Гербурти

Гер­бур­ти — вихід­ці із Сілезії. Їх поява в Гали­чині при­па­дає на прав­лін­ня Вла­ди­сла­ва Опольсь­ко­го (1371–1378, 1386). Ото­чен­ня кня­зя, як зазна­чає Є. Спер­ка, скла­да­ло­ся в основ­но­му із сілезь­ко­го рицар­ства. Опи­нив­шись в Гали­чині, вони отри­му­ва­ли земель­ну влас­ність, що ство­рю­ва­ло пере­ду­мо­ви для їхньо­го вли­ван­ня до міс­це­во­го нобілі­те­ту. Части­на з них, справ­ді, зали­ши­ла­ся меш­ка­ти в Пере­ми­шльсь­кій зем­лі піс­ля прав­лін­ня Вла­ди­сла­ва Опольсь­ко­го. До таких нале­жа­ли бра­ти Гер­бурт і Фрідріх Фуль­ш­тей­ни, котрі ста­ли влас­ни­ка­ми 9 сіл з цен­тром у Добромилі.