Путогинские

Кн. Іван Федо­ро­вич Масальсь­кий на почат­ку XVI ст. отри­мав від вели­ко­го кня­зя Алек­сандра (1492 — 1506 рр.) нові надан­ня у Смо­ленсь­кій зем­лі, які у жовтні 1508 р. під­твер­див Жиги­монт І: «Алек­сан­дръ, король, далъ ему у Смо­лен­скомъ пове­те в Дуб­ро­вен­скомь пути люди Бед­ри­чи, кото­рыи ж люди дер­жалъ князь Дмит­рей Путо­гин­ский, што к Москве побегъ, а в дру­гомь месте дал его милость ему тамъ же, в Дуб­ро­вин­скомъ пути тры служ­бы, ..., напро­тивъку отъ­чи­ны его (тоб­то, Масальсь­ка — Гене­ограф) кото­рая ото­шла в сто­ро­ну вели­ко­го кня­зя мос­ков­ско­го». 1.

Князь Путо­гин­ский упо­ми­на­ет­ся один раз в Литов­ской мет­ри­ке. Кн. Іван Федо­ро­вич Масальсь­кий, внук Васи­лия Юрье­ви­ча, на почат­ку XVI ст. отри­мав від вели­ко­го кня­зя Алек­сандра (1492 — 1506 рр.) нові надан­ня у Смо­ленсь­кій зем­лі, які у жовтні 1508 р. під­твер­див Жиги­монт І: «Алек­сан­дръ, король, далъ ему у Смо­лен­скомъ пове­те в Дуб­ро­вен­скомь пути люди Бед­ри­чи, кото­рыи ж люди дер­жалъ князь Дмит­рей Путо­гин­ский, што к Москве побегъ, а в дру­гомь месте дал его милость ему тамъ же, в Дуб­ро­вин­скомъ пути тры служ­бы, ..., напро­тивъку отъ­чи­ны его (тоб­то, Масальсь­ка — Гене­ограф) кото­рая ото­шла в сто­ро­ну вели­ко­го кня­зя мос­ков­ско­го». 2.

Меж­ду тем с. Путо­ги­но позд­нее упо­ми­на­лось как вот­чи­на кня­зей Клуб­ко­вых Мосаль­ских. Клуб­ко­вы Мосаль­ские были потом­ка­ми Семе­на Юрье­ви­ча. Его вну­ки князі Дмит­ро й Семен Іва­но­ви­чі емі­гру­ва­ли до Мос­ковсь­ко­го князів­ства. Мож­ли­во, що вони зро­би­ли це одно­час­но зі свої­ми дво­юрід­ни­ми бра­та­ми — кня­зя­ми Гри­горієм, Васи­лем та Семе­ном Михай­ло­ви­ча­ми Масальсь­ки­ми. Оче­вид­но й те, що саме вони фігу­ру­ва­ли у гра­мо­тах про пере­ми­р’я коро­ля Алек­сандра Ягел­лон­чи­ка з мос­ковсь­ким кня­зем Іва­ном Васи­льо­ви­чем (1503 р.) 3 та Сигіз­мун­да І Ста­ро­го з Васілієм Іва­но­ви­чем (1508 р.) 4. У доку­мен­тах ука­зу­ва­ло­ся, що князі Масальсь­кі є під­да­ни­ми мос­ковсь­ко­го кня­зя, ціліс­ність володінь яких зобо­в’я­зу­ва­ли­ся не пору­шу­ва­ти ані Алек­сандр Ягел­лон­чик, ані Сигіз­мунд І Старий. 

За вдо­вой кн. Ива­на Дани­ло­ви­ча Клуб­ко­ва-Мосаль­ско­го (ум. в 1627 г.) кнг. Марьей в пис­цо­вой кни­ге Мосаль­ско­го у. 1628 г. зна­чи­лась родо­вая вот­чи­на мужа, с. Путо­ги­но с дерев­ня­ми и пусто­ша­ми (500 четв.).5 Упо­ми­на­ют­ся выслу­жен­ная вот­чи­на И. Д. Мосаль­ско­го за мос­ков­ское осад­ное сиде­ние «в коро­ле­ви­чев при­ход» в Тро­иц­ком ст. Воло­год­ско­го у., пере­шед­шее затем к его вдо­ве Марии (187 четв.), и поме­стья в Мана­тьине ст. Мос­ков­ско­го у. (жере­бей в с. Тюри­ко­ве) и в Тро­иц­ком ст. Воло­год­ско­го у.6 По мате­ри­а­лам При­ка­за сбо­ра рат­ных людей 1638 г. за вдо­вой кн. И. Д. Клуб­ко­ва-Мосаль­ско­го кнг. Марьей чис­ли­лось 837 четв. вот­чин­ной и помест­ной зем­ли, и в 1635/36 г. быв­шие за ней вот­чи­ны мужа в Мосаль­ском у. (с. Путо­ги­но) и в Воло­год­ском у. были у нее взя­ты и отда­ны кн. Ива­ну Льво­ви­чу и Семе­ну Васи­лье­ви­чу Клуб­ко­вым-Мосаль­ским, а за ней было остав­ле­но на нро­жи­ток номе­стье мужа в Воло­год­ском у. (150 четв.).7 Воло­год­ское поме­стье кн. И. Д. Мосаль­ско­го (150 четв.) было дано его вдо­ве кнг. Марье Мосаль­ской еа про­жи­ток в мае 1627 (7135) г. 8

В нача­ле 16 века в ВКМ Мосаль­ские име­ли ста­тус слу­жи­лых кня­зей. Князь Иван Дани­ло­вич Клуб­ков Мосаль­ский являл­ся как раз пра­вну­ком Дмит­рия Ива­но­ви­ча, и вла­дел вот­чи­ной сво­е­го пра­де­да — с. Путогиным.

Поуго­рье в XV веке. Автор Тему­шев В. Н.

ПЕЧАТКИ

Печаток не знайдено

ПУБЛІКАЦІЇ ДОКУМЕНТІВ

Документів не знайдено

АЛЬБОМИ З МЕДІА

Медіа не знайдено

РЕЛЯЦІЙНІ СТАТТІ

Статтєй не знайдено

  1. Кром М. М. Меж Русью и Лит­вой.... — С. 113; Lietuvos Metrika. — Knyga Nr.8 (1499 — 1514). Uzrasymu knyga 8 / Parenge A.Baliulis ir R.Firkovicius, D.AntanaviciuS. — Vilnius, 1995. — Р.288 (N383).[]
  2. Кром М. М. Меж Русью и Лит­вой.... — С. 113; Lietuvos Metrika. — Knyga Nr.8 (1499 — 1514). Uzrasymu knyga 8 / Parenge A.Baliulis ir R.Firkovicius, D.AntanaviciuS. — Vilnius, 1995. — Р.288 (N383).[]
  3. LM 5. — P. 209 — 212.[]
  4. LM 8. — P. 125 — 128.[]
  5. ПК 252. Л. 136–143 об.[]
  6. ПК 9606. Л. 560; ПК 14725. Л. 880, 962.[]
  7. РГА­ДА. Ф. 137. Галич. №4. Л. 134.[]
  8. Сто­ро­жев В. Н. Мате­ри­а­лы Помест­но­го при­ка­за. Стб. 431.[]