Хрептовичі

Хреб­то­ви­чи — боярсь­кий рід з Нов­го­родсь­кої зем­лі. На кары­с­ць про­та­ге­незi­су Хра­б­то­вi­чау з Верх­ня­га Паня­мон­ня акра­мя паход­жан­ня адсюль най­да­у­ней­шых зве­стак пра ix i пра даку­мен­таль­на зафiк­са­ва­на­га ix рода­па­чы­наль­нiка так­са­ма свед­чы­ць кан­ц­эн­тра­цыя пасад1, набь­щ­цё зем­ляу рэлi­гiй­на ахвя­ра­да­учая дзей­на­сць прад­ста­унiкоу роду у Нова­га­род­ска Гарад­зен­скiм рэгiёне у XV-XVII стст. 

У гiста­ры­я­гра­фii няда­у­на выка­за­ла­ся дапуш­ч­энне пра паход­жанне Хра­б­то­вi­чау з Валы­нi. А.Ябланоускi вывод­зiу род з Нова­га­род­ска­га паве­та, зга­да­у­шы паход­жанне «od bоjа­га Swidrygiełłowego Chrepta».2 Са спа­сыл­кай на А.Ябланоускага i А.Банецкага К.Пяткевiч выка­за­уся пра Хра­б­то­вi­чау як паход­зячых з Нова­га­род­скай зям­лi, якiх «dziad Chrebt byl bojarem księca Swidrygielly i podazyl za swoim panem nа Wolyn».3 Г. Рыж­эускi са сnа­сыл­кай на К.Пяткевiча nачат­кi роду i яго назву вывеу «bус moze od niejakiego Chrebta, który mial bус bojarem ksiąca Swidrygielly, osiadłym na Wołyniu.»4 Аналі­зу­ю­чы спіс свед­кау дага­во­ра у Хрыст­ме­мелi памiж ВКЛ i Тэу­тон­скiм орд­энам ад 15.05.1432 г., на Г.Рыжэускага спас­лау­ся С.Палехау, напi­са­у­шы, што «Воз­мож­но, с Волы­ни про­ис­хо­ди­ли Яцко Хре­бет (41) (родо­на­чаль­ник Хреп­то­ви­чей?) ... ».5

3 гра­ма­ты6 вынi­кае, што засна­валь­нi­кам роду наса­мр­эч быу баярын Яцка з мянуш­кай Хры­бет (ста­ра­бе­лар. «хре­беть» з пры­метн. «хреб­то­вый, хреп­то­вый»7): «Раn Bohdan Chreptowicz, а Рап Daszko, а Рап Wasiley, а раn Mitko nа Jmia Chreptowy, Dety Рапа Jackowy», «polowina Ostrowa Staiszcz Chreptowych Otca Jch».

Поколін­ня I

ДАНИ­ЛО

Павод­ле рада­вой «т„adycyi w Domu dawney», пiсь­мо­ва зафiк­са­ва­най яшчэ у 1658 г. А.Вiюкам-Каяловiчам2578, генезiс роду рас­па­чы­на­ец­ца ад дзе­да Яцкi (Хры­б­та) Данi­лы Лiта­ва­ра i яго сына (баць­кi Яцкi) Iвашкi2579

Поколін­ня II

ІВАШ­КО ДАНИЛОВИЧ

Поколін­ня IІІ

ЯКОВ ХРЕ­БЕТ ІВАШКОВИЧ

3 гра­ма­ты8 вынi­кае, што засна­валь­нi­кам роду наса­мр­эч быу баярын Яцка з мянуш­кай Хры­бет (ста­ра­бе­лар. «хре­беть» з пры­метн. «хреб­то­вый, хреп­то­вый»9): «Раn Bohdan Chreptowicz, а Рап Daszko, а Рап Wasiley, а раn Mitko nа Jmia Chreptowy, Dety Рапа Jackowy», «polowina Ostrowa Staiszcz Chreptowych Otca Jch». Згад­ка пра яго зафiк­са­ва­ная у Хрыст­ме­мель­скай дамо­ве 15.05.1432 г. («Jaschko, Threbet») сярод назва­ных бая­рау з лiто­ускiх i рус­кiх зем­ляу ВКЛ, у тым лiку полац­кiх, кiе­ускiх, сма­лен­скiх, валын­скiх i г.д. Сярод прад­стау­ле­ных шмат­лiкiх гара­доу ВКЛ пазна­ча­ны i «Nouogrod», а Хры­бет фiгу­руе перад iме­нем нобі­ля «Pacz Gyrdywidowicz»10, патронім яко­га суад­но­сiц­ца з iмем баяры­на нова­га­род­ска­га кня­зя Кары­бу­та Гiрд­зiвi­да («Кгир­ди­вид», 26.04.1388 r.11).

Акра­мя маёнт­кау у Нова­га­род­скай зям­лi (Шчор­сы, Сва­рот­ва) Яцка Хры­бет меу зямель­ны над­зел i на Валы­нi — маён­так Багу­рын ( сучас­ны Буг­рын у Ровен­скай вобл.). Гэта вынi­кае з таста­мен­та яго уну­ка Васi­ля Баг­да­навi­ча; на якi спас­лау­ся 17.07.1528 г. пра­у­нук Яцкi i пля­мен­нiк Васi­ля Баг­дан Мар­цi­навiч, зга­да­у­шы дара­ван­нi свай­му дзяд­зь­ку дзель­нiц у Багу­рыне ад Mixaiлa Зяно­уевi­ча (мужа унуч­кi Яцкi12) i Данi­лы Якау­левi­ча (Даш­кi Яцкавi­ча), якiя Васiль Баг­да­навiч пера­дау яму перад смер­цю. Пацвер­джанне на вало­данне дзель­нi­ца­мi Васiль Баг­да­навіч атры­мау у часы вяЛiка­га кня­зя ляк­сандра13 паміж i 1506 rr. 

Поколін­ня IV

БОГ­ДАН ЯЦКО­ВИЧ ЛИТАВОР

Дзель­чы акт сыноу Яцкi Хры­б­та даказ­вае, што стар­эй­шым сынам Яцкi быу Баг­дан: «Bogdan –Starszomu вrаtu». 

ДАШ­КО ЯЦКО­ВИЧ ХРЕПТОВИЙ

ВАСИЛЬ ЯЦКО­ВИЧ ХРЕПТОВИЙ

МИТЬ­КО ЯЦКО­ВИЧ ХРЕПТОВИЙ

  1. гл. Podernia К. Wiadomosc о rodzinie Chreptowiczów. // Jankowski Cz. Powiat Oszmiański. Materyały do dziejów ziemi i ludzi. Cz. 1. Pete­гsburg, 1896. S. 277–299. S. 278–288.[]
  2. Jablonowski А. Zródla dziejowe. Т. 17. Cz. 2. Polska XVI wieku pod wzgladem geograficzno-statystycznyш. Т. 6. Cz. 2. Podlasie. Warszawa, 1909. S. 248.[]
  3. Pietkiewicz К. Wielkie Księstwo Litewskie pod rządami Aleksandra Jagiellonczyka: studia nad dziejami panstwa i spoleczenstwa na przelomie XV i XVI wieku. Poznań, 1995. S. 111.[]
  4. Ryzewski G. Ród Chreptowiczòw hеrbu Odrowąż. S. 18.[]
  5. Поле­хов С. Наслед­ни­ки Вито­вта. С. 233–234.[]
  6. НГАБ. Ф. 1774. В. 1. Спр. 27. Арк. 348–348адв.; НГАБ. Ф. 147. В. 2. Спр. 174. Арк. 1318–1319.[]
  7. Гiста­рыч­ны сло­унiк бела­рус­кай мовы. В. 36 (фолк­га-чор­но­гры­вый). (рэд. Булы­ка А.М.). Мiнск, 2016. С. 157–158[]
  8. НГАБ. Ф. 1774. В. 1. Спр. 27. Арк. 348–348адв.; НГАБ. Ф. 147. В. 2. Спр. 174. Арк. 1318–1319.[]
  9. Гiста­рыч­ны сло­унiк бела­рус­кай мовы. В. 36 (фолк­га-чор­но­гры­вый). (рэд. Булы­ка А.М.). Мiнск, 2016. С. 157–158[]
  10. Рус­ско-ливон­ские акты. (собр. Напьер­ский К.Е.). С. 191.[]
  11. BCz. Perg. 212[]
  12. Boniecki А. Poczet rodów w Wielkiem ksiąstwie Litewskiem w XV i XVI wieku. S. 30, Таbł. (S. 30–31); Boniecki А. Herba­гz polski. Cz. 1. Т. 3. Waгszawa, 1900. S.91.[]
  13. LM. Кn. 12. S. 518.[]

Оставьте комментарий