Ясениницькі

Ясе­ни­ни­ць­кі –

Доволі поши­ре­ним у волинсь­кій родо­вій гераль­ди­ці було також зображення
Т‑подібного хре­ста. Зокре­ма, пани Ясе­ни­ни­ць­кі (Вой­ни-Ясе­ни­ни­ць­кі) кори­сту­ва­ли­ся в яко­сті родо­во­го гер­ба зоб­ра­жен­ням зна­ку у вигляді літе­ри Т з подвій­ним роз­га­лу­жен­ням здо­лу на чер­во­но­му полі (в нашо­лом­ни­ку зна­хо­ди­ло­ся п’ять стра­у­со­вих пер) [242, c.1130]. Щоправ­да, дане зоб­ра­жен­ня було лише під­сум­ком ево­лю­ції родо­во­го гер­ба Ясе­ни­ни­ць­ких, оскіль­ки на сфра­гі­стич­них пам’ятках цього
роду 1‑ї пол. XVI ст. бачи­мо дещо інші зоб­ра­жен­ня. Ска­жі­мо, на печат­ці пана Ясь­ка Ясе­ни­ни­ць­ко­го від 1533 р. зна­хо­ди­вся знак у вигляді стов­па з подвій­ним заокруг­ле­ним роз­га­лу­жен­ням вгорі над пів­ко­лом, що лежить кін­ця­ми дого­ри. А на печат­ці пана Гав­ри­ла Ясе­ни­ни­ць­ко­го від 1545 р. знак має вигляд з’єднаних в стовп три­ра­мен­ної літе­ри Т та літе­ри Ш з загну­ти­ми вбік кін­ця­ми, між лівими
щогла­ми яких пів­мі­ся­ць рога­ми дого­ри [72, Teka ІІІ, Plik 10; Teka V, Plik 3; Plik
30]. Знак у вигляді Т‑подібного дво­ра­мен­но­го хре­ста в супро­воді трьох півмісяців
в рене­сан­со­во­му щиті зна­хо­ди­вся на печат­ці пана Семе­на Пав­ло­ви­ча Посни­ка від
1546 р. [72, Teka V, Plik 51; Plik 53]. 

Люто­го 10, 1589 р. / Лип­ня 8 – Дар­чий запис п. Овдо­тії Ясе­ни­ни­ць­кої своє­му чоло­ві­ко­ві п. Іва­ну Теле­ць­ко­му на 240 коп гро­шей литовсь­ких, док. № 27, арк. 22 зв. – 24.

Л­та Божt­го наро­жtнu а~ a~ rа~ [1561] мсц~а дtкаб ки~ [28] дн~я›. При­сы­лал до мtнt, Бори­са Ива­но­ви­ча Совы, под­ста­ро­стT­го луц­ко­го▫, зtмt­нин гсдр­скии пан Яско Матa­ºвич Ясt­ни­ниц­кии▫, жалу­ю­чи и jпо­вT­да­ю­чи тым jбы­чаtм, што ж, дtи, тых часов нtдав­но про­шлых мсц~а дtка­б­ра двадцат
пtр­вог дн~u в суб­о­ту пtрtд Божим наро­жtнtмъ под­дан­ныи мои, люди
ясt­ни­ниц­киt ºзди­ли в дуб­ро­ву по дро­ва. В тот, дtи, час слу­жtб­ник tt млсти
кнг~ни Или­ноº Jстроз­скоt кнг~ни Бtя­ты с Костtл­ца врuд
2
ставtц­кии Стtпан,
спо­со­бив­шисu з слу­жtб­ни­ка­ми, з люд­ми ставtц­ки­ми и з ынши­ми многими
помоч­ни­ки сво­и­ми, наt­хав­ши моц­но, кгвал­том на вло­сти­выи кгрунт имtня
моt­го Ясt­ни­ниц­ко­го тых под­дан­ных моих людtи ясt­ни­ниц­ких поз­би­вал, пора­нил и з них сtр­мu­ги, кожу­хи, шап­ки поз­би­рал• и сокt­ры в них поjт­ни­мал и вtли­киt шко­ды имъ подtлалъ▫.
Для чого ж на jглt­данº ран под­дан­ных сво­их брал в мtнt вижом з урадY
зам­ку Луц­ко­го слу­жtб­ни­ка моt­го▫ Ива­на Васи­лºви­ча•. Кото­рыи виж там
быв­ши и jттолu при­t­хав­ши, при­шод­чи пtрtд мtнt до книг тыми словы
сознал•, иж будучи мнt в пана Ясt­ни­ниц­ко­го и маю­чи при собt сторону•,
jглt­дал tсми людtи ясt­ни­ниц­кихъ, зби­тых и поранtнt­ных•. Видtл tсми на
Доро­шу Y голов­ рана битая кры­ва­вая•. Тот имt­но­вал шко­ды своtt•, иж при
том бою на тот час jтнuто в нtго сtр­мu­гу, шап­ку и соки­ру•. На Яко­ву Варtицt
рана в голов­ битая кры­ва­вая и мtно­вал шко­ды своtt, иж в нtго jтнuто
кожух, шап­ка и соки­ра•. На Елту­ху рана битая синuя на пра­вои руцt, повtдил,
жt tму jтнuто дв­ сtр­мu­ги и двt соки­ры•. На Про­ко­пу рана синuu на плtчох.
Тот повt­дил•, иж tму jтнuто дв­ сtр­мu­ги и сокt­ру•. Jмtл­ца зби­то, раны
синиt по хрtб­ту, повt­дил, иж в нtго jтнuто сtр­мu­гу и соки­ру•. Гринцовы
пасынки
1
, жt ихъ бито и в них jтнuто двt сtр­мu­ги и дв­ соки­ры▫. Jникиtц
повt­дил, жt в нtго jтнuто сtр­мu­гу, шапъ­ку и соки­ру•. Atдtц повt­дил, жt в
нtго jтнuто сtр­мu­гу и соки­ру•. Вряд­ни­ко­ва сына Андрtи­ца зби­то, // и повtдал
шко­ды своTT, жt в нtго сtр­мu­гу и соки­ру jтнuто•. А по jглt­да­ню ранных
jпо­вt­дал мнt пан Ясt­ни­ниц­кии и под­дан­ныи tго люди ясt­ни­ниц­киt, иж тыt
раны и шко­ды свои на вло­сти­вомъ кгрунъ­тt ясt­ни­ниц­комъ jт врадника
ставtц­ког Стt­па­на и jт помоч­ни­ковъ tго маºмо▫.
К тому тtж jпо­вt­дал мнt на под­дан­ных кнз~u Ива­на Чор­то­рыс­ко­го на
мtщан клt­ван­ских•, иж jни гра­ни поп­со­ва­ли и дубt гран­ноº пору­ба­ли и мною,
вижом вра­до­вым, jбво­дил. Видtл tсми три дубы пору­ба­ныхъ, в которыхъ
гра­ни были положоныº▫.
И хотt­чи панъ Ясt­ни­ниц­ки j то мови­ти, про­сил, абы то было запи­са­но. А
такъ я тоt jпо­вt­данt пана Ясt­ни­ниц­ко­го и вижо­во сознанt до книгъ замковых
запи­са­ти казалъ.

У 1534 р. ще один волинсь­кий зем’янин,
Лазар Вас­ко­вич Ясе­ни­ць­кий, пода­ру­вав кня­зеві тре­тю части­ну маєт­ку Яси­ни­чі в Луць­ко­му повіті. Цю інфор­ма­цію зна­хо­ди­мо у під­тверд­но­му листі Сиґіз­мун­да І Ста­ро­го від 1 берез­ня 1534 р., яким він під­твер­див дого­вір дару Ф.М.Чорторийському19.19 РГА­ДА. – Ф.389. – Оп.1. – Ед. хр.17. – Л.547–547 об. Опубл.: Lietuvos Metrika: Knyga №17
(1530–1536): Užrašymų knyga 17 / Parenge L.Karalius, D.Antanaviсius. – Vilnius, 2015. – Р.412–413

Бру­я­ка Федір 1 шл. — Ган­на Мар­тинів­на Ясениницька
2 шл. — Ган­на Кратовичівна
ЦДІАК Украї­ни, ф. 26, оп. і,
спр. 6і, арк. 413 зв. ‑415; ф.
22, спр. 14, арк. 840 зв. ‑845.

Оставьте комментарий