Жарких М. Додаткові джерела [помянників чернигівських князів]

Дже­ре­ло сайт Мико­ли Жарких.

Слід зна­ти, що пер­ша, дуже ско­ро­че­на інфор­ма­ція про ВС та ПКК в його скла­ді буда над­ру­ко­ва­на ще в 1842 р. [Восто­ков А.Х. Опи­са­ние рус­ских и сло­вен­ских руко­пи­сей Румян­цев­ско­го музе­ума. — Спб.: 1842 г., опис руко­пи­су № 387, с. 579 – 580. Слід заува­жи­ти, що в цьо­му руко­писі міститься випис­ки з сино­ди­ків різ­них київсь­ких мона­сти­рів, пере­важ­но піз­ньо­го часу, котрі несуть слі­ди вико­ри­стан­ня Печерсь­ко­го та / або Вве­денсь­ко­го сино­ди­ків. Ця тема не дослід­же­на]. Одна тіль­ки біда – за ті 175 років, що мину­ли з часу пуб­ліка­ції, ніх­то з істо­ри­ків не звер­нув на неї ува­ги. Аж поки з’явився від­став­ний фізик-тео­ре­тик Мико­ла Жар­ких «и пыль веков от фай­лов отряхнул».

Перелік князя Георгія

Для того, щоб від­шу­ка­ти додат­ко­ві тек­сти для ПКК, не тре­ба закри­ва­ти Вве­денсь­кий сино­дик: роз­г­ля­ну­тий нами вище «Перелік кня­зя Геор­гія» (ПКГ) має спіль­ні точ­ки з ПКК:

ПККПКГ
В. кн. Геор­гія Київсь­ко­го (12-4)в. кн. Геор­гія Київсь­ко­го (11-13)
В. кн. Все­во­ло­да Київсь­ко­го, во іно­ках Кири­ла (12-5)в. кн. Все­во­ло­да Київсь­ко­го, во іно­ках Кири­ла (11-14)
в. кн. Геор­гія, уби­то­го в Києві (11-15)
В. кн. Свя­то­сла­ва Чер­ні­гівсь­ко­го, во іно­ках Гавриї­ла, і кня­ги­ню його Кате­ри­ну (12-14)в. кн. Свя­то­сла­ва Київсь­ко­го, во іно­ках Гавриї­ла (11-16)
В. кн. Олек­сандра Київсь­ко­го (12-6)в. кн. Олек­сандра Київсь­ко­го (11-17)
В. кн. Рома­на (12-7)в. кн. Рома­на (11-18)
В. кн. Дмит­ра (12-8)в. кн. Дмит­ра (11-19)
В. кн. Васи­ля (12-9)в. кн. Васи­ля (11-20)
В. кн. Васи­ля (12-10)в. кн. Васи­ля (11-21)
В. кн. Все­во­ло­да, наре­че­но­го у свя­то­му хре­щен­ні Гавриї­ла (12-11)в. кн. Все­во­ло­да, наре­че­но­го у свя­то­му хре­щен­ні Гавриї­ла (11-22)

В переліку царів ПКГ має на два запи­си біль­ше, ніж у ПКК:

1, «в. кн. Геор­гія, уби­то­го в Києві» вилу­че­но в ПКК, мабуть з огля­ду на дуб­лю­ван­ня запи­су про «в. кн. Геор­гія Київського».

2, «в. кн. Свя­то­сла­ва Київсь­ко­го, во іно­ках Гавриї­ла» в ПКК пере­фар­бо­ва­но на «в. кн. Свя­то­сла­ва Чер­ні­гівсь­ко­го, во іно­ках Гавриї­ла» (12-14). Ну, до цієї мето­ди укла­да­ча ПКК – вер­ста­ти у «чер­ні­гівсь­кі» князів з інших столів – нам тре­ба зви­ка­ти, бо в подаль­шо­му роз­гляді тек­сту такі при­кла­ди буде­мо зустрі­ча­ти. При вне­сен­ні запи­су до ПКК було також вига­да­но «кня­ги­ню Кате­ри­ну» – вже ж не без того (і до вига­да­них кня­гинь тре­ба звикнути).

Особ­ливість ПКГ поля­гає в тому, що тут зосе­ре­дже­но 3 з 4 зга­док Киє­ва у ПКК; дру­га особ­ливість – та, що ПКГ розри­ває від­носно одно­рід­ну послі­дов­ність чер­ні­гівсь­ких князів на почат­ку ПКК. Тому я вва­жаю, що ПКГ існу­вав як окре­мий доку­мент, який кра­ще зберіг­ся у переліку царів і встав­ле­ний – з дея­ки­ми дефор­ма­ція­ми – у ПКК уже під час пере­пи­су­ван­ня остан­ньо­го в Києві. Тоб­то цю встав­ку я від­но­шу до остан­ньо­го шару реда­гу­ван­ня ПКК.

Для з’ясування поход­жен­ня ПКГ ми наразі не має­мо досить даних. Мож­на тіль­ки при­пус­ка­ти, що він узя­тий з яко­гось київсь­ко­го сино­ди­ка, але для цьо­го тре­ба від­шу­ка­ти ще інші його копії. Без­сум­нів­но тіль­ки, що укла­дач ВС мав інший, кра­щий текст ПКГ і вклю­чив його в розділ 11; в ПКК цей перелік пере­роб­ле­но, так що він не міг бути дже­ре­лом для розді­лу 11.

Публікація Філарета Гумілевського

Пуб­ліка­ція Вве­денсь­ко­го сино­ди­ка доз­во­ляє нам дещо інак­ше поди­ви­тись на від­зна­чені уже нами різ­но­чи­тан­ня сино­ди­ка, опуб­лі­ко­ва­но­го Філа­ре­том Гумілевсь­ким і пере­дру­ко­ва­но­го – нічто­же сум­ня­ше­ся – Г. О. Мило­ра­до­ви­чем [Любеч Чер­ни­гов­ской губер­нии Город­ниц­ко­го уез­да. – Чте­ния в обще­стве исто­рии и древ­но­стей рос­сий­ских, 1871 г., кн. 2, с. 25 – 42] та Любе­ць­ким сино­ди­ком у пуб­ліка­ції Р. В. Зото­ва [О чер­ни­гов­ских кня­зьях по Любец­ко­му сино­ди­ку и о Чер­ни­гов­ском кня­же­стве в татар­ское вре­мя. – Спб.: 1892 г., с. 24 – 29] (ті запи­си, які повністю спів­па­да­ють у трьох спис­ках, опу­ще­но, пода­но тіль­ки ті, де є різночитання):

ВСФіла­ретЗотов
1. В. кн. Кон­стан­ти­на Мсти­сла­ва Чер­ні­гівсь­ко­го, создав­ше­го церк­ву свя­то­го Спа­са, і кня­ги­ню його НастасіюВ.кн. Кон­стан­ти­на Мсти­сла­ва Чер­ни­гов­ско­го, создав­ше­го цер­ковь св. Спа­са, и кня­ги­ню его Ана­ста­сию, и сына их кн. ЕвстафияВели­ко­го кня­зя Кон­стан­ти­на Мсти­сла­ви­ча Чер­ни­гов­ско­го, создав­ше­го цер­ковь свя­то­го Спа­са, и кня­ги­ню его Анастасию
2. В. кн. Нико­лу Свя­то­сла­ва Чер­ні­гівсь­ко­го і кня­ги­ню його КілікіюВ. кн. Нико­лу Свя­то­сла­ва Чер­ни­гов­ско­го, и кня­ги­ню его Кили­кию, и сына их кн. ГлебаВели­ко­го кня­зя Нико­лу Свя­то­сла­ва Чер­ни­гов­ско­го и кня­ги­ню Киликию
4. В. кн. Геор­гія КиївськогоВ. кн. Геор­гия Киевского +Вели­ко­го кня­зя Геор­гия Киевского +
5. В. кн. Все­во­ло­да Київсь­ко­го, во іно­ках Кири­ла+ во ино­цех Гав­ри­и­ла+ во ино­цех Гав­ри­и­ла Всеволода
в. кн. Геор­гія, уби­то­го в Києві [перелік царів № 15](в Елец­ком сино­ди­ке: Кн. Геор­гия уби­ен­но­го в Киеве)
12. В. кн. Дави­да Чер­ні­гівсь­ко­го і кня­ги­ню його ФеодосіюВ. кн. Дави­да Чер­ни­гов­ско­го, и кня­ги­ню его Фео­до­сию, и сына из в. кн. ВладимираВели­ко­го кня­зя Дави­да Чер­ни­гов­ско­го и кня­ги­ню его Феодосию
3. В. кн. Михаї­ла Чер­ні­гівсь­ко­го і кня­ги­ню його ФеофаннуКня­зя Миха­и­ла Оле­га [цей запис постав­ле­но не тому міс­ці, де він стоїть в інших спис­ках – між № 13 та 14 ВС = № 10 та 11 ЛС]Вели­ко­го кня­зя Миха­и­ла Чер­ни­гов­ско­го и кня­ги­ню его Феофанию
25. Кн. Бори­са Свя­то­сла­ва і (sic!) Оль­го­ви­ча і кня­ги­ню його НастасіюВели­ко­го кня­зя Бори­са Свя­то­сла­ва Оль­го­ви­ча [цей запис постав­ле­но не тому міс­ці, де він стоїть в інших спис­ках – між № 14 та 15 ВС = № 11 та 12 ЛС]Кня­зя Бори­са Свя­то­сла­ва Оль­го­ви­ча и кня­ги­ню его Анастасию
В. кн. Геор­гия Свя­то­сла­ви­ча Чер­ни­гов­ско­го [цей запис, від­сут­ній в інших спис­ках, постав­ле­но між № 15 та 16 ВС = № 12 та 13 ЛС]
17. В. кн. Дани­ла Все­во­ло­да Свя­то­сла­ви­ча Чер­ні­гівсь­ко­го і кня­ги­ню його НастасіюВ. кн. Все­во­ло­да Дани­и­ла Свя­то­сла­ви­ча, и кня­ги­ню его АнастасиюВели­ко­го кня­зя Все­во­ло­да Дани­и­ла Свя­то­сла­ва Чер­ни­гов­ско­го и кня­ги­ню его Анастасию
18. В. кн. Костян­ти­на Оле­га Чер­ні­гівсь­ко­го і синів його Дави­да, і Глі­ба, і ОлександраВ. кн. Кон­стан­ти­на Оль­го­ви­ча Чер­ни­гов­ско­го и сынов его Давы­да, Гле­ба и АлександраВели­ко­го кня­зя Кон­стан­ти­на Оль­го­ви­ча Чер­ни­гов­ско­го и сынов его Давы­да, Гле­ба и Александра
28. В. кн. Оле­га Чер­ні­гівсь­ко­го, во іно­ках Пав­ла, і кня­ги­ню його ЄфросиніюВ Север­ском сино­ди­ке: кн. Оле­га, во ино­цех Пав­ла, и кня­ги­ню его Ефро­си­нию [точне міс­це цьо­го запи­су неві­до­ме, оскіль­ки Філа­рет помил­ко­во при­єд­нав цей запис до Фео­до­сія + Єфро­синії (ВС № 16 = ЛС № 13). Це свід­чить, що в «Сіверсь­ко­му сино­ди­ку» не було цьо­го Феодосія.]
22. Кн. Бори­са Воло­ди­ми­ра СвятославичаКня­зя Бори­са Вла­ди­ми­ра Свя­то­сла­ви­ча + [цей запис постав­ле­но не тому міс­ці, де він стоїть в ВС – між № 24 та 25; але так, як в ЛС]Кня­зя Бори­са Вла­ди­ми­ра Свя­то­сла­ви­ча + [цей запис постав­ле­но не тому міс­ці, де він стоїть в ВС – між № 24 та 25; але так, як у Філарета]
23. Кня­ги­ню Олену+ и кня­ги­ню его Елену+ и кня­ги­ню его Евдо­кию
34. В. кн. Свя­то­сла­ва Все­во­ло­до­ви­ча Чер­ні­гівсь­ко­го, во іно­ках Онуфрія, і кня­ги­ню його Марію і сина його БорисаВ. кн. Свя­то­сла­ва Все­во­ло­до­ви­ча Чер­ни­гов­ско­го и кня­ги­ню его Марию, и сына их БорисаВели­ко­го кня­зя Свя­то­сла­ва Все­во­ло­до­ви­ча Чер­ни­гов­ско­го и кня­ги­ню его Марию, и сына их Бориса
35. В. кн. Федо­ра Мсти­сла­ва Глі­бо­ви­ча Чер­ні­гівсь­ко­гоВ. кн. Федо­ра Мсти­сла­ва ГлебовичаВели­ко­го кня­зя Федо­ра Мсти­сла­ва Глебовича
38. В. кн. Все­во­ло­да Яро­пол­чи­ча Чер­ні­гівсь­ко­го іме­нем Лав­рен­тія, і кня­гинь його Федо­ру і НастасіюВ. кн. Лав­рен­тия Все­во­ло­да Яро­пол­чи­ча Чер­ни­гов­ско­го и кня­ги­ню его АнастасиюВели­ко­го кня­зя Лав­рен­тия Все­во­ло­да Яро­пол­чи­ча Чер­ни­гов­ско­го и кня­ги­ню его Анастасию
40. Вели­ко­го кня­зя Симео­на Все­во­ло­да Чер­ні­гівсь­ко­го, сина його кня­зя Федо­ра Свя­то­сла­ва, уби­то­го від Лит­ви, і кня­ги­ню його ЄфиміюКня­зя Симео­на Все­во­ло­да Чер­ни­гов­ско­го и сына его кн. Федо­ра Свя­то­сла­ва, уби­ен­но­го от Лит­вы, и кня­ги­ню его ЕвфимиюКня­зя Симео­на Все­во­ло­да Чер­ни­гов­ско­го и сына его кня­зя Федо­ра Свя­то­сла­ва, уби­ен­но­го от Лит­вы, кня­ги­ню его Евфимию
49. Кн. Свя­то­сла­ва ВолодимировичаКня­зя Димит­рия Свя­то­сла­ва ВолодимеричаКня­зя Димит­рия Свя­то­сла­ва, кня­зя Владимира
51. Кн. Костян­ти­на МихайловичаКня­зя Кон­стан­тия МихайловичаКня­зя Миха­и­ла
53. Кн. Рома­на чор­но­риз­цяКня­зя Рома­на чер­но­риз­цаКня­зя Романа
54. Кня­зя Іва­на, і кня­ги­ню його ФеодосіюКня­зя Ива­на и кня­ги­ню его ФеодосиюКня­зя Иоанна
55. Вели­ко­го кня­зя Дмит­ра Чер­ні­гівсь­ко­го, уби­то­го від татар за пра­во­слав­ну віру, і кня­ги­ню його МамелфуКня­зя Димит­рия Чер­ни­гов­ско­го, уби­ен­но­го от татар за пра­во­слав­ную веру, и кня­ги­ню его МамелфуКня­зя Димит­рия Чер­ни­гов­ско­го, уби­ен­но­го от татар за пра­во­слав­ную веру, и кня­ги­ню его Мамелфу
59. Кн. Андрія Рильсь­ко­го і кня­ги­ню його ОленуКня­зя Андрея Волын­ско­го и кня­ги­ню его ЕленуКня­зя Андрея Рыль­ско­го и кня­ги­ню его Елену
60. В. кн. Михаї­ла Олек­сан­дро­ви­ча Чер­ні­гівсь­ко­го, що прий­няв ангельсь­кий образВ. кн. Миха­и­ла Алек­сан­дро­ви­ча ЧерниговскогоВели­ко­го кня­зя Миха­и­ла Алек­сан­дро­ви­ча Черниговского
61. В. кн. Рома­на Михай­ло­ви­ча Чер­ні­гівсь­ко­го, уби­то­го від кня­зя Юрія Смо­ленсь­ко­го, і сина його кн. Семе­на Рома­но­ви­ча, і кня­ги­ню його Марію Кара­чевсь­куВ. кн. Рома­на Михай­ло­ви­ча Чер­ни­гов­ско­го, уби­ен­но­го от кн. Юрия Смо­лен­ско­го и сына его кн. Симео­на Рома­но­ви­ча, и кня­ги­ню его Марию КорчевскуюВели­ко­го кня­зя Рома­на Михай­ло­ви­ча Чер­ни­гов­ско­го, уби­ен­но­го от кня­зя Юрия Смо­лен­ско­го и сына его кня­зя Симео­на Рома­но­ви­ча, и кня­ги­ню его Марию Корчевскую
62. Кн. Геор­гія Курсь­ко­го і сина [його?] кня­зя ЮріяКня­зя Геор­гия Кур­ско­го и сына его кн. ГеоргияКня­зя Геор­гия Кур­ско­го и сына его кня­зя Георгия
63. Кн. Федо­ра Мсти­сла­ва Нов­го­родсь­ко­го і кня­гині його МатрониКня­зя Фео­до­ра Мсти­сла­ва Нов­го­род­ско­го, и кня­ги­ню его МатронуКня­зя Федо­ра Мсти­сла­ви­ча Нов­го­род­ско­го и кня­ги­ню его Матрону
75. Кн. Михаї­ла Все­во­ло­до­ви­ча, уби­то­го від татарКня­зя Миха­и­ла Все­во­ло­ди­ча [цей запис у Філа­ре­та і у ВС постав­ле­но не тому міс­ці, де він стоїть у ВС – між № 73 та 74 ВС]Кня­зя Миха­и­ла Всеволодича
74. Кн. Сер­гія ОлександровичаКня­зя Сер­гея АлександровичаКня­зя Сер­гея Алек­сан­дро­ви­ча, уби­ен­но­го от татар
80. Кня­ги­ню Сево­ложсь­ку іме­нем Ана­стасію і сина її КсенофонтаКня­ги­ню Все­во­лож­скую Ана­ста­сию и сына ее Ксенофонта+ кня­ги­ню его Ана­ста­сию [тут в ЛС помил­ко­во об’єднані сусід­ні записи]
Кн. Кори­ко­ва
104. Кн. Все­во­ло­да Устійсь­ко­го, що прий­няв ангельсь­кий образВ Елец­ком сино­ди­ке поми­на­ют кн. Все­во­ло­да Усти­вско­го [точне міс­це цьо­го запи­су не вка­зане, він пода­ний як при­міт­ка до кн. Сер­гій Олек­сан­дро­ви­ча (ВС № 74)]
82. Кн. Дмит­ра Нов­го­родсь­ко­го, що прий­няв ангельсь­кий образ, СвятославляКн. Димит­рия Нов­го­род­ско­го (в Киев­ском сино­ди­ке: кн. монах Дмитрий)Кня­зя Димит­рия Новгородского
83. Княж­ну Маріюкня­ги­ню Марию (в Киев­ском сино­ди­ке: Мария)кня­ги­ню Марию
89. Кн. Іва­на Воло­ди­ми­ра Іва­но­ви­ча, і сест­ру його кня­ги­ню Оле­ну, КиївськогоВ Север­ском сино­ди­ке: кн. Иоан­на Воло­ди­ме­ра Иоан­но­ви­ча Киев­ско­го, и сест­ру его кн. Елену
91. Кн. Андрія Вручсь­ко­го і сина кня­зя Васи­ля, уби­то­го в ПутивліВ Север­ском сино­ди­ке: кн. Андрея Вруц­ко­го, и сына его кн. Васи­лия, уби­ен­но­го в Путивле
В Киев­ском сино­ди­ке после кн. Иоан­на и Марии: Терен­тий, Андрей, Федор, Иоанн [Іван Пере­я­с­лавсь­кий і Марія (ВС № 84 + 85 = ЛС № 66) у пуб­ліка­ції Філа­ре­та про­ми­нені; думаю, ці 4 імені є наслід­ком об’єднання записів ВС № 86 – 88, при цьо­му екзо­тич­ний Тере­те­рей пере­тво­ри­вся на зауряд­но­го Терентія]
93. Кн. Михаї­ла ТрубецькогоКн. Миха­и­ла Андре­еви­ча Тру­бец­ко­гоКня­зя Миха­и­ла Андре­еви­ча Трубецкого
94. Кн. Юрія ТоруськогоКн. Юрия ТорускогоКня­зя Юрия Туровского
100. Кн. Пат­ри­кія Дави­до­ви­ча Ста­ро­дубсь­ко­го, що прий­няв ангельсь­кий образ, і кня­ги­ню його Оле­ну, і синів їх кня­зя ІванаКня­зя Пат­ри­кия Дави­до­ви­ча Ста­ро­дуб­ско­го, при­ем­ше­го ангель­ский образ, и кня­ги­ню его Еле­ну, и сына их кня­зя ИоаннаКня­зя Пат­ри­кия Дави­до­ви­ча Ста­ро­дуб­ско­го, при­ем­ше­го ангель­ский образ, и кня­ги­ню его Еле­ну, сына их кня­зя Иоанна
119. Кн. Рома­на Ново­сильсь­ко­го, що прий­няв ангельсь­кий образКн. Рома­на Ново­силь­ско­го, при­им­ше­го ангель­ский образ
116. Кн. Васи­ля Рома­но­ви­ча НовосильськогоКн. Васи­лия Рома­но­ви­ча Ново­силь­ско­го [у Філа­ре­та він постав­ле­ний піс­ля Рома­на (ВС № 119) – не зна­ти, чи так було в його спис­ку, чи він пере­ста­вив зад­ля стрункості]
103. Кн. Дани­ла Рома­но­ви­ча Ново­сильсь­ко­го і сест­ру його Софію + 117. Кн. Васи­ля Льво­ви­ча + 137. Кн. Льва Рома­но­ви­ча НовосильськогоВ Елец­ком сино­ди­ке поми­на­ют­ся еще: кн. Лев Рома­но­вич Ново­силь­ский, кн. Васи­лий Льво­вич, кн. Дани­ил Рома­но­вич Новосильский
108. Кн. Федо­ра Зве­ни­го­родсь­ко­го і кня­ги­ню його Софію і синів їх кня­зя ОлександраКня­зя Фео­до­ра Зве­ни­го­род­ско­го, кня­ги­ню его Софию и сына их кня­зя АлександраКня­зя Фео­до­ра Зве­ни­го­род­ско­го, кня­ги­ню его Софию и сына их кня­зя Александра
111. В. кн. Іва­на СкиргайлаВ. кн. СкиргайлаВели­ко­го кня­зя Иоан­на Скиргайла
112. Кн. Михай­ла Євнутієви­ча і зятя його кня­зя ІванаКня­зя Миха­и­ла Евну­тье­ви­ча. В Елец­ком при­бав­ле­но: и чада его кн. Иоан­на, кн. Андрея; а в Север­ском: зятя его кн. Иоан­на, кн. Андрея. [Оцей Андрій стоїть у ВС окре­мо як № 113.]Кня­зя Миха­и­ла Евнутьевича
114. Кн. Дави­да Остій­ко­ви­чаКня­зя Дави­да Осан­ко­ви­чаКня­зя Дави­да Остин­ко­ви­ча
115. Кня­ги­ню Олек­сан­дру чорноризицюи кн. его Алекс. чернориз.и кня­ги­ню Алек­сан­дру черноризицу
128. Кн. Симео­на Дрієви­ча (sic!) ТурськогоКн. Симео­на Юрье­ви­ча ТорускогоСимео­на Туров­ско­го Юрьевича
129. Кн. Дмит­ра Оль­гер­до­вича, і кня­ги­ню його Анну, і синів його кня­зя Іва­на, кня­зя МихаїлаКня­зя Димит­рия Оль­гер­до­ви­ча и кня­ги­ню его Анну, сынов их кня­зя Миха­и­ла, кня­зя ИоаннаКня­зя Димит­рия Оль­гер­до­ви­ча и кня­ги­ню его Анну, и сынов их кня­зя Миха­и­ла, кня­зя Иоанна
132. Кн. Семе­на Тру­бе­ць­ко­го, і кня­ги­ню його НастасіюКня­зя Симео­на ТрубецкогоКня­зя Симео­на Трубецкого
131. – 135.в Киев­ском сино­ди­ке: Андрей, Симе­он, Ана­ста­сия, Юрий, Мака­рий, Давыд, Мария. [Це ско­ро­чен­ня записів ВС № 131 – 135.]
152. іно­ка кн. Дмит­ра Вол­консь­ко­го, і кня­ги­ню його Настасію, і сина їх кня­зя ВасиляКня­зя Димит­рия Бол­хов­ско­го, кня­ги­ню его Ана­ста­сию и сына их кня­зя ВасилияКня­зя Димит­рия Бол­хов­ско­го, кня­ги­ню его Ана­ста­сию и сына их кня­зя Василия
168. Кн. Васи­ля Соло­ми­ри­ць­ко­го і сина його кня­зя СеменаКн. Васи­лия Солмирецкого +Кня­зя Васи­лия Соломиревского
169. Кн. Володимираи сына его кн. Володимера
170. Кня­ги­ню ОленуКня­ги­ню Елену

Роз­гля­да­ю­чи порів­няль­ну таб­ли­цю, мож­на з упев­неністю твер­ди­ти, що текст, опуб­лі­ко­ва­ний Філа­ре­том – це не Любе­ць­кий сино­дик у тому вигляді, в яко­му він був опуб­лі­ко­ва­ний Зото­вим. Цей текст поде­ку­ди ближ­чий до тек­сту ВС, поде­ку­ди – до ЛС, але подає влас­ний поря­док записів (це, на мою дум­ку, важ­ливі­ша озна­ка різ­ни­ці, ніж різ­но­чи­тан­ня в кон­крет­них стат­тях; ну, звіс­на річ, не мож­на виклю­ча­ти мож­ли­во­сті, що цей поря­док ста­тей ство­ре­но самим Філа­ре­том від­по­від­но до його уяв­лень про перелік).

В роз­по­ряд­жен­ні Філа­ре­та було не мен­ше 4 спис­ків, у співвід­но­шен­ні яких він не розібрав­ся і подав якийсь свій ком­бі­но­ва­ний текст. Тоб­то мій попе­ред­ній вис­но­вок про диле­тан­тизм і без­по­рад­ність цієї пуб­ліка­ції зали­шаєть­ся в силі. Вико­ри­сто­ву­ва­ти цей текст для нау­ко­во­го аналі­зу немож­ли­во.

Краківський список

Ще один слід переліку чер­ні­гівсь­ких князів я знай­шов у досить несподі­ва­но­му міс­ці. М. М. Ула­щик, опи­су­ю­чи Кра­ківсь­кий спи­сок (17 ст.) «Хроніки Литовсь­кої і Жмойтсь­кої», від­зна­чив, що в кін­ці руко­пи­су піс­ля хроніки запи­сані Гадя­ць­кі пак­ти (1659 р.), лист мит­ро­по­ли­та Ісайї Копинсь­ко­го до кня­зя Ієре­мії Виш­не­ве­ць­ко­го (1631 р.), реєстр князів чер­ні­гівсь­ких та інші дріб­ні запи­си [Ула­щик Н. Н. Вве­де­ние в изу­че­ние бело­рус­ско-литов­ско­го лето­пи­са­ния. – М.: Нау­ка, 1985 г., с. 78].

З огля­ду на склад цих ста­тей, руко­пис­ний збір­ник був при­свя­че­ний історії Украї­ни і пере­пи­са­ний не рані­ше появи Гадя­ць­ко­го дого­во­ру. Оскіль­ки палео­гра­фія вка­зує на 17 ст., мож­на орієн­тов­но дату­ва­ти руко­пис 4-ю чвер­тю 17 ст. Було б ціка­во поди­ви­тись той реєстр, для цьо­го випи­сую з Ула­щи­ка шифр руко­пи­су: Біб­ліо­те­ка Польсь­кої Ака­де­мії наук в Кра­ко­ві, від­діл руко­писів, № 281

Ця згад­ка наво­дить на дум­ку, що ПКК не був одра­зу роз­ра­хо­ва­ний на вклю­чен­ня до цер­ков­них пом’яників і поши­рю­вав­ся як окре­ма істо­рич­на стат­тя. Мож­ли­во, що в чис­лен­них і поки що сла­бо дослід­же­них руко­пис­них збір­ни­ках 2 пол. 17 – 18 ст. з історії Украї­ни знай­дуть­ся інші копії цьо­го переліку. (Зви­чай­но, не бачив­ши кра­ківсь­ко­го тек­сту, не мож­на виклю­ча­ти, що це про­сто гене­а­ло­гіч­ний запис; але з іншо­го боку, Ула­щик знав, що таке гене­а­ло­гіч­ний перелік, а в нашо­му випад­ку досить одно­го погля­ду, щоб поба­чи­ти: ПКК – це нія­ка не генеалогія.)

Микільський список

У сино­ди­ку київсь­ко­го Пустин­но-Микільсь­ко­го мона­сти­ря, роз­по­ча­то­му в 1734 р., «зустрі­ча­ють­ся також роди уділь­них князів (рід вели­ких князів Чер­ні­гівсь­ких)» [Щер­би­на В.И. Помян­ник Киев­ско­го Пустын­но-Нико­ла­ев­ско­го мона­сты­ря. – Киев­ская ста­ри­на, 1895 г., № 12, с. 91]. В. І. Улья­новсь­кий, комен­ту­ю­чи цю пові­дом­лен­ня, від­зна­чив, що Микільсь­кий сино­дик «містить чима­ло ори­гі­наль­но­го (напри­клад, перелік вели­ких князів Чер­ні­гівсь­ких), що свід­чить про само­стій­ність ста­ро­го помен­ни­ка мона­сти­ря» [Київсь­кий мит­ро­по­лит Спи­ри­дон та його дог­ма­тич­ний твір “Изло­же­ние о пра­во­слав­ней істинне нашей вере”. – Про­се­мі­нарій. Медієві­сти­ка. Історія церк­ви, нау­ки і куль­ту­ри, 1998 р., т. 2, с. 126].

Цей руко­пис збері­гаєть­ся в Києві в Націо­наль­ній біб­ліо­те­ці ім. Вер­надсь­ко­го і чекає на сво­го Олексія Кузьмука:

И пыль веков от хар­тий отряхнув,

Прав­ди­вые ска­за­нья оциф­ру­ет.

Ото­ді ми його й поди­ви­мось. Вище, аналі­зу­ю­чи перелік мит­ро­по­ли­тів, ми вже від­зна­ча­ли залеж­ність Микільсь­ко­го сино­ди­ка від ВС, тому й погляд Улья­новсь­ко­го вима­гає поправки.

Наве­дені спо­сте­ре­жен­ня пока­зу­ють, що мож­на споді­ва­тись від­шу­ка­ти нові спис­ки ПКК у київсь­ких і чер­ні­гівсь­ких сино­ди­ках та / або істо­рич­них збірниках.