Черейські / Дашкевичі / Горбацькі

Черейсь­кі / Даш­ке­ви­чі-Гор­ба­ць­кі — вітебсь­кі бояри. Этот род сле­ду­ет раз­ли­чать от васи­лиш­ских Даш­ко­ви­чей (Даш­ко­вых), из кото­рых про­ис­хо­дил зна­ме­ни­тый Оста­фий Дашкович. 

Гене­ра­ція І

ІВАН (1450)

вітебсь­кий боярин. Иван N. (упом. ок. 1450) (ум. до 1465) 

Гене­ра­ція ІІ

МИХА­ИЛ ИВА­НО­ВИЧ, ИН. МИСА­ИЛ († 1477) 

в 1450 г. избрал духов­ную карье­ру и неза­дол­го перед 1454 г. стал епи­ско­пом Смо­лен­ским, а в 1476 г. был удо­сто­ен сана Киев­ско­го мит­ро­по­ли­та. Свою соб­ствен­ную часть Черей­ско­го име­ния Миса­ил в нача­ле 50‑х годов усту­пил под мона­стырь Свя­той Тро­и­цы в Череи.

СЕНЬ­КО ИВА­НО­ВИЧ (* ...., 1455, † ок. 1457)

имел един­ствен­ную дочь Марию (ум. после 1496), кото­рая вышла замуж за кня­зя Фёдо­ра Ива­но­ви­ча Баби­ча (ум. после 1450). Она пере­да­ла мужу свою наслед­ствен­ную долю в Череи. Их дочь княж­на Федо­ра (Фед­ка) Друц­кая-Соко­лин­ская (ум. 1519/22) насле­до­ва­ла черей­скую долю сво­ей мате­ри, в каче­стве мате­риз­ны, кото­рую затем усту­пи­ла сво­е­му мужу пану Бог­да­ну Семё­но­ви­чу Сапе­ге (ум. после 1512). Послед­ний изве­стен на Черей­щине уже в 1499 г.

МИХА­ИЛ ИВА­НО­ВИЧ, ПР. ПСТРУГ (1454,1499)

имел един­ствен­ную дочь, кото­рая вышла замуж за кня­зя Рома­на Ива­но­ви­ча Луком­ско­го. Пстру­га Михай­лов­на усту­пи­ла сво­е­му мужу часть Черей­ско­го име­ния сво­е­го отца. Одна­ко в целом вла­де­тель­ная доля Миха­и­ла Ива­но­ви­ча в Череи ото­шла в соб­ствен­ность Черей­ско­му мона­сты­рю Свя­той Троицы.

ДАШ­КО ІВА­НО­ВИЧ (1475, † 1476/77)

имел сыно­вей Иваш­ка, Васи­лия, Олех­на и Сень­ка, кото­рые насле­до­ва­ли Черей­ское име­ние сво­е­го отца. Дан­ное вла­де­ние у Олех­на и Сень­ка Даш­ко­ви­чей так­же при­об­рёл Бог­дан Сапега.

МИКИ­ТА ИВА­НО­ВИЧ (1465, 1475)

вме­сте с бра­тья­ми рас­по­ря­жал­ся частью Черей­ско­го име­ния. Наслед­ствен­ную долю Ники­ты в Череи насле­до­вал его сын Ждан (упом. 1541), а затем внук Лев Жда­но­вич. Послед­ний в 1602 г. про­дал свою часть Черей­ско­го име­ния Льву Сапеге.

Гене­ра­ція ІІI

МАРИЯ СЕНЬ­КОВ­НА

вышла замуж за кня­зя Фёдо­ра Ива­но­ви­ча Баби­ча (ум. после 1450). Она пере­да­ла мужу свою наслед­ствен­ную долю в Череи. Их дочь княж­на Федо­ра (Фед­ка) Друц­кая-Соко­лин­ская (ум. 1519/22) насле­до­ва­ла черей­скую долю сво­ей мате­ри, в каче­стве мате­риз­ны, кото­рую затем усту­пи­ла сво­е­му мужу пану Бог­да­ну Семё­но­ви­чу Сапе­ге (ум. после 1512). Послед­ний изве­стен на Черей­щине уже в 1499 г.

[.....] МИХАЙ­ЛОВ­НА ПСТРУГ

имел един­ствен­ную дочь, кото­рая вышла замуж за кня­зя Рома­на Ива­но­ви­ча Луком­ско­го. Пстру­га Михай­лов­на усту­пи­ла сво­е­му мужу часть Черей­ско­го име­ния сво­е­го отца. Одна­ко в целом вла­де­тель­ная доля Миха­и­ла Ива­но­ви­ча в Череи ото­шла в соб­ствен­ность Черей­ско­му мона­сты­рю Свя­той Троицы.

ІВАШ­КО ДАШ­КО­ВИЧ (1476, 1485)

1470, ключ­ник Вітебсь­кий (НегЬ­агг РоБ­кі, т. IV, стор. 108). із доку­мен­тів Литовсь­кої Мет­ри­ки, ми знає­мо, що Іван Ход­ке­вич, наміс­ник вітебсь­кий, видав у 1476 році Іваш­ку Даш­ке­ви­чу «декля­ра­цію», що без його доз­во­лу не буде полю­ва­ти в його пущах і лісах. У цій декля­ра­ції Ход­ке­вич нази­ває Іва­на Даш­ке­ви­ча своїм «бра­тан­цем», що вка­зує на спорід­нен­ня між ними. Гене­а­лог А. Боне­ць­кий вва­жає, що вони були пол­у­б­ра­та­ми — дітьми одної матері, яка була дві­чи заму­жем. Подіб­ну ж декля­ра­цію видав у 1485 році тому ж Іваш­ко­ві Даш­ке­ви­чу і бра­ту його Олех­но­ві (про яко­го ми вж е зга­ду­ва­ли) князь Іван Юрєвич Заславсь­кий, наміс­ник вітебсь­кий (М. Л. 23 фол. 436). У той час Іваш­ко був ключ­ни­ком Вітебсь­ким, а брат його Олех­но — ловчим.

ОЛЕХ­НО ДАШ­КО­ВИЧ (* ...., 1476, 1500, † ....) 

1475, лов­чий Вітебсь­кий, що помер без­діт­ний (Литовсь­ка мет­ри­ка, кн. IV записів, лист 61 та 109). Одер­жав разом зі своїм бра­том Іва­ном у 1485 році «декля­ра­цію» від кн. Іва­на Юрєви­ча Заславсь­ко­го, наміс­ни­ка вітебсь­ко­го, що він не буде без їх доз­во­лу полю­ва­ти в їх пущах і лісах.

МИКИ­ТА ДАШКОВИЧ

Мики­та був бать­ком Даш­ка, що мож­на виве­сти з при­зві­ща доч­ки Вась­ка Даш­ко­ви­ча та дво­юрід­ної сест­ри Оста­па Даш­ко­ви­ча, яка вий­ш­ла заміж за кня­зя Кро­шинсь­ко­го. Згід­но з литовсь­кою мет­ри­кою (кни­га записів 23, лист 100- 102, 97), вона про­зи­ва­ла­ся: «Кне­ги­ня Ган­на Даш­ко­вич Никитина».

СЕНЬ­КО ДАШ­КО­ВИЧ (* ...., 1476, 1524, † 1524/1528)

Сын Даш­ка Ивановича

ЖДАН МИКИ­ТО­ВИЧ (1541)

Сын Мики­ты Ивановича.

Гене­ра­ція ІV

ВАСЬ­КО МИКИ­ТИЧ ДАШ­КО­ВИЧ (1505, 1511),

1505, город­ни­чий Ковенсь­кий. Guvernator al Guberniei Kovna, anul 1511. Pentru merite
militare i s‑a dăruit de către Regele Poloniei și conte Moștenitor de la Litva Alexandru mari moșii în 1505, în regiunea Kovna: Mihailovcina, Petralevcina, Ganovcina, Krupevcina. În re giunea Cracevskaia i s‑au dăruit moșiile Zecovana și în regiunea Caralevna Balcovcina și Incovcina, Gorbațka.

Поколін­ня V

ІВАН ВАСЬ­КО­ВИЧ ДАШ­КО­ВИЧ (1552)

ГАН­НА ВАСЬ­КОВ­НА ДАШКОВИЧ

Доч­ка Вась­ка Даш­ко­ви­ча та дво­юрід­ної сест­ри Оста­па Даш­ко­ви­ча, яка вий­ш­ла заміж за кня­зя Кро­шинсь­ко­го. Згід­но з литовсь­кою мет­ри­кою (кни­га записів 23, лист 100–102, 97), вона про­зи­ва­ла­ся: «Кне­ги­ня Ган­на Даш­ко­вич Никитина».

ЛЕВ ЖДА­НО­ВИЧ ЧЕРЕЙСКИЙ

В 1602 г. про­дал свою часть Черей­ско­го име­ния Льву Сапеге.

Поколін­ня VI

СЕМЕН ІВА­НО­ВИЧ ДАШ­КО­ВИЧ ГОР­БА­ЦЬ­КИЙ (1591)

Semion Pentru merite militare a fost dăruit de Regele Sigismnd III cu moșiile : Gloșno(Glisnievo), în regiunea de la Voievodatul de la Mâstislav. Prin decretul prin i s‑a dăruit această moșie ‚deja a fost numit Dașkovici-Gorbațki , întrucât el a trăit în timpul acela pe moșia care s‑a numit Gorbațka (1591)

Семе­на Іва­но­ви­ча, який став про­зи­ва­ти­ся Даш­ко­вич-Гор­ба­ць­кий. По смер­ти Семе­на Даш­ко­ви­ча, що зали­шив малоліт­ньо­го сина Васи­ля, якийсь Даш­ко­вич Михай­ло, вистав­ля­ю­чи себе, як закон­но­го сина Оста­па, заявив свої пра­ва на родо­ві мает­но­сти Даш­ко­ви­чів, що лежа­ли в Рум­шинсь­кім ста­ро­стві, Ковенсь­ко­го повіту. Подав­ши фік­тив­ні доку­мен­ти, цей Михай­ло про­дав потім ці мает­но­сти Каме­дульсь­ко­му Пожайсь­ко­му мона­сти­реві. Нащад­ки Васи­ля Даш­ке­ви­ча-Гор­ба­ць­ко­го роз­по­ча­ли з цьо­го при­во­ду дов­ший судо­вий про­цес про­ти чен­ців Пожайсь­ко­го мона­сти­ря. 3 доку­мен­тів про цей про­цес і вста­нов­люєть­ся родо­вий зв’язок Оста­па та Вась­ка Даш­ке­ви­чів, як також і те, що Остап помер без­діт­ний (Архив Деп. Героль­дій, Дело №. 722 та в випис­ки з книг земсь­ких про­він­ції Мсти­славсь­кої 1778 р., міся­ця люто­го 27 дня).

Поколін­ня VII

6/. ВАСИЛЬ-ТОМАШ СЕМЕ­НО­ВИЧ ДАШ­КО­ВИЧ ГОРБАЦЬКИЙ

a fost secretar al Voievodului de Mstislav, 1632–1634. Voievodul de Mstislav a publicat decretul prin care Regele Poloniei și Mare Conte(!) de la Letoniei (?)7, Wladislaw, i‑a dăruit orașele Zalencovice și Beli. 

VI

9/6. Benedikt 1654–1700

VII

11/9. Anton 1712

VIII

21/11. Stanislaw-Daniel (1738–1828)

IX

37/21. Stanislaw-Vikent Даш­ке­вич Гор­ба­ць­кий, с. Ста­ни­сла­ва-Дани­э­ля (1810–1881)

X 50)Wladislaw 1847–1912

XI

60) Nicolai, 1873
61) Wladislaw,1879
62) Loghin 1883–1924