РГА­ДА. – Ф. 389 (Литов­ская мет­ри­ка). – Оп. 1. – Кн. 196 (Рус­ская мет­ри­ка, кн. 7). – Л. 249 об.–250 об.

Пуб­ліка­ції: Соб­чук В.Д. Мало­ві­до­мі акто­ві дже­ре­ла XV ст. з історії еліти піз­ньо­се­ред­ньо­віч­ної Волині // Студії і матеріа­ли з історії Волині. 2018 / Міністер­ство куль­ту­ри Украї­ни, Кремен.-Почаїв. держ. іст.-архітектур. запо­від­ник; Ін‑т історії Украї­ни НАН Украї­ни; ред­ко­ле­гія: В. Соб­чук (голов­ний редак­тор) [та ін.]. – Кре­ме­не­ць : Кре­­ме­­не­­ць­­ко-Почаїв­сь­­кий дер­жав­ний істо­ри­ко-архі­тек­тур­­ний запо­від­ник, 2018. – 368 с. : іл.

1583. 06. 20, Кра­ків. Король Речі Поспо­ли­тої Сте­фан Баторій видає брац­лавсь­ко­му воє­воді кня­зю Яну­шу Зба­разь­ко­му види­мус листа, упи­са­но­го на його кло­по­тан­ня в кни­ги корон­ної канцелярії:

1582. 12. 20, Вар­ша­ва. Польсь­ка коро­ле­ва Ган­на видає кня­зям Зба­разь­ким – тро­ць­ко­му воє­воді Сте­фа­ну Андрій­о­ви­чу і брац­лавсь­ко­му воє­воді Яну­шу Мико­лай­о­ви­чу – види­мус листа, який збері­гаєть­ся в її скарбниці:

1437. 06. 10, Луцьк. Вели­кий князь Свид­ри­гай­ло надає своє­му слузі Фрідрі­ху Гер­бур­то­ви­чу з Фол­ш­ти­на в Зба­разь­ко­му повіті Волинсь­кої зем­лі маєт­ки Чер­няхів, Мша­не­ць і Черняхівка

[л. 249 об.] Дани­на Гεр­бүл­тү на Чεрънӕхов
Стε­фанъ etc.
Ѡзна­и­муεмъ тымъ нш҃имъ листом etc. Всѧ прεд­мо­ва, ӕко вышεи.
Ган­на, Божю мило­стью королε­ваӕ пол­скаӕ etc.
Ѡзна­и­муεмъ | [л. 250] симъ нашимъ листомъ всимъ, кому то вεда­ти налε­жить, ижъ будү­чи сε здε на соимε ү Вар­шавε, мови­ли нам ӕснεвεль­мож­ныε кн҃зь Стε­фанъ Коры­бу­то­вичъ Зба­раз­скии, воε­во­да троц­кии, дεр­жав­ца соми­ли­шъ­скии, жослεнь­скии и дор­су­ни­шъ­скии, а кн҃зь Ӕнушъ Коры­бу­то­вичъ Зба­раз­скии, воε­во­да бра­славъскии, ста­ро­ста крε­мεнεц­кии и пинь­скии, сами ѿ сεбε и имεнεмъ всих үчаст­ни­ковъ сво­их, абы­х­мо види­му­сы и прε­пи­сы с при­ви­лεвъ и листовъ на имεнӕ их волынь­скиε, на них при­па­да­ю­чиε, налεжачиε,
кото­рыε в скар­бε нш҃εмъ суть, их мило­стѧмъ выда­ти каза­ли. А такъ мы, чинѧ­чи то на жεда­ньε их мило­сти за вεдо­мо­стью и поз­волεнεм єго королεвъскоε мило­сти, пн҃а малъ­жонъ­ка нш҃ого мило­сти­во­го, тотъ листъ, в сεмъ листε нш҃омъ нижεи впи­са­ныи, зъ самымъ ѡри­и­на­ломъ доб­рε ско­рик­го­ва­ныи, с под­пи­сомъ руки и за пεча­тью нш҃ою ихъ мило­стѧмъ выда­ти εсмо роска­за­ли, кото­рыи сло­во ѡтъ сло­ва такъ сѧ в собε маεть:
Мило­стью Божою, мы, вεли­кии кн҃зь Швид­рик­гал, лито­въскии, рус­кии и иных, чинимъ зна­мε­ни­то симъ нш҃имъ листомъ каж­до­му доб­ро­му нинεш­нимъ и на потомъ будучимъ, хто на нεго возрить или чту­чи єго үслы­шить, кому жъ то коли εго будεть потрε­биз­на, ижь видεвъ и зна­мε­навъ служ­бу намъ вεр­ную а ник­г­ды нε ѡпү­щε­ную нш҃ого вεр­но­го а мило­го пн҃а Фридү­ша Гєр­бүл­то­ви­ча съ Фол­ти­на, и мы εсмо, пора­див­шисѧ з наши­ми кн҃зи и пн҃ы, з нашою вεръ­ною радою, даεмъ и дали εсмо тому прεрε­чо­но­му пн҃у Фри­ди­шу за єго вεръ­ную служ­бу Чεр­нε­ховъ ү Зба­раз­скои воло­сти ү Волын­скои зεм­ли зо всимъ с тымъ, што к нεму здав­на слу­шаεть и слу­ша­ло, с при­сεлъ­ки, а Мшанεцъ и Чεр­нε­хо­въка как ү Волынь­скои зεм­ли а въ Зба­рас­комъ повεтε со всимъ с тымъ, што к нимъ здав­на при­слу­ха­ло и тѧг­ло. А таӕ всѧ вεр­ху выпи­са­ныε сεла в сεмъ листε впεрεд рεчо­но­му пн҃у Фри­ды­шу – Чεр­нε­ховъ, Мшанεцъ а Чεр­нε­хо­въка – вεчи­сто а нεпорүш­но зо вси­ми үхо­ды и при­хо­ды, ничо­го на сεбε нε выимо­ва­ю­чи, с при­сεлъ­ки и з нива­ми, и съ паш­ня­ми, з лεсы и з борт­ны­ми зεм­лѧ­ми, и з ловы, и з лови­щи, и з боб­ро­вы­ми гоны, и ѡзε­ры, з рεка­ми и кры­ни­ца­ми, и с пото­ки, з ста­вы и ста­ви­щи, и з млы­ны и такъ, што в тых сεлεх сεбε при­мыс­лит | [л. 250 об.] и на новомъ корε­ни поса­дить, изо вси­ми пла­ты, што к тымъ сεломъ при­слу­шаεть и при­слу­ша­ють, и такъ с луги, з дуб­ро­ва­ми и сεно­жатьми, и з баг­на­ми, и зо вси­ми пожитъки.
Можεть собε полεп­шо­ва­ти и рож­ши­ра­ти (!), оса­ди­ти и при­мно­жи­вать. А даεмъ тому впεрεдъ рεчо­но­му пн҃у Фри­ди­шу Гεръ­буль­то­ви­чу всѧ таѧ мεно­ваӕ (!) вεръ­ху мεста вεч­но и нεпо­руш­но εму, а потомъ и дεтεмъ εго, и вну­ча­томъ εго, и ближ­нимъ єго, и щад­комъ εго. Воль­ни во всих тых сεлεх роз­да­ти, про­да­ти и про­мε­ни­ти пн҃ъ Фри­ди­шу и εго ближ­нимъ по нεм будучим.
А при томъ были и свε­до­ми нш҃а вεръ­наѧ рада: вла­ды­ка луц­кии Фεѡ­до­сии а панъ Ӕнъ Вои­ни­цъ­кии, пн҃ъ Иванъ Гулεвичъ, панъ Коза­ринъ, мар­ша­лок Рус­коε зεм­ли, пн҃ъ Иванъ Клю­ко­вичъ, пнъ Иванъ Воло­то­вичъ Иванъ Воло­то­вичъ (!), пн҃ъ Мась­ко Гулεви­ча, пн҃ъ Сεнь­ко Вас­ко­ви­ча, пн҃ъ Дань­ко Мукоεвичъ (!), пн҃ъ Кариванъ.
А на потвεръ­жεньε того нш҃ого жало­ва­ньӕ про лεп­шую памѧть и твεръ­дость и пεчат нашу вεлε­ли εсмо при­вε­си­ти к тому нашε­му листу.
А писан в Луцъ­ку под лεты рожεства Ису­са Хры­сто­ва тисѧ­чою чоты­ри­ста чотыръ­дεсѧтъ шостоε лεто мц҃а июнѧ дεсѧто­го днѧ, инъ­дык­та пѧтогонадцать.
Ү того листу пεчать при­вε­си­сътаӕ ѡдна и подъ­писъ руки писмомъ рус­кимъ тыми сло­вы: При­каз пна Нεмε­ры, ста­ро­сты луцкого.
Писанъ у Варъ­шавε лεта Божо­го наро­жεньӕ тисѧ­ча пѧть­сотъ ѡсмъ­дεсѧтъ вто­ро­го мс҃ца дεка­брѧ два­ди­ца­то­го (!) днѧ.
Ү того листу прε­пи­су пра­ва з скаръ­бу εε королεвъскоε мило­сти, пн҃у воε­водε бра­славъско­му и инь­шимъ үчастъ­ни­комъ єго дано­го, подъ­пис руки и пεчать εε королεв­скоε милости.
До кото­ро­го листу длӕ лεп­шоε вεры и свεдεцтва и твεр­до­сти пεчать нш҃а корон­наӕ при­тис­нε­на εстъ.
Писанъ ү Кра­ко­вε днѧ К҃ мц҃а июнѧ року Божо­го ҂АФ҃ПГ, а кролε­ва­ньӕ нашо­го року
И҃.Ioannes Borukowßkÿ, R.P. vicecancellarius
Спра­ва того жъ Lawrin Piesoczinßkÿ, pisarz