1350, близько. Юрій Болкович дарує землю і торгову клітку церкві святого Миколи, яку він побудував у Лаврашевському монастирі

Копія XIX ст.: 1 Тит­ли роз­кри­ті без засте­ре­жень; 2 Над­ряд­ко­ві зна­ки від­сут­ні; 7 еже; 9 к нема.

Пуб­ліка­ції: О. Восто­ко­вим в «Опи­са­нии», № 70, стор. 124; В. Розо­вим в «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 4, стор. 7 — 9. Гра­мо­ти XIV ст. / Упо­рядк., вст. ст., ком. i слов.-покаж. М. М. Пещак — К., 1974. — С. 28–29.

Мір­ку­ван­ня про дату див.: Ф. Нар­бут, «Hist. Litwy», т. IV, стор. 627; А. Нару­ше­вич, «Historya», т. VI, стор. 28; К. Стад­ни­ць­кий, «Synowie Gedymina», стор. 123, 141; М. Мол­ча­новсь­кий, «Очерк», стор. 192; Є. Карсь­кий, «К вопро­су...», стор. 120, «Сл. кирилл. палео­граф.», стор. 55.

Опи­са­на І. Срез­невсь­ким у «Др. п. р. п. и яз.», 1882, стовп. 205.

Копія XIX ст. збері­гаєть­ся в руко­пис­но­му від­ділі Дер­жав­ної біб­ліо­те­ки СРСР ім. В. І. Лені­на, ф. Румян­це­ва, № 250, пап­ка № 70 — 72, арк. 108, ори­гі­нал — у B. Cz., E. p., №2097, арк. 88.

Подаєть­ся за видан­ням В. Розова.

При­кла­ди з гра­мо­ти зустрі­ча­ють­ся в таких мовознав­чих дослід­жен­нях: «Слов­ник»; Л. Коло­міє­ць, «О фра­зе­ол. соч.»; О. Заруд­няк, «Наук. зап.»; Ф. Мед­ведєв, «Нари­си», «Тру­ди»; С. Бевзен­ко, «Істор. морф.»; С. Самій­лен­ко, УМШ, 1956, № 6, 1958, № 2; Л. Гуме­ць­ка, «Мовознав­ство», № 10, та ін.

Г(с)и 1 помо­зи рабу своѥ­му юрью бол­ко­ви­чю. создав­ше­му цр̃квь и̋ 2 ’О́лтарь. ст̃аго архиѥрѣӕ х(с)ва нико­лы. пере­несѣньѥ ч(с)тныхъ ѥго мощии̋. сн̃у своѥ­му вал­фро­мѣю ❙ А повелѣнь­ѥмь бл̃говѣрнаго ї 3 хр(с)толюбиваго кнѧзѧ 4 вели­ко­го 5 михаї­ла 6. кеди­ми­но­ви­ча ❙ Се же 7 при­далъ юрьиї̇ 8 бол­ко­вичь. и своѥю брать­ѥю. к 9 цр̃кви ст̃му николѣ зем­лю паш­ную. ӥ зем­лю борт­ную 10. ӥ клѣт­ку тор­го­вую. што поїти лада­ну ӥ темь­ӕ­ну к цр(к)ви ❙ Се же 7 коли сн̃а моѥ­го ’и̇зьѥмльтсѧ 11 вал­фро­мѣӕ. а по ѥго живо­тѣ. кого б̃ъ ’и̇збьреть 12 и̋ ст̃ыи̇ нико­ла. тому все(то) што к цр(к)ви пре­далъ ѥсмь. и своѥю бра­тиѥю ❙ А кто ω(т)ӥметь ω(т) цр̃кви ст̃го нико­лы суд­тит­сѧ со мною передъ бг̃мь. ѥгда при­деть пра­вед­ныӥ судии̋. хотѧ суди­ти живымь ӥ мрт­вымь. и оуз­да­ти комуж­до про­ти­ву дѣломь ѥго ами(н).

Різ­но­чи­тан­ня

О. Восто­ков, «Опи­са­ние»: 1 Тит­ли роз­кри­ті без засте­ре­жень; 2 Над­ряд­ко­ві зна­ки не від­би­тіі; 3 и; 4 ѧ і ӕ пере­да­ють­ся через я; 5 Вели­ко; 6 Миха­и­ла; 7 еже; 8 Юрыи; 10 борт­ну; 11 изы­емльт­ся; 12 изъбретъ.