю. и зєм­лѧ­ны. и стар­ци. и заѣ­ха­ли имъ зєм­лѧнє. и̉ стар­цєвє. по ихъ­пра­во­му поколѧ дер­жа­ли ихъ прєд­ко­вє. ихъ дѣдо­вє. ихъ ѡцс҃и. А потолѧ заѣ­ха­ли имъ по кол­то­вєц­коє. пєрєхрєстьє. а по вели­кую моги­лу. А по зудє­човь­скоє роспу­тьє. а жирѧвь­скимъ путємъ на ѡ̉блазничь нивы. а на розъ­ѣздѣ были зєм­лѧнє. и панъ линь­ко зару­бичь. воє­во­да зудє­човь­скии̉. панъ коро­ваи̉ про­цєвичь. панъ кость­ко повист­лив­чичь. панъ тато­миръ балиц­кии̉. панъ дра­го­миръ воло­ди­мєрєц­кии. панъ иваш­ко дѣдо­шиц­кии̉. панъ мань­ко ардєво­вичь. а ѡ̉сташь голо­буть и заѣ­ха­ли имъ по ихъ пра­вои прав­дѣ. и̉ѡ̉стали сѧ ѡ̉блазничєвє при томъ дво­ри­щи. пыс­ко­ви­ча што на гугин тогды панъ дани­ло прии̉да прєд насъ. и тѧгалъ на вои­та зоудє­човь­ско­го на сул­ка. ѡ̉дворищє ѡ̉пысковича што на люб­ши. и на гугин. и поло­жи­ли прєд нами кролєвь­скоє при­вильє. вои­то­во и̉оуздавалныѣ листы и̉но и̉на кролєвь­скомъ листѣ на вои­то­вѣ. и на оуз­дав­ныхъ листохъ. нє сто­ить оупи­са­но тоє дво­ри­щє пыс­ко­ви­ча што на люб­ши и̉ на гугин. алє тоє дво­ри­щє пыс­ко­ви­ча сто­ить. оупи­са­но. на кролєвь­скомъ листѣ. и на оуз­дав­ныхъ литохъ. што оу сєлѣ оу лов­чи­чохъ. и дру­гоє нєдорѣ­зо­ви­ча дво­ри­щє. тогды панъ дани­ло нє добылъ. на вои­тѣ. того дво­ри­ща. што на гугин. занужь нє оу своє оуби­валъ сѧ. про то жь мы оуздрѣв­шє на кролєвьскии̉листъ. и̉ на оуз­дав­ныѣ листы. с наши­ми. слу­га­ми. и съ суль­ѧ­ми. ажє тоє дво­ри­щє. пыс­ко­ви­ча што на гугин. сто­ить на ѡ̉блазничь. зєм­ли. и мы оусу­див­шє и̉ оупра­вив­шє. с наши­ми зем­лѧ­ны. што жє были судьѣ. и̉ ѡ̉ставили єсмы ѡ̉блазничѣ при томъ дво­ри­щи пыс­ко­ви­ча што на гугин. а с тымъ со всім пра­вомъ и̉ со оужит­ки што и̉з вѣка. к тому дво­ри­щю слу­шаєть. а на то єсмы дали ѡ̉блазничомъ. сєсь наш листь. под. нашєю печа­тью. а к тому и наших слугъ. зєм­лѧнь­скиѣ. печа­ти. пана ход­ко­ва чемєрє­ва печать. и̉ пана лєн­ко­ва пєчать зару­би­на воє­во­ды зудє­човь­ско­го. и̉ пана коро­ваєві пєчать. про­цєви­ча. а при томъ были судьб. и̉ свѣд­ци. панъ ход­ко чємєрь. панъ лєн­ко зару­бичь. воє­во­да зудє­човь­скии̉. панъ коро­ваи про­цєвичь. панъ дра­го­миръ воло­ди­мєрєц­кии̉. панъ кость­ко повис­лив­чичь. панъ тато­миръ балиц­кии̉. панъ. луч­ка воитъ соль­скии̉. плє­банъ зудє­чов­скии̉ мико­лаи̉. и̉ голо­бутъ. и̉ бры­лѧрь. а иныхъ мно­го было при томъ. доб­рыхъ. людии̉. а писанъ оу зоудє­чо­вѣ на ст хъ̑ трєхъ ѡ̉троковъ. под. лѣт҃ бжь҃ ѧ наро­жєньѧ. А лѣт ̑. у. лѣт҃. и̉ пєр­вог҃ на дцѧт҃ лѣта. 

Під­твер­джен­ня 1555 р.:
Sigismund August Dei Gratia Rex Poloniae, Magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masouiae Samogithiaeque etc[eterae]. Dominus et haeres Significamus tenore praesentium quibus expedit universis et singulis: Exhibitas esse coram nobis nomine Nobilium Sebastiani et Bohdan Krambskich, fratrum germanorum, per certos consiliarios nostros binas literas pergameneas tenoris infrascripti, literis Ruthenicis exaratas. Quarum alterae quatuor, alterea duobus sigillis subappensis communitae fuerant, sanas, salvas et integras nullique vicio aut suspicioni obnoxias supplicatumque nobis fuisse, ut eiusmodi literas et omnia earum contenta auctoritate nostra Regia approbare, ratificare et confirmare dignaremur. Quarum ii tenores fuerant:
Далі наве­де­но транслі­те­ро­ва­ний польсь­кою мовою текст гра­мо­ти, а за ним підтвердження:
Alterarum vero literarum is tenor fuerat:

Od pana Androsza Zidaczowskiego voieuodi, od pana Pyotra Sądzyego Kxyązeczya prauouali szyą przed name Iaczko Zanyeuicz Obłoznicz a prauouał szyą o barthni lyasz y o syanozenczi y wstąpiwschi w prauo, dał pamyątnego grziwnę, a wigrał swoie po Damb Czerewathi y po ławne, y tesch po dwye mogilye w cząsczi po Buk po Vołcze kolyaszo. Sądzil pan Andreas Sądzya y pan Pyothr sądzya Kxyazęczi, Oleschko Powyesthiwicz, Myenko Schimonouicz.
Nos itaque Sigismundus Augustus Rex praefatus supplicationi eiusmodi benigne annuentes utrasque literas praeinsertas et omnia earum contenta auctoritate nostraRegia in omnibus punctis, clausulis, conditionibus et articulis approbamus, ratificamus et contirmamus vimque et robur debitae firmitatis obtinere debere, in quantum dictorum bonorum possession est hucusque continuata, decernimus. Harum quibus sigillum nostrum est subappensum testimonio literarum. Datum Pyothrcouiae in Conventione Regni nostri generali, sabbato post Dominicam Cantate proximo. Anno Domini Millesimo quingentesimo quinquagesimo quinto, Regni nostri vigesimo sexto. Ioannes Ocieski R[egni]. P[oloniae]. Cans[ellarii]. Secr[etarius]. Relacio Magnifici Ioannis de Oczyeschino, Cracouiensis generalis ac Sandecensis Olschtinensisque Capitanei et Succamerarii Cracouiensis.

На зво­ро­ті ори­гі­на­лу: Vide Originale idiomate Ruthenico Siggilis quatuor sub Signo Theodor.

Інформації про печатки немає

Релятівні категорії документів

Релятівні генеалогії

Всі кате­горії документів
  1. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. – Lwów, 1865. – Nr 1–6. – S. 31.[]