Келембет С. Князь Федір (Федюшко) Любартович: володіння в коронній Русі та їх державно-правовий статус

// Українсь­кий істо­рич­ний жур­нал. — 2020. — Чис­ло 4. — С. 4.

Ано­та­ція. Мета дослід­жен­ня поля­гає у висвіт­лен­ні умов­но­го «дру­го­го періо­ду» жит­тя Федо­ра Любар­то­ви­ча, який він про­вів в основ­но­му на русь­ких зем­лях Польсь­ко­го королів­ства (орієн­тов­но 1406/1407–1431 рр.), а також у визна­чен­ні скла­ду того­ча­с­них володінь кня­зя, їх дер­жав­но-пра­во­во­го ста­ту­су. Мето­до­ло­гіч­ну осно­ву ста­нов­лять прин­ци­пи істо­риз­му, нау­ко­во­сті, об’єктивності, систем­но­сті. Засто­со­ва­но такі загаль­ні та спе­ціаль­ні мето­ди, як аналіз, син­тез, істо­рич­но-хро­но­ло­гіч­ний, порів­няль­но-істо­рич­ний, істо­рич­но-систем­ний, внут­ріш­ня й зов­ніш­ня кри­ти­ка дже­рел, порів­няль­на тек­сто­ло­гія. Нау­ко­ва новиз­на. Зібра­но, про­аналі­зо­ва­но та систе­ма­ти­зо­ва­но мак­си­мум інфор­ма­ції, що сто­суєть­ся дослід­жу­ва­но­го періо­ду біо­гра­фії Федо­ра Любар­то­ви­ча; скла­де­но пов­ний і кри­тич­но перевіре­ний спи­сок його «жида­чівсь­ких гра­мот» (у тому числі з вико­ри­стан­ням дея­ких неопуб­лі­ко­ва­них текстів, що містять­ся в Корон­ній мет­ри­ці); визна­че­но дер­жав­но-пра­во­вий ста­тус володінь, належ­них кня­зеві на тери­торії Польсь­ко­го королів­ства. Вис­нов­ки. Сто­сун­ки Федо­ра (Федюш­ка) Любар­то­ви­ча з його дво­юрід­ним бра­том коро­лем Вла­ди­сла­вом Яґай­лом у пер­шій тре­тині XV ст. (на від­мі­ну від кін­ця XIV ст.) були ста­біль­но-при­яз­ни­ми. Най­віро­гід­ні­ше в 1406–1407 рр. князь отри­мав при­стой­ні володін­ня в русь­ких зем­лях Польсь­ко­го королів­ства, а саме Стрий, Жида­чів і Коро­пе­ць з окру­га­ми-повіта­ми (districtus). Про­те це не були пов­но­цін­ні уділь­ні князів­ства, а лише пожит­тєві дер­жан­ня (tenuta), що нада­ва­ли­ся близь­ким роди­чам Яґай­ла. В їх межах Любар­то­вич мав пра­во юрис­дик­ції над міс­це­ви­ми фео­да­ла­ми, але не міг нада­ва­ти земель­ні володін­ня, оскіль­ки влас­ни­ком остан­ніх зали­шав­ся польсь­кий король. Таким чином, тер­мін «Жида­чівсь­ке князів­ство», який мож­на зустріти в новіт­ній літе­ра­турі, не зов­сім корект­ний. Федір Любар­то­вич усе жит­тя зали­шав­ся вір­ним православ’ю. Князь офі­цій­но був дер­жа­те­лем і кти­то­ром Унівсь­ко­го мона­сти­ря, а піс­ля смер­ті його ім’я внес­ли до кіль­кох пра­во­слав­них пом’яників.

Клю­чо­ві сло­ва: Федір Любар­то­вич, Вла­ди­слав Яґай­ло, Стрий, Жида­чів, Коро­пе­ць, жида­чівсь­кі гра­мо­ти, пожит­тєве держання.