Intro

Князья Острожские.

Общие све­де­ния

Кня­зья Острож­ские – один из круп­ней­ших маг­нат­ских родов Вели­ко­го кня­же­ства Литов­ско­го. Про­ис­хо­ди­ли Острож­ские из Рюри­ко­ви­чей (воз­мож­но – потом­ки туро­во-пин­ских кня­зей). Осно­ва­те­лем рода счи­та­ет­ся Дани­ло Острож­ский, жив­ший в сере­дине XIV века.
Фамiль­на тра­ди­цiя роди­ни, яку зафiк­су­ва­ли сучас­ни­ки Я. Красінь­ский (1574 р.), Б. Папро­ць­кий (1584 р.), I. Потiй (1598 р.), З. Копи­стенсь­кий та Г. Смот­ри­ць­кий, десят­ки пане­гіри­ків, вва­жа­ла князів Острозь­ких одно­знач­но Рюри­ко­ви­ча­ми. Вер­сiя Ю. Пузи­ни, за якою Дани­ло Острозь­кий був вну­ком Нари­мун­та Геди­мi­но­ви­ча [76, 251-254], не пiд­твер­дже­на поваж­ни­ми аргу­мен­та­ми [77, 39-40; 16, 356-358] i запе­ре­чуєть­ся фраг­мен­та­ми з відо­мих пом’яників, в пер­шу чер­гу Холмсь­ко­го пом’яника. Немож­ли­во повіри­ти, що князь Костян­тин Іва­но­вич Острозь­кий, будучи Геди­мі­но­ви­чем, не ско­ри­став­ся б з мож­ли­во­сті під­крес­ли­ти свою спорід­неність з дина­стією Ягел­лонів, що дало мож­ливість його супро­тив­ни­кам, таким як Оль­брахт Гаштольд, нази­ва­ти його сином “най­бід­ні­шо­го князь­ка” [49, 244]. Бать­ко вели­ко­го гетьма­на литовсь­ко­го князь Іван Васи­льо­вич піс­ля роз­поді­лу Острозь­ко­го князів­ства на Острозь­ке і Заславсь­ке справ­ді був незнач­ним уділь­ним кня­зем. Під­не­сен­ня і зба­га­чен­ня роди­ни пов’язані з успіш­ною служ­бою його синів Михай­ла та Костян­ти­на. За родин­ною тра­ди­цією князі Острозь­кі похо­ди­ли з волинсь­кої гіл­ки Моно­ма­хо­ви­чів, власне від Рома­на Дани­ло­ви­ча, сина коро­ля Дани­ла. Цьо­му не запе­ре­чує і інфор­ма­ція Я.Красіньского (“від ста­рих київсь­ких кня­жат”), так як Рома­но­ви­чі похо­ди­ли від стар­шої гіл.ки Моно­ма­хо­ви­чів, яка зай­ма­ла київсь­кий пре­стол. І король Дани­ло Рома­но­вич нама­гав­ся від­но­ви­ти Русь під своєю рукою [15, 63-71].
Поход­жен­ня князів Острозь­ких за родин­ною тра­ди­цією від Рома­на Дани­ло­ви­ча було прий­ня­то пiз­нi­ше К. Стад­ни­ць­ким, Д. Зуб.рицьким, Г. Влас’євим, М. Баум­гар­те­ном та iнши­ми. Дошкуль­нi мiс­ця вер­сiї М. Мак­си­мо­ви­ча щодо поход­жен­ня Острозь­ких вiд турiвсь­ких Iзя­с­ла­ви­чiв вияв­лені дав­но. До того ж до часів Любар­та-Дмит­ра Геди­мі­но­ви­ча князі з інших гілок не мог­ли мати на Волині будь-яких уділів. Лише Любарт-Дмит­ро, який боров­ся за від­нов­лен­ня Гали­ць­ко-Волинсь­кої дер­жа­ви і був заці­кав­ле­ний у війсь­ко­вій допо­мозі, почав роз­да­ва­ти Геди­мі­но­ви­чам лени у Волинсь­кій зем­лі, але жод­них його надань турівсь­ким кня­жа­там не зафік­со­ва­но [12, 153-168].
За вер­сією, обгрун­то­ва­ною М. Баум­гар­те­ном, князi Острозь­кi похо­дять вiд Василь­ка Рома­но­ви­ча, який наро­ди­вся мiж 1256-1260 рр., помер на почат­ку XIV ст., три­мав Слонiмсь­ке князiв­ство (1281 – пiс­ля 1282) i, мож­ли­во, Острозь­ке князiв­ство (поча­ток XIV ст.) [52, 164–167]. Прак­тич­но з цією вер­сією погод­жуєть­ся і Я.Тенговський, не наго­ло­шу­ю­чи на поход­жен­ні Острозь­ких, але погод­жу­ю­чись з мож­ливістю одру­жен­ня Любар­та-Дмит­ра Геди­мі­но­ви­ча з доч­кою або сест­рою кня­зя Дани­ла Острозь­ко­го з Рюри­ко­ви­чів Волинсь­ких [79, 23-25; 80, 236-237]. Запе­ре­чен­ня вер­сії поход­жен­ня Острозь­ких від Василь­ка Рома­но­ви­ча Д. Дом­бровсь­ко­го зали­ша­ють­ся дис­кусій­ни­ми [56, 271-275]. На мій погляд, йому не вда­ло­ся спро­сту­ва­ти аргу­мен­та­цію М. Баумгартена.Ретельнi дослiд­жен­ня пом’яникiв при­ве­ли I. Миць­ка також до вис­нов­ку, що Острозь­кi похо­дять вiд Волинсь­ких Моно­ма­хо­ви­чiв [30, 49-56]. Прав­да, вiн вва­жає, що князь Дани­ло Острозь­кий був вну­ком Мсти­сла­ва Дани­ло­ви­ча, а не Рома­на Дани­ло­ви­ча. У тако­му випад­ку Василь­ко Мсти­сла­вич висту­пав би спад­коєм­цем волинсь­ко­го пре­сто­лу, а князі Острозь­кі – пер­ши­ми спад­коєм­ця­ми Андрія та Лева Юрій­о­ви­чів. Незва­жа­ю­чи на цю незнач­ну роз­бiж­нiсть, дослiд­жен­ня І. Миць­ка не тiль­ки пiд­крi­пи­ло мої попе­ред­нi вис­нов­ки, але й повнiстю спро­сту­ва­ло вер­сiї М. Мак­си­мо­ви­ча та Ю. Пузи­ни, якi ще мали при­хиль­ни­кiв.
Від­тво­рю­ю­чи ран­ню гене­а­ло­гію роди­ни князів Острозь­ких, необ­хід­но про­сте­жи­ти чи під­твер­джу­ють, або запе­ре­чу­ють наяв­ні доку­мен­ти та дже­ре­ла родин­ну вер­сію поход­жен­ня дина­стії.
[Леонід Вой­то­вич (Львів). КНЯЗІ ОСТРОЗЬ­КІ: СПРО­БА ВІД­ТВО­РЕН­НЯ ГЕНЕ­А­ЛО­ГІЇ ДИНА­СТІЇ. Нау­ко­ві запис­ки. Серія “Істо­рич­ні нау­ки”]

Print Friendly, PDF & Email