XIX коле­но

1. князь Михай­ло Васи­льо­вич Зба­разь­кий Виш­не­ве­ць­кий ( *сёр.1450-х, † 1517)
стар­ший син Васи­ля Васи­льо­ви­ча, за дея­ки­ми опо­се­ред­ко­ва­ни­ми дани­ми, мав наро­ди­ти­ся десь у сере­дині 1450-х рр. (най­мо­лод­ший із його чоти­рьох братів, князь Семен Мен­ший, досяг пов­но­літ­тя восе­ни 1482 р. – див. ниж­че). Піс­ля заги­белі бать­ка у 1474 р. князь Михай­ло успад­ку­вав його части­ну Зба­разь­ко­го «повіту», якою кіль­ка років, до пов­но­літ­тя молод­ших братів, володів, здаєть­ся, одно­осіб­но. Вже наступ­но­го 1475 р. він подав скар­гу на сво­го дядь­ка, кня­зя Семе­на Зба­разь­ко­го-Коло­денсь­ко­го, сто­сов­но спад­ку іншо­го дядь­ка, кня­зя Сол­та­на, кот­рий князь Василь та князь Семен начеб­то розді­ли­ли між собою, хоча остан­ній це спра­вед­ли­во запе­ре­чу­вав. Король нака­зав поді­ли­ти-таки вка­за­ний спа­док, що й від­бу­ло­ся 4 лип­ня в Луць­ку: князь Семен дав одну з рів­них поло­вин на обран­ня кня­зю Михай­лу, і той взяв собі город Виш­не­ве­ць з при­сіл­ка­ми й Тараж. Того ж року дядь­ко та пле­мін­ник укла­ли ще одну уго­ду, за якою пер­шо­му від­хо­ди­ло ще с. Сту­де­ня­ків­ці (з влас­ної «отчи­ни» кня­зя Михай­ла); також князі вста­нов­лю­ва­ли межу між Виш­нев­цем та Мане­вом. Але оста­точ­ний поділ спад­щи­ни кня­зя Сол­та­на, що від­був­ся 2 черв­ня 1478 р. у Маневі, був знач­но кори­сні­ший для матері кня­зя Михай­ла та його чоти­рьох братів: крім Виш­нев­ця й Тара­жа, вони отри­му­ва­ли ще Лопуш­ну та Вла­ши­нов­ці, а також, оче­вид­но, повер­та­ли свої Сту­де­ня­ків­ці (див. розділ IV, п. 13).
Пер­ший поділ володінь між сина­ми кня­зя Васи­ля Васи­льо­ви­ча, умо­ви яко­го невдо­взі були ска­со­вані, від­був­ся десь близь­ко 1480 р. Про його факт ми знає­мо лише з неда­то­ва­ної уго­ди князів Михай­ла та Семе­на Мен­шо­го Зба­разь­ких, за якою вони обмі­ню­ва­ли дядь­ку, кня­зю Семе­ну Зба­разь­ко­му (Коло­денсь­ко­му), ста­ро­сті Кре­ме­не­ць­ко­му, свої маєт­ки Іва­чів Ниж­ній, Янков­ці, Оба­рин­ці, Вась­ков­ці та Опре­лов­ці на його маєт­ки Ко-ськів і Шуль­жин­ці (у Полонсь­ко­му повіті). За відо­мим нам поді­лом, здійс­не­ним уже піс­ля смер­ті кня­зя Семе­на Коло­денсь­ко­го, Вась­ков­ці та Опре­лов­ці діста­ли­ся кня­зю Федо­ру Васи­льо­ви­чу; там же зга­ду­ють­ся й інші села братів Васи­льо­ви­чів. А отже, уго­да про обмін близь­ко 1480 р. так і зали­ши­ла­ся на папе­рі (див. там само).
Князь Семен Коло­денсь­кий, який мав лише одну доч­ку, неза­дов­го до смер­ті запи­сав бра­та­ни­чу, кня­зю Михай­лу Васи­льо­ви­чу, Манів, Вер­бо­ве­ць, Перед­мир­ку, Бор­су­ков­ці та Горо­док з при­сіл­ка­ми (остан­ній – у Луць­ко­му повіті). Але вдо­ва кня­зя Коло­денсь­ко­го, Марія, та її зять, князь Семен Юрієвич (Голь­шансь­кий), «того имѣ­нья отпи­ра­ли (…) и нє хотѣ­ли мя к тому имѣ­нью при­пу­сти­ти». Вре­шті решт, не вда­ю­чись до суду («нє даю­чи ся у пра­во»), сто­ро­ни домо­ви­ли­ся вине­сти супереч­ку на рішен­ня «стар­шихь при­ятєлєй нашихъ – што тыи при­ятє­ли про­мє­жи нами най­дуть, то намь тєр­пѣти на обѣ сто­ронѣ». За уго­дою, укла­де­ною у Віль­ні 1 квіт­ня 1481 р., «ихь милость про­мє-жи нами такь нашли: што жь я князь Михай­ло Василь­євичь посту­пилъ єсми дяди­ной своєй кня­ги­ни Сємє­но­вой Марьи и зятю єи кня­зю Сємє­ну Юрь­єви­чу имѣньє на имя Горо­до­кь со всѣ­ми тыми при­сєл­ки, што здав­на кь Город­ку при­слу­ша­ють, со всѣ­ми пожит­ки вѣч­но и нєпо­руш­но, а к моєй руцѣ мнѣ посту­пи­ла дяди­ная моя (…) имѣньє на имя Манєвъ, а Вєр­бо­вє­ць, а Пєрєдь­мир­ку, а Бор­су­ков­ци, со всѣ­ми пожит­ки, што к тым сєломъ слу­шаєть вѣч­но и нєпо­руш­но (…) А кто бы тоє єдна­ньє з насъ с обу сто­ронь узру­шилъ, тотъ маєт запла­ти­ти коро­лю пять сотъ копъ гро­ший, а одна сто­ро­на дру­гой сто­ронѣ три­ста копъ гро­ший. А тотъ листъ, кото­рый жє былъ запи­салъ дядя мой нєбож­чи­кь князь Сємєнъ на тая имѣ­нья мнѣ, тотъ єсми листъ содралъ»415.
Наступ­но­го дня, 2 квіт­ня 1481 р., у Віль­ні ж, від­був­ся й поділ володінь між чотир­ма сина­ми кня­зя Васи­ля Васи­льо­ви­ча. «Во има Божє стань­са. Мы кня­зи Зба­раз­скии Васи­лєви­чи, князь Михай­ло, князь Сємєнъ, князь Фєдор а князь Сємєн молод­ший, роздє­ли­ли єсмо отчиз­ну свою. Я князь Михай­ло будучи(?) брат­стар­ший, взял єсми молод­шо­го бра­та кня­зя Сємє­на на свою сто­ро­ну и з дєл­ни­цєю єго (…, 2-3 сло­ва). Мнє кня­зю Михай­лу стар­шо­му бра­ту доста­ло­ся з молод­шим бра­том князєм Сємє­ном город Виш­нєвєц зо вси­ми сєлы, и з люд­ми, и с тра­вы, з лєсы, и зо вси­ми пожит­ки, што коли там (?) у том горо­ду. А нама пєр­воє сєло Лозы з двє­ма ста­вы, а Куна­хо­ви­чи, а Буду­инъ (має бути Бутин), а Бако­та, а Ост­ро­вєцъ, а Вязо­вая, а Олєк­синєцъ, а Мєл­ная, а Ива­ня, а Таражъ. А Зба­раж­скоі воло­сти три сєла к тому ж горо­ду пєр­во писа­но­му к Виш­нєвъ­цу нама, [И]вачово и з ста­вом, а Янков­цы, а Оба­рин­цы. А тыє имє­ния на вєр­ху писа­ныє и з ста­вы и со вси­ми пожит­ки, што коли к ним здав­на тяг­ну­ло и тяг­нет». (Далі опи­су­ють­ся уді­ли інших братів). У випад­ку, коли хтось із братів пору­шив би вста­нов­ле­ний поділ, він мав запла­ти­ти коро­лю 500 (?) коп, а іншим бра­там – 300 коп гро­шей, на про­сту усну вимо­гу («на про­стую помову»)416. На пер­ший погляд досить див­но, що князь Михай­ло Васи­льо­вич, будучи най­стар­шим із братів, не взяв собі бать­ківсь­кої сто­ли­ці, Зба­ра­жа. Але це стає зро­зу­мі­лим, якщо при­га­да­ти, що під час кримсь­ко-татарсь­ко­го напа­ду 1474 р. Зба­раж зазнав нищів­ної поже­жі; оче­вид­но, за ті непов­ні сім років, що прой­шли від­то­ді, Зба­разь­кий замок так і не був від­бу­до­ва­ний, при­най­мі повністю. Напевне, саме через це князь Михай­ло й вирі­шив зро­би­ти своєю рези­ден­цією не бать­ківсь­кий Зба­раж, а Виш­не­ве­ць – спад­щи­ну дядь­ка, кня­зя Сол­та­на Васи­льо­ви­ча. Втім, це не зава­ди­ло йому до кін­ця жит­тя писа­ти­ся Зба­разь­ким, хоча інко­ли князь вжи­вав і нове пріз­ви­ще Виш­не­ве­ць­ко­го.
14 листо­па­да 1482 р., у Виш­нев­ці, за нака­зом коро­ля поді­ли­ли­ся між собою і князі Михай­ло з Семе­ном Мен­шим, мабуть, у зв’язку з досяг­нен­ням остан­нім пов­но­літ­тя. При цьо­му стар­шо­му з братів дістав­ся город Виш­не­ве­ць з містеч­ком, при­місь­ким селом і виш­не­ве­ць­ким митом, села Олек­си­не­ць, Ост­ро­ве­ць, Тараж, Бако­та, Бутин, Кона­хо­ви­чі, Лози, Бода­ки, посе­лен­ня яки­хось Миш­ка та Юхна. Якщо ж хтось із братів цей розділ­по­ру­шить, то має запла­ти­ти коро­лю дві тисячі руб­лів широ­ки­ми гро­ша­ми, і стіль­ки ж іншо­му брату417. Піс­ля смер­ті кня­зя Семе­на Мен­шо­го, не рані­ше 1489 р., князь Михай­ло успад­ку­вав також три з його шести сіл – Мли­нов­ці, Мель­ну й Возову418, тоді як інші три – Іва­чов, Янков­ці та Оба­рин­ці, – відій­шли до кня­гині Марії Ровенсь­кої, згід­но уго­ди з її чоло­віком близь­ко 1480 р.
Влад­нав­ши свої маєт­ко­ві спра­ви, про­тя­гом наступ­них років князь Михай­ло Зба­разь­кий, здаєть­ся, зосе­ре­ди­вся на служ­бо­вій діяль­но­сті. При­най­мі, 2 черв­ня 1489 р. він отри­мав від коро­ля Кази­ми­ра 21 копу гро­шей із мита Володимирского419. Того ж року, за свід­чен­ням польсь­ко­го шлях­ти­ча Стані­сла­ва Дави­довсь­ко­го, князь Михай­ло Виш­не­ве­ць­кий осо­би­сто здійс­нив напад на його сім сіл, які спа­лив та погра­бу­вав, при­чо­му нака­зав вби­ти двох шлях­ти­чів та одно­го про­сто­лю­ди­на. Піз­ні­ше, за сло­ва­ми Дави­довсь­ко­го, король Олек­сандр роз­гля­дав цю спра­ву і сто­ро­ни «переєд­налъ», нака­зав­ши «ми тому все­му запла­ту вчи­ни­ти»; однак це рішен­ня вико­нане так і не було. У 1511 р. Дави­довсь­кий зно­ву скар­жи­вся на вка­за­ний зло­чин, вже 22-річ­ної дав­ни­ни, коро­лю Жиги­мон­ту I. Але князь Виш­не­ве­ць­кий запе­ре­чив, що «я дей о томъ съ тобою нико­ли ся не єдналъ, ани тебе єсми про­силъ», при­чо­му це під­твер­див і поса­до­ве­ць, який, за свід­чен­ням Дави­довсь­ко­го, був при­сут­нім при рішен­ні коро­ля Олек­сандра. Король виніс вирок, що сто­ро­ни «межи собою судьи полю­бов­ныи мають взя­ти, и тыи судьи ихъ мають межи ними конецъ вчинити»420.
1490 р., 20 лип­ня – Марія та Анна, доч­ки кня­зя Сол­та­на Васи­льо­ви­ча Зба­разь­ко­го, офі­цій­но від­сту­пи­ли своє­му дво­юрід­но­му бра­ту, кня­зю Михай­лу, бать­ківсь­кі маєт­ки Манев, Перед­мир, Вер­бо­ве­ць та Бор­су­ков­ці (яки­ми той реаль­но володів ще з 1481 р.)421. Про­тя­гом 1490-х рр. князь Михай­ло зга­дуєть­ся лише в яко­сті свід­ка, при­чо­му фігу­рує з пріз­ви­щем як Зба­разь­ко­го, так і Виш­не­ве­ць­ко­го. 2 верес­ня 1491 р., в Луць­ку, князь М. В. Зба­разь­кий висту­пив свід­ком судо­во­го рішення422. А 21 серп­ня 1497 р., в Кре­мен­ці, князь Михай­ло Виш­не­ве­ць­кий засвід­чив уго­ду купів­лі-про­да­жу423. Відо­мо також, що за часів коро­ля Олек­сандра князь Михай­ло Зба­разь­кий мав подвір’я у Кре­ме­не­ць­ко­му замку424.
У серп­ні 1500 р. кіль­ка кримсь­ких царе­ви­чів, сини та роди­чі хана Мен­глі-Гірея, були вислані вій­ною на литовсь­ко-польсь­кі зем­лі; серед інших міст, вони пово­ю­ва­ли також і Вишневець425. Восе­ни 1502 р. два кримсь­кі царе­ви­чі зно­ву були під Вишневцем426, про що зга­ду­вав у своїх листах від 25 – 29 верес­ня сам король Олександр427.
31 жовтня 1502 р. Стані­слав з Ход­ча, ста­ро­ста Львівсь­кий, пові­дом­ляв коро­лю Олек­сан­дру, що через кня­зя Виш­не­ве­ць­ко­го («per ducem Visnioviensem») до Королів­ства заво­зить­ся вели­ка кіль­кість фаль­ши­вої моне­ти, не лише польсь­кої, але й литовської428. Так це було насправ­ді чи ні, неві­до­мо, але король не лише не пока­рав кня­зя, а й ще того само­го року надав йому дер­жав­ний уряд – ста­ро­сти Брац­лавсь­ко­го та Він­ни­ць­ко­го.
16 люто­го 1504 р. король Олек­сандр писав до наміс­ни­ка Брац­лавсь­ко­го, кня­зя М. В. Зба­разь­ко­го, щоб той дав «увя­за­ніе» земя­ни­ну він­ни­ць­ко­му, Шул­гі Дол­би­ни­чу, до запу­сті­ло­го сели­ща Коте­не­ва на р. Росі429. 28 квіт­ня, вико­ну­ю­чи це роз­по­ря-джен­ня, князь Михай­ло у Він­ни­ці видав такий лист: «При­ка­за­ньемъ гос­по­да­ря наше­го мило­сти­во­го Алек­сандра (…) я, князь Михай­ло Васи­ле­вич Зба­раж­ский, ста­ро­ста Бря­с­лав­ский, под­луг листу гос­по­дарь­ско­го и нау­ки его мило­сти, дал есми вой­ту вѣни­цъ­ко­му Шюлзѣ Дол­бы­ни­чю имѣ­нье въ Бря­с­лав­ском повѣ­те на Р(о)си селиш­че на имя Коте­невъ съ всим (…) и въвя­за­ти есмо его дали въ тое имѣ­нье дво­ря­ни­ну гос­по­дарь­ско­му пану Счас­но­му Поло­зо­ви­чу (…) Пис. у въ Вѣенн(ицы), апрѣ­ля 28 день, индикт. 7»430. Вка­за­ний уряд князь Зба­разь­кий отри­мав, скоріш за все, у 1502 р. (4 листо­па­да 1501 р. наміс­ни­ком Брац­лавсь­ким був ще князь Андрій Сангушкович431, який 15 жовтня 1502 р. зга­дуєть­ся вже як наміс­ник Кременецький)432. Окрім Брац­ла­ва, до його наміс­ни­ць­кої окру­ги вхо­ди­ли також Зве­ни­го­род і Чуд­нів. Так, у Брац­лаві він видав лист наступ­но­го змісту: «Я, князь Михай­ло Васи­ле­вич Зба­раж­ский, намѣст­никъ Бра­слав­ский и Зви­ни­го­род­ский и Чуд­нов­ский. Бил мнѣ чолом земя­нин бра­слав­ский на имя Иван Дол­бы­нич Коте­нев­ский и про­сил у мене сели­ща у Бра­слав­ском повѣ­те на имя Три­бѣ­со­ва, на рецѣ на Рси; ино я, уви­див­ши его вѣр­ную служ­бу ку гос­по­да­рю нашо­му коро­лю его мило­сти, иж он есть слу­га доб­рый, дал есми ему тое сели­що Три­бѣ­совъ со всим (…)»433. Досить ціка­во, що сам король Олек­сандр надав Коте­невсь­ко­му вка­зане сели­ще дещо піз­ні­ше – 11 берез­ня 1506 р., згід­но листу сво­го намісника434. Відо­мо також, що за коро­ля Олек­сандра наміс­ник Брац­лавсь­кий, князь М. В. Зба­разь­кий, надав яко­мусь Семе­ну Кіш­ці озе­ро у Брац­лавсь­ко­му повіті435.
На цито­ва­них актах кня­зя Михай­ла 1504 – 1506 рр., що дій­шли до нас у ори­гі­на­лах, збе­ре­гла­ся також і його печат­ка. Наній зоб­ра­же­но той самий гераль­дич­ний знак, що й на печат­ці його бать­ка, кня­зя Васи­ля Васи­льо­ви­ча (1475 р.) – пере­хре­ще­ний хрест, постав­ле­ний на пів­ко­ло під шести­про­ме­не­вою зір­кою. Цей знак потім успад­ку­ва­ли й нащад­ки Михай­ла Васи­льо­ви­ча, Виш­не­ве­ць­кі, пере­тво­рив­ши його на родин­ний герб436.
7 верес­ня 1507 р. князь М. В. Зба­разь­кий, наміс­ник Брац­лавсь­кий, отри­мав від коро­ля Жиги­мон­та до Брац­лавсь­ко­го зам­ку брац­лавсь­кі корч­ми «ему на поживене»437. Однак невдо­взі, напри­кін­ці вересня/початку листо­па­да, він мусив повер­ну­ти наміс­ниц­тво Брац­лавсь­ке кня­зю Костян­ти­ну Острозь­ко­му, який повер­нув­ся з мос­ковсь­кої неволі, отри­мав­ши при цьо­му назад всі свої попе­ред­ні уряди438.
У люто­му 1509 р. князь Михай­ло Зба­разь­кий отри­мав 20 коп гро­шей у «вос­ков­ни­чих» луць­ких. Восе­ни – ще 20 коп зі скар­бу. 25 жовтня – король Жиги­монт, задо­воль­ня­ю­чи про­хан­ня кня­зя М. В. Зба­разь­ко­го, нада­ну йому рані­ше лише «до нашое воли» волость Бря­гин (на пів­но­чі Київсь­кої зем­лі), тепер надав кня­зю у по-жит­тєве володіння439.
28 квіт­ня 1512 р. під Лопуш­ною, неда­ле­ко від Виш­нев­ця, литовсь­ко-польсь­ка армія зав­да­ла нищів­ної пораз­ки вели­ко­му війсь­ку кримсь­ких татар. Литовсь­кі війсь­ка очо­лю­вав гетьман князь Костян­тин Острозь­кий, а най­біль­ше при ньо­му від­зна­чи­ли­ся князь Андрій Зба­разь­кий і князь Михай­ло Виш­не­ве­ць­кий з кня­зя­ми Іва­ном та Олек­сан­дром (свої­ми синами)440. Це єди­на згад­ка, що збе­ре­гла­ся у дже­ре­лах про війсь­ко­ву діяль­ність пер­шо­го кня­зя Виш­не­ве­ць­ко­го. Хоча, слід гада­ти, його участь у про­ти­дії набі­гам кримсь­ких татар, які ледь не щоро­ку пусто­ши­ли пів­ден­но-русь­кі (українсь­кі) зем­лі, бит­вою під Лопуш­ною не обме­жу­ва­ла­ся.
Не забу­вав князь Михай­ло Виш­не­ве­ць­кий і про свої маєт­ко­ві спра­ви. У верес­ні (?) 1513 р. він, разом з кня­зем Костян­ти­ном Острозь­ким, заяви­ли пре­тен­зії «о бли­зость свою, о именьє и
скар­бы пана Кучуковы»441. А 21 груд­ня 1514 р. король Жиги­монт, задо­воль­нив­ши про­хан­ня кня­зя М. В. Зба­разь­ко­го, надав йому «волост­ку» Бря­гин, яку той дер­жав на по-жит­тєво­му праві,
тепер вже навіч­но – з містом, корч­ма­ми, митом, горо­ди­щем, всі­ма села­ми і людь­ми, зем­ля­ми і т. д.442.
19 квіт­ня 1517 р. в Луць­ку, разом з кня­зем Костян­ти­ном Острозь­ким та інши­ми кня­зя­ми, судо­ву спра­ву роз­гля­дав «князь Михай­ло Васи­лєвич Виш­нєвєц­кий и Збаражский»443. Оче­вид­но, невдо­взі піс­ля цьо­го він і помер.
Дру­жи­ну кня­зя Михай­ла Васи­льо­ви­ча зва­ли Агафією444; у піз­ніх гене­а­ло­гіях Виш­не­ве­ць­ких вона зветь­ся (княж­ною) Полубенською445. Щоправ­да, мож­на при­пу­сти­ти, що князь був одру­же­ний двічі: у 1522 р. Анна, вдо­ва під­скар­бія Іва­на Олек­сан­дро­ви­ча, пода­ва­ла до суду «съ сест­ренъ­цы сво­и­ми» кня­зя­ми Іва­ном, Федь­ком та Федо­ром Михай­ло­ви­ча­ми Вишневецькими446. Тут від­сут­ній їхній стар­ший брат, князь Олек­сандр, який, отже, міг бути народ­же­ним іншою дру­жи­ною кня­зя Михай­ла – княж­ною Полубенською?447. І. Чаманьсь­ка схи­ляєть­ся до дум­ки, що дру­гою дру­жи­ною пер­шо­го кня­зя Виш­не­ве­ць­ко­го була Анна Нару­ше­ви­чів­на, зга­да­на в акті кня­зя Костян­ти­на Острозь­ко­го від 7 черв­ня 1501 р., що відо­мий лише за спис­ком 1782 р., транслі­те­ро­ва­ним лати­ни­цею. Тут пові­дом­ляєть­ся про про­даж маєт­ку Богу­ше­ви­чі «ieho miłosti kniaziu Wiszniowieckomu Mikolaju Siemienowiczu, staroscie Łuckomu, y iey miłosti kniażnie Wisznioweckoj, małżące jego miłosty Annie Naruszewiczownie»448. Але як міг писар, навіть самий недо­свід­че­ний, непра­виль­но пере­да­ти як ім’я, так і по-бать­ко­ві кня­зя Михай­ла Васи­льо­ви­ча, і до того ж при­пи­са­ти йому уряд ста­ро­сти Луць­ко­го, яким він ніко­ли не був!; при­чо­му наве­де­на цита­та повто­ре­на в доку­мен­ті двічі449. Іме­на свід­ків також ціл­ком фан­та­стич­ні: чого вар­ті князь Олек­сандр Овло­чимсь­кий, ста­ро­ста Пінсь­кий, та пан Якуб Мас­сальсь­кий, воє­во­да Новгородський450! Одно­знач­но, в дано­му випад­ку ми має­мо спра­ву з гру­бим фаль­си­фі­ка­том.
Спад­коєм­ця­ми кня­зя Михай­ла Васи­льо­ви­ча ста­ли чет­ве­ро синів, які оста­точ­но засвої­ли пріз­ви­ще Виш­не­ве­ць­ких. Стар­шин­ство братів, згід­но з І. Чаманьсь­кою, було наступ­ним: Олек­сандр, Іван та два Федо­ри. Це під­твер­джу­ють дані пере­пи­су литовсь­ко-русь­ко­го війсь­ка 1528 р., за яким князь Олек­сандр «Виш­нев­ский» мав вистав­ля­ти 15 «коней» (повністю озброє­них воїнів-верш­ни­ків), князь Іван – 14, князь Федір – 12 й інший князь Федір – 5 «коней»451
Жена: Ага­фия, (?) кнж. Полу­бенсь­ка.
415 AKLS. – T. I. – S. 79-80, № LXXXIII (за ори­гі­на­лом); помил­ко­вий рік у заго­лов­ку виправ­ле­но на s. 162.
416 РГА­ДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Ед. хр. 192 [ЦДІАК. – КМФ-36. – Оп. 1. – Спр. 192]. – Л. 12-13; реге­ста: Русь­ка (Волинсь­ка) мет­ри­ка. – К., 2002. – С. 238, № 6. Це під­твер­джен­ня від 8 лип­ня 1570 р., вне­сене до 2-ї кни­ги «Русь­кої мет­ри­ки». До сих пір доку­мент так і не опуб­лі­ко­ва­ний.
417 AKLS. – T. I. – S. 80-81, № LXXXIV (за ори­гі­на­лом).
418 Соб­чук В. З історії… – С. 237, 244, прим. 60.
419 LM. – Vilnius, 2004. – Kn. 4. – P. 82.
420 Рус­ская исто­ри­че­ская биб­лио­те­ка. – СПб., 1903. – Т. 20. Литов­ская мет­ри­ка. Т. I. – Стб. 729-730, № 133 (акт від 24 черв­ня 1511 р. – Кни­га 2 суд­них справ).
421 AGAD. – Zbiór dokumentów pergaminiwych. – Nr 7380 (Соб­чук В. З історії… – С. 238).
422 AKLS. – T. I. – S. 95, № XCIX (ори­гі­нал).
423 AKLS. – T. I. – S. 112, № CXIII (спи­сок близь­ко 1540 р.).
424 Акти Волинсь­ко­го воє­вод­ства кін­ця XV – XVI ст. – К., 2014. – С. 62, № 5 (ори­гі­нал від 27 черв­ня 1508 р.); спи­сок: LM. – Vilnius, 1995. – Kn. 8. – P. 263.
425 Сбор­ник Импе­ра­тор­ско­го Рус­ско­го исто­ри­че­ско­го обще­ства. – СПб., 1884. Т. 41. – С. 359-360.
426 Там само, с. 489 (повер­ну­ли­ся за тиждень до Філі­по­во­го посту, тоб­то на почат­ку листо­па­да).
427 Akta Aleksandra krola Polskiego, wielkiego księcia Litewskiego i t. d. (1501 – 1506). – Kraków, 1927. – S. 153, 155, 165, 167, Nr 109, 110, 112, 114).
428 Akta Aleksandra krola Polskiego… – S. 175-176.
429 Гра­мо­ты вели­ких кня­зей Литов­ских с 1390 по 1569 год. – К., 1868. – С. 38, № 18 (Сооб­щил В. Анто­но­вич). Замість «на Рси» тут помил­ко­во над­ру­ко­ва­но «на Уси» (див. зараз ниж­че).
430 Архив Юго-Запад­ной Рос­сии. – К., 1907. – Ч. 8. – Т. IV. – С. 173, № XXVIII.1 (Арх. Киев. Арх. Ком. № 22). Ори­гі­нал акту зараз збері­гаєть­ся: ЦДІАК. – Ф. 220. – Оп. 1. – Спр. 639 (от Абра­мо­ви­ча, А. К. № 22). За ним подає­мо пра­вильне читан­ня «на Р(о)си» (так і в наступ­но­му доку­мен­ті), тоді як у пуб­ліка­ції помил­ко­во над­ру­ко­ва­но «на вси». Зазна­чи­мо ще згад­ку про купівль­ний лист під печат­кою наміс­ни­ка Брац­лавсь­ко­го, кня­зя М. В. Зба­разь­ко­го, вида­ний до 10 лип­ня 1507 р. (LM. – Kn. 8. – P. 204, Nr 225).
431 AKLS. – T. I. – S. 146, № CXLVI.
432 AKS. – T. III. – S. 32, № LIII.
433 Архив Юго-Запад­ной Росии. – Ч. 8. – Т. IV. – С. 174, № XXVIII.2 (Арх. Киев. Архео­гр. Ком. № 21). Ори­гі­нал акту зараз збері­гаєть­ся: ЦДІАК. – Ф. 220. – Оп. 1. – Спр. 640 (от Абра­мо­ви­ча).
434 Гра­мо­ты вели­ких кня­зей Литов­ских с 1390 по 1569 год. – С. 43-44, № 22 (сооб­ще­но В. Анто­но­ви­чем).
435 LM. – Vilnius, 1995. – Kn. 8. – P. 217, Nr 249. 436 Одно­ро­жен­ко О. До історії українсь­кої гене­а­ло­гії та гераль­ди­ки… – С. 49. 437 LM. – Kn. 8. – P. 220, Nr 255. З тим же уря­дом зга­дуєть­ся також у попе­ред­ньо­му акті (p. 220, Nr 254).
438 Зга­дуєть­ся як наміс­ник Брац­лавсь­кий та Він­ни­ць­кий вже 12 листо­па­да 1507 р. (LM. – Kn. 8. – P. 230, Nr 277).
439 LM. – Kn. 8. – P. 411, 417, 431 Nr 559, 568, 584.
440 Stryjkowski M. Kronika Polska, Litewska, Żmódzka i wszystkiej Rusi. – Warszawa, 1846. – T. II. – S. 371. Польсь­кий пись­мен­ник XVII ст. Ш. Ста­ро­вольсь­кий об’єднав кня­зя М. Виш­не­ве­ць­ко­го, який ніби­то «бага­то років (per multos annos)», разом з кня­зем Костян­ти­ном Острозь­ким, вою­вав з тата­ра­ми і роз­гро­мив їх під Лопуш­ною, з його ону­ком – кня­зем Михай­лом Олек­сан­дро­ви­чем (1529 – 1584), інко­ли зва­ним «гетьма­ном» запо­розь­ких коза­ків (Starovolsci S. Sarmatiae bellatores. – Coloniae Agrippinae, M.DC.XXXI. – P. 187-188).
441 Рус­ская исто­ри­че­ская биб­лио­те­ка. – Т. 20. – Стб. 816, № 182 (Кни­га 2 суд­них справ).
442 LM. – Vilnius, 2003. – Kn. 9. – P. 240-241, Nr 382.
443 AKS. – T. III. – S. 153, № CLXXV (ори­гі­нал).
444 Древ­ний помян­ник Кие­во-Печер­ской лав­ры (кон­ца XV и нача­ла XVI сто­ле­тия) // Чте­ния в Исто­ри­че­ском обще­стве Несто­ра-лето­пис­ца. – К., 1892. – Кн. VI. – При­ло­же­ние. – С. 77 (у стат­ті «Род кня­зя Ива­на Вишь­нєвъско­го», пер­ши­ми запи­сані князь Михай­ло та кня­ги­ня Ога­фія – без­пе­реч­но, бать­ки кня­зя Іва­на).
445 Niesiecki K. Korona polska. – Lwów, 1743. – T. IV. – S. 543; Czamańska I.Wiśniowieccy. Monografia rodu. – Poznań, 2007. – S. 33 (NIAB Minsk, F. 694, op. 1, nr. 34, s. 10).
446 Рус­ская исто­ри­че­ская биб­лио­те­ка. – Т. XX. – Стб. 1036. 447 Czamańska I. Wiśniowieccy. Monografia rodu. – Poznań, 2007. – S. 34. 448 Акты, изда­ва­е­мые Вилен­скою комис­си­ею для раз­бо­ра древ­них актов. – Виль­на, 1908. – Т. XXXIII. – С. 7-10.
449 Там само, с. 7, 9. 450 Там само, с. 10. 451 Пера­піс вой­ска Вяліка­го княст­ва Літоўска­го 1528 года / Мет­ры­ка Вяліка­го княст­ва Літоўска­го. – Кні­га 523. – Мінск, 2003. – С. 149.

II коле­но

2. ІВАН МИХАЙ­ЛО­ВИЧ († 1542) ……………………………………………………………. 1
~ 1). Ана­стасія Семенів­на­Олі­за­ро­вич; 2). Маг­да­ли­на Дес­по­тів­на Князь виш­не­ве­ць­кий (бл. 1517-1542 рр.).
3. ФЕДІР МИХАЙ­ЛО­ВИЧ († 1533) ……………………………………………………………. 1
~ 1). NN Дес­по­тів­на; 2). кн. Ана­стасія Васи­лів­на Жилинсь­ка
4. ФЕДЬ­КО МИХАЙ­ЛО­ВИЧ († 1549) ……………………………………………………………. 1
~ 1). кн. Бог­да­на Юріїв­на Голь­шансь­ка-Дуб­ро­ви­ць­ка; 2). кн. Мари­на Путя­тич-Дру­ць­ка Князь виш­не­ве­ць­кий (1542-1549 рр.).
5. ОЛЕК­САНДР МИХАЙ­ЛО­ВИЧ († 1555) ……………………………………………………………. 1
~ Кате­ри­на Ско­ру­тян­ка, Князь виш­не­ве­ць­кий (1549-1555 рр.), ста­ро­ста річись­кий (1532-1555 рр.).

IX

6. ЗИГ­МУНТ ІВА­НО­ВИЧ († 1552) ……………………………………………………………. 2
7. ДМИТ­РО-БАЙ­ДА ІВА­НО­ВИЧ († 1563) ……………………………………………………………. 2
Князь белевсь­кий (1557-1559 рр.), гос­по­дар Мол­до­ви (1563 р.), ста­ро­ста канівсь­кий і чер­кась­кий, ота­ман Війсь­ка Запо­розь­ко­го (1551-1557,1559-1563 рр.).
8. АНДРІЙ ІВА­НО­ВИЧ († 1584) ……………………………………………………………. 2
~ Євфи­мія Юріїв­на Вер­би­ць­ка
Князь виш­не­ве­ць­кий (1555-1584 рр.), ста­ро­ста любе­ць­кий (1580-1584 рр.), каш­те­лян волинсь­кий (1568-1572 рр.), воє­во­да брац­лавсь­кий (1572-1576 рр.), волинсь­кий (1576-1584 рр.).
9. КОСТЯН­ТИН ІВА­НО­ВИЧ († 1574) ……………………………………………………………. 2
~ Анна-Ельж­бе­та Сверщ
Ста­ро­ста жито­мирсь­кий (l 571-l 574 pp.).
10. КАТЕ­РИ­НА ІВАНІВ­НА († бл.1580) ……………………………………………………………. 2
~ до 1539 Гри­горій Олек­сан­дро­вич Ход­ке­вич († 1572)
11. ОЛЕК­САНДРА ІВАНІВ­НА († піс­ля 1569) ……………………………………………………………. 2
~ Іван Шим­ко­вич
12. МИХАЙ­ЛО ОЛЕК­САН­ДРО­ВИЧ († 16.10.1584) ……………………………………………………………. 5
~ Гальш­ка Юріїв­на Зенов’євич
Князь виш­не­ве­ць­кий (1584 рр.), ста­ро­ста канівсь­кий і чер­кась­кий (1559-1580 рр.), любе­ць­кий (1584 р.), каш­те­лян брац­лавсь­кий (1580-1581 рр.), київсь­кий (1581-1584 рр.). Точ­на дата смер­ті вста­нов­ле­на на під­ставі копії А.Кальнофойського (поз. 17) напи­су на над­гроб­ку у Києво-Печерсь­кій Лаврі.
13. МАК­СИМ ОЛЕК­САН­ДРО­ВИЧ († 1565) ……………………………………………………………. 5
Згід­но реєст­ру кти­торів А.Кальнофойського (поз.51) його дру­гим іме­нем було Боні­фа­цій.
14. ОЛЕК­САНДР ОЛЕК­САН­ДРО­ВИЧ (* 1543 † 3.04.1577) ……………………………………………………………. 5
~ кн. Олек­сандра Андріїв­на Капу­ста
Точ­ні дати народ­жен­ня і смер­ті вста­нов­лені на під­ставі копії А.Кальнофойського (поз. 19) напи­су на над­гроб­ку у Києво-Печерсь­кій Лаврі.
15. СТЕ­ФАНІЯ ОЛЕК­САН­ДРІВ­НА († 1558) ……………………………………………………………. 5
~ Лукаш Куре­не­ць­кий

X

16. АННА АНДРІЇВ­НА († піс­ля 1594) ……………………………………………………………. 8
~ до 1581 Мико­ла Пав­ло­вич Сапє­га († 1599 р.)
17. ОЛЕК­САНДРА АНДРІЇВ­НА († піс­ля 1613) ……………………………………………………………. 8
~ 1). кн. Юрій Іва­но­вич Чор­то­рийсь­кий; 2). Ян Лаго­довсь­кий
18. КОСТЯН­ТИН КОСТЯН­ТИ­НО­ВИЧ (* 1564 † 1641) ……………………………………………………………. 9
~ 1). Анна Васи­лів­на Заго­ровсь­ка; 2). Урсу­ля Мні­шек; 3) Кате­ри­на Кор­някт; 4) Геле­на Струсь Ста­ро­ста чер­кась­кий (1620-1638 рр.), воє­во­да белзь­кий (1636-1638 рр.), русь­кий (1638-1641 рр.).
19. СОФІЯ АНДРІЇВ­НА (* 1568 † 1619) ……………………………………………………………. 8
~ 1) Ян Пац; 2) Криштоф-Вац­лав Шемет
20. ГАЛЬШ­КА АНДРІЇВ­НА (* 1569 † 1596) ……………………………………………………………. 8
~ 1584 р.кн.Микола-Криштоф Рад­зивіл (* 1549† 1616)
21. ОЛЕК­САНДРА КОСТЯН­ТИНІВ­НА († до 1582) ……………………………………………………………. 9
~ кн. Мико­ла Рад­зивіл (* 1546 † 1589)
22. АННА КОСТЯН­ТИНІВ­НА († 1593) ……………………………………………………………. 9
~ 1591/93 Ян Замойсь­кий († 1619 р.)
23. ОЛЕК­САНДР МИХАЙ­ЛО­ВИЧ († 1594) ……………………………………………………………. 12
~ Оле­на Єло­ви­ць­ка Князь виш­не­ве­ць­кий (1584-1594 рр.), ста­ро­ста чер­кась­кий і канівсь­кий (1580-1594 рр.), любе­ць­кий (1584-1594 рр.)
24. МИХАЙ­ЛО КОРИ­БУТ МИХАЙ­ЛО­ВИЧ († 1615) ……………………………………………………………. 12
~ кн. Раї­на Єре­міїв­на Моги­ла
Князь виш­не­ве­ць­кий (1594-1614 рр.), ста­ро­ста овру­ць­кий (1603-1615 рр.).
25. ЮРІЙ КОРИ­БУТ МИХАЙ­ЛО­ВИЧ († 1618) ……………………………………………………………. 12
~ Федо­ра Чапліч
Каш­те­лян київсь­кий (1609-1618 рр.).
26. МАРИ­НА МИХАЙ­ЛІВ­НА († піс­ля 1629) ……………………………………………………………. 12
~ кн. Федір Гри­го­ро­вич Дру­ць­кий-Горсь­кий
27. СОФІЯ МИХАЙ­ЛІВ­НА († піс­ля 1613) ……………………………………………………………. 12
~ Оста­фій Тиш­ке­вич
28. АДАМ ОЛЕК­САН­ДРО­ВИЧ КОРИ­БУ­ТО­ВИЧ († 1622) ……………………………………………………………. 14
~ Олек­сандра Ход­ке­вич
29. ЄВА ОЛЕК­САН­ДРІВ­НА († бл.1618) ……………………………………………………………. 14
~ кн. Пет­ро Зба­разь­кий († бл. 1604)

XI

30. ЯНУШ (* 1598 † 1636) ……………………………………………………………. 18
~ Євгенія-Кате­ри­на Тиш­ке­вич
Ста­ро­ста кре­ме­не­ць­кий (1627-1636 рр.), коню­ший корон­ний (з 1633 р.).
31. МАР’ЯНА († 1624) ……………………………………………………………. 18
~ 1620 р. Якуб Собєсь­кий (* 1580 † 1646)
32. ОЛЕ­НА († 1660) ……………………………………………………………. 18
~ Стані­слав Вар­ши­ць­кий
33. ЄЖІ († 1641) ……………………………………………………………. 18
~ Євфро­синія Тар­новсь­ка
34. ОЛЕК­САНДР († 1639) ……………………………………………………………. 18
Ста­ро­ста чер­кась­кий (1638-1639 рр.), кор. рот­містр
35. ТЕО­ФІ­ЛЯ († 1645) ……………………………………………………………. 18
~ Пет­ро Шиш­ковсь­кий
36. ЄРЕ­МІЯ-МИХАЙ­ЛО КОРИ­БУТ (* 1612 † 1651) ……………………………………………………………. 24
~ 1639 р. Грі­зель­да-Кон­стан­ція Замойсь­ка (* 1623 † 1672)
Князь виш­не­ве­ць­кий і лубенсь­кий (1615-1651 рр.), ста­ро­ста гадя­ць­кий (1634-1651 рр.), воє­во­да русь­кий (1634-1651 рр.).
37. АННА († бл.1648) ……………………………………………………………. 24
~ Збі­гнєв Фір­лей
38. ГАЛЬШ­КА ЮРІЇВ­НА († до 1624) ……………………………………………………………. 25
39. ХРИ­СТИ­НА († 1654) ……………………………………………………………. 28
~ 1). Мико­лай Єло-Малинсь­кий; 2). Пет­ро Дани­ло­вич

XII

40. ДМИТ­РО-ЄЖІ (* 1631 † 1682) ……………………………………………………………. 30
~ 1). Мар’яна Замойсь­ка († 1668 р.);
~ 2). 1671 кн. Тео­фі­ля Людвіка Заславсь­ка († 1709 р.) Князь виш­не­ве­ць­кий (1673-1682 рр.), ста­ро­ста біло­цер­ківсь­кий, кам’янецький, соле­ць­кий, стру­ми­лівсь­кий, бра­гімсь­кий, любо­мельсь­кий, страж­ник корон­ний (1658-1667 рр.), воє­во­да белзь­кий (1660-1678 рр.), кра­ківсь­кий (1678-1680 рр.), каш­те­лян кра­ківсь­кий (1680-1682 рр.), гетьман поль­ний корон­ний (1667-1676 рр.), гетьман вели­кий корон­ний (1676-1682 рр.).
41. АННА (* † 1632) ……………………………………………………………. 30
42. БАР­БА­РА (* † 1632) ……………………………………………………………. 30
43 КОСТЯН­ТИН-КРИШТОФ (* 1633 † 1686) ……………………………………………………………. 30
~ 1). Урсу­ла-Тере­за Мні­шек († 1668 р.); 2). Анна Ходо­ровсь­ка († 1711 р.) Князь виш­не­ве­ць­кий (1682-1686 рр.), воє­во­да подільсь­кий (1673-1676 рр.), брац­лавсь­кий (1676-1678 рр.), белзь­кий (1678-1686 рр.).
44. КОН­СТАН­ЦІЯ († 1669) ……………………………………………………………. 33
~ Саму­ель Лєщинсь­кий
45. МІХАЛ-ТОМАШ КОРИ­БУТ (* 1640 † 1673) ……………………………………………………………. 36
~ 1670 р. Марія-Елео­но­ра Габс­бург (* 1653 † 1697) Князь виш­не­ве­ць­кий (1651-1673 рр.), король польсь­кий (1669-1673 рр.).

XIII

46. САЛО­МЕЯ ……………………………………………………………. 40
Чер­ни­ця
47. ЄВГЕНІЯ († піс­ля 1681) ……………………………………………………………. 40
~ 1667 р. Стані­слав Конєц­польсь­кий († 1682 р.)
48. СОФІЯ († 1681) ……………………………………………………………. 40
~ Вац­лав Лєщинсь­кий
49. ЯНУШ-АНТОНІЙ (* 1678 † 1741) ……………………………………………………………. 43
~ 1704 p. Тео­фі­ля Лєщинсь­ка (* 1680 † 1757)
Князь виш­не­ве­ць­кий (1686-1741 рр.), ста­ро­ста пінсь­кий, під­ча­ший литовсь­кий (1697-1699 рр.), мар­ша­лок надвір­ний литовсь­кий (з 1699 р.), каш­те­лян віленсь­кий (1702-1703 рр.), воє­во­да віленсь­кий (1704-1706 рр.), кра­ківсь­кий (1706-1726 рр.), каш­те­лян кра­ківсь­кий (1726-1741 рр.).
50. ФРАН­ЦІСКА ……………………………………………………………. 43
~ Кази­мір Тар­ло
51. МИХАЙ­ЛО-СЕР­ВАСІЙ (* 1680 † 1744) ……………………………………………………………. 43
~ 1). 1695 р. кн. Кате­ри­на Дольсь­ка († 1725 р.); 2). 1725 р. кн. Маг­да­ли­на Чор­то­рийсь­ка († 1728 р.); 3). 1730 р. кн. Тек­ла-Роза Рад­зивіл (* 1703† 1747).
Князь виш­не­ве­ць­кий (1741-1744 рр.), ста­ро­ста пінсь­кий, вол­ко­вись­кий, гли­нянсь­кий, тухольсь­кий, віль­ківсь­кий, кірс­ненсь­кий, метельсь­кий, мере­ць­кий, каш­те­лян віленсь­кий (1703-1706 рр.), воє­во­да віленсь­кий (1706-1707, 1735-1744 рр.), гетьман поль­ний литовсь­кий (1702-1703 рр.), гетьман вели­кий литовсь­кий (1703-1707, 1730, 1735-1744 рр.), канц­лер литовсь­кий (з 1720 р.).

XIV

52. УРСУ­ЛЯ-ФРАН­ЦІСКА (* 1705 † 1753) ……………………………………………………………. 49
~ 1725 р. кн. Михай­ло Кази­мир Рад­зивіл (* 1702 † 1762)
53. АННА (* 1700 † 1732) ……………………………………………………………. 51
~ 1721 р. кн. Иосиф Огінсь­кий (* бл.1693 † 1736)
54. ЄЛЬЖ­БЕ­ТА (* 1701 † 1770) ……………………………………………………………. 51
~ 1722 р. Міхал Замойсь­кий (* бл. 1679† 1735)

1 поко­ле­ние

Миха­ил Зба­раж­ский, князь Виш­не­вец­кий (1470 – 1512 гг.), намест­ник Брац­лав­ский. 1-я жена: из рода Полу­бен­ских. 2-я жена: имя и про­ис­хож­де­ние неиз­вест­ны.

2 поко­ле­ние

Федор Виш­не­вец­кий (ок. 1500 – 1533 гг.). 1-я жена: дочь Сте­фа­на, вое­во­ды Валаш­ско­го, имя неиз­вест­но. 2-я жена: Ана­ста­сия Зилин­ская (ум. до 1535 г.).

Иван Виш­не­вец­кий (ок. 1490 – 1542 гг.). 1-я жена: Ана­ста­сия Семе­нов­на Оли­за­ро­вич (ум. ок. 1536 г.). 2-я жена: Маг­да­ле­на Дес­по­тов­на Бран­ко­вич (ум. 13. 07. 1575 г.).

Алек­сандр Виш­не­вец­кий (ум. 1555 г.). Жена: Катар­жи­на Ско­ру­тян­ка (ум. после 1568 г.).

Федь­ко (Федор II) Виш­не­вец­кий (ум. 1549 г.). 1-я жена: Бог­да­на Голь­шан­ская-Дуб­ро­виц­кая (ум. до 1535 г.). 2-я жена: Мария Путя­тян­ка (ум. 1554 или 1561 г.).

3 поко­ле­ние

Дети Ива­на Виш­не­вец­ко­го:

Дмит­рий «Бай­да» Виш­не­вец­кий (ок. 1510 – 1564 гг.).

Кате­ри­на Виш­не­вец­кая (ум. до 1580 г.). Муж: Гри­го­рий Ход­ке­вич (ум. 12.11.1572 г.), касте­лян Вилен­ский, вели­кий гет­ман Литов­ский.

Андрей Виш­не­вец­кий (ум. 1584 г.). Каш­те­лян Волын­ский, каш­те­лян Брац­лав­ский, вое­во­да Волын­ский, ста­ро­ста Луц­кий. Жена: Эуфи­мия Верж­биц­кая (ок. 1539 – 1589 гг.).

Дети Алек­сандра Виш­не­вец­ко­го

Мак­сим Виш­не­вец­кий (ум. 1565 г.).

Алек­сандр Виш­не­вец­кий (ум. 1577 г.). Жена: Алек­сандра Капу­стян­ка (ум. ок. 1603 г.).

Эва Виш­не­вец­кая (ум. 1617/1618 г.). Муж: Петр Зба­раж­ский (ум. 1603/1604 г.).

Миха­ил Виш­не­вец­кий (1529 – 1584 гг.), каш­те­лян Брац­лав­ский, каш­те­лян Киев­ский. Жена: Гальш­ка Зено­вич (ум. до 1594 г.).

Сте­фа­ния Виш­не­вец­кая. Муж: Лукаш Кур­зе­нец­кий.

4 поко­ле­ние

Дети Андрея Виш­не­вец­ко­го

Ган­на Виш­не­вец­кая (ум. ок. 1595 г.). Муж: Мико­лай Сапе­га (1526 – 1.11.1599 гг.), вое­во­да Витеб­ский.

Зофья Анна Виш­не­вец­кая (ум. 1619 г.). 1-й муж: Ян Пац (ум. 1610 г.), вое­во­да Мин­ский. 2-й муж: Кшиштоф Вац­лав Шемёт (ум. 1614/1619 г.), ста­ро­ста Росен­ский.

Иза­бел­ла Алек­сандра Виш­не­вец­кая (ум. после 1612 г.). 1-й муж: Ежи Чарто­рый­ский (ум. 1626/1632 г.), в раз­во­де с 1605 г. 2-й муж: Ян Лахо­дов­ский, каш­те­лян Волын­ский.

Эльж­бе­та Эуфе­мия (1569 – 9.11.1596 гг.). Муж: Мико­лай Кшиштоф Рад­зи­вилл (2.08.1549 – 28.02.1616 гг.).

Кон­стан­тин и Дмит­рий (умер­ли в мла­ден­че­стве).

Print Friendly, PDF & Email