ДИНАСТІЯ ГЕДИМІНОВИЧІВ

Общие сведения

Геди­ми­но­ви­чи1

Стар­шин­ство синів Геди­мі­на зали­шаєть­ся дис­кусій­ним. Це ж сто­суєть­ся існу­ван­ня Віто­вта Геди­мі­но­ви­ча, яко­го не зга­дує жоден літо­пис­ний реєстр Геди­мі­но­ви­чів. Ю. Пузи­на вва­жав, його най­стар­шим з Геди­мі­но­ви­чів, який заги­нув 6.07.1336 р. (1991, s. 131). Цю вер­сію недав­но під­т­ри­ма­ли А. Нік­жен­таітіс (1933, s.16) та Я. Тен­говсь­кий (2071, s.147). Нам зда­ють­ся слуш­ни­ми засте­ре­жен­ня Т. Васи­левсь­ко­го з цьо­го при­во­ду (2095, s.192). Ми також не вва­жає­мо достат­ньою аргу­мен­та­цію Ю. Пузи­ни. Так само без достат­ніх під­став, на наш погляд, дея­кі дослід­ни­ки вва­жа­ють доч­кою Гедим­ша дру­жи­ну козельсь­ко­го кня­зя Андрія­на Мсти­сла­ви­ча (2071, s. 146). Літо­пи­си нази­ва­ють її доч­кою Гаман­та. При наяв­но­сті вели­ко­го чис­ла литовсь­ких дина­стів це скорі­ше спо­тво­рене ім’я Оль­гі­ман­та ніж Геди­мі­на.

Поколенная роспись

І

1. ГЕДИ­МІН [ГЕДИ­МІ­НАС] († 1341)

Див. табл. 28 поз. 24

II

2. NN ГЕДИ­МІНІВ­НА ……………………………………………………………. 1

Вида­на за грод­ненсь­ко­го ста­ро­сту Дави­да († 1326 р.), одно­го з вид­ні­ших литовсь­ких пол­ко­вод­ців (2111, s. 7). У 1322 р. Псков запро­сив його на допо­мо­гу про­ти хре­сто­нос­ців. У 1323 р., очо­лю­ю­чи литовсь­кі війсь­ка, зав­дав хре­сто­нос­цям кіль­ка пора­зок (1246, с. 393). Брав участь у поході на Бере­стя у 1324 р., а також, мож­ли­во, на Доб­жинсь­ку зем­лю у 1323 р.

3. МОН­ВІД ГЕДИ­МІ­НО­ВИЧ († піс­ля 1339 р.?) ……………………………………………………………. 1 < табл. 31

Все, що сто­суєть­ся осо­би Мон­ві­да зали­шаєть­ся дис­кусій­ним. Б.Папроцький, напри­клад, вва­жав, що у Геди­мі­на було двоє синів із схо­жи­ми іме­на­ми: Монт­від і Мон­від, але це не під­твер­джуєть­ся жод­ни­ми дже­ре­ла­ми. Зустрі­чаєть­ся і інша фор­ма цьо­го імені — Монівід. У 1413 р. на Горо­дельсь­ко­му сей­мі герб Лелі­ва прий­няв віленсь­кий воє­во­да Мон­від, але він не міг бути сином Геди­мі­на. Це також вно­сить про­бле­ми щодо нащад­ків Мон­ві­да Геди­мі­но­ви­ча і воє­во­ди Мон­ві­да.

Згід­но т. з. Раудансь­ко­го літо­пи­су Мон­від наро­ди­всяу 1276 р. від пер­шої дру­жи­ни (2048, s. 15). З огля­ду на мож­ли­ву дату народ­жен­ня само­го Геди­мі­на це не мож­на прий­ня­ти. Помил­ко­во назва­ний кня­зем кара­чевсь­ким. Цю помил­ку поміти­ли ще у XVII ст. Був кня­зем кер­новсь­ким та слонімсь­ким (140, с. 61, 97, 110, 115, 120, 132, 153, 181, 201, 222). Остан­ня досто­вір­на згад­ка від­но­сить­ся до 1339 р. На нашу дум­ку неза­ба­ром помер, бо ні він, ні його нащад­ки не бра­ли участі у наступ­них подіях XIV ст. За Коя­ло­ви­чем у 1382 р. Ягай­ло відібрав у Мон­ві­да його зем­лі (257, s. 132). Це ста­ло одним з аргу­мен­тів Г.Василевського, який вва­жає Мон­ві­да най­мо­лод­шим з синів Гедим­ша (2095, s. 193-194), що супере­чить всім відо­мим перелі­кам синів Геди­мі­на. Ця вер­сія має при­хиль­ни­ків (2071, s. 148).

4. ДАН­МІ­ЛА-ЄЛИ­ЗА­ВЕ­ТА ГЕДИ­МІНІВ­НА († 1364) ……………………………………………………………. 1

Бл. 1316 р. вида­на за пло­ць­ко­го кня­зя Вац­ла­ва (Бан­ка) Боле­сла­ви­ча († 1336 р.) (2008, р.36).

Дату­ван­ня її шлю­бу зали­шаєть­ся дис­кусій­ним: без сум­ніву це ста­ло­ся до 24.04.1321 р. (1739, s.444-445).

Народ­жен­ня Єли­за­ве­ти мож­на від­не­сти до періо­ду між 1302-1304 рр. (2071, s.146-147).

5. НАРИ­МУНТ-ГЛІБ ГЕДИ­МІ­НО­ВИЧ († 2.02.1348) ……………………………………………………………. 1 < табл. 32-34

Заги­нув 2.02.1348 р. Наро­ди­вся від пер­шої дру­жи­ни. Всі варіан­ти дату­ван­ня його народ­жен­ня апріор­ні. Князь ладо­зь­кий (1333 — ? рр.), пінсь­кий (кіне­ць 1330-х- 1348 рр.). Піс­ля Вої­на дея­кий час пра­вив у Поло­ць­ку (97, с.98). У 1333 р. перей­шов на служ­бу до Нов­го­ро­да Вели­ко­го, де отри­мав Ладо­гу, Орє­шек, Корельсь­кий горо­док з Корельсь­кою зем­лею та поло­ви­ну Копор’я. У кін­ці 1330-х рр. утвер­ди­вся в Пінсь­ку (126, стб.72; 1990). Нари­мунт, схо­же, був одру­же­ний три­чі: пер­ша дру­жи­на незна­на з імені та поход­жен­ня; в кін­ці 1330-х рр. він одру­жи­вся з Анною, доч­кою Василь­ка Рома­но­ви­ча, мож­ли­во кня­зя

Острозь­ко­го, вдо­вою кня­зя пінсь­ко­го († бл. 1345); у 1345 р., мож­ли­во, одру­жи­вся з ордин­кою (506, с.258-360).

6. ЄВНУТ-ІВАН ГЕДИ­МІ­НО­ВИЧ († піс­ля 1366/до 1386) ……………………………………………………………. 1 < табл. 35

Вел. кн. литовсь­кий (l 341 -l 345 pp.), кн. іже­славсь­кий (1347 — піс­ля 1366 pp.). Напев­но був най­мо­лод­шим сином пер­шої дру­жи­ни Геди­мі­на («Явнутіс» — «най­мо­лод­ший») (2095, s. 192), яка мог­ла помер­ти при родах. За запо­вітом Геди­мі­на отри­мав вели­кок­нязівсь­кий пре­стол, але був ски­не­ний вна­слі­док змо­ви Оль­гер­да і Кей­с­ту­та. Втік у Псков, потім пере­бу­вав у Нов­го­роді та Москві, де 23.09.1346 р. був хре­ще­ний під іме­нем Іва­на. Не захо­тів, щоби його вико­ри­сто­ву­ва­ли воро­ги Лит­ви і пого­ди­вся на Іже­славсь­ке князів­ство. У 1352 р. в угоді з Кази­міром III висту­пає як стар­ший попе­ре­ду Кей­с­ту­та. Але поміт­ної політич­ної ролі не віді­гра­вав (2048, s.32). Ю.Вольф вва­жав, що Євнут помер піс­ля 1366 р. (2111, s.34). У 1386 р. його вже не було в живих. Народ­жен­ня Євну­та від­но­сять до 1304-1306 рр. (2071, s.147-148), з чим мож­на пого­ди­ти­ся.

7. ОЛЬ­ГЕРД ГЕДИ­МІ­НО­ВИЧ († 05.1377) ……………………………………………………………. 1 < табл. 36-47

Князь вітебсь­кий (до 1327 — 1351 рр.), вел. кн. литовсь­кий (1345-1377 pp.). Його народ­жен­ня дату­ють 1305-1307 рр. (2071, s. 148). Він був най­стар­шим з дітей дру­гої дру­жи­ни, тоб­то наро­ди­вся через 1-2 роки піс­ля Євну­та. Помер у трав­ні 1377 р. (2051; 2052; 2053). Був одру­же­ний три­чі: до 1327 р. з незна­ною з імені та поход­жен­ня лит­вин­кою; у 1339 р. з Анною, доч­кою вітебсь­ко­го кня­зя Яро­сла­ва Васи­льо­ви­ча († бл. 1350 р.); у 1351 р. з Уля­ною, доч­кою тверсь­ко­го кня­зя Олек­сандра Михай­ло­ви­ча († 1391 р.) (2096, s. 673-682). Згід­но запи­су у Києво-Печерсь­ко­му пом’янику (поз.4, 207) хри­сти­янсь­ким іме­нем Оль­гер­да було Дмит­ро.

ЖЕНА 2-Я: КНЖ. АННА ВИТЕБСЬ­КА

ЖЕНА 3-Я: (1351) КНЖ. УЛЯ­НА (ИН. МАРИ­НА) ОЛЕК­САН­ДРІВ­НА ТВЕРСЬ­КА под 6900 г.: «Toe же вес­ны пре­ста­ви­ся кня­ги­ня Оль­гир­до­ва Улья­на, дщи кня­зя Алек­сандра тфер­ска­го, наре­чен­на во мни­ше­ском чину Мари­на; и поло­же­на бысть в пеще­ре на Кие­ве»2.

8. МАРІЯ ГЕДИ­МІНІВ­НА († 1349) ……………………………………………………………. 1

У 1320 р. вида­на за тверсь­ко­го кня­зя Дмит­ра Михай­ло­ви­ча Гріз­ні очі († 1325 р.) (2111, s.7).

9. КЕЙ­С­ТУТ ГЕДИ­МІ­НО­ВИЧ († 1382) ……………………………………………………………. 1< табл. 48

Був кров­ним бра­том Оль­гер­да від однієї матері. Від­не­сен­ня його народ­жен­ня до 1307-1309 рр. (2071, s.148) мож­на прий­ня­ти. У 1382 р. під­ступ­но захопле­ний на пере­го­во­рах пле­мін­ни­ком Ягай­лом і заду­ше­ний. Князь тро­ць­кий (до 1341 — 1382 рр.) (2051; 2052; 2053). Бл. 1343-1344 рр. одру­жи­вся з Биру­тою, яка замо­ло­ду була язи­чесь­кою жри­цею (втоп­ле­на у 1382 р.) (2078, s.399-412).

10. КОРІАТ-МИХАЙ­ЛО ГЕДИ­МІ­НО­ВИЧ († піс­ля 1358) ……………………………………………………………. 1< табл. 49

Помер піс­ля 1358 р. Князь ново­грудсь­кий (до 1345 — піс­ля 1358 рр.) (2047; 2048; 1992, s.425-454).

11. АЛЬ­ДО­НА-АННА ГЕДИ­МІНІВ­НА († 28.07.1339) ……………………………………………………………. 1

28.06.1325 р. вида­на за польсь­ко­го коро­ле­ви­ча Кази­ми­ра († 1370 р.) (1211, s.7).

12. ЛЮБАРТ-ДМИТ­РО ГЕДИ­МІ­НО­ВИЧ († 4.08.1383) ……………………………………………………………. 1 < табл. 50

Помер 1383 р. Дату смер­ті доз­во­ляє уточ­ни­ти запис свя­ще­ни­ка церк­ви св.Катерини Іва­на на пере­пи­саній ним Псал­ти­рі (4.08.1384 р.) в річ­ни­цю смер­ті вели­ко­го кня­зя Любар­та-Дмит­ра Геди­мі­но­ви­ча. Ця кни­га збері­гаєть­ся у Фло­рен­ції в біб­ліо­те­ці Лорен­цо Медічі (1455А, N 347, с.349). Князь луць­кий (бл.1323-1324, 1340- 1383 рр.), любарсь­кий (схід­но­во­линсь­кий) (1323- 1340 рр.), вел. кн. волинсь­кий (1340-1383 рр.), гали­ць­кий (1340-1349, 1353-1354, 1376-1377 рр.) (2049; 504, с.101-104; 507, с.153-168). У 1321 /23 рр. одру­жи­вся з Агри­пи­ною-Бушою, доч­кою луць­ко­го кня­зя Льва Юрій­о­ви­ча († до 1349 р.). Ім’я кня­гині Агри­пи­на надій­но засвід­чене Пом’яником Федо­ра Любар­то­ви­ча (1120, с.51-53). Вер­сія Я.Тенговського сто­сов­но доч­ки Дани­ла Острозь­ко­го ціка­ва, але базуєть­ся на посту­латі, що Любарт не міг мати дру­жи­ну з біль­ши­ми пра­ва­ми «по куже­лю» ніж Боле­слав Трой­де­но­вич (2073, s.21-26), що не може бути прий­ня­тим (510, с.80-86). У 1349 р. Любарт одру­жи­вся вдру­ге з Оль­гою-Ага­фією, доч­кою ростовсь­ко­го кня­зя Костян­ти­на Васи­льо­ви­ча, яка помер­ла піс­ля 1386 р. (коли висту­пає у гра­мо­ті кн. Федо­ру Дани­ло­ви­чу Острозь­ко­му).

13. ОФКА-ЄВФИ­МІЯ ГЕДИ­МІНІВ­НА († 5.02.1342) ……………………………………………………………. 1

Помер­ла 5.02.1342 р. У 1331 р. вида­на за гали­ць­ко-волинсь­ко­го кня­зя Боле­сла­ва-Юрія Трой­де­но­ви­ча († 1340 р.) (2111, s.7-8).

14. АЙГУ­СТА-АНА­СТАСІЯ ГЕДИ­МІНІВ­НА († 11.03.1345) ……………………………………………………………. 1

Помер­ла 11.03.1345 р. У 1333 р. вида­на за вел. кн. воло­ди­мирсь­ко­го і мос­ковсь­ко­го Семен Іва­но­ви­ча Гор­до­го († 27.04.1353) (2111,s.8; l18, с.204; 121, s.206).

Print Friendly, PDF & Email
  1. Лит.: Stadnicki K. Synowie Gedymina. Lwów, 1849–53. T. 1–2; idem. Bracia Władysława Jagiełły Olgierdowicza. Lwów, 1867; idem. Koryjat Gedymi­nowicz i Koryjatowicze // Roz­prawy i sprawo­zdania z posiedzeń Wyd­zia­łu Historyczno-Filo­zoficznego Akademii Umie­jętności. Kraków, 1877. T. 7; Wolff J. Ród Gedimina. Kraków, 1886; idem. Kniaziowie Li­tewsko-Ruscy od koń­ca czternastego wieku. Warsz., 1895; Bonie­cki A. Poczet rodów w Wielkiém Księstwie Li­tewskiém w XV i XVI wieku. Warsz., 1887; Лю­бав­ский М. К. Об­ласт­ное де­ле­ние и ме­ст­ное управ­ле­ние Ли­то­в­ско-Рус­ско­­го го­су­дар­ст­ва ко вре­ме­ни из­да­ния 1-го Ли­тов­ско­го Ста­ту­та. М., 1892; Chodynicki K. Geneza dy­nastii Giedymina // Kwartalnik Historyczny. 1926. Rok 40. № 4; Gumowski M. Pieczęcie książąt litewskich // Ateneum Wileńskie. 1930. Rok 7. № 3/4; Puzyna J. Narymunt Gedymi­no­wicz // Mie­sięcznik Heraldyczny. 1930. Rok 9. № 3; idem. Korjat i Korjatowicze // Ateneum Wileńskie. 1930. Rok 7. № 3/4; idem. Potom­stwo Na­ry­munta Gedyminowicza // Miesięcz­nik Heral­dyczny. 1931. Rok 10. № 7/8; idem. Kim był i jak się naprawdę nazywał Pukuwer, ojciec Gie­dy­mina // Ateneum Wileńskie. 1935. Rok 10; idem. Korjat i Korjatowicze oraz sprawa po­dolska // Ateneum Wileńskie. 1936. Rok 11; Šležas P. Ar Gediminaičiai kilę iš Žemaičių? // Athenaeum. 1935. T. 6. № 1; Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rządami Litwy. Warsz., 1936; Jakštas J. Naujausi Ge­di­mino dinastijos kilmés tyrinėjimai // Lietu­vos Praeitis. Kaunas, 1940. T. 1; Ох­мань­ский Е. Ге­ди­ми­но­ви­чи – «пра­вну­ки Ско­ло­мен­до­вы» // Поль­ша и Русь. М., 1974; Фло­ря Б. Н. Ро­до­сло­вие ли­тов­ских кня­зей в рус­ской по­ли­ти­че­ской мыс­ли XVI в. // Вос­точ­ная Ев­ро­па в древ­но­сти и сред­не­ве­ковье. М., 1978; Быч­ко­ва М. Е. Со­став клас­са фео­да­лов Рос­сии в XVI в. М., 1986; Kiaupa Z., Matulevičius A. Ge­diminiiačiai. [Vilnius], 1989; Nikžentaitis A. Gediminas. Vilnius, 1989; Tęgowski J. Pierw­sze pokolenia Giedyminowiczów. Poznań; Wrocław, 1999. []
  2. Пис­ка­рев­ский лето­пи­сец (ПСРЛ 34, с. 143). []