Клюси, г. Шренява —
Центром володінь родини Клюсів у Львівській землі було село Вижняни. У 1400 р. зусиллями Яна Клюса та його дружини Малґожати в селі була фундована римо-католицька парафія. Окрім Вижнян, у руках родини були зосереджені ряд прилеглих сіл: Печенія, Солова, Ганачів, Розворяни, Полюхів, Куровичі. Вони становили собою єдиний комплекс, названий в честь дідичів Клюсівщиною (оригін. Klusowszczyzna).1
Клюси володіли цією маєтністю до другої половини XVI ст. Поборовий реєстр 1578 р. зафіксував Клеменса Клюса власником восьми сіл. Тут Клеменс Клюс володів 55 ланами угідь: Розворяни (7 л.), Вижняни (7 л.), Печенія (11 л.), Коросно (9 л.), Куровичі (12 л.), Ганачів (4 л.), Солове (5 л.). Окрім цього, Клюс виступав власником с. Якимів на 4 ланах (Źródła dziejowe. – Warszawa, 1902. – T. XVIII. – Cz. I. – S. 68, 69). Щоправда, село Якимів Клюси передали у володіння вижнянському пароху. У 1552 р. парохію очолював львівський мансіонарій Марцін Понятовський (AGZ. – T. Х. – S. 61. – № 925). Відомо, що Клеменс не залишив по собі синів. Найстарша з його доньок, Катажина, після одруження з Войцехом Куропатницьким внесла Клюсівщину в якості посагу у володіння чоловіка.2
Джерело:
Смерека Богдан: Поборові реєстри як джерело для вивчення приватних землеволодінь та їх власників у Львівській землі Руського воєводства в XIV ст. // Генеалогічні записки. – Львів, 2015. – Вип. 13. С. 27.
І покоління
Яшко Клюс з Вижнян
згадується в актах 1390–1410‑х рр. Уперше Клюс, якого звали Яшком (Яшко Клюс), виступає в документі руського старости Яна з Тарнова від 28 березня 1393 р., котрим він засвідчував останню волю Ходка Лойовича (той, помираючи, обіцяв видати за Клюса свою доньку Марину з селами Вижняни та Полухів у посаг).3 У 1396 р. пан Клюс викуповує у своєї тещі Марії за 50 кіп грошей с. Розворяни.4 21 червня 1397 р. шляхтич Тиш замінив з шляхтичем Яськом Клюсом з Вижнян, село Куначів на село Новосільці в Теребовлянському повіті.5 Село Новосільці первісно належало до маєтків Ходка Лойовича, а після його смерті і поділу майна між дружиною Ходка і її зятем Яськом Клюсом з одного боку і племінником Ходка – Волчком, було у 1393 р. передане разом з шістьма
кіньми, худобою і двома срібними хрестами,
останньому.6 У 1403 р. він був свідком королівського акта для Івана Каплича на с. Нагірці у Жидачівському повіті.7 У 1404 р. Клюса з Вижнян також згадано серед свідків документа, яким урегульовувалася суперечка короля Владислава II Яґайла з Ядвіґою та Ельжбетою Пілецькими за м. Тичин і волость.8 У 1406 р. у Львові Гліб Дедькович із Романова продав за 80 кіп руських грошей с. Куровці у Львівському повіті Клушові з Вижнян.9 Як „пан Клюс Вижнянський” він присутній в акті руського старости Івана з Обихова, виданому у Львові 4 квітня 1414 р.10 Також він – свідок королівського документа з Дрогобича від 18 червня 1417 р.11
∞, Марина, донька Ходка Лойовича.
- Lu[dwik] Dz[iedzicki]. Wyżniany // Słownik geograficzny... – Lwów, 1895. – T. XIV. – S. 164.[↩]
- Lu[dwik] Dz[iedzicki]. Wyżniany // Słownik geograficzny... – Lwów, 1895. – T. XIV. – S. 164–165.[↩]
- А. Молдаван, Пять новонайденных украинских грамот конца XIV – начала XV в., с. 267. Оригінальний документ із 1393 р.[↩]
- Ibid., 270. Оригінальний документ із 1396 р.[↩]
- Tomaszewicz J., Zdanek M. Katalog dokumentów pergaminowych ze zbiorów Tomasza Niewodniczańskiego w Bitburgu. Kraków: Towarzystwo Naukowe «Societas Vistulana», 2004. 336 s.: S. 16.[↩]
- Грамоти XIV ст. Пам’ятки української мови/упор. М. Пещак. Київ: Наукова думка, 1974. 219 с. С. 116.[↩]
- Materiały archiwalne wyjęte głównie z Metryki Litewskiej od 1348 do 1607 roku, wyd. A. Prochaska, Lwów 1890, nr 19, s. 14–15; О. Купчинський, Акти та документи Галицько-Волинського князівства XIII – першої половини XIV століття. № 18, с. 805. Оригінальний документ із 1403 р.[↩]
- В. Розов, Українські грамоти. T. I. XIV в. і перша половина XVв., Київ 1928, №.38, с. 70. Оригінальний документ із 1404 р. Руськомовна версія.[↩]
- Katalog dokumentów pergaminowych ze zbiorów Tomasza Niewodniczańskiego w Bitburgu, opr. J. Tomaszewicz, M. Zdanek, red. W. Bukowski, Kraków 2004, nr 39, s. 18. Оригінальний документ із 1406 р.[↩]
- Materiały archiwalne wyjęte głównie z Metryki Litewskiej od 1348 do 1607 roku, nr 31, s. 22. Оригінальний документ із 1413 р.[↩]
- ZDM, Cz. VI, № 1816, s. 428. Копія цього документа з 1472 р.[↩]