Яковицькі

Яко­ви­ць­кі герб Еліта – земянсь­кий і шля­хетсь­кий рід XVI ст. у Воло­ди­мирсь­ко­му повіті.

Поколін­ня I

ВАНЬ­КО ЯКОВИЦЬКИЙ

вес­ною 1567 р. Б. Коре­ць­кий за подан­ням сво­го брац­лавсь­ко­го під­ста­ро­сти скар­жи­вся вели­ко­му кня­зю на наміс­ни­ка Р. Сан­гуш­ка Яко­ви­ць­ко­го, який поту­рав брац­лавсь­ко­му коза­ку Федин­ку, що з декіль­ко­ма сот­ня­ми брац­лав­ців вий­шов у Поле й погра­бу­вав декіль­ка тисяч ове­ць і волів й в подаль­шо­му дав роз­по­ряд­жен­ня розді­ли­ти здо­бич між учас­ни­ка­ми акції, а оста­ток від­ве­сти до міс­це­вих пасік (Archiwum XX San.guszków… – T. VІІ. – S. 124–125).

Лист Овд­от­гі Семенів­ни Кощи­ча Вань­ко­вої Яко­ви­ць­кої про про­даж, спіль­но зі своїм чоло­віком Вань­ком Яко­ви­ць­ким, за 50 кіп литовсь­ких гро­шів мате­риз­ни в сели­щах Чере­мош­но­му, Ігнатів­цях і Фаль­ко­вій бра­то­ві Юхно­ві Кощи­чу (індик­та 14 (1526 или 1541 или 1556), верес­ня 14. Коз­лів). [ЦДІА Украї­ни в Києві, ф. 26, on. 1, спр. 5, арк. 542–555зв.// Публ. Доку­мен­ти Брац­лавсь­ко­го воє­вод­ства 1566–1606 годов, стр.393].

Wańko Jakowicki, ziemianin wołyński, ożeniony z Owdotią Siemenówną Koszczanką 1516 r. (Arch. Sang.), procesował się 1533 r. z Hubińskim o Hubin, a 1539 r. sprzedał Hubin ks. Sanguszce (ML. 24).

∞, Owdotią Siemenówną Koszczanką. Мали 7 синів.

Поколін­ня II

ЗОФІЯ ВАН­КОВ­НА ЯКО­ВИ­ЦЬ­КА,

∞, Про­коп Матвій­о­вич Угриновський.

ГАВ­РИ­ЛО ИВАШ­КО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ 

У 1561 р. вели­кий князь під­твер­див волинсь­ко­му зем’янину Гав­ри­лу Іва­но­ви­чу Яко­ви­ць­ко­му куп­лені ним укня­зя Федо­ра Андрій­о­ви­ча Сан­гуш­ко­ви­ча за 200 кіп­ли­товсь­ких гро­шів та в Тих­на й Олех­на Семе­но­ви­чів Порва­не­ць­ких і їхніх сестер Марії Зико­вої, кн. Томі­ли Стані­сла­во­вої Мед­везь­кої, Ган­ни Тих­но­вої части­ни маєт­ку Боби­чі (до доку­мен­та також впи­са­но про­даж­ні листи) у Воло­ди­мирсь­ко­му повіті віч­ним правом156. РГА­ДА. — Ф. 389. — Оп. 1. — Ед. хр. 41. — Л. 197–200. запис за 25 листо­па­да 1568 року:
«Зізнан­ня вижа, зам­ко­во­го «поєз­ни­ка» Іваш­ка про його при­сут­ність на допи­ти служ­ни­ці кня­гині Кате­ри­ни Кози­ки Ган­ни, зви­ну­ва­че­ної у чарів­ниц­тві з метою отруїти княгиню».
Сам же запис Іваш­ка засвід­чу­вав: «25 листо­па­да 1568 року на роз­гляд воло­ди­мирсь­ко­го ста­ро­стинсь­ко­го суду, а саме під­ста­ро­сти воло­ди­мирсь­ко­го Пав­ла Гри­го­ро­ви­ча Сорансь­ко­го при­сла­но про­хан­ня кня­зем Дмит­ром Андрій­о­ви­чем Козе­кою про при­зна­чен­ня воз­но­го при слу­хан­ню. У випад­ку, коли воз­но­го не буде при­зна­че­но, то щоб було роз­г­ля­ну­те діло самим під­ста­ро­стою, сто­сов­но дів­чи­ни Ган­ни, яка слу­жи­ла моїй дру­жині Кате­рині Фран­циш­ків­ній Фаль­чевсь­кій. Вона мою дру­жи­ну зача­ру­ва­ла і дала їй отру­ту. Тож при­зна­чи­ти слу­хан­ня для взнан­ня при­чи­ни по якій вона те зро­би­ла чи зі своєї волі діяла».

А при від­сут­но­сті воз­но­го в той час, дава­ти його мило­стині кня­зю Дмит­ру Козе­ці вижем, поїзд­ни­ка зам­ко­во­го Іваш­ка Андру­ше­ви­ча. Він постав перед кня­зем і про це запи­са­но в зам­ко­вій книзі таки­ми сло­ва­ми: «Був я за при­ка­зом твоїм у дворі кня­зя Дмит­ра його мило­сті Козе­ки в маєт­ку Бис­ку­пи­чі, на тому праві, що князь Козе­ка зкли­кав до сво­го дво­ру друзів своїх, людей добрих, пана Олек­сандра Лесо­ту та Ада­ма Мисаєвсь­ко­го, писа­ря міста Воло­ди­ми­ра, і Соп­ка рад­ни­ка хми­лівсь­ко­го, пана Про­ко­па Волч­ка Жас­ковсь­ко­го. І будучи при тому праві, слу­ха­ли ми зізнан­ня тої дів­чи­ни Ган­ни на яку вка­зав його милість князь Козе­ка перед суд­дя­ми пер­шо­по­віре­не­ми, мною та вижом.

І при цій жалубі діви­ця Ган­на сама визна­ла те: «Коли ще була в пані Калі­невсь­кої, тоді мене пан­на Гав­ри­лов­на Яко­ви­ць­кая, попро­си­ла мене, почув­ши, що я слу­жу в кня­гині Козе­ки, аби я діста­ла речі дитячі, що наро­ди­ли­ся в кня­гині і вона пообі­ця­ла за те дати мені сук­ню італійсь­ку з окса­ми­ту. Чого для неї два рази доста­ла і вона при­сла­ла до мене за третім разом коли кня­ги­ня пої­ха­ла до Мику­лич а мене з собою не взя­ла, і я їм ті речі в кня­гині доста­ла. І вирі­зав­ши […] поло­ка­ла то в світ­ли­ці вели­кій. І посла­ла те, шо мене про­си­ли пані Гав­ри­лов­ні Яко­ви­ць­кій через бояри­на її Паш­ка, котро­го вона до мене при­си­ла­ла вже сім неділь. І вона це … зіл­лям при­пра­вив­ши, при­сла­ти мала кня­гині отру­ту. Але вона отру­ту не при­сла­ла і сук­ню обі­ця­ну не дала».

Оскіль­ки визнан­ня про­ви­ни було доб­ро­віль­ним, вона все ж має бути пока­ра­на, але пани суд­ді пер­шо­по­вірен­ні, вва­жи­ли те, що вона і так на себе всі речі злії взя­ла і ще, що вона вка­за­ла на пан­ну Гав­ри­лов­ну Яко­ве­ць­ку, з волі якої вона то все чини­ла, то пока­ра­ти ту дів­чи­ну, кот­ра своїм злим вчин­ком заслу­жи­ла, то його милість пан Козе­ка захо­тів поса­ди­ти її до в’язниці.
І попро­сив мене його милість князь Дмит­ро Андрій­о­вич Козе­ка через послан­ця сво­го, аби зізнан­ня вижо­ве в книзі зам­ко­вій було написане.
Я тої зізнан­ня вижо­ве в кни­гу зам­ко­ву впи­са­ти звелів.
ЦДІАК Украї­ни, ф. 28, он. І, спр. 3, арк. 153–154.

Hawryło i Michał Iwanowicze, świadczyli przy zamianie dóbr dokonanej przez Sanguszkę z Janczyńskim 1550 roku (ML. 36; Arch. Sang. IV i Arch. I. Z. Ros. I). Hawryło, dziedzic Owadna 1550 r., podsędek włodzimierski 1571 r. Wdowa po nim, Marya Wasilówna Janczyńska 1578 r. 

∞, Мари­на Васи­лів­на Янчинсь­ка (1578). Мали 2 сина та 4 донь­ки. Застав­ний лист Гав­ри­ло­вої Яко­ви­ць­кої Мари­ни Васи­лів­ни Янчинсь­ко­го, Іва­на та Пет­ра Гав­ри­ло­ви­чів Яко­ви­ць­ких, за яким названі осо­би, пози­чив­ши у Дани­ла Кар­по­ви­ча Попе­ля суму гро­шей, від­да­ли йому в заста­ву Яко­ви­ць­кий маєток до спла­ти гро­шо­во­го бор­гу. 9 листо­па­да 1576.

ГРИЦ­КО ИВАШ­КО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

zmarłego bezdzietnie przed 1538 r.

ПАХ­НО ИВАШ­КО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

МИХАЙ­ЛО ІВА­НО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

Hawryło i Michał Iwanowicze, świadczyli przy zamianie dóbr dokonanej przez Sanguszkę z Janczyńskim 1550 roku (ML. 36; Arch. Sang. IV i Arch. I. Z. Ros. I). 

∞, Оле­на Тимо­фіїв­на Киселів­на. Мали 1 сина.

ЮХНО ИВАШ­КО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

брат Пах­на, шурин Михай­ла Пав­ло­ви­ча Вазгірда.

ЩАСТ­НИЙ ІВАШ­КО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

ЯКОВ (ЯЦКО) ИВАШ­КО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

∞ N. N.1 Мали 4 сини і 1 доньку.

Поколін­ня III

ІВАН ГАВ­РИ­ЛО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

Jan, Piotr, Paweł, Ostafi, Michał i Grzegorz, dziedziczyli na części Bakowca 1592 r. Jan i Piotr wraz z matką, oddali 1571 roku dobra swe, w powiecie winnickim, jako bardzo oddalone, w opiekę Sowie, podstarościemu winnickiemu (Teka W. Rulikowskiego). 

Jan ma różne sprawy w Łucku 1607 i 1608 r. Tenże Jan, syn Hawryła, z siostrami: Teodorą Demianową Pawłowiczową, Katarzyną Ulasową Czyrską i Apolonią Janową Świrską, pozwani 1611 r. przez Podhorodeńskiego, o rozgraniczenie dóbr ich Owadna od Werby (Woł. II f. 154 i 828). 

ПЕТ­РО ГАВ­РИ­ЛО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

Jan, Piotr, Paweł, Ostafi, Michał i Grzegorz, dziedziczyli na części Bakowca 1592 r. Jan i Piotr wraz z matką, oddali 1571 roku dobra swe, w powiecie winnickim, jako bardzo oddalone, w opiekę Sowie, podstarościemu winnickiemu (Teka W. Rulikowskiego). 

ПАВ­ЛО ГАВ­РИ­ЛО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

Jan, Piotr, Paweł, Ostafi, Michał i Grzegorz, dziedziczyli na części Bakowca 1592 r. 

ОСТА­ФІЙ ГАВ­РИ­ЛО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

Jan, Piotr, Paweł, Ostafi, Michał i Grzegorz, dziedziczyli na części Bakowca 1592 r. 

МИХАЙ­ЛО ГАВ­РИ­ЛО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

Jan, Piotr, Paweł, Ostafi, Michał i Grzegorz, dziedziczyli na części Bakowca 1592 r. 

ГРИ­ГОРІЙ ГАВ­РИ­ЛО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

Jan, Piotr, Paweł, Ostafi, Michał i Grzegorz, dziedziczyli na części Bakowca 1592 r. 

ТЕО­ДО­РА ГАВ­РИ­ЛІВ­НА ЯКОВИЦЬКА

Jan, syn Hawryła, z siostrami: Teodorą Demianową Pawłowiczową, Katarzyną Ulasową Czyrską i Apolonią Janową Świrską, pozwani 1611 r. przez Podhorodeńskiego, o rozgraniczenie dóbr ich Owadna od Werby (Woł. II f. 154 i 828). 

∞, Demian Pawłowicz.

КАТЕ­РИ­НА ГАВ­РИ­ЛІВ­НА ЯКОВИЦЬКА

Jan, syn Hawryła, z siostrami: Teodorą Demianową Pawłowiczową, Katarzyną Ulasową Czyrską i Apolonią Janową Świrską, pozwani 1611 r. przez Podhorodeńskiego, o rozgraniczenie dóbr ich Owadna od Werby (Woł. II f. 154 i 828). 

∞, Власт­ний Чернський.

ПОЛОНІЯ ГАВ­РИ­ЛІВ­НА ЯКОВИЦЬКА

Jan, syn Hawryła, z siostrami: Teodorą Demianową Pawłowiczową, Katarzyną Ulasową Czyrską i Apolonią Janową Świrską, pozwani 1611 r. przez Podhorodeńskiego, o rozgraniczenie dóbr ich Owadna od Werby (Woł. II f. 154 i 828). 

∞, Jan Świrski.

N. Гав­ри­лів­на Яковицька

ФЕДО­РА ПАВ­ЛІВ­НА,

«застав­ши­ся после отца и мат­ки сво­ее y сирот­стви», до самої смер­ті так і не встиг­ла повер­ну­ти собі бать­ківсь­ку спад­ко­ву части­ну маєт­ку Яко­ви­чі, яку при­влас­нив її опікун, рід­ний дядь­ко Гав­ри­ло Яко­ви­ць­кий [4, 142 – 144].

ЮРІЙ ЯКО­ВО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

- Під­го­ро­денсь­ка N

- Мой­славсь­ка Мар­та.2 5 3 26і2

Поколін­ня IV

ДАВИД МИХАЙ­ЛО­ВИЧ ЯКОВИЦЬКИЙ

∞, Полонія Сос­новсь­ка.3

*****

Яко­ви­ць­кий Семен- N Оле­на 3 2 і6

Яко­ви­ць­кий Юрій Яко­во­вич- Під­го­ро­денсь­ка N- Мой­славсь­ка Мар­таЦ­ДІАК Украї­ни, ф. 28, оп. і, спр. и, арк. 18–18 зв.5 3 26і2

Щаст­ний Євтихій Семе­но­вич Яко­ви­ць­кий Яко­ви­ць­кий Шолу­ха Василь Семенович-
N Марія Андріїв­на 4 3

вес­ною 1567 р. Б. Коре­ць­кий за подан­ням сво­го брац­лавсь­ко­го під­ста­ро­сти скар­жи­вся вели­ко­му кня­зю на наміс­ни­ка Р. Сан­гуш­ка Яко­ви­ць­ко­го, який поту­рав брац­лавсь­ко­му коза­ку Федин­ку, що з декіль­ко­ма сот­ня­ми брац­лав­ців вий­шов у Поле й погра­бу­вав декіль­ка тисяч ове­ць і волів й в подаль­шо­му дав роз­по­ряд­жен­ня розді­ли­ти здо­бич між учас­ни­ка­ми акції, а оста­ток від­ве­сти до міс­це­вих пасік (Archiwum XX San.guszków… – T. VІІ. – S. 124–125).

Про­даж­ний запис Тих­на Щаст­но­ви­ча Яко­ви­ць­ко­го на маєток, про­да­ний його дядь­ко­ві Гав­ри­ло­ві Іва­но­ви­чу Яко­ви­ць­ко­му. 8 черв­ня 1570
Про­даж­ний запис Тих­на Щаст­но­ви­ча Яко­ви­ць­ко­го на поло­ви­ну Охновсь­кої части­ни Яко­ви­ць­ко­го маєт­ку, про­да­ну дво­юрід­ним бра­там Юрію і Яць­ко­ві Яко­ви­ць­ким. 5 черв­ня 1570.

Лист опікунів дітей Васи­ля Яко­ви­ць­ко­го Щолу­хи, що ввіряє чоло­ві­ко­ві Полонії Шолу­шів­ни пану Хол­мовсь­ко­му управ­лін­ня спад­щин­ним маєт­ком до пов­но­літ­тя її бра­та Іва­на Шолу­ши­ча. 23 верес­ня 1576 . . . 

*****

Jacko Jakowicki, żonaty z Romanówną Boteńczycówną 1517 r. 

Iwaszko Jakowicki, ożenił się z dziedziczką Mirkowa i Czernic na Wołyniu (prawdopodobnie Porwaniecką), wdową po niejakim Jurim v. Juchnie, i miał z niej pięciu synów: Juchna, Jakóba czyli Jaczka, Hryćka, zmarłego bezdzietnie przed 1538 r., Hawryła i Pachna, którzy wraz z przyrodniemi siostrami: Julianną Michałową Wazgirdową i Fenną Semenową Krajewską, dobra macierzyste, Mirków i Czernice, sprzedali w latach 1537–1539 ks. Andrzejowi Sanguszce (Arch. Sang.). ¶ 

¶

¶ Wasil Jakowicki, dworzanin królewski 1546 r. Szczęsny, dworzanin ks. Fedora Sanguszki 1547 r. (Arch. Sang.). ¶ Dziedziczyli na Jakowicach 1570 r. Tychno Szczęsnowicz i Juchno, a 1577 roku Wasil (Jabł.). Ów Wasil Semenowicz był ojcem Andrzejowej Tryzniny 1597 r. (Woł. I f. 387). Wymieniony wyżej Hawryło z Jakowic, był właścicielem Bobic, Owadna i Turzyna (Jabł.). ¶ Iwan i Dawid, mają sprawę o najazd z Pniewskimi 1575 r. (Op. Łuck. 2049 f. 26). Fedor z synem Andrzejem i synowcem Konstantym, pozwali 1636 r. Załęskich o pobicie ich, idących do cerkwi w Owadnie. ¶ Eliasz Jakowicki, ziemianin połocki, zastawił 1623 r. Cwiecinę żonie, Teodorze z Ososzków (Ist. Jur. Mat. XXIII). Łukasz 1625 r., Samuel 1641 r.; ziemianie witebscy. Marcyan, 1668 roku na sejmiku orszańskim. Jan, 1668 r. posesor Trośnicy, w połockiem. Zenobia Andrzejowa Jankowska 1671 roku (Ibid. XXI i XXVI). ¶ Seweryn, syn Samuela i Heleny z Huślińskich, procesowany przez Żmijewskiego 1712 r. (Kij. VIII f. 1264). ¶ Ignacy Jakowicki, mostowniczy i rotmistrz orszański 1756 r., nabył 1759 roku część dóbr Bolin, Turzyce i Puszcza Zaklinnik, w połockiem. W 1765 r. był sędzią grodzkim orszańskim. Józef, rotmistrz orszański 1766 r. (Gr. Połoc.), procesował się z Kukielami 1775 r. (V. L.). Kazimierz Józef, na sejmiku brasławskim 1764 r. Aleksander, chorąży kawaleryi narodowej 1781 r. (DW. 97 f. 72). Antoni, subdelegat grodzki winnicki 1788 r. Michał, koniuszy witebski 1792 r. ¶ Wiktor, syn Jana, urzędnik komisyi skarbu 1850 r., ożeniony z Elżbietą Ratajską, zmarł 1854 r. Stanisław, dziedzic Mokrska szlacheckiego, w gubernii kaliskiej, 1902 roku.

Rodowód
8.276.1 Wańko Jakowicki, ziemianin wołyński,
8.276.2 & 1 ożeniony z Owdotią Siemenówną Koszczanką 1516 r. (Arch. Sang.),
8.276.3 = 1 procesował się 1533 r. z Hubińskim o Hubin, a 1539 r. sprzedał Hubin ks. Sanguszce (ML. 24).
8.276.4 Jacko Jakowicki,
8.276.5 & 4 żonaty z Romanówną Boteńczycówną 1517 r.
8.276.6 Iwaszko Jakowicki,
8.276.7 & 6 ożenił się z dziedziczką Mirkowa i Czernic na Wołyniu (prawdopodobnie Porwaniecką), wdową po niejakim
8.276.8 & 7 Jurim v. Juchnie,
8.276.9 i miał z niej pięciu synów: Juchna,
8.276.10 Jakóba czyli Jaczka,
8.276.11 Hryćka, zmarłego bezdzietnie przed 1538 r.,
8.276.12 Hawryła
8.276.13 i Pachna, którzy wraz
8.276.14 z przyrodniemi siostrami: Julianną
8.276.15 & 14 Michałową Wazgirdową
8.276.16 i Fenną
8.276.17 & 16 Semenową Krajewską,
8.276.18 = 16 dobra macierzyste, Mirków i Czernice,
8.276.19 = 13 sprzedali w latach 1537–1539 ks. Andrzejowi Sanguszce (Arch. Sang.).
8.276.20 ¶ Hawryło
8.276.21 i Michał Iwanowicze, świadczyli przy zamianie dóbr dokonanej przez Sanguszkę z Janczyńskim 1550 roku (ML. 36; Arch. Sang. IV i Arch. I. Z. Ros. I).
8.276.22 ¶ Hawryło, dziedzic Owadna 1550 r., podsędek włodzimierski 1571 r.
8.276.23 & 22 Wdowa po nim, Marya Wasilówna Janczyńska 1578 r.
8.276.24 Synowie ich: Jan,
8.276.25 Piotr,
8.276.26 Paweł,
8.276.27 Ostafi,
8.276.28 Michał
8.276.29 i Grzegorz, dziedziczyli na części Bakowca 1592 r.
8.276.30 = 24 Jan
8.276.31 = 25 i Piotr wraz z matką, oddali 1571 roku dobra swe, w powiecie winnickim, jako bardzo oddalone, w opiekę Sowie, podstarościemu winnickiemu (Teka W. Rulikowskiego).
8.276.32 = 30 ¶ Jan ma różne sprawy w Łucku 1607 i 1608 r.
8.276.33 = 24 Tenże Jan,
8.276.34 = 22 syn Hawryła,
8.276.35 z siostrami: Teodorą
8.276.36 & 35 Demianową Pawłowiczową,
8.276.37 Katarzyną
8.276.38 & 37 Ulasową Czyrską
8.276.39 i Apolonią
8.276.40 & 39 Janową Świrską,
8.276.41 = 39 pozwani 1611 r. przez Podhorodeńskiego, o rozgraniczenie dóbr ich Owadna od Werby (Woł. II f. 154 i 828).
8.276.42 ¶ Wasil Jakowicki, dworzanin królewski 1546 r.
8.276.43 Szczęsny, dworzanin ks. Fedora Sanguszki 1547 r. (Arch. Sang.).
8.276.44 ¶ Dziedziczyli na Jakowicach 1570 r. Tychno Szczęsnowicz
8.276.45 i Juchno, a 1577 roku
8.276.46 Wasil (Jabł.).
8.276.47 = 46 Ów Wasil Semenowicz
8.276.48 był ojcem
8.276.49 & 48 Andrzejowej Tryzniny
8.276.50 = 48 1597 r. (Woł. I f. 387).
8.276.51 = 34 Wymieniony wyżej Hawryło z Jakowic, był właścicielem Bobic, Owadna i Turzyna (Jabł.).
8.276.52 ¶ Iwan
8.276.53 i Dawid, mają sprawę o najazd z Pniewskimi 1575 r. (Op. Łuck. 2049 f. 26).
8.276.54 Fedor
8.276.55 z synem Andrzejem
8.276.56 i synowcem Konstantym,
8.276.57 = 54 pozwali 1636 r. Załęskich o pobicie ich, idących do cerkwi w Owadnie.
8.276.58 ¶ Eliasz Jakowicki, ziemianin połocki, zastawił 1623 r. Cwiecinę
8.276.59 & 58 żonie, Teodorze z Ososzków (Ist. Jur. Mat. XXIII).
8.276.60 Łukasz 1625 r.,
8.276.61 Samuel 1641 r.; ziemianie witebscy.
8.276.62 Marcyan, 1668 roku na sejmiku orszańskim.
8.276.63 Jan, 1668 r. posesor Trośnicy, w połockiem.
8.276.64 Zenobia
8.276.65 & 64 Andrzejowa Jankowska
8.276.66 = 64 1671 roku (Ibid. XXI i XXVI).
8.276.67 ¶ Seweryn,
8.276.68 syn Samuela
8.276.69 & 68 i Heleny z Huślińskich, procesowany przez Żmijewskiego 1712 r. (Kij. VIII f. 1264).
8.276.70 ¶ Ignacy Jakowicki, mostowniczy i rotmistrz orszański 1756 r., nabył 1759 roku część dóbr Bolin, Turzyce i Puszcza Zaklinnik, w połockiem. W 1765 r. był sędzią grodzkim orszańskim.
8.276.71 Józef, rotmistrz orszański 1766 r. (Gr. Połoc.), procesował się z Kukielami 1775 r. (V. L.).
8.276.72 Kazimierz Józef, na sejmiku brasławskim 1764 r.
8.276.73 Aleksander, chorąży kawaleryi narodowej 1781 r. (DW. 97 f. 72).
8.276.74 Antoni, subdelegat grodzki winnicki 1788 r.
8.276.75 Michał, koniuszy witebski 1792 r.
8.276.76 ¶ Wiktor,
8.276.77 syn Jana, urzędnik komisyi skarbu 1850 r.,
8.276.78 & 76 ożeniony z Elżbietą Ratajską,
8.276.79 = 76 zmarł 1854 r.
8.276.80 Stanisław, dziedzic Mokrska szlacheckiego, w gubernii kaliskiej, 1902 roku.

1. ЦДІАК Украї­ни, ф. 28, оп. і, спр. 6, арк. 346 ЗВ.-348.[↩]
2. ЦДІАК Украї­ни, ф. 28, оп. і, спр. и, арк. 18–18 зв.[↩]
3. ЦДІАК Украї­ни, ф. 28, оп. і, спр. 54, арк. 454–455 зв.4 – 4.[↩]