СЕН­СКИЕ – кня­же­ский род, веро­ят­но ветвь зве­ни­го­род­ских кня­зей чер­ни­гов­ской дина­стии. По вер­сии Воль­фа отно­си­лись к потом­кам кня­зей Полоц­ко-Витеб­ских и вла­де­ли уде­лом с цен­тром в посел­ке Сен­но, позд­нее став­ше­го пове­то­вым цен­тром в Моги­лёв­ской губер­нии, лежа­ще­го неда­ле­ко от Друц­ка и Толо­чи­на.

Одна­ко у розділі «кня­зей Чер­ни­гов­ских» пом’янника Вве­денсь­кої церк­ви Києво-Печерсь­кої лаври серед осіб межі XIV – XV ст. поми­наєть­ся кн. Пат­ри­кій, харак­тер та міс­це запи­су яко­го навряд чи доз­во­ля­ють ото­тож­ни­ти його з Пат­ри­кієм Нари­мун­то­ви­чем. А саме, навряд чи пред­став­ник прав­ля­чої дина­стії Геди­мі­но­ви­чів міг бути впи­са­ний для поми­нан­ня лише по імені, без патроні­ма та уділь­но­го титу­лу. Перед Пат­ри­кієм у пом’яннику запи­са­ний кн. Дмит­ро Орлсь­кий, сто­ли­цею яко­го, за нашим пере­ко­нан­ням, було сучасне м. Орел (облас­ний центр Росії). Щоправ­да, у яко­сті фор­те­ці Орел був зас­но­ва­ний лише у 1566 р., але, за архео­ло­гіч­ни­ми дани­ми, існу­вав ще у домон­гольсь­кі часи68; отже, мова йшла не про засну­ван­ня, а про від­нов­лен­ня запу­сті­ло­го міста на при­кор­дон­ні з «полем» (ана­ло­гіч­но сусід­нім Бол­хо­ву та Кро­мам). Орел зна­хо­ди­вся всьо­го у 15-20 км на пів­день від дав­ньо­го Зве­ни­го­ро­да на р. Непо­лоді, а отже, Дмит­ро Орлсь­кий віро­гід­ні­ше за все був молод­шим пред­став­ни­ком роду Зве­ни­го­родсь­ких; у будь-яко­му випад­ку він нале­жав до Кара­чевсь­кої лінії Оль­го­ви­чів. Піс­ля ж Пат­ри­кія у пом’яннику запи­са­ний якийсь кн. Іван Сеньсь­кий, а потім – кн. Олек­сандр Федо­ро­вич Зве­ни­го­родсь­кий [Помен­ник Вве­денсь­кої церк­ви в Ближ­ніх пече­рах Києво-Печерсь­кої лаври // Лаврсь­кий аль­ма­нах. – К., 2007. – Спе­цви­пуск 7. – С. 19.]

Род угас до 1561 года, вла­де­ния пере­шли к доче­рям княж­ны Бог­да­ны Ива­нов­ны.

wierniehiżbę, oraz w zamian za dobra zagarnięte przez Moskwę przywilej na Miedniki dożywocie ‘), a w 1523 r. kniaź Iwan Hrihorowicz Seński namiestnik Miednicki otrzymuje inny przywilej, nu pustosz Koszkonowa w powiecie Witebskim ‘). Kniaź Iwan ustąpił z Miednik około 1521 r., w którym to czasie dzierżawca Miednickim został Kоpot Wasilewicz 3). W popisie szlachty 1528 r. kniaź Iwan Senski zapisany na dwa konie, jednocześnie dzieci kniazia Iwana żeńskiego mają stawić 6 koni +). U raarł wkrótce potem pozostawiając żonę Fennę Połozównę, która pojego śmierci wyszła powtórnie za kn. Dymitra Romanowicza Widunickiego-Lubeckiego w 1531 r. kn. Dymitr Romanowieź Widunicki i.kir.ah.imq swoja Fermq pozywają bojaryna Witebskiego Hurka Olechnowicza o zwrot wyprawy żony jego (widać bezpotomnie zmaniej), siasiry pierwszego męża kniahini Fenny, kn. Hrihorego Seńskiego. którą nieprawnie zatrzymuje i dzieciom kn. Iwana zwrócić nie chce «). W 1541 r. kniaź Dymitr Romanowicz Widenicki, wspólnie z pasierbami swymi synami kniazia Iwana Seńskiego, ma sprawę z mieszczanami Rzeczyckimi o sioło Kołodozyce). Rewizya zamku Zytomurskiegp 1545 r. opiewa, że kniaź Lubecki trzyma majątek pasynków sri-je!. kniaziów Seńskich — Stawek, który wyełużył dziad ich pan P%z u króla Aleksandra «). W 1546 r. kniaź Andrzej Iwanowiez Ozierecki skarży się na kniazia Dymitra Romanowtcza Widunickiego żonę jego Fenke i pasynka (pasierba) jego kniazia Hrihorego Seńskiego o to, iż ci trzymają ziemie jego Artemowska i Kuriławską ‘). Owdowiawszy powtórnie, w 1559 r. kniahinią Dymitrowa Romanowicza Łubecka Fenka Semenówna Polozówna zapisuje pewne dobra synowi swemu kniaziowi Bohuszowi Dymitrowiczowi Lubeckiemu, oddalając córkę Fedię Dymitrównę i wnuków swych po pierwszem mehu kniaziu Iwanie Seńskim 10). Żyła jeszcze w 1562 r. «). 2 przytoczonych danych przekonamy się, że kniaj Iwan Seński pozostawił synów; z tych jednego zwano Hrihorym, drugim mógł byc Dymitr. Nadto miał córkę Bohdanę żonę Wasila Michałowicza Korsaka, której dzieci wzięły dziedzictwo po wygaśnięciu kniaziów Seńekieh ‘*). Knlaż Dymitr Senski posiadał w 1545 w dwór pod zamkiem Owruckim lS), oraz wysługi swe: GrtadkowiczcA pustoszami na L’oanicy iZłobieką, zameczek Chabnoje — samo leżący w powiecie Kijowskim, ale liczący się do powiatu Owruckiego, sioło Patecze i dworzec Begowicze «); więcej onim nie słychać, niezawodnie zmarł w tymże roku l’).

Kniaź Hrihory Iwanowicz Seński występuje 1546 r. obok matki i ojczyma swego kniazia Widuniekiego «»), a w 1551 r. w liczbie szlachty województwa Polockiego i Witebskiego «) o W tym samym czasie kniaź Hrihory Iwanowicz Senski dworzanin hospodarski prowadzi sprawę z wojewodzicem Podlaskim Michałem Sapieha o grunta majątku Ostrowlcnskiego »). Umarł bezdzietnie przed 1563 r. 10j. Żoną jego była Maryna córka Iwana Kmity Stretowicza Berezowickiego i kniażny Magdaleny Sanguszkówny, która owdowiawszy już w 1569 r. jest powtórnie żoną pana Hrihorego Baki; w tym roku ojciec jej spisując testament zeznaje, że starszej swej córce Marynie, wydajqc jq za kinari.i Hril-orr.go Seńskiego, dał 700 kop groszy w gotowiznie i wyprawie W)

Siostrą kniazia Hrihorego Seńskiego była kniaina Bohdana Seńska, żona Wasila Michałowicza Korsaka, widocznie zmarła także przed 1561 r. pozostawiając liezne potomstwo. W 1561 roku Dymitr Fedorowicz Sapieha dopomina się majątków: Kołodezicz. Kisłowicz i Artiuchowiez, któro za przywilejem króla Zygmunta trzymał kniai Hrihory Seński, którego wnuczkę orrTa za sobą, król jednak zważywszy, iż te majątki były nadane kniazowi Hrihoremu Seńskomu i jego synom, a że ci pomarli, więc powracają one do skarbu *’). W następnym roku (1562) dzieci Wasila Michałowicza Korsaka i kniażny Bohdany Seńskicj rodzonej siostry kniazia Hrihoregc Senskiego, Petruchna Dymitrowa Sapieżyna, Hanna Olechnowa Rahozina, Polonia

*) 1520 Października 30 (Z. U k. 61). h 1533 Marca 20 (Z. 12 k. 81).
*) Kopof Wasilewicz byt 1525 r. tylko marszałkiem, pisarzem i dzierżawca Przewalskim (Z. 12 k. 210), a 1527 r. jest także dzierżawcą Miednickim (Z. 7 k. 491-493].
‘) P. «I k. 8.
*) Patrz str. 296. o} Z-16 k. 43. patrz wyżej str. 206.
‘) S. 10 d. 185 k. 148.
8) Zr. dńej. VI 131.
‘) S. 19 k. 71-73. —1 Z. 38 k. 953 d. 175. ") Z. 3S d. 149, patrz wyżej str. 206. »)JPatrz niżej. Ił) Aren. Jngo CB. IVT. 141. ") Tarrrże 44-45. "( Kniai Widunicki wystepnje 16411', c pasierbami, a w 1546 r. tylko zpasierbem Hrihorym Sefufcim (patrz wyżej); widocznie więc kniaź Dymitr nic żył więcej. ,0) Patrz wyżej, ", pam. i Oz II str. 9. ,3) 8. 28 k. 9. ») Patrz niżej. N") Testament Iwana Kmity 1569 r.] (S. 53k. 208). *') WWIlrrie ro M$. 1561 {S. 40 k. 276 od. Kniaziowie Łitewśko-Rwcij. I коле­но ИВАН СЕН­СКИЙ (1408) II коле­но [......] [.....] СЕН­СКИЙ III коле­но 1. КН. ГРИ­ГО­РИЙ [......] СЕН­СКИЙ кн. Сен­ский Князі Сенсь­кі мали володін­ня на Київ­щині та Брац­лав­щині, але це скорі­ше були надан­ня по служ­бі ніж решт­ки родо­вих володінь. Чиї­ми вони були гіл­ка­ми ска­за­ти немож­ли­во. IV коле­но 2/1. КН. ИВАН ГРИ­ГО­РЬЕ­ВИЧ СЕН­СКИЙ (ок.1490-ок.1529) кн. Сен­ский, намест­ник мед­ниц­кий (15.3.1518). Во вто­ром вари­ан­те любеч­ско­го реест­ра сверх опи­са­ния гра­ниц допол­ни­тель­но пере­чис­ля­ют­ся погра­нич­ные селе­ния. Так, напро­тив любеч­ских Позна­хо­ви­чей назы­ва­ет­ся Сло­бод­ка, «село гоме­ис­кая»; напро­тив пан­ских Яри­ло­ви­чей - гомей­ские Мар­ко­ви­чи. Колод­чи­чи на Дне­пре заяв­ле­ны при­над­ле­жа­щи­ми попо­лам Любе­чу и «Сен­ско­му» - кня­зю Ива­ну Гри­го­рье­ви­чу Сен­ско­му, речиц­ко­му зем­ле­вла­дель­цу. Из всех ука­зан­ных сел уве­рен­но лока­ли­зу­ют­ся Яри­ло­ви­чи, Мар­ко­ви­чи и Колод­чи­чи. Два пер­вых села извест­ны так­же из «Реест­ра реви­зии гос­по­дар­ской Гомей­ской воло­сти» 1560 г. Село Мар­ко­ви­чи нахо­ди­лось чуть южнее р. Терю­хи (левый при­ток Сожа) в сред­нем ее тече­нии. (Имен­но так обо­зна­ча­ет место села на сво­ей кар­те М.Ф. Спи­ри­до­нов, но, воз­мож­но, с уче­том дан­ных доку­мен­та 1560 г., дан­ная лока­ли­за­ция будет в даль­ней­шем пере­смот­ре­на). Рядом, юго-восточ­нее, рас­по­ла­га­лось село Яри­ло­ви­чи (см. выше). Колод­чи­чи, в каче­стве речиц­ко­го села, упо­ми­на­ют­ся в 1541 г. коли речиц­кий намест­ник (?) князь Дмит­ро Вид­ни­ць­кий-Любе­ць­кий, разом з прий­ом­ни­ми дітьми (піс­ля смер­ті їхньо­го бать­ка Іва­на Сенсь­ко­го він одру­жи­вся на удо­ві княж­ні Фео­ні Семенів­ні Поло­зов­ні), від­сто­яв село від пре­тен­зій речи­ць­ких міщан: "люди колод­чи­чы здав­на суть потужъ­ни­ки нашы воло­сти с нами одное Речыц­кое". М.Ф. Спи­ри­до­нов отож­деств­ля­ет Колод­чи­чи с насе­лен­ным пунк­том Хол­мич (совре­мен­ный Хол­мечь), кото­рый уже в кон­це XVI в. являл­ся местеч­ком. При­чи­ны тако­го сопо­став­ле­ния, к сожа­ле­нию, неиз­вест­ны. Рядом нахо­дит­ся дерев­ня Коло­чин, дав­шая назва­ние архео­ло­ги­че­ской куль­ту­ре. Опре­де­лен­ное сход­ство назва­ний Коло­чин - Колод­чи­чи (Колот­чи­чи) поз­во­ля­ет пред­по­ло­жить и тож­де­ствен­ность двух насе­лен­ных пунк­тов. ЖЕНА: ФЕНА СЕН­КОВ­НА ПОЛО­ЗО­ВИЧ (?-п.1562), дочь Сен­ко Поло­зо­ви­ча. Фен­на Семенів­на Полоз у пер­шо­му шлю­бі за кня­зем Іва­ном Сенсь­ким, у дру­го­му (з 1532 року) — за кня­зем Дмит­ром Вид­ни­ць­ким-Любе­ць­ким, який прий­няв її з дітьми. Її донь­ка, теж Фена, вдру­ге вий­ш­ла заміж за Щес­но­го Хар­ленсь­ко­го1. 3/1. КНЖ. [.....] ГРИ­ГО­РЬЕВ­НА (?-до 1531) Муж: ГУР­КО ОЛЕХ­НО­ВИЧ IV коле­но 4/2. КН. ДМИТ­РИЙ ИВА­НО­ВИЧ СЕН­СКИЙ (?-ок.1545) 1528 - Пере­пись вой­ска Литов­ско­го 1528 г. - кня­зя Ива­на Сен­ско­го дети мають ста­ви­ти 6 коней. Люст­ра­ція 1545 р., яка засвід­чи­ла роз­ши­рен­ня зони дії Овру­ць­кої фор­те­ці зокре­ма. Серед ново­при­пи­са­них сіл в ній вже зга­ду­ють­ся Норинськ, Чер­не­гов­щи­на (Чер­ні­гів­ка), Висту­по­ви­чі (8 дворів, які випла­чу­ва­ли зам­ку дани­ни, з них п’ять кадей меду і чоти­ри копи гро­шей), володін­ня кня­зя Сенсь­ко­го с.Гладковичі (пла­ти­ли 25 відер меду, 2 копи і 10 гро­шів та іншу дань). Кня­зя Дмит­ра Сен­ска­го, село Глад­ко­ви­чи выслу­га, у томъ селе поту­говъ оди­на­дцать, дымовъ два­дцать два, пла­ты з нихъ две копе и десять гро­шей, меду два­дцать пять ведеръ, а в томъ же селе пустов­щи­на на Фос­ни­цы, дымовъ три, служ­ба, подач­ки пет­на­дцать гро­шей, меду две вед­рѣ; тамъ же въ томъ селе пусто­ты, на имя Зло­биц­кая замо­чокъ, выслу­га. Замо­чокъ, Хоб­ное само, поветъ киев­ский, але приби­жи­ще ку Овру­чо­му маетъ, бо од Овру­чо­го одно в осми миляхъ, поту­говъ четыр­на­дцать, дымовъ два­дцать пять, подач­ки з нихъ идетъ девять копъ и два­дцать гро­шей, меду де­вятнадцать кадей и вед­ро, а вол­ныхъ людей, кото­рые седятъ око­ло того зам­ку, два­дцать чело­ви­ка. Село Пате­чи, выслу­гажъ, поту­говъ два, дымовъ девять, подач­ки з нихъ девять копъ гро­шей, а с пустов­щ­инъ копа гро­шей, дво­рецъ и паш­ня над Вру­ча­емъ, на имя Бего­ви­чи. 5/2. ГРИ­ГО­РИЙ ИВА­НО­ВИЧ СЕН­СКИЙ (?-до 1561) кн. Сен­ский 1528 - Пере­пись вой­ска Литов­ско­го 1528 г. - кня­зя Ива­на Сен­ско­го дети мають ста­ви­ти 6 коней. Астат­няя част­ка Худаўс­кай волас­ці ў далей­шым так­са­ма вый­ш­ла з ула­дан­няў кня­зёў Друц­кіх. Тая доля, што нале­жа­ла Дзміт­рыю Друц­ка­му-Любец­ка­му (а маг­чы­ма, і долі яго бра­тоў), перай­ш­ла да яго пасын­ка — кня­зя Рыго­ра Іва­наві­ча Сен­ска­га, а затым — да дзя­цей сяст­ры апош­ня­га, Баг­да­ны, ад яе шлю­бу з Васілём Міхай­лаві­чам Кор­са­кам. У 1562 г. іншы саўла­даль­нік Худа­ва, князь Баг­дан Андр­эевіч Друц­кі-Азяр­эц­кі, прызнаў за дзя­ць­мі Баг­да­ны Сен­скай пра­ва кары­стац­ца част­кай гэта­га маёнт­ка з нёкаль­кі­мі сёла­мі ў сучас­ных Тала­чын­скім і Круп­скім раё­нах. У 1562 г. іншы саўла­даль­нік Худа­ва, князь Баг­дан Андр­эевіч Друц­кі-Азяр­эц­кі, прызнаў за дзя­ць­мі Баг­да­ны Сен­скай пра­ва кары­стац­ца част­кай гэта­га маёнт­ка з некаль­кі­мі сёла­мі ў сучас­ных Тала­чын­скім і Круп­скім раё­нах, у тым ліку Пера­се­кай, Калод­ні­цай (ля возе­ра Сяля­ва) і загад­ка­вай Пад­шы­чай­най аль­бо Пад­шый­кай. У далей­шым муж адной з дачок Баг­да­ны Сен­скай, пан Мар­цін Курч, ску­піў некаль­кі частак у астат­ніх саўла­даль­нікаў. [Sapiehowie, materyaly historyczno-genealogiczne i majatkowe. T. 1. Petersburg, 1890. S. 431-433. Мет­ры­ка. Кн. 254. Арк. 424; Sapiehowie … T. 1. S. 108; Исто­ри­ко-юри­ди­че­ские мате­ри­а­лы, извле­чен­ные из акто­вых книг губер­ний Витеб­ской и Моги­лев­ской (далей - ИЮМ). Т. 20. Витебск, 1890. С. 438-442.] ЖЕНА: МАРИ­НА ИВА­НОВ­НА КМИ­ТА СТРЕ­ТО­ВИЧ БЕРЕ­ЗО­ВИЦ­КАЯ КНЖ. БОГ­ДА­НА ИВА­НОВ­НА СЕН­СКАЯ (?-до 1561) МУЖ: ВАСИ­ЛИЙ МИХАЙ­ЛО­ВИЧ КОР­САК

Print Friendly, PDF & Email
  1. Uruski S. Rodzina Herbarz szlachty polskiej T. 14. С. 205.; Boniecki A. Poczet rodów w Welkiem Księstwie Litewskiem w XV i XVI wieku. W. 1883. str. 252; Ков­шун Н. Кор­до­ни Любе­ць­кої воло­сті. 30.11.2014. []