Общие сведения о роде

МУН­ЧА — кня­же­ский род неиз­вест­но­го про­ис­хож­де­ния, пред­по­ло­жи­тель­но от смо­лен­ских кня­зей, Пер­вый извест­ный князь в сере­дине XV в.— Мун­ча Семе­но­вич, в кон­це XV в. упо­мя­ну­ты его два сына—Сенько (Семен ?) и Иваш­ко (Иван ?). В 1508 г. упо­мя­нут князь Васи­лий Мун­ча, убыл в Моск­ву.

Воз­мож­но одно­го рода с Тати­ще­вы­ми или же Масаль­ски­ми. Wasil Hrihorowicz Munsz (Munsza) żyjący w Moskwie w XVI wieku nalegał do rodu Tatiazezewych1. Być może, iż dziedzictwo kniaziów Muncza, przeszło po kądzieli do kniaziów Masalskicn, z których kniaź Iwan MasaIski występuje w htach 1545 i 1570 z przydomkiem Muncza. (Patrz MasaIski).В 1545—1570 гг. князь Иван Масаль­ский име­но­вал­ся Мун­ча.

Поколенная роспись рода

I генерація

СЕМЁН ……

Na Litwie w połowie XV wieku żył kniaź Muncza, który otrzymuje przywilej na dwór Dawidowo w Mctisławskiem2. Muncza Semenoviicz, nie nazwany kniaziem, otrzymuje Rżawek w Smoleńezczyznie, z obowiAzkiom uiszczania daniny, zapisanej poprzednio na cerkiew Św. Trójcy3, oraz 1447 r. przywilej na zamianę ziem4.

II генерація

КН. ИВАН СЕМЕ­НО­ВИЧ МУН­ЧА (1446/47)

В 1440-х гг. «кня­зю Мун­чи» ото­шло «дво­ри­що» неко­е­го Дави­да во Мсти­слав­ле, а вско­ре «Мун­че Семе­но­ви­чу» пере­шел «Ржа­веск у Смо­лен­ску». Пере­да­вая Мун­че Семе­но­ви­чу волость Ржа­веск (Вер­жавьск?) в 1447/48 г., Кази­мир счел нуж­ным под­черк­нуть служ­бу к Смо­лен­ску «моло­хов­ских людей»5, о кото­рой за несколь­ко меся­цев до это­го гово­ри­лось в област­ном при­ви­лее («в тые ему люди не всту­па­ти­ся, што под горо­домъ Моло­хов­ские люди; веле­ли есмо тымъ людемъ къ Смо­лен­ску тяг­ну­ти по дав­но­му»). Как видим, в пожа­ло­ва­нии дает­ся отсыл­ка не к при­ви­лею, а к «ста­рине». Воз­мож­но, Кази­мир нару­шал свое обе­ща­ние «не всту­па­ти­ся» в цер­ков­ные вла­де­ния и мона­сты­ри, пере­да­вая Бори­со­глеб­ский мона­стырь на Смя­ды­ни и «цер­ков­ное зем­ли­ци бере­жокъ» смо­лен­ским боярам (если соот­вет­ству­ю­щие неда­ти­ро­ван­ные запи­си «Кни­ги данин Кази­ми­ра» отно­сят­ся ко вре­ме­ни до 1447 г.)6.

III генерація

СЕНЬ­КО ИВА­НО­ВИЧ МУН­ЧА

W sporządzonym w końcu XV-go wieku spisie kniaziów i bojarów Smoleńskich, spotykamy dwóch synów kniazia Munczinych Seńka i Iwaszka7. Kniaz Iwan Muncza, otrzymuje z nadania królewskiego 1486 r. 4 kopy z myta Smoleńskiego8.

ИВАШ­КО ИВА­НО­ВИЧ МУН­ЧА

W sporządzonym w końcu XV-go wieku spisie kniaziów i bojarów Smoleńskich, spotykamy dwóch synów kniazia Munczinych Seńka i Iwaszka7. Kniaz Iwan Muncza, otrzymuje z nadania królewskiego 1486 r. 4 kopy z myta Smoleńskiego8.

IV генерація

ВАСИЛЬ …… МУН­ЧА

У 1506 г. не меў неру­хо­май маё­мас­ці ўво­гу­ле і атры­маў пры­вілей ад Аляк­сандра на «лежа­ние в Лиде а 2 руб­ли гро­шей з вин»9, od króla Zygmunta 1506 r. 5 kop z myta Mińskiego10.

В. Мун­ча, які стра­ціў сваю вот­чы­ну пад­час вай­ны з Мас­квой, 24 мая 1506 г. атры­маў сяло Туля­го­вічы ў Мазыр­скім паве­це, і хадай­ні­чаў аб гэтым перад вялікім кня­зем тага­час­ны ваяво­да кіеўскі Іван Глін­скі, а пры надан­ні пры­сут­ні­чалі (маг­чы­ма, і ўплы­валі на раш­энне гас­па­да­ра) усе тры бра­ты Льво­вічы Глін­скія11. Ціка­во, що мозирсь­ким наміс­ни­ком був дво­юрід­ний брат кн. Іва­на Глинсь­ко­го Якуб Іва­шен­це­вич. У при­вілею від 15.III.1507 р. (за подан­ням Іван Глін­скі пас­ля таго, як остан­ній стаў ваяво­дай нава­град­скім), дво­ря­нин гос­по­дарсь­кий кн. Василь Мун­ча, отри­мує пустоўш­чы­ну Некра­ш­э­вічы в Ново­го­родсь­ко­му повіті12.

Потім бере участь у повстан­ні кн. Глинсь­ко­го від 2.II.1508 р., від­так стає «зрад­цею». Він зна­чить­ся у спис­ку осіб, від­зна­че­но­му у «Рус­ском вре­мен­ни­ке», які втек­ли разом із Глинсь­ким до Мос­ко­вії13. Даль­ней­шая судь­ба неиз­вест­на.

Print Friendly, PDF & Email
  1. Barch. Kn. II 65. []
  2. z. 3 k. 25. []
  3. Tamże k. 39. []
  4. Z. 4 k. 155. []
  5. LM. Kn. 3. P. 37. []
  6. LM. Kn. 3. P. 34, 45. ― Воз­мож­но, такая прак­ти­ка отра­зи­лась и в дей­стви­ях вели­ко­го кня­зя Алек­сандра и смо­лен­ско­го намест­ни­ка Юрия Гле­бо­ви­ча: в 1496 г. они под­твер­ди­ли смо­лен­ско­му бояри­ну сель­цо Ефа­нов­ское, кото­рое «ста­ло нано­ве въ цер­ков­нои, в борт­нои зем­ли
    Св(е)т(о)го Миха­и­ла» (LM. Kn. 5. № 120. P. 87–88). []
  7. Z. 4. k. 17 od. [] []
  8. Z 6 str. 18. [] []
  9. ЛМ.Кн. зап. 8. №551. []
  10. Tamże k. 151. []
  11. Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (AGAD). Metryka Litewska (ML). Ks. 191 B. S. 14. []
  12. ЛМ. Кн. зап. 8. № 202. []
  13. Lietuvos Metrika. -Knyga Nr. 8 (1499 — 1514). — Р. 195, 259, 392, 397; Кром М. М. Князь Миха­ил Льво­вич Глин­ский: штри­хи к порт­ре­ту аван­тю­ри­ста // Київсь­ка ста­ро­ви­на. — 2003. — N 3. — С. 150 — 152. []