Сатиївсь­кі. Туман­ні князі Сатишсь­кі задо­ку­мен­то­вані ску­пою при­
жит­тє­вою згад­кою 1465 р. про безі­мен­ну пред­став­ни­цю цьо­го роду8 З
при­вілею Кази­ми­ра Яґай­ло­ви­ча 1478 р. вовко­вийсь­ко­му дер­жав­цю Яну
Довой­но­ви­чу на розта­шо­ва­ний у Луць­ко­му повіті маєток Сатиїв довідує­
мося, що рані­ше його дер­жа­ла кня­ги­ня Ішіяшова9
Одна з нота­ток Литовсь­кої мет­ри­ки про надан­ня Кази­ми­ра містить
згад­ку про лист вели­ко­го кня­зя яко­мусь Дор­гію на маєток Сатиїв10 З
огля­ду на те, що писар Сопє­га, при­чет­ний до появи цьо­го при­вілею, писав
подіб­ні доку­мен­ти, здаєть­ся, тіль­ки в 1440-х роках11 та що з кін­ця 1442 до
почат­ку 1452 р. Луць­кий повіт пере­бу­вав під кон­тро­лем Свид­риґай­ла і
Кази­мир не міг роз­да­ва­ти тут маєтки12, цей акт най­пев­ні­ше дату­ва­ти в
межах від осені 1440 р. до часу вихо­ду тери­торії з-під кон­тро­лю віленсь-
кого дво­ру. Але ста­ло посе­лен­ня гніз­дом князів Сатиївсь­ких піс­ля втра­ти
його зга­да­ним вище реци­пієн­том чи, мож­ли­во, цей ари­сто­кра­тич­ний рід
володів ним і рані­ше і тіль­ки випу­стив чомусь на дея­кий час із рук, неві­
домо.

8 AS. — Т. 1. — S. 57 (25. 01. 1565, згад­ка про бояри­на кня­гині Сатиївсь­кої).
9 AGZ. — Т. 6. — S. 187-188 (20. 04. 1478, Бере­стя; «ducissa Iliaschowa»). 1522 p. зга­
дана кня­ги­ня Ілля­шо­ва як колиш­ня влас­ни­ця маєт­ку (LM. — Kn. Nr. 12. — Р. 144-145).
10 LM. — Kn. Nr. 3. — Р. 63 («Пану Дорк­по Саты­ев. Панъ Пет­раш. Сопе­га»).
11 Wolff J. Senatopowie і dygnitarze… — S. 254.
12 Halecki O. Ostatnie lata Świdrygiełly… — S. 42-50.

Print Friendly, PDF & Email